| Головна » Українська мова |
МЕТА. Ознайомити восьмикласників з вимогами до написання твору – опису пам’ятки історії та культури; удосконалити вміння усвідомлювати тему й основну думку, логіку викладу, тип і стиль мовлення; розвивати мовленнєво – комунікативні вміння здійснювати аналіз художнього тексту з елементами опису пам’ятки історії та культури, створювати власні твори – описи пам’ятки історії та культури в художньому стилі на основі власних спостережень і вражень; виховувати в учнів шанобливе ставлення до національних скарбів; викликати бажання якомога більше знати про матеріальну культуру народу, цінувати прекрасне. ОБЛАДНАННЯ. Мультимедійна презентація « Свято – Преображенський храм Петра і Павла», учнівські проекти, підручники, ілюстративний матеріал, опорні таблиці. ТИП УРОКУ. Урок розвитку комунікативних умінь. ХІД УРОКУ I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Бесіда за питаннями 1. Які типи мовлення, як правило, поєднуються в текстах художнього стилю? 2. Чим відрізняється художній опис від публіцистичного? Художній опис від наукового? 3. Які художні засоби й деталі допомагають авторові передати власні враження від зображеного? 4. Чи доводилося вам описувати сучасні будівлі, історичні споруди? Яким стилем мовлення ви послуговувалися? III. ПІДГОТОВЧА РОБОТА ДО СКЛАДАННЯ ТВОРУ - ОПИСУ ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ ВЧИТЕЛЬ. Діти, ми з вами живемо у чудовому, дуже гарному і сучасному селі Новов’язівському. Воно - окраса Юр’ївщини, - здавна славиться своїми майстрами, трудовими та творчими здобутками, а ще – історичною пам’яткою історії та культури рідного краю – церквою святих Петра і Павла, яка була побудована у 1814 році. Зараз я запрошую до слова наших істориків,ваших однокласників які підготували проект « Свято – Преображенський храм святих Петра і Павла – історична перлина Дніпропетровщини» ПРОЕКТ ( ІСТОРІЯ ЦЕРКВИ. ФОТО) ( Додаток 1) ВИКОНАЙТЕ ЗАВДАННЯ. ЗА ПОТРЕБИ СКОРИСТАЙТЕСЯ ВІДПОВІДНИМИ СЛОВНИКАМИ. 1. Доберіть і запишіть спільнокореневі слова до слів церква, споруда. 2. Утворіть і запишіть різні словосполучення зі словами церква, купол, святиня. 3. Доберіть і запишіть синоніми до слів купол, церква, споруджувати, споруда. 4. Доберіть і запишіть синоніми до слова архітектура і складіть із ними різні словосполучення. 5. Поясніть значення таких слів і словосполучень: архітектура, стиль архітектури, арка, панорама. 6. Поясніть різницю між словами церква, собор, монастир, храм. Складіть із ними словосполучення. 7. Складіть прості речення зі словами гармонія, тон і словосполученням гама кольорів. Лексико – фразеологічна робота Пояснення значень слів балюстрада, орнамент, контрфорси. Балюстрада – невисока огорожа сходів, терас, балконів тощо, що складається з ряду фігурних стовпчиків ( балясин), об’єднаних зверху горизонтальним брусом або поручнями. Балюстрада є частиною архітектурного оздоблення будівель. Орнамент – візерунок або узор, побудований на ритмічному повторенні геометричних елементів, стилізованих тваринних та рослинних мотивів. Орнаменти бувають плоскі та рельєфні. Розрізняють архітектурні ( фриз, облямування, бордюр), текстильні, керамічні та інші орнаменти. Контрфорси – вертикальний виступ стіни, призначений для збільшення її міцності й стійкості; поширений у готичній архітектурі. СХЕМА ОПИСУ БУДІВЛІ 1. Загальні враження від будівлі. 2. Відомості про призначення будівлі та місце її розташування. 3. Центральний фасад, його членування. 4. Оформлення порталу ( центрального входу). 5. Загальне сприймання будівлі в архітектурному ансамблі території. Описуючи будівлю як пам’ятку культури чи історії, слід пам’ятати, що: · Профіль будівлі ( обриси на тлі неба) створюють її горизонтальні і вертикальні членування; · Вертикальні членування – це виступи, колони, аркади; горизонтальні – лоджії, карнизи, фронтони, балкони; · Велике значення має оформлення порталу. ВЧИТЕЛЬ. Уважно розгляньте ілюстрації. Усно опишіть, що на них зображено. Чи доводилося вам бувати в місцях, де знаходяться зображені пам’ятки історії та культури України? Що ви знаєте про ці шедеври? ФОТОІЛЮСТРАЦІЇ 1. Софійський собор у Києві Собор святої Софії - Премудрості Божої, Софія Київська або Софійський Собор — християнський собор в центрі Києва, пам'ятка української архітектури і монументального живопису 11 — 18 століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії. Знаходиться на території Софійського монастиря i є складовою Національнoгo заповідника «Софія Київська». Окрім цього собору до Національного заповідника належать такі пам'ятки історії, як Золоті ворота, Андріївська церква, Кирилівська церква і Судацька фортеця. Собор, як головний храм держави, відігравав роль не тільки духовного, а й політичного та культурного центру. Під склепінням Cв. Софії відбувалися урочисті «посадження» на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод. При соборі велося літописання і були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа. У «Повісті врем'яних літ» заснування Софійського собору значиться під 1037 роком. Натомість в Новгородському літописі ця подія позначена 1017 роком. В будь - якому разі, засновником собору історичні джерела визначають київського князя Ярослава Володимировича (Мудрого). В останні роки набула певної популярності гіпотеза щодо заснування Софії Київської князем Володимиром, але на думку більшості європейських вчених ця гіпотеза є безпідставною. Храм присвячено Софії — Премудрості Божій. За свою багатовікову історію собор пережив навали ворогів, пограбування, часткові руйнування, ремонти і перебудови. Київський Софійський собор був однією з найбільших будівель свого часу. Загальна ширина храму — 54,6 м, довжина — 41,7 м, висота до зеніту центральної бані — 28,6 м. Собор має п'ять нав, завершених на сході апсидами, увінчаний 13-ма верхами, що утворюють пірамідальний силует, і оточений з трьох боків двома рядами відкритих галерей, з яких внутрішній має два яруси. Довгий час вважалося, що галереї прибудовані до собору пізніше, але дослідженнями останнього часу доведено, що вони пов'язані з ним єдиним задумом і виникли водночас. Тільки хрестильня, вбудована у західну галерею, належить до середини XII ст. Увінчувала собор ступінчаста композиція з тринадцяти бань, покритих свинцевими листами. Стіни викладалися з великих природних каменів — граніту й рожевого кварциту, що чергувалися з рядами плитоподібної цегли — плінфи. Мурування виконували на рожевому вапняно-цем'янковому розчині. Первісно собор не був зовні потинькований і побілений. Нове відродження Софії Київської пов'язане з київським митрополитом Петром Могилою У 1633—1647 рр. митрополит проводить кап. ремонт собору та оздоблює його. Навколо нього споруджено дерев'яні монастирські будівлі, а всю територію обнесено високою дерев'яною огорожею. До робіт у соборі Петро Могила залучив італійського архітектора Октавіано Манчіні. Основним будівельним матеріалом була цегла і вапняно-піщаний розчин. Причому цегла часто застосовувалась не тільки для мурування стін і склепінь, але й для фундаментів. Стандартних розмірів цегли не було, тому іноді навіть в одному будинку можна зустріти цеглу різної величини. Внаслідок нерівномірності випалювання цеглини мали різні відтінки — від темно- червоного до світло-жовтого. Як правило, всі внутрішні приміщення будинків мали склепінчасті перекриття. У житлових приміщеннях стояли печі, облицьовані візерунчастими полив'яними плитками, що надавало інтер'єрам особливого колориту. У 1697 році велика пожежа знищила дерев'яні будівлі Софійського монастиря. У 1699 р. почалося спорудження нових кам'яних будинків навколо собору. Будівництво тривало по 1767 рік. У цей період споруджено дзвіницю, трапезну, хлібню (пекарню), будинок митрополита, західні ворота (Браму Заборовського), монастирський мур, південну в'їзну башту, Братський корпус, бурсу. В архітектурі цих будівель і в зовнішньому вигляді Софіївського собору після поновлень знаходимо характерні риси української барочної архітектури XVII—XVIII століть. 2. Державний історико-архітектурний заповідник у м. Святогірську (Свято-Успенська Святогірська лавра, Донецька обл.) Серед крейдяних пагорбів, вкритих реліктовим лісом Національного природного парку «Святі Гори», на правому березі Дінця розташувався архітектурний ансамбль Успенського чоловічого монастиря, який в 2004 році набув статусу лаври... Час і авторство Миколаївської церкви - дивовижної споруди в стилі українського бароко залишаються невідомими вже четверте століття. Єдність храму з природним матеріалом крейдяної скелі та оточуючим природним ландшафтом виводять культову споруду в розряд унікальних об’єктів культурної спадщини України, аналогів якому немає. Кам’яна частина церкви настільки органічно втілена в масиві бескиду, що без спеціальних методів дослідження неможливо визначити місця переходу цегли в крейду, виявити крейдяні прошарки в стінах храму. Свято-Успенська Святогірська Лавра – розташована на схилах навислих над водою мальовничих крейдяних гір, що здавна називали Святими. Документально Святі Гори відомі з 1526 р. У писемних джерелах монастир у скелі згадується вперше в 1624 р. Існує дві версії щодо заснування монастиря. Відповідно до однієї, монастир заснували ченці Печерської лаври, що пішли з Києва, розореного монголами у середині ХІІІ ст., а за другою версією – афонські монахи, що йшли на Русь по Сіверському Донцю, це місце нагадало їм рідну Святу гору Афон. З кінця XVII ст. споруджуються монастирські будівлі, в тому числі кам‘яний престольний храм (1698-1708 рр.). У 1922 р. монастир було закрито. У його будівлях створено одну з відомих оздоровниць в Україні. У 1980 р. ансамбль споруд оголошено Державним історико-архітектурним заповідником. У 1992 р. монастир знову відродився. У центрі обителі побудовано у 1859-1868 рр. за проектом А. Горностаєва п‘ятибанний престольний храм, над Святими вратами – церква Покрови Божої Матері (1850-1851 рр., архітектор К. Тон). На заході – два братських корпуси, на сході – колишній Гостиний двір обителі (комплекс споруд, що отримав сучасний вигляд у 1900 р.). Ще в кінці XVII ст. скелю увінчав Миколаївський храм, що зберігся донині. На схід від храму на скелі влаштовано оглядовий майданчик з каплицею св. Андрія Первозванного (50-і рр. ХІХ ст.; називається ще Верхнім павільйоном паломників). За деякими даними, ідея створення каплиці пов‘язана з ім‘ям Андрія Миколайовича Муравйова, частого гостя Святих Гір. Архімандрит Арсеній, який бував у Палестині, дав горі, з якої виступає скеля, назву Фавор. Широку відомість Фавор здобув після того, як у 1867 р. тут почив і був похований преп. Іоанн (Крюков). У 1994 р. мощі подвижника було віднайдено та перенесено до монастиря. У 2004 р. Священний Синод Української Православної Церкви прийняв рішення надати Свято-Успенському Святогірському чоловічому монастирю статус Лаври. ВЧИТЕЛЬ. Групі пошуковців було дано завдання знайти у творах відомих українських письменників описи пам’яток архітектури. Запрошую їх до слова. ТЕКСТ 1 Собор стояв посеред снігів у холодній білій самотині. Возносився рожево під саме небо, і низькі хмари черкали об найвищу баню, заплутувалися безпорадно поміж бань нижчих, умить зупинялися у своєму бігові, і тоді видавалося, ніби починає летіти понад землею сам собор, і суцільна його дивна рожевість заступалася жовтістю від кованого золота, яким покрито було бані, й увесь собор зненацька засвічувався, мов щільник, повний меду, і в най похмуріших душах ставало ясніше від того видовища. ( З роману П. Загребельного « Диво») ТЕКСТ 2 Біля св. Софії. Як тут тихо, як одразу входиш у світ високого, - сама молиться душа… Могутні тучі каштанів безшелесно стоять на варті золотих верхів… Боже, яке щастя, що цей шедевр є у нас, що він нас єднає! Софія – душа Києва, душа України. Ніде так, як тут, не почуваєш силу творчого генія, могутній поетичний дух нашого народу. Витвір справді богонатхненний, як казали колись… І, може, вища сила відвела в останню мить чорну руку руйнівника. ( Зі щоденника О. Гончара) ТЕКСТ 3 Мовчить собор. Не видно облупленості, іржі на банях, ніч скрадає на ньому травми часу… він стоїть, думає сво. Вічну думу. Про що вона? Усе тут проходило перед ним, як перед свідком і перед суддею. Ще, здається, недавно рипіли гарби повз нього зі снопами, клекотіла революція на цьому майдані соборному, дзвони калатали на сполох, кликали на сходки, на пожежі, то радісно, то тривожно будили передмістя… Поглядом болю і туги дивилися на нього розширені очі дівчат – полонянок, коли їх тисячами гнали мимо собору в Німеччину. Ридання чув, і крики надії, і залізні гуркоти війн, і її, ще страшнішу тишу… ( З роману О. Гончара « Собор») СЛОВНИКОВА РОБОТА Арка – склепіння у формі дуги, яким перекривають проріз у стіні або сполучають стояки моста, два суміжні будинки і т. ін.. Аркада – ряд арок, що спираються на стовпи або колони. Архітектура – мистецтво проектування, спорудження та художнього оформлення будівель. Дзвіниця – вежа для дзвонів на церкві, при церкві або окрема будівля із дзвонами. Маківка ( баня, купол) – опуклий дах, що має форму півкулі. Паперть – церковний ганок. Іконостас – стіна зі вставленими в ній іконами, яка в православній церкві відокремлює вівтар від центральної частини. Вівтар – відокремлене іконостасом підвищення в церкві, де розміщений престол. Престол – у християнських церквах високий чотирикутний столик, що стоїть у центрі вівтаря. Фасад – зовнішній лицьовий бік будівлі. КОЛЕКТИВНЕ СКЛАДАННЯ ПЛАНУ. Орієнтовний план твору I. Живий свідок історії Новов’язівського. II. Свято – Преображенський храм Петра і Павла – пам’ятка архітектури Дніпропетровщини. 1. Матеріал, з якого збудовано храм. 2. Стиль будівництва. 3. Особливості архітектури пам’ятки. 4. Велична споруда, що височіє над селом. 5. Стан, у якому пербуває храм у наші дні. 6. Легенди й перекази про церкву у Новов’язівському. 7. Мої враження від огляду пам’ятки. Опрацювання опорної схеми
ТВОРЧА РОБОТА. ВЧИТЕЛЬ. Уявіть себе в ролі екскурсовода. На основі власних спостережень, почутого повідомлення та презентації підготуйте твір – опис церкви. 1). Робота на чернетках. 2). Редагування текстів. 3).Написання твору – опису пам’ятки архітектури. III. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Скласти усно твір – мініатюру « Чому люди йдуть до церкви?» або « Шедевр архітектури, який мені подобається» ( на вибір). IV. ПІДСУМОК УРОКУ Бесіда [*] Що нового ви дізналися на уроці? [*] Кому ти хочеш подякувати? [*] Що на твій погляд не вдалося? Чому? Що треба врахувати на майбутнє? [*] За що ти можеш похвалити себе? [Свято – Преображенський храм святих Петра і Павла – історична перлина Дніпропетровщини]
[Історія храму с. Новов'язівське]
На жаль, не збереглося ніяких історичних відомостей про історію храму. Відомо тільки, що в 30-і роки його було закрито, а після війни частково зруйновано. Згодом приміщення храму перетворили на зерносховище. У 1946 році після незначних ремонтних робіт на пожертви прихожан в у храмі розпочалися богослужіння. Настоятелем був призначений житель села Новов’язівське Михайло Закора.
Настоятель храму Михайло Закора Та в 1958 році церква знову була закрита, була навіть спроба зірвати її. Від декількох вибухів храм навіть не здригнувся, а вибухова хвиля негативно подіяла на будинки, що знаходилися поруч.
У 1987 році, за ініціативою голови колгоспу «Прогрес» Книша Павла Івановича, московські реставратори розпочали відновлення пам’ятника архітектури, який на той час храмом можна було назвати лише умовно. З 1986 по 1989 рр. велася реконструкція приміщення за рахунок коштів колгоспу «Прогрес». Два роки храм працював як культурний центр села. Храм до реставрації Ініціативна група на чолі з П.І Книшем. Вирішується клопотання про відновлення богослужінь у храмі. 18 січня 1991 року на збори мешканців села був запрошений благочинний Павлоградського округу протоіреней Валентин Цешковський. Приміщення будинку культури було повністю заповнене, і люди з радістю підтримали рішення про відкриття церкви і початку богослужіння. 19 січня, в день святкування Богоявлення, протоіреней Валентин Цешковський провів в церкві перше богослужіння з водосвяченням. Там же відбулося переосвячення храму в Спасо – Преображенський.
Перше богослужіння після реставрації З 1991 по 1996 рік настоятелем храму був протоіреней Володимир Жилкін, який установив іконостас і почав будувати настоятельський дім. Новий іконостас
Оновлений купол храму (робота Гжельських майстрів)
З 1996 року настоятелем церкви був призначений священник Віктор Щавинський. З 2000 по 2007 настоятелем храму був Вадим Пархоменко. З 2007 року настоятель Свято- Преображенського храму – Владислав Сіладі. Велику допомогу настоятелям у відновленні і поверненні храмового майна надають жителі села.. Так ікона «Преображеніє» довгий час зберігалася у сім’ї Рябухів і була повернена храму після реставрації.
Нині призначений настоятель отець Владислав разом зі своєю дружиною Наталею ведуть клопітливу роботу по благоустрію храму та прилеглої території, відновлюють історію храму. В цьому їм допомагають місцеві жителі. Нещодавно неподалік від села було знайдено надгробний камінь одного зі священників храму. За спогадами старожилів, він, як і багато інших, стояв на храмовому цвинтарі.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |