Головна » Українська мова

Розробка уроку «Твір-опис природи за картиною М. Башкирцевої «Осіння алея» в художньому стилі» з української мови в 6-му класі

         Мета: навчити учнів сприймати красу осінньої природи; формувати вміння складати текст-опис природи за допомогою мовних засобів; розвивати творчі здібності; вчити самостійно мислити; прищеплювати любов і бережливе ставлення до природи; зацікавити до вивчення творчості М.Башкирцевої.

Тип уроку: засвоєння й удосконалення навичок та вмінь.

         Обладнання: портрет М.Башкирцевої, репродукція картини «Осіння алея»; роздавально-виставочний матеріал з поезії і прози до теми; запис музики П.Чайковського «Пори року» («Осіння пісня»).

         Міжпредметні зв’язки: література, образотворче мистецтво, музика.

 

Хід уроку

 

         І. Ознайомлення з темою та кінцевою метою уроку.

 

         ІІ. Актуалізація опорих знань.

 

Повторення матеріалу про стилі й типи мовлення.

Які стилі мовлення ви знаєте?
Яка сфера функціонування художнього стилю?
Назвіть відомі вам типи мовлення.
Яка особливість тексту-опису?
Які види опису відомі вам?
Яка різниця між художнім і науковим описом?
Що називається пейзажем?
Яка різниця між пейзажем, створеним художником і пейзажем, створеним письменником?
Яка мета цих різних видів пейзажів?

 

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

 

Слово вчителя.

Україна... прекрасна її природа: Карпатські гори, живописні краєвиди Полтавщини, Дніпро-Славута і тихі струмки, безмежні степи...

Жодна людина, що любить природу, не може не звернути увагу на її барви. Про її красу пишуть поети, художники, композитори складають музику...

 

2. «Карнавал осінніх барв». (На фоні звучання музики П.Чайковського «Осіння пісня» діти читають підготовлені ними заздалегідь вірші, прозу про осінь) З кожного прочитаного твору слухачі вибирають слова, необхідні для написання твору- опису природи.

 

1-ий учень

                                      Холодно, сумно, під хмарами сірими

                                      Небо сховалось усе.

                                      Вітер гуляє полями змокрілими,

                                      Негідь, тумани несе;

                                      В полі немає тобі ні пташиночки,

                                      Ані комашки нема –

                                      Все поховала, усе до билиночки

                                      Осінь похмура сама.

 

                                                                  Б.Грінченко

 

2-ий учень

                                      Поникли береги осінні,

                                      Дерева гаснуть, мов свічки,

                                      Та в ясно-сивім павутинні

                                      Летять маленькі павучки.

                                      Прозора осене! Вертаєш

                                      Ти недопиті весни нам,                           

                                      Мене ти смутком огортаєш,

                                      Що я за радість не віддам.

 

                                                                  М.Рильський

3-ій учень

«Лісова галявина. Опадає золоте листя. Кап-кап-кап... Наче краплі, падає воно, встеляє землю. Раптом налетів вітер, закружляв листям. Вітер не холодний, не злий, а грайливий. Зірвав з дерева листок, погрався – і опустив на землю. І сам ліг спочити. І знову капають листочки. Осінь... Світло на душі, але трохи сумно, що скоро зима».

 

4-ий учень

                                      Осіннє листя золотаве

                                      На стежку падає з гілля...

                                      Ніде не пахнуть так отави,

                                      Як на землі, де виріс я.

 

                                                                  М.Терещенко

 

5-ий учень

                                      Ми збирали з сином на землі каштани,

                                      Ми дивились довго, як хмаринка тане,

                                      Як хмаринка тане, як синіє синь,

                                      Як колише вітер струни павутинь.

 

                                     

Облітають квіти, обриває вітер

Пелюстки печальні в сивій тишині.

По садах пустинних їде гордовито

Осінь жовтокоса на баскім коні.

                           

                                                                           В.Сосюра

 

         Учитель Отже, перед вашим внутрішнім зором справді поставала картина осені. Вона, ніби дівчина у танку. Ось тихо йде по землі, обтрушуючи дерева та кущі.

Як, на вашу думку, краще сказати: осінь ходить, блукає, біжить? Який вираз влучніше передає пластику рухів в осінній природі.

(Пропонується кілька загадок)

 

                                      Сумно в гаях блукає,

                                      Жовті шати одягає,

Золотисту стелить постіль,

Жде сестрицю білу в гості.

 

                   (Осінь під час листопаду)

 

Чи помітили ви, як листя падало додолу? Якого настрою надає осінній листопад? (сумного, журливого, задуманого, замріяного...)

 

                                      Тремчу, тремчу – замерзаю,

                                      Холодним всім вітрам

                                      Сорочку золотую

                                      По клаптикам роздам.

 

                                                        (Осінній лист)    

 

Які дієслова можна дібрати до руху листя? (летить, падає, кружляє, в’ється, танцює, пурхає, майорить…).
Чи можна сказати, що, скидаючи листя, дерева вмирають? (впадають у сплячку).
Які звуки притаманні осінній порі в лісі, парку? (шарудіння листя під ногами, крики відлітаючих птахів, щум дощу...).
На які кольори багата осінь? (жовтий, коричневий, оранжевий, пурпурово-коричневий...).
Яке осіннє небо? (темне, хмари великі, сірі, густі...).

 

Отже, ми образно відобразили барви осінньої природи. А тепер, наше завдання, за картиною М. Башкирцевої «Осіння алея» написати твір-опис природи у художньому стилі.

 

Повідомлення про Марію Башкирцеву.        

             

Марія Костянтинівна Башкирцева народилася 11 листопада 1858 року в с. Гайворонці, Полтавської губернії в сім’ї місцевого поміщика Костянтина Башкирцева. Дитинство пройшло в с. Черняківці (володіння полковника Черняка), нині Чутівського району Полтавської області. Щорічно, на День молоді, проводиться міжнародний ярмарок в Маріїній долині, названій на честь Башкирцевої.

Після розлучення мати забирає доньку до Європи. Марія вивчає живопис в Академії Жуліана,  де примали на навчання жінок.

Останні роки тяжко хворіє на туберкульоз. До цього періоду (1884) належить її листування з Гі де Мопасаном і знайомство з відомим французьким художником Бастьєн-Лепажем. Марія померла від туберкульозу на 25-ому році життя.

Похована у Парижі, на кладовищі  Пасси. Мавзолей М. Башкирцевої, побудований Емілем Бастьєн-Лепажем, братом художника і відомим французьким скульптором, являється також місцем похованням інших членів родини Башкирцевих-Бабаніних. Там же зберігаються деякі картини М. Башкирцевої, в тому числі одна з останніх робіт «Святые жены».

З 12 років і до смерті Марія веде щоденник французькою мовою, який згодом  перекладено на багато мов. Щоденник пройнятий тонким психологізмом, романтичною «жадобою до слави» і разом з тим трагічним почуттям приреченості.

На початку ХХ ст. ця книга була дуже популярною в Росії, а найбільш відомою прихильницею творчості і особистості Башкирцевої була Марина Цвєтаєва, яка листувалася з матір’ю художниці і присвятила свою першу збірку віршів «Вечерний альбом» М. Башкирцевій.   

У 1980-х роках в Національній бібліотеці було знайдено оригінальний текст щоденника, який вважаль загубленим. При його вивченні виявилось, що більша частина записів Башкирцевої невідома загалу (у тім числі і рік народження художниці).

Повне зібрання публікації щоденника дає можливість по-новому розкрити особистість Башкирцевої.

Український літературознавець Михайло Слабошпицький створив роман «Марія Башкирцева». Значне дослідження особистості Марії зробив письменник Олександр Олесандров, написавши книгу «Подленная жизнь мадемуазель Башкирцевой». Наш земляк-полтавець Іван Нечитайло написав віршовану повість «Вічно молода Марія».

 

         Учень (читає вірш І.Нечитайла).

 

                                                        Пролог

 

                                      Багатство і талант, талант і слава –

                                      Не всім таке дається у житті.

                                      Для декого багатство – це забава,

                                      Безцільна трата часу в маятті.

 

                                      Все це і їй навіщувала доля,

                                      Багатством не обділена була,

                                      Але перемогла марноту воля

                                      І руслом зовсім іншим повела.

 

                                      Їй так хотілось досягнути слави

                                      І нею світ увесь запалонить.

                                      Та на шляху зловісне щось, лукаве

                                      Ставало й норовило зупинить.

 

                                      Й мети своєї досягло виправно:

                                      Її шмагало  з усіляких сил.

                                      Здавалося, такі фізичні травми

                                      Й життя вогонь могли враз загасить.

 

                                      Вона ж долала всі болячки сміло

                                      Й до слави крокувала напролом,

                                      Здоровий дух підтпримував і тіло,

                                      А дух у ній – нестримний бурелом.

 

                                      А ще талант вона від Бога мала

                                      І розвивати прагнула його,

                                      На малість час дарма не витрачала –

                                      Він згаснуть міг, як без дрівець вогонь.

 

                                      Талант без праці – що без сонця трави:

                                      Можливо, і ростимуть, та бліді.

                                      Вона себе всю віддавала славі,

                                     Виснажуючи сили у труді.

 

                                      Й труд возсіяв, хоч і в чужому краї,

                                      Її до слави все-таки привів.

                                      Про неї ми і досі мало знаєм,

                                      А якщо й знаєм, то лише напів.

 

 

                                      Короткий вік їй дарувало небо,

                                      Але багато встигла все ж зробить.

                                      Вона так мало думала про себе,

                                      На славу віддавала кожну мить.

 

                                      Їй можна заздрить, можна співчувати,

                                      Але найбільш гордитись, мабуть, слід,

                                      Що Україна родить ці таланти,

                                      Які дивують позамежний світ.

 

         4. Розгляд картини М.Башкирцевої «Осіння алея».

 

         Бесіда за змістом.

Яка пора осені зображена на картині?
Чи вдало підібрана назва картини?
Які елементи пейзажу відтворені на передньому плані?
Які зображення праворуч? Ліворуч?
Що видніється вдалині праворуч на другому плані?
Куди веде осіння алея?
Чи привітне небо?

 

5. Завдвння на розвиток творчої уяви учнів.

 

(Запис на чернетках опорних слів та підбір епітетів, порівнянь, синонімів)

 

Авторка картини: художниця, майстриня пензля, співець природи...

Намалювала: відтворила, передала, показала, зобразила, розкрила...

Земля вкрита листям: засипана устелена...

Дерева: похмурі, темні, одинокі, стрункі...

Небо: похмуре, темне, сіре...

Хмари: нависли, насунули, затягли...

Настрій від картини: сумний, веселий, чудовий...

Зображення на полотні: захоплює, асоціюється з..., подобається...

 

6. Зразок твору-опису.

                  

                                                                  Облітають квіти, обриває вітер

                                                                  Пелюстки печальні в синій тишині.

                                                                  По садах пустинних їде гордовито

                                                                  Осінь жовтокоса на баскім коні...

 

                                                                                                       В.Сосюра

 

Перед нами репродукція картини М.Башкирцевої «Осіння алея». За допомогою пензля художниця передала всі тонкощі осіннього пейзажу, що, здається, один крок -  і потрапиш до парку.

Чарівна пора року осінь. Авторка передає мить похмурого дня. У тумані потопають вершечки струнких замріяних дерев, які скидають поступово відмираюче листя. Легкий вітерець допомагає йому лягати на мокру алею.

Ліворуч, на передньому плані, лежить бездоглядно дерев’яна лавка. Можливо, тікаючи від холодного дощу, її зачепив хтось і вона впала на м’яке листя. Праворуч, біля паркану, ще зеленіють молоді дубки, але їх чарівниця-осінь скоро позолотить. Ген у тумані видніється аркоподібний міст через річку. Темна вода у ній хвилюється, відбиває навислі сірі хмари.

Жовта алея тягнеться далі і далі. Кінця її не видно, бо губиться вона у вогкому тумані. Добре б пройтися цією алеєю, і наодинці з природою  поділитися своїми таємницями, знаючи, що вона ніколи нікому про це не розкаже.

Картина вражає своєю чарівністю. Дивлячись на полотно, можна з упевненістю сказати, що художниця дуже любила осінь.

 

ІV. Оформлення робіт на чернетках.

 

V. Підсумки уроку.

 

VІ. Домашнє завдання: дописати роботу на чернетках, переписати начисто.


Теги: твір, Скачкова Н.В.
Навчальний предмет: Українська мова
Переглядів/завантажень: 1307/20


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar