Головна » Українська література

Життєвий та творчий шлях пісні Д.Павличка «Два кольори»

Мета: подати найосновніші відомості про Д. Павличка, охарактеризувати мотиви його  творчості, пояснити популярність пісенної лірики поета; розвивати естетичний смак, відчуття краси форми й  змістової глибини поетичного образу; формувати національну свідомість громадянина України.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: мельтемедійне обладнання, аудіо запис пісні «Два кольори»

Д.Павличка  та «Пісні про рушник» А. Малишка, вишитий рушник та сорочка.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

1.     Літературний диктант

·        Одним із визначальних чинників активізації поетів-шістдесятників в українській літературі є

А. Перша світова війна                          В. Друга світова війна

Б. колективізація                                    Г. «хрущовська відлига» 

·         Хто із поетів НЕ належить до шістдесятників?

А. Л.Костенко                       В. Є.Плужник

Б. В. Симоненко                   Г. Д. Павличко 

·        Першою збіркою В. Симоненка є

А. «Земне тяжіння»               В. «Поезії»

Б. «Тиша і грім»                     Г. «У твоєму імені живу»  

·        Перу В. Симоненку НЕ належить твір

А. «Під чужим небом»           В. «Є в коханні і будні, і свята…»

Б. «Задивлюся у твої зіниці»  Г. «Люди – прекрасні…»    

·        Твір «Я» В. Симоненка за  жанром є

А. сонет                            В. пісня

Б. гімн                               Г. балада

·        У якому вірші В. Симоненка Україна постає в образі матері?

А. «Задивлюся у твої зіниці…»    В. «Є тисячі доріг»

Б. «Я»                                           Г. «Є в коханні і будні, і свята…»  

2.     Читання віршів В. Симоненка напам’ять.

 

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.

 

ІV. Мотивація навчальної  діяльності.

1.     Проблемне запитання

Учні заповнюють таблицю.

 

2.     Виступ пари «Критики». Оцінка Д.Павличка літературними критиками.

[*]      Поет має гостре око, він уміє не тільки дивитися, а й бачити (Максим Рильський).

[*]     Поет від Бога! Але чимало написав і зайвого. Щось відсіється, а зостанеться золоте зерно (Олесь Гончар).

[*]     Дмитро Павличко – це мислитель, достойний продовжувач Івана Франка, каменяр нової доби (Олесь Гончар).

[*]     Він з перших днів катренів став на ту тверду каменярську дорогу клопіткої впертої роботи, без зовнішнього блиску і словесної пишноти, без сухозлотиці дешевих метафор і рим, як стає молодий коваль до горна, певний своєї правоти і правди, з надією, що викуваний плуг прокладе борозну і знайде мужнє слово, породить пісню (Андрій Малишко).

[*]      «Пісню "Два кольори" я написав 29 лютого 1964 року, разом з композитором Олександром Білашем. Нам було нудно на комсомольському зібранні, а переді мною сиділа гарна жінка, у чорній хустці з вишитою на ній червоною трояндою, це нагадало мені мою сорочку, і першу строфу я написав просто на коліні… Я відчув, що це початок пісні, так само як золотошукач відкриває краплину золота.

Ми втекли із засідання, і в той же день разом з Сашком дописали пісню. Вона лежала рік у Дмитра Гнатюка, а потім, напередодні жовтневих свят, Гнатюк показав її в ЦК, і там, як він мені розповідав, одна дуже поважна особа сказала - пісню потрібно переробити, тому що вона не є соціалістичною. Але я сказав, що нічого переробляти не буду, і нехай та поважна особа переписує сама. Петро Шелест (саме він був тією поважною особою), дізнавшись про мою відповідь, розлютився, але потім сказав, що чорт з нею, і нехай Гнатюк співає як є.

Пісня прозвучала, і почала співатися повсюди. Після цього мене і Білаша викликали у партійну школу, де два кагебісти з нами вели бесіду і сказали, що я мав би прекрасно знати, що таке червоне і чорне - мовляв, ми написали бандерівський гімн. Нам тоді просто кості затерпли, бо ми розуміли, чим це загрожує. Я тоді почав говорити, що рушники, сорочки – навіть на Гуцульщині, звідки я родом, - вишивають червоно-чорними нитками. Я сказав, що це народна вишивка, а отже, і народна пісня. Врешті-решт я навіть запитав їх: а який прапор був у Паризької комуни? Я був начитаний і знав, що Паризька комуна мала червоно-чорний прапор. Коли я їм це сказав, вони затихли.»

 

V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.

 

1. Виступ пари «Біографи»

Народився поет 28 вересня 1929 р. в с. Стопчатові на Івано-Франківщині в багатодітній родині, «коли копати картоплю мати з батьком йшли»  — «тверда земля Дмитрові була за ліжко, шорсткий киптар за пелюшки». Доля судилася поетові така, як і всім українцям, та ще бідакам: нужда, тяжка праця, бідненька освіта — такий шлях і слався сину лісоруба. Кпини та знущання за рідну мову, за босі ноги...

Початкову освіту поет розпочав здобувати в польській школі в Яблуневому, де «за мову мужицьку не раз на коліна довелося у школі ставати...», вересень 1939 р. приніс зміни — школа рідною мовою (Коломийська гімназія, опанував німецьку мову та латинь), десятирічка у Яблуневі, українські книжки. Про це молодий поет захоплено пише у вірші «1939 рік». Забуяв поетичний талант, народилися перші вірші, а далі й книжки — писав щиро молодий поет і про визволення, і про партію, і про нову Радянську Батьківщину (чи міг він розібратися в складнощах часу, прозирнути в майбутнє, осягнути колонізаторські імперські плани?!). Та попри те все «У дитячому серці жила Україна»!

З осені 1945 р. по літо 1946 р. поет був ув'язнений за сфабрикованим сталінськими каральними органами звинуваченням у приналежності до УПА. 1948 р. Дмитро Павличко вступає на філологічний факультет Львівського університету, де вивчає українську «мову та літературу. Студентом очолює літературну частину Львівського театру юного глядача, згодом — відділ поезії журналу «Жовтень» (1957-1959). Уже 1 січня 1951 р. в газеті Львівського університету «За Радянську владу» публікується перший вірш Павличка «Дві ялинки». 1953 р. поет вступає до аспірантури досліджувати сонети Івана Франка, але невдовзі залишає наукову роботу. Того ж року вихо­дить його перша збірка поезій «Любов і ненависть». 1954 р. за пропозицією М. Бажана Д. Павличка було (заочно) прийнято до Спілки письменників.

      1964 р. Дмитро Павличко з родиною переїхав до Києва й очолив сценарну майстерню кіностудії ім. О. Довженка.

( На фото дружина Богдана разом із доньками)

 ( На фото1967 року Поет із доньками Роксоланою (у центрі) та Соломією.) За його сценаріями поставлені фільми «Сон» (1965) — у співавторстві з В. Денисенком та «Захар Беркут» (1970). З 1966 р. по 1968 р. поет працює в секретаріаті Спілки письменників Укра­їни, а з 1971 р. по 1978 р. редагує журнал «Всесвіт». 1977 р. Д. Павличко стає лауреатом Державної премії України ім. Т. Шевченка. Далі працює секрета­рем СП СРСР із 1986 р., а з 1988 р.— секретарем правління СПУ.

1989 р. Д. Павличка обирають головою Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка. Поет є одним із організаторів Народного Руху України, Демократичної партії України.

Протягом 1990-1994 р. Д. Павличко є депутатом Верховної Ради й певний час послом України в Канаді.

1997 р. поета нагороджено орденом «За заслуги» III ст., а 1999 р.— орде­ном князя Ярослава Мудрого V ст.

З жовтня 1995 р. до травня 1998 р. поет був Надзвичайним і Повно­важним Послом України в Словацькій Республіці. Також Д. Павличко був Послом України в Республіці Польща в період з весни 1999 р. по лютий 2002 р. (завдяки його старанням у центрі Варшави в березні 2002 р. було споруджено пам'ятник Тарасові Шевченку). 2004 р. за визначний особис­тий внесок у розвиток української літератури, створення вершинних зразків поетичного слова, плідну державну й політичну діяльність поету присуджено звання Героя України з врученням ордена Держави.

З 21 жовтня 2005 р. поет є народним депутатом України. На IV Всесвіт­ньому Форумі Українців (Київ, серпень 2006 р.) Дмитра Павличка було обрано Головою Української Всесвітньої Координаційної Ради.

2009 р. Д. Павличка нагороджено орденом князя Ярослава Мудро­го IV ст.

 

2.   Виступ пари «Літературознавці»

У літературному доробку Дмитра Павличка — поетичні збірки «Любов і ненависть» (1953), «Моя земля» (1959), «Правда кличе!» (весь тираж (крім кільканадцяти примірників) було знищено), «Чорна нитка» (1958), «Бистрина» (1959), «Днина» (1960), «Пальмова віть» (1962), «Пелюстки і леза» (1964), «Хліб і стяг», «Гранослов» (1968), «Сонети подільської осені» (1973), «Таємниця твого обличчя» (1974, 1979), Вибрані твори у двох томах, «Спіраль» (1984), «Задивлений у будущину», «Поеми й притчі», «Вибрані вірші» (1986), «Покаянні псалми» (1994), «За нас» (1995), «Золоте яблуко» (1998), «Ностальгія» (1998), «Засвідчую життям» (2000), «Наперсток» (2002), «Рубаї» (2003), «Сонети» (2004), «Не зрадь» (2005), «Три строфи» (2007), «Аутодафе» (2008)... Його перу належать такі збірки літературно-критичних статей: «Магістралями слова» (1978), «Над глибинами « (1984), «Біля муж­нього слова» (1988); книги для дітей — «Золоторогий Олень» (1970), «Дядько Дощ» (1971), «Де найкраще місце на землі» (1973), «Смерічка» (1982), «Плесо» (1984), «Рідна мова».

Писав поет також і книги для дітей «Найкраще місце на землі», «Золоторогий Олень», «Кіт Мартин», «Смерічка».

      Дмитро Павличко є також і визначним майстром перекладу (перекладає з англійської, іспанської, італійської, французької, португальської, ідиш та багатьох слов'янських мов). Своїми перекладами Павличко запропонував нове прочитання творів Данте Аліг'єрі, Франческо Петрарки, Мікеланджело Буонарроті, Федеріко Гарсіа Лорки, Хосе Марті, Йогана Вольфганга Ґете, Генріха Гайне, Райнер Марія Рільке, Генріка Ібсена...

Збірки його перекладів:

 "Світовий сонет" (сонетна творчість європейських поетів.),

"50 польських поетів" (антологія польської поезії)

"  "Мала антологія хорватської поезії"

Літературно-критичні праці зібрані в книжках «Магістралями слова» (1978), «Над глибинами» (1984), «Біля мужнього слова» (1988).

Захоплення Павличка сонетною формою вилилось у створення антології «Світовий сонет» (1983), яку свого часу готував, але не встиг реалізувати Микола Зеров. У цій антології українською мовою були опубліковані великі добірки сонетів Данте, Мікеланджело, Шекспіра, Шарля Бодлера, Гвєздослава, Янки Купали. Розширене видання антології, до якого крім перекладів увійшли й оригінальні сонети Павличка, з'явилося 2004 року у видавництві «Генеза» під назвою «Сонети».

Дмитро Павличко — автор відомих пісенних текстів — «Впали роси на покоси», «Лелеченьки», «Пісня про Україну», «Долиною туман тече», «Явір і яворина», «Я стужився, мила, за тобою», «Дзвенить у зорях небочисте», «Розплелись, розсипались»... Пісня «Два кольори» (1649) стала народ­ною.

Творчий доробок Дмитра Павличка відомий у близькому й далекому зару­біжжі. Окремими книгами виходили його твори російською, естонською, поль­ською, болгарською, угорською, грузинською та слов'янськими мовами.

VІ. Робота над твором

1.     Слово вчителя

Материнська пісня... Вона приходить до нас тихими вечорами, добросердна й лагідна, хвилююча й щира, як одвічна любов, що змалечку навіває нам пое­тичні образи землі й неба, сонця й рясного суцвіття, учить любові до рідного краю, праці, близьких і рідних нам людей та гордості до найсвятішого.

Уже давно пісня «Два кольори» Д. Павличка стала народною.  Цю пісню знають майже всі, та не всі знають, що вона має автора.

3.     Виступ пари «Журналісти»

—  Чи знаєте ви пісню «Два кольори»?

—  Як ви вважаєте вона є народною, чи має автора?

—  Хто є автором пісні «Два кольори»?

4.     Прослуховування аудіозапису пісні

5.     Бесіда за змістом

•   Які почуття викликала у вас пісня «Два кольори»?

•   Якими кольорами вишита сорочка?

•   3 якою піснею і якого автора вона співзвучна?

 («Пісня про рушник» А. Малишка).

Звучить у записі І куплет «Пісні про рушник» на музику П. Майбороди.

6.     Виспуп пари «Етнографи»

        Червоний-символ крові й вогню, бо це - гарячий колір. У ньому - всі сторони життя: з однієї - повнота життя, свобода та енергія; з іншої - ворожнеча, помста й агресивність.

       З однієї сторони - це символ любові, а з іншої - символ страждань.

Червоний підсилює енергію. Найчастіше він присутній на весільних чоловічих сорочках. Такий життєрадісний орнамент символізує любов, пристрасть та агресію. Оскільки він стимулює всі функції.

 Червоний колір є домінантним і на весільних рушниках. Це є символ нерозривного кровного зв’язку, символ любові та роду. Вишиті рушники, оздоблені червоним кольором є дуже ошатними, святковими і прикрашали кожну українську домівку.

   Чорний – поглинаючий. Колір закритості, який свідчить про те, що людина прагне замкнутися в собі. Вишивальниці часто трактують його як колір землі, хоча найчастіше одяг із чорним орнаментом вдягали під час посту.

       Чорний колір як антипод білого, вбирає в себе енергію, інформацію. Старші люди  носили чорноколірні вишивки, тобто утримували в собі інформацію. Тому чорний колір не лише колір смерті. Цікаво, що весільні сорочки в багатьох районах вишивали чисто чорними узорами. Чорний - це також колір землі, багатства, урочистості. Недарма він так поширений у святковому вбранні, в дорогих тканинах.

       Вишивання червоними і чорними нитками на білому називають ще трипільськими. Хоча їхнє поєднання дуже давнє. Це гармонія двох сильних кольорів божественної графіки - білого і чорного з не менш сильним, пульсуючим червоним, що утверджує Життя. Червоне і чорне - це не тільки любов і журба, за висловом українського поета. Це також — поєднання активного і пасивного. Хоча, як не дивно, ці кольори стоять у палітрі поруч  - червоний сусідить з чорним.

 

7.     Повторення теорії літератури. Віршові розміри (повторення)

Ямб        

Хорей

Дактиль

Амфібрахій

Анапест

Пірихій

Спондей

 

8.     Аналіз твору

•   Визначте: жанр твору (ліричний вірш);

 вид лірики (особиста);

провідний мотив (доля людини й материнська любов);

 віршовий розмір (ямб);

 тип римування (перехресне).

•   Чому саме червоний і чорний колір обрав автор? (Людину все життя супроводжують два кольори: червоний — то любов, а чор­ний — то журба. Такими ж нитками, за народною традицією, вишивали рушники та сорочки. Проводжаючи сина в дорогу, мати дала вишитий рушник, як оберіг, як символ своєї любові. І це була найдорожча річ, яку він зберігав протягом довгих років, бо мати ніби вгадала синову долю, вишила її на полотні.

Пронесені крізь роки й відстані, як заповіт, як материнська пісня любові й зажури, два кольори вийшли із згорточка старого полотна і стали гли­боко поетичним образом. Вони — ніби символи самого життя, що водило поета по світах і кликало додому, переплітаючи сумні й радісні дороги, як узори на материнім гаптуванні).

• Чому пісня Д. Павличка «Два кольори» стала народною? (Поет дібрав такі задушевні слова, так зумів виразити почуття багатьох людей, що вірш став улюбленою народною піснею для багатьох поколінь. Справді, ця пісня близька до фольклорної традиції і символікою барв, і чисел, і філо­софією життя. Основний мотив твору — мотив дороги як символу люд­ської долі поєднаний із мотивом материнського благословення...
Червоне й чорне — найпоширеніше поєднання кольорів в українській вишиванці, що асоціюється з радощами й печалями, злетами й смутками людського життя...

Ліричний герой, пройшовши через життєві випробування, зберіг найдорогоцінніший скарб — «згорточок старого полотна». Вишиту сорочку — як часточку маминої душі, оберіг, «свої пороги» — як початок і кінець людської долі, її духовні начала Д. Павличко поетизує за допомогою про­стих і довершених художніх засобів — народної символіки, нечисленних епітетів і метафор. Для поета важливий не зовнішній словесний візеру­нок, а глибина думок і почувань). Висновок

Два кольори — дві тривоги, дві нитки душі, що з'єднують в одному візе­рунку пам'ять про батьків і турботу про дітей, про сучасне й майбутнє. Вони, - живі джерела, що передають від покоління до покоління скарби й багатство зам'яті свого роду, бо саме вони духовно єднають людину з рідною землею.

 

VІІ.  Асоціативне малювання

                                   Кохання

                                   Радість

Червоний

                                  Щастя

                                  Материнська любов

 

                                   Горе

                                   Смуток

Чорний

                                  Журба

                                  Печаль

VІІІ. Творча робота

Написати твір-мініатюру «Червоне – то любов, а чорне – то журба»

 

ІХ. Підбиття підсумків

1.     Слово вчителя

Нелегкий шлях судився Д. Павличкові. Поет належав до категорії шістдесятників. Саме вони очолювали правозахисний рух 60-70-х рр. ХХ ст. в Україні, саме вони били на сполох нашої національної свідомості. Тому й Павличкова мова виросла на глибокому знанні українських літературних традицій, на осягненні безмежних скарбів літературної спадщини, що залишили на Т.Г. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, М. Рильський. Вона допомагає нам зрозуміти основні риси української культури.

   Дмитру Павличкові судилося долею нести вогонь свого таланту людям та вдовж червоно-чорної стежини його життя йдуть поруч із ним два довічні супутники нашого буття – Любов і Журба.

2.     Індикатор засвоєння матеріалу

Заповнити таблицю «Чи справдилися ваші очікування від вивченої теми».

 

Х. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів.

 

ХІ. Домашня робота

1.     Знати основні відомості про Д. Павличка

2.     Вивчити напам’ять «Два кольори»

3.     За матеріалом уроку скласти 12 тестових завдань для самоконтролю.


Теги: Малофій С.В., павличко
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 518/18


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar