| Головна » Українська мова |
Мета: провести підготовчу роботу до написання твору – мініатюри на одну із запропонованих тем. Допомогти учням у доборі художніх засобів. Розвивати естетичні смаки, вміння бачити красу довкола себе. Виховувати любов до рідної природи. Обладнання: репродукції картин, художні фотографії, картини вчителя образотворчого мистецтва, учнівські ілюстрації, журнал “Художники Тернопільщини” (додаток до альманаху “Тернопіль”); на кожному учнівському столі – гілочки, обклеєні пінопластом; відеопроектор, презентація «Зимова замальовка». Тип уроку: урок естетичного задоволення
Хід уроку І. Організація класу Вступне слово вчителя. (на фоні класичної музики) Білий сніг пухнастий Падає, кружляє І на землю тихо Стелиться, лягає. І на ранок поле Білим – білим стало, Ніби пеленою Все його заслало.
Темний ліс накрила Шапка-чарівниця, І деревам нині Ще солодше спиться.
Дні такі короткі, Світить сонце мало. Ось прийшли морози – І зима настала.
Саме про неї, її величність зиму, ми будемо говорити на нашому уроці розвитку зв’язного мовлення.
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку “Зима в літературі, музиці, образотворчому мистецтві” – такою є тема сьогоднішнього уроку, на якому ми згадаємо вірші, уривки із прозових творів, у котрих оспівана ця дивовижна пора року. Розглянемо картини, ілюстрації, послухаємо класичну музику на цю ж тему. Таким чином ми підготуємось до написання твору-мініатюри на одну із запропонованих тем (проектуються на екран).
Зимовий сон
Чи згідні ви із думкою, що зима є чарівною порою року? (учнівські роздуми) Вчитель. Максим Рильський писав: “Нарешті випав сніг – м’який і сліпучо-білий. Вечір. Тишина… Така повна, спокійна тишина, яка буває тільки зимовими вечорами. Зачарована тиша. Світ ніби який містичний, такий, якого ніколи не буває весною, літом, восени. На снігу скрізь блакитні плями; де-не-де горять іскри, коли сонце кине один із прощальних своїх поглядів. Десь гуде дзвін. Білі віти простяглись, ніби волохаті лапи білих звірів. Ліс – гордо-урочистий. Хтось пройшов по ньому, махнув чародійною паличкою – і ліс зробився викуваний із чогось білого; може, з того ж, що оті небесні хмари, кучеряві і химерні. Перший сніг – краса невимовна, відчуття невимовні… ” ІІІ. Актуалізація опорних знань, вмінь і чуттєвого досвіду Згадайте, які твори, де розповідається про зиму, ви вивчали на уроках української та світової літератури. (Діти пригадують вивчені твори) Давайте прослухаємо уривки із вивчених вами творів. Можете на чернетках виписати цікаві слова чи словосполучення. ІV. Словникова робота. Творчі вправи (з використанням відеопроектора) Пригадайте, що таке епітет. Доберіть епітети до слів: Зима (чарівна, білосніжна, пишна, велична); Доберіть дієслова-присудки, вжиті у прямому і переносному значенні: Сніг (іскриться, вкриває, порипує, сміється, лежить…) Які ви знаєте синоніми до слова хуртовина? (Учні створюють синонімічний ряд) V. Робота із творами образотворчого мистецтва Вчитель До теми зими звертаються у своїй творчості художники та фотографи. Перед вами картини, ілюстрації, художнє фото, на яких відображені зимові краєвиди. А. Г. Петрицький. “Зима” Тернопільські художники також звертаються до цієї теми у своїй творчості (Степан Мамчур. “Зимовий пейзаж”, Сергій Львов. “Останній сніг”). Хоч це дуже холодна пора року, але велична і незрівнянна у своїй неперевершеній красі. Хіба можна не помічати зимового ранку, коли все довкола опушене сріблястим інеєм?А як не помітити мерехтіння снігу у сонячному світлі? Наше завдання – навчитися бачити цю красу і вміти передати усе за допомогою образного слова. У вірші Романа Юзви перший сніг порівнюється із першим коханням. У його поетичних рядках не просто падає сніг із хмарини, а “білий смуток сіє небо млисте, лебединий пух летить до ніг.”
Послухайте цю поезію (учень читає поезію) Перший сніг Перший сніг незайманий і чистий, мов кохання перше, перший сніг. Білий смуток сіє небо млисте, Лебединий пух летить до ніг. Де ж ви, лебеді, в якім краю далекім?- Після вас – лиш ніжний білий пух. У теплі за аркою веселки Вас голубить шовкозільний луг. Перший сніг ляга на землю й тане… І кохання перше, як той сніг… Лиш цнотливо й ніжно в серце гляне та й зникає у рожевім сні. Та й зника… І не лишає горя, тільки в серці спів луна дзвінкий. Так же світять нам погаслі зорі Крізь безмежжя простору й віки.
Поезія – звучання душі, адже душа не буває німою. Поезія розбуджує смуток і радість, заспокоює або ж викликає біль. Вплив поезії на людину неможливо передати словами. Вона – віддзеркалення розмаїтого духовного світу. У Стародавній Греції народилася легенда про гору Парнас. На ній щовесни збиралися сестри Аполлона – музи, прекрасні юні богині. Музи співали, Аполлон же перебирав струни своєї золотої кіфари. Якось музи співали так гарно, що вся природа завмерла від зачарування, а гора Гелікон почала швидко рости й доросла до неба. Тоді олімпійські боги наказали крилатому коневі Пегасу повернути гору на місце. Кінь ударив копитом, утоптав гору на землю, а на тому місці забило джерело. Його чудодійна вода надавала поетам натхнення і наснаги. Вислів “зійти на Парнас” означає дорівнятися талантом до муз та Аполлона. Може, й окремим з вас стане відомим смак цього джерела. Дехто уже пробує віршувати. І не біда, якщо ці спроби ще не є дуже вдалими. Коли працювати постійно над собою, то можна добитись успіхів. (Слухаємо вірші учнів) VІІ. Вправа на розвиток абстрактного мислення. Ви не раз спостерігали, як падають сніжинки, вкриваючи все довкола, вигойдуючись на гілочках дерев. Пофантазуйте, що можна почути при цьому? (учнівські розповіді) А ось автор цього твору-опису почув, що сніжинки дзвенять. Як дзвенять сніжинки Це було темного зимового вечора. Сонце ховалось за обрій. Зарожевів сніговий килим. Падають маленькі сніжинки на землю. Тихо лягають на ліс, на поле, на дорогу. Я прислухаюся до тихого снігопаду і чую ніжний дзвін. Немов десь далеко-далеко бринить велика кришталева чаша, до якої доторкається сріблястий молоточок. То дзвенять маленькі сніжинки. Висять на ялинкових гілочках, доторкаються одна до одної, немов срібні дзвіночки. І дзвенять, дзвенять…
(Учень читає вірш (сонет) Павла Филиповича ) Білявий день втомився і притих, І з глибини блакитного спокою Прямує сонце тихою ходою До роздоріжжя вечорів смутних. На довгий час спиняється у них, Поломеніє пізньою красою, Немов за обрій зводить за собою Примари мрій криваво-золотих. І дня нема. Та променисто-ніжний На ясне небо, на простір надсніжний Розлився світ і не пускає тьми; Лиш місяць срібний тихше і смутніше Ті ж візерунки темно-сині пише На білих шатах пишної зими. VІІІ. Самостійна творча робота. Вчитель. Красу природи можна передати не тільки словом чи пензлем, a й за допомогою музики. У російського композитора Петра Ілліча Чайковського та італійського скрипаля Антоніо Вівальді є чудові музичні твори під назвою “Пори року”. Зараз ми послухаємо зимові мелодії А. Вівальді. Можливо, чарівні звуки класичної музики допоможуть побачити і почути у зимовій красі те, чого раніше не помічали. Таким чином, ми з вами почнемо писати твір-мініатюру на одну із запропонованих тем. VI. Домашнє завдання Закінчити роботу, записати її на стандартному аркуші, намалювати ілюстрацію (демонструю кращі роботи учнів попередніх років) Звучить музика
[Волна: Вітер співає, Гілля гойдає, Місяць, як в казці, з-за хмар виглядає. Мороз-морозенко По вікнах малює. В зимовому вальсі Сніжинка танцює.] Пінчук Павло
Із роботи Трапової Христини “Зимова казка” … Дочки королеви Зими все летіли і летіли. Бриніла тиха, спокійна музика з-під рук вітру. Маленькі танцюристки-сніжинки залицялися до могутніх лицарів-дерев. Зірочки, здавалося, теж хотіли полинути до землі й затанцювати із сніжинками. Та суворий батько Місяць не пускав дочок – їхнє місце на небі, щоб освічувати шлях до казкового палацу…
Малечко Оленка Зимова ніч Випав сніг. Природа розкрила першу сторінку цікавої книги. Пухнаста ковдра стелиться по землі. Ліс надів важкі білі шапки і притих. Він вкрився кришталем. Всюди тихо-тихо. Падає легкий сріблястий іній. Стежки, дороги вкриті діамантовою скатертиною снігів. Сонце сіло за обрій. На небо вийшла сила-силенна яскравих зірок. Кружляють мохнаті сніжинки. Немов лісовий сторож, сидить на гіллячці маленьке совеня і споглядає зимову казку. Десь чути відлуння чудової мелодії. То вітер грає на скрипці, дівчата-сніжинки танцюють. Місяць задивився на чудовий вальс і ще яскравіше засіяв. Із роботи Куліковської Світлани “Вальс сніжинок” … Білі пухнасті сніжинки готуються до свого вечірнього вальсу, на який їх запросив чарівник-вітер. Закружляли, задзвеніли, заметушились пухнасті сніжинки. Мені здалось, що це маленькі дівчатка, які зібрались у коло. А серед них і я, теж тендітна і маленька… Благодарський Павло Танець сніжинок Ллється чарівна музика із небес. Сніжинки прислухаються до неї і починають витанцьовувати свої оригінальні па. Маестро-вітер виграє на дивовижній скрипці чарівну мелодію, а сніжинки кружляють; вони то піднімаються, то знову опускаються і, закривши очі, пливуть, пливуть у безвість. Але ось маестро стрімко вдарив по струнах – і повільну мелодію вальсу змінила швидка полька. Сніжинки взялись за руки і пішли в хоровод хурделиці. Вони cміялись, реготали, дзвеніли і танцювали, танцювали, танцювали… Аж ось маестро втомився і заховав свою скрипку у футляр. Втомлені сніжинки опускаються на землю і засинають міцним сном.
З твору-мініатюри “Зимова казка” Буреги Назара … Враз усе потемніло, тільки там, високо, світилося. Ось відкрилася небесна брама, і згори полинула витончена музика. Вітер запросив до танцю внучок зими. Він лагідно підкидав їх догори, закручував, водив хороводи. Усі були вражені таким виконанням казкового танцю небесними акторами. Кожна сніжинка в нагороду отримала маленьку сріблясту коронку. Ось чому виблискує сніг, коли сонце кине один із своїх поглядів. Це виграють самоцвітами прикраси на головах у сніжинок
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |