| Головна » Українська література |
Життя та творчість Андрія Малишка Підготував: учень 10 класу ЛСШ № 69 Ферій Петро Біографічні дані: Народився 2 (14 листопада) в Обухові (нині місто Київської області) в сім'ї шевця. Закінчив семирічку в рідному селі, вчився в медичному технікумі, потім — на літературному факультеті Київського інституту народної освіти. В 1932 році закінчив інститут, учителював в Овручі. Солдат… В 1932 році закінчив інститут, учителював в Овручі. В 1934—1935 роках служив у Червоній армії. Під час Другої світової війни був військовим кореспондентом у фронтових газетах «Красная Армия», «За честь Батьківщини», і в партизанській газеті «За Радянську Україну». Редактор… Після війни працював відповідальним редактором журналу «Дніпро» (1944—1947). Політик… Депутат Верховної Ради УРСР 3-го та 4-го скликань. Був членом ВКП (б) (від 1943 року). Поет… Упродовж 1935—1940 років видав збірки: «Батьківщина» (1936), «Лірика», «З книги життя» (1938), «Народження синів» (1939), «Листи червоноармійця Опанаса Байди», «Березень», «Зоревідні», «Жайворонки» (усі — 1940). У цей же період написав поеми «Трипілля» (надруковано лише уривки), «Ярина», «Кармалюк», «Дума про козака Данила». Останнім твором поета, написаним у лікарні за вісім днів до його смерті, була славнозвісна "Стежина" ("Чому, сказати, й сам не знаю..."), в якій він роздумує над людським життям... Пісняр… У збірці «Що записано мною» (1956) містяться тексти відомих пісень: «Знову цвітуть каштани», «Пісня про Київ», «Як на дальнім небосхилі»; у збірці «Серце моєї матері» (1959) — «Пісня про рушник», «Ми підем, де трави похилі»; у збірці «Полудень віку» (1960) — «Вчителька» тощо. Відомі пісні Рідна мати моя, ти ночей не доспала, Ти водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов'їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої. І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші, блакитні твої. Я візьму той рушник, простелю, наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, і вірна любов. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов. “ПІСНЯ ПРО РУШНИК” Білі каштани, світлі вогні, Де б не бував я - любі мені. Київські ночі, зустрічі в саду - В серці, куди не піду. Гори високі, синь Дніпрова, Молодість наша вічно жива. Київські ночі, зустрічі в саду - В серці, куди не піду. Ми покохались там, де дуби, В київськім небі два голуби. Кружать, здіймають крилонька свої, Наче ми в парі, в сім'ї. Так воно стане, так воно є, Білі каштани - щастя моє. Київські ночі, зустрічі в саду - В серці, куди не піду. “Білі каштани” Ми підем, де трави похилі, Де зорі в ясній далині, І карії очі, і рученьки білі Ночами насняться мені. За річкою, за голубою Дві чайки у хмари зліта. В краю подніпровськім ми стрілись з тобою, Веселко моя золота. Над полем зарошені віти Дубове верхів'я звело. З тобою у парі ми будем любити Все те, що на серце лягло. І стеляться обрії милі, І вечір в осіннім вогні, І карії очі, і рученьки білі Ночами насняться мені. “Ми підем, де трави похилі” Де в гаю сія, роси й течія Ходить садом вечоровим Молодість моя, Оглядає світ, обриває цвіт, Подає своїй любові Вiсточку "Привіт". Чи й тепер вона жде мене одна? Чи заплетена перлами сиза далина? Вірю прийде знов у красі обнов, Не розстане, не зів'яне Вірная любов. “Зоре вечорова” Нагороди! 1947 — Сталінська премія за збірку «Лірика» та поему «Прометей». 1951 — Сталінська премія за збірку «За синім морем». 1964 — Шевченківська премія за збірку «Далекі орбіти». 1969 — Державна премія СРСР за збірку «Дорога під яворами». Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, орденом «Знак Пошани», а також медалями Пам'ять… На могилі Андрія Малишка, на Байковому кладовищі у 1973 році було встановлено надгробний пам'ятник з мармуру, роботи скульптора Галини Кальченко. Помер 17 лютого 1970 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі. Пам'ятник Малишку біля його школи. На фасаді будинку Роліту, де мешкав поет, в 1973 році встановлено бронзову меморіальну дошку (скульптор І. В. Макогон). У 1991 році в Обухові в будинку, де народився поет, відкрито музей. 31 жовтня 2003 року Національний банк України випустив в обіг 2-гривневу пам'ятну монету присвячену Андрію Малишку. Ім'ям Андрія Малишка в 1971 році названо вулицю в Дніпровському районі Києва. Також є вулиці в Богуславі, Борисполі, Горлівці, Донецьку, Ковелі, Коломиї, Коростені, Луганську, Обухові, Смілі, Тернопілі. Про А. Малишка у 1983 році на кіностудії «Укртелефільм» знято документальний фільм «Андрій Малишко» (оператори — П. Щириця, Т. Щепанкевич). Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі, Польова моя мрійнице. Крапля у сонці з весла. Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі, Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла... Андрій Малишко
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |