Головна » Українська література

Звичаї нашого народу

Задача уроку: Познайомити учнів з головними обрядовими святами  весняного циклу.  Розкрити їх різноманітний зміст, історичні і духовні корені. Домогтися усвідомлення учнями понять «звичаї» та «обряди». Розвивати творчі здібності, уяву учнів. Виховувати інтерес до культурної, обрядової спадщини свого народу, любов до української пісні, слову.

Тип уроку:       урок-свято

Обладнання:   1. Виставка малюнків, писанок (справжніх і сувенірних).

                       2. Обрядове печиво.

                       3. Кошик з паскою та крашанками.

                       4. Рушники, серветки.

                       5. Вербові гілки з «котиками».

                        6. Зображення сонця з надписом весняного циклу свят.

 

Зміст уроку.

1. Організація класу до уроку.

2. Вивчення теми.

   Тема нашого уроку – «Звичаї українського народу – наша скарбниця».

У кожного народу є свої звичаї, які створювалися століттями і освячені віками, які він свято оберігає і шанує.

   Як ви розумієте, що таке звичаї?

   Підберіть спільнокореневі слова. Наведіть приклади.

Отже, люди виконували певні дії при певних обставинах, спостерігали за їх наслідками, робили висновки щодо їх доцільності. Так створювалися певні правила поведінки, яким навчали діточок. Ці правила передавалися із покоління в покоління і ставали звичаями.

Таким чином, звичаї – це неписані закони. Тими керуються і в сімейних, повсякденних і в суспільних, всенаціональних справах. Звичаї і мова об′єднують людей в один народ, в одну націю.

   Українці – дуже давня нація, яка свою духовну культуру створила ще в дохристиянські часи. Коли Володимир Великий запровадив християнство в Київській Русі, у нашого народу уже були надзвичайно багаті традиції та звичаї. до них приєднали християнські. І до цього часу ми маємо поєднання давньоукраїнської, дохристиянської і християнської культур. Але ми так звикли до цього, що не можемо визначити, де закінчується в народних звичаях давньоукраїнське і починається християнське. Так, наприклад, Різдво Христове – найбільше і найвеличніше християнське свято – народження сина Божого, поєднало у собі давні вірування наших предків і елементи християнської культури. У давнину це було сонце Корочуна – свято народження нового сонця, адже в цей час сонце повертає на весну, ніч коротшає, а день стає більше. Сьогодні ми не уявляємо Різдва без куті, Великодня – без писанок.

   А чи важливо знати звичаї свого народу?

   В усіх народів Світу існує повір′я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища. А в нашого українського народу існує повір′я, що від тих батьків, які не дотримуються звичаїв, народжуються діти, що стають вовкулаками. Ось чому наша національна гідність, поет Т.Г.Шевченко, звертаючись до України - матері, що все життя страждає, запитує:

Чи ти рано до схід сонця

Богу не молилась?

Чи ти діточок непевних

Звичаю не вчила?

Виходить не знати звичаїв свого народу гріх, сором.

Із звичаями тісно пов′язані обряди, як їх складова частина. Все життя людей з раннього дитинства до глибокої старості супроводжується різними обрядами, діями, що тісно пов′язані з народними святами. Більше третини року у наших предків займали свята. У православному календарі їх 110.

   А що таке свято?

   Чим свято відрізняється від будня?

   Свято – від слова «святий», «святість». Отже це день, який служить для освячення людини, для очищення її душі.

Під час кожного свята здійснюється певні обряди чи то жертвоприношення богам у вигляді дарів поля, саду, у вигляді танців і заклинань – у давні часи, чи то служба Божа у церкві і молитви у часи християнські.

   Обряд – від слова «ряд», «рядити», «порядок». Отже, обряд створював порядок, лад у всьому: у житті людини, у стосунках з іншими людьми, з Богом.

   Чи вкладаємо ми сьогодні цей справжній зміст у слова «свято» та «обряд»? Що таке сьогодні для нас «свято»? Гарно одягнутися, смачно поїсти, повеселитися? Чи освятитися, привести в гармонію свою душу?

   Тож давайте звернемося до духовних джерел наших предків, до свят та обрядів, які давали їм духовну силу, подивимося, звідки ідуть їх давні витоки, щоб не загубити тієї ниточки, яка зв′язала нас з минулими поколіннями, щоб очистити й освятити свої душі.

   Сьогодні ми познайомимось з одним із цікавих пластів нашої української культури – весняними святами та їх обрядами.

   А у допитливих діточок може виникнути запитання, чому саме весняних?

   Бо весна прийшла. А весною наші пращури зустрічали Новий Рік. Отже, ми і почнемо вивчати народні свята, їх обрядовість з весняного циклу. Ви дізнаєтесь, як наші далекі предки зустрічали весну, як потрібно готуватись і зустрічати Великдень, яке значення мали ці свята і обряди в житті нашого народу.

Разом із пробудженням природи від зимового сну на нашій землі, в Україні, починається цикл народних весняних свят, які супроводжуються піснями, іграми, хороводами. Наш народ у своїх казках створив чудовий образ весни – гарної молодої дівчини з вінком квітів на голові (Л.Українка «Лісова пісня»). Вона, ця дівчина, бажаний та довгожданий гість, її закликають дівчата піснями – веснянками, її зустрічають діти з зарами – солодким печивом у вигляді пташок. Весна – образ краси, сили і надії («Вірш про весну»).

   Діти, а які ви знаєте прислів′я народні про весну, в яких відобразилось відношення народу до цієї чудової пори року?

   Продовжуючи тему Великодня, я б хотіла зосередити вашу увагу на писанках та на крашанках, тому що фарбовані та орнаментовані курячі яйця вважалися символом життя (існує така легенда, що перше яйце мало в середині не жовток, а зародок цілого світу).

Легенда про писанку.

   Одна  з легенд говорить про те, що доля світу залежить від того, скільки писанок пишуть люди на землі щороку. Доки пишуться писанки, світ буде існувати, а коли не стануть їх писати, тоді зло у вигляді диявола звільниться із своїх пут і знищить увесь світ. Цей диявол живе під землею, прикутий ланцюгами до скелі. Щороку він посилає своїх слуг на землю, щоб вони перевірили, чи пишуться ще писанки і чи багато їх. Якщо так, то залізні пута затискають його міцно, і він втрачає силу, тому що людська любов перемагає зло.

Легенда про крашанку.

   Коли Ісус Христос воскрес, то перелякані воїни, які охороняли його гробницю побігли сповістити своєму сотнику про це диво. Сотник в цей час снідав, перед ним лежали варені яйця. Коли воїни сповістили йому, що Ісус воскрес із мертвих, він дуже розлютився і закричав на них. «Як з мертвого може статися живе?» І враз сталося диво! Яйця на тарілці почервоніли! Приголомшений сотник промовляв: «Вірю вам, що той замучений воскрес і що він був Бог».

Повір′я.

Які ви знаєте ігри, повір′я пов′язані з освяченими яйцями?

1. Діти б′ють яйце об яйце. так перевіряли чий батько сильніший.

2. Коли будували дім, у фундамент обов′язково закладали крашанки на щастя і на радість.

3. Якщо свячену крашанку тричі обнести навколо хати, яка горить, то пожежа погасне.

4. Дівчата беруть найкрасивішу крашанку, кладуть у миску з водою і вмиваються, щоб буди вродливою і красивою.

Загадки на Великоденну тему.

1. В одній бочці два тіста, а не змішуються (яйце).

2. Кинути вгору – то біле, кинути на землю – то жовте.

3. Пуд води, пуд солі варю, варю – не солоне.

4. У фарбах катається, до церкви збирається (крашанка).

5. Що святіше за хліб? (пасха)

Продовжить прислів′я.

1. За тиждень Великдень, недалечко червоне … (яєчко)

2. Будь здоровий, як вода, а великий, як … (верба)

3. Красна ріка берегами, а Великдень … (пирогами)

Писанка – символ Української культури.

У Канаді в місті Вегревіль у 1981 році було збудовано пам′ятник першим українським іммігрантам у вигляді величезної писанки. Вона стоїть на підвищенні і дивує усіх своєю красою. Бережімо писанку, бо вона є нашим символом і оберегом від зла.

 

   Весняний цикл відкриває Стрітення – найбільше свято у лютому. За повір′ям саме 15 лютого зустрічаються зима з весною. Люди щиро вірили: яка погода буде цього дня – такою буде і весна. А ви пам′ятаєте, якою була погода на Стрітення цього року?

   Стрітення – це також християнське свято, що завершує різдвяний цикл. Дістало назву Стрітення від зустрічі Божого Сина і його пресвятої Матері з праведним Семеном.

   Які ви знаєте християнські обряди, пов′язані з цим святом?

а) Святили воду, а разом з водою святили свічі.

б) Посвячені свічки називалися громичними, бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози.

в) Свячену воду набирали в новий, ще не вживаний посуд і використовували увесь рік як ліки від хвороби та «поганого ока».

   Справжній початок весни наші предки пов′язували зі святом Сорока Святих (22 Березня). У цей день, говорили в народі, птахи прилітають з вирію і приносять весну. Господині, щоб визначити цю подію, пекли тістечка у вигляді пташок і роздавали дітям, щоб птиця водилася. З тим печивом діти вибігали на луки, в ліс і вигукували:

            Хлопчик з                     Пташок викликаю

            пташкою                     З теплого краю;

                                                        Летіть соловейки,

                                                        На нашу земельку,

                                                        Спішіть ластівоньки,

                                                        Пасти корівоньки.

   В різних кінцях села лунало:

            Діти                                  Вийде, вийде, сонечко,

                                                       На дідове полечко,

                                                       На бабине зіллячко,

                                                       На наше подвір′ячко,

                                                       На весняні квіточки,

                                                       На маленькі діточки.

                                                       Ось вони граються –

                                                       Тебе дожидаються!

   Народна уява створила поетичний образ Весни у вигляді дівчини – «паняночки», що «десь у садочку шиє сорочку». Вона дуже багата, від неї люди сподіваються щедрих дарів, а тому й виглядають її рано-вранці, до схід-сонця. Вибігають на горби, стають на воротах, лізуть на дах комори чи клуні і запрошують її:

            Діти                                Прийди, прийди, Весно,

                                                      Прийди, прийди, красна,

                                                      Весно, весно, весняночко,

                                                     наша люба паняночко,

                                                     Вийди з-за гори крутої,

                                                     Обігрій нам ліс і поле,

                                                     Завітай в міста і села,

                                                     Де гурток дітей веселий.

                                                     Прийди до нас, весно, із радістю

                                                     З великою для нас милістю

                                                     Із житом зернистим,

                                                     Із пшеничкою золотистою,

                                                     Із вівсом кучерявим,

                                                     Із ячменем вусатим,

                                                     Із просом, із гречкою,

                                                     Із калиною-малиною,

                                                     Із чорною смородиною,

                                                     Із грушами, із яблуками,

                                                     Із всякою садовиною,

                                                     Із квітами лазуровими,

                                                     Із травою-муравою.

                                                     Прийди, весно-красна,

                                                     Зігрій сонце ясне,

                                                     Повій теплий вітер,

                                                     Щоб зраділи діти.

                                                     Віє легким духом вільним,

                                                     Прийшла весна красна

                                                     Із-за моря з ластівками прилинула, ясна.

 

             Дівчина –                   Будь здорова, челядонько,

           Весна                         Гуляй – радій, молоденька, поки пора щасна,

                                                     Я весна-весняночка, прегарна панночка,

                                                     Прийшла вас вітати, гаївку співати.

   (Дівчата беруть весну в коло і співають веснянку «А вже весна скресла»)

 

             Діти                               Весна красна, що ти нам принесла?

           Весна                         Принесла я вам літечко,

                                                     Зелене житечко,

                                                     Та хрещатий барвіночок,

                                                    Та замашненький васильочок,

                                                     Васильочок – для парубків,

                                                     Барвіночок – для дівчаток.

   Як гарно танцювали і співали дівчатка. А чи знаєте ви, що звичай водити хороводи виник так давно, що й дослідити тепер важко, де і в якій країні вперше. Відомо, що в Ассирії і Вавілоні ще 4 тисячі років тому виконували хороводи навколо жертовника. У стародавній Греції, Римі хороводи були складовою частиною священних обрядів. На Олімпійських Іграх найкращі співачки й танцюристки виявляли свою умілість у хороводах. Але ні один з Європейських народів, крім слов′ян, не засвоїв хороводів і не зберіг їх у своєму народному мистецтві. І ніхто з слов′янських народів не розвинув хороводних забав так широко і різноманітно, як наш український народ.

   А яке свято саме головне, найвизначніше в православному календарі?

   Так це Великдень. Це величне, радісне, урочисте свято, коли навіть невіруючі люди відчувають якийсь порух у серці, потяг до святого. Це свято на честь воскресіння Ісуса Христа. Від понеділка до п′ятниці (Страсного тижня) кожен день пов′язаний з певними подіями останніх днів життя Спасителя.

   Неділя за тиждень перед Великоднем називається «вербною», а тиждень – також «вербним». У цю неділю святять вербу. Зранку на Богослужіння сходяться всі – старі і малі, бо гріх не піти до церкви, як святять вербу.

   А чому саме вербу?

   Існує легенда про те, як Ісус Христос, йдучи до Єрусалиму, зустрічав людей, і вони йому під ноги клали пальмові гілки, а у нас за відсутністю пальмових гілок, використовували вербові. У давніх слов′ян вербу вважали священним деревом. У них вона уособлювала бога сонця Ярилу, що дав людям вогонь. Верба була і символом родинного вогнища.

   Як символ увійшло це дерево в християнські вірування. Тут верба – символ весняного пробудження, символ повноти життя, краси, довголіття. Освятивши у церкві вербові гілки, люди повертались додому із надією в душі на пробудження всього живого.

   Які ви знаєте повір′я, пов′язані з освяченою вербою?

а) Після освячення діти стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути по кілька «котиків» - щоб горло не боліло.

б) Били хатніх освяченими гілками промовляючи:

Не я б′ю, верба б′є, за тиждень Великдень

                               Будь великий, як верба,

                               А здоровий, як вода

                               А багатий як, земля.

   Які риси українського народу відобразились у цих словах?

в) Освячену вербу зберігали за образами від всяких недуг людини і тварини

г) Вербові гілки втикали у стіни хат, хлівів, мовляв, це оберігає від всякої біди, грози, пожежі.

д) Висаджували гілочку у полі – це вбереже посіви

є) Висаджували гілочку на городі – виросте дерево, яке буде рятівним для людей похилого віку.

ж) Під час негоди кидали проти вітру вербові гілки, щоб зупинити бурю.

з) Навесні, коли вперше виганяли на пасовисько худобу, вдаряли освяченою вербою, що не хворіла.

і) Торішні гілки не викидали, а спалювали їх.

 

   Вербний тиждень багатий на традиції і повір′я. Найголовніші дні – Чистий Четвер, Страсна п′ятниця. За цей тиждень багато треба було зробити господиням: побіліти хати, розмалювати піч, наготувати святкову одеж, спекти паску, розмалювати писанки і пофарбувати крашанки.

   В суботу ввечері перед великоднем вже нічого неможна було робити. Лише готувати святкову корзину із паскою, щоб вранці нести в церкву на освячення.

   А чому саме випікали такий красивий хліб-паску? Щоб наше життя було красиве.

   Вчитель показує зразок святково прикрашеного кошика.

   Кошик в цей суботній вечір привертає увагу всіх членів сім′ї. Діти рвуть для прикрашення весняні квіти, мати підбирає стрічки, дістає серветку, вибирає найкрасивішу паску, крашанки та писанки і кладе все це у кошик, де постелена біла серветка.

   А чому фарбували крашанки, розмальовували писанки?

 

Діти виходять зі свічками.

Дівчинка                 Весно моя, нене, усміхнися до мене

                                    Сонечком привітним і ласкавим квітцем

                                    Дай щасливу днину, радісну годину

                                    Дай пору погідну на Вкраїну рідну.

 

Хлопчик                 Ми будемо молитись,

                                    Господа просити,

                                    Щоб послав нам милість

                                    В цьому світі жити.

 

2-а дівчинка          Весна красна наступає,

                                    Великдень благословляє.

                                    І святкує світ увесь,

                                    Бо в цей день Христос воскрес.

                                    Тож радійте світу, люди,

                                    Хай між вами згода буде,

                                    Бо любов прийшла з небес,

                                    Христос воскрес!

 

 

3-я дівчинка          Христос воскрес! Христос воскрес!

                                    Лунає в селах із небес.

                                    Любують ангельські очі

                                    На те, як ради цеї ночі

                                    Із піднебесної імли

                                    На землю зорі мов зійшли,

                                    Бо де є церква – там від брами

                                    Її святої, як зірками

                                    По селах вкрились вулички.

 

2-й хлопчик           То не зірки, а свічечки

                                    Що люди добрі посвітили

                                    Понад пасками й освятили

                                    Той Божий дар. Його веселі

                                    Несуть до рідної оселі,

                                    Де жде мала їх дітвора…

                                    Весела, радісна пора!

 

4-а дівчинка          Покуштуйте святу паску,

                                    Буде в домі радість, ласка

                                    І достаток, і добро,

                                    Хай відступить всяке зло.

 

5-а дівчинка          Ми сьогодні ніч не спали,

                                    Бо писанки малювали

                                    Подивіться, які файні,

                                    В них життя нового тайна.

 

3-й хлопчик          Хай воно цвіте, вирує,

                                    Земля наша не сумує

                                    Ми їй вклонимося низько

                                    Будь щаслива, земле-ненько,

                                    Україна калинова,

                                    Будь весела і здорова.

 

4-і хлопчик            Нехай твої рани й болі

                                    Не повторяться ніколи

                                    Нехай квітнуть квіти,

                                    І сміються діти.

                                    Живуть люди щирі

                                    У дружбі ще й мирі.

 

6-а дівчинка           Нехай сонечко привітне

                                     Світить щедро нам з небес.

                                      В день щасливий серед квітня

                                      Навесні Христос воскрес!

 

5-й хлопчик             І знову все на повні груди

                                      Дихнуло, збуджене життям,

                                      І кожне серце чує чудо,

                                      І світ увесь неначе храм.

                                      Горять свічки, блищать ікони,

                                      Земля в молитві до небес.

 

Лунають дзвони         Христос воскрес! – лунають дзвони

                                     У спів: воістину воскрес!

 

7-а дівчинка            У мене музика весіння,

                                      Зринає пісня в унісон

                                      Христос воскрес, бо воскресіння

                                      Природи вічної закон.

 

6-й хлопчик            Усім, усім! З святих небес

                                      Святий привіт: Христос воскрес!

                                      Його діди нашим мовляли

                                      І один одного вітали.

                                      Летіли роки, сотні літ,

                                      Линяв людської слави цвіт.

                                      Руйнуючи земні митарства,

                                      Мінялися царі і царства.

                                      Живе, не вмре святих небес

                                      Святий привіт: Христос воскрес!

 

Підсумок уроку:

   Ми сьогодні познайомилися з звичаями, обрядами весняного циклу свят і бачимо, яка багата культурна спадщина нашого народу. Хотілося б щоб ці чудові, багаті, поетичні обряди повернулися в наше життя, збагатили його своєю високою духовністю, живлющою силою народної мудрості. Ще є серед нас люди, що добре їх зберегли в своїй пам′яті і серці. Тому порозмовляйте зі своїми бабусями, прабабусями. Вони дуже багато розкажуть вам цікавого. І тепер, коли ви знаєте чудову обрядовість Великодня, допоможіть своїй родині підготуватися і зустріти це чудове свято. Цим ми з вами примножимо духовну спадщину нашого народу.

 

Література:

1. Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис: - К. : «Велес», 2005. – 528 с.

2. Кислашко О.П.

    Кислашко Я.О.

   Православні свята та народні звичаї,  - К : Грамота, 2003.

3. Скуратівський В.М. Український рік. – К . : Веселка, 1996.

4. Кудіна Л.В. Від роду до роду. Народознавство. : - Харків - : Торсінг, 2002.

5. Енциклопедія українознавства // В.В. Оліференко: Донецьк: Сталкер, 1999. – 496 с.

6. Дем′янюк Т.Д. Народознавство в школі: досвід, проблеми, пошуки. – К. , 1993.

7. Уроки з народознавства: Посібник/Упорядник М.К. Дмитренка та ін. – К.: Ред. часопису «Народознавство», 1995.

8. Рідний край: Навч. посібник з народознавства / І.Ф. Прокопенко (ред.); АПН України, Харківський держ. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. – 2-е вид. , виправл. і доп. – Х . , 1999 – 526 с.


Теги: Міщенко Н.В., обряди
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 205/28


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar