Головна » Українська література

Життєвий і творчий шлях Володимира Ткаченка - письменника-гумориста Смілянщини

Мета: продовжити знайомство  учнів із творчістю письменників рідного краю, зокрема з життєвим та творчим шляхом письменника – гумориста   Володимира Ткаченка; розвивати навички аналізу  художнього твору, уміння висловлювати і відстоювати власну думку; виховувати кращі моральні якості, розуміння істинної вартості родинних  цінностей.

Обладнання:  портрет письменника - гумориста, виставка книг, ілюстрації до його творів, презентація.

Теорія літератури: гумор, засоби гумористичного зображення, оповідання

Тип уроку: засвоєння нових знань, урок-дослідження.

 

ПЕРЕБІГ УРОКУ

  Організаційний момент
Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями:

Як ви розумієте вислів «література рідного краю»?
Кого із письменників Смілянщини ви знаєте?
Які твори читали самостійно? Чи захопили вони вас?

Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності школярів
Основний зміст уроку

 Вступне слово вчителя.

Сміла... Батьківщина… Батьки… Що повʼязує між собою ці слова?      …Для кожної людини рідний край цікавий саме тому, що він рідний. До нього виявляються почуття, він – частка рідної сили, яку особистість зберігає протягом усього життя.  Саме тут починається виховання майбутнього патріота країни. У літературній спадщині кожного поета чи письменника є твори про рідний край.  Саме вони  несуть у собі потужний заряд позитивної духовної енергетики,  яка здатна формувати загальнолюдські й національні цінності. Література рідного краю збагачує внутрішній світ, породжує гордість за свою маленьку батьківщину, за свій рідний край.

І сьогодні на уроці ми познайомимся з творчістю письменника –   гумориста  Володимира  Тарасовича Ткаченка.  Член Спілки письменників України…. Член Спілки журналістів України….  Лауреат другого Всеукраїнського фестивалю гумору й сатири…

Виступи учнів-біографів  із презентацією

Група 1. Літературознавці

Опрацювати жартівливу біографію В.Ткаченка «Хто ж я такий?» (склав автор)

місце народження, поетична природа м.Камʼянки;
родина В.Ткаченка ; події, які запамʼяталися з дитинства;
здобуття освіти;
служба в армії.

Група 2. Історики.

Володимир Ткаченко народився в невеличкому містечку Камʼянці, але його життя повʼязане зі Смілою. Розкажіть про цей край.

         Протягом багатьох століть надихав наш край співців і літописців своєю красою,  своїм     багатством, мужністю й мудрістю людей. І закарбувалися їхні помисли й почуття на сторінках літописних зводів, у піснях та душах, у численних легендах та переказах.

історична довідка про появу містечка Сміла;
традиції поетичного краю;
Смілянщина літературна.

Група 3. Журналісти.

Використовуючи текст жартівливої біографії, яку склав сам Володимир Ткаченко, написати статтю в газету у публіцистичному стилі про життя та творчість письменника – гумориста.

Матеріал для довідки:

Автор збірок гумористичних оповідань «Стусани», «Не жалій батька в наймах», кі­носценарію «Кіт у капусті» (за який одержав 2-гу премію в конкурсі «Коронація слова») та численних публікацій у періодиці.

Лауреат другого Всеукраїнського фести­валю гумору й сатири.

«Сходинки до успіху»

Побудуйте «сходинки до успіху» письменника - гумориста.

Життєва дорога (записати основні віхи життєвого шляху)

Літературна творчість (заповнити сходинки майстерності письменника)

 

Проблемно-пошукове завдання .

(Група учнів досліджувала творчий доробок письменника - гумориста).

Дослідіть тематику та проблематику  творів Володимира Ткаченка.

 

Слово вчителя

Письменники-гумористи — люди незвичайні. Часто вони помічають те, на що ми за своїми повсякденними турботами зовсім не звертаємо уваги, бачать поезію в прозі і, навпаки, в невеличкій оповідці вміють сказати більше, ніж у цілому романі. Справжні письменники  прагнуть до оригінальності, неповторності  як у формі, так і в змісті.

[*]     Як ви розумієте «автобіографічний твір»?

     Це твір, написаний на основі життєвих фактів, почуттів, переживань самого    автора, які роз­кривають його індивідуальність і разом із тим характеризують певну добу, утверджують загальнолюдські цінності.

     Звернімося до висловлювань Д. Павличка: «Дитинство — це земля, з якої виростають дерева людських та­лантів і характерів. Якими високими і широкими ці дерева не були б, там, У дитинстві, сховане коріння, що живить і тримає їх» .  І дійсно, Володимир Ткаченко у своїх творах розкриває перед нами моменти свого дитинства, з особливою любовʼю описує родину: батька, маму і особливо бабуню.

Виразне читання  автобіографічного твору Володимира Ткаченка «Як був я маленьким»
Обмін враженнями, евристична бесіда

Від імені кого ведеться розповідь?
Що ми дізналися про героя у цьому розділі?
Що вразило, запам'яталося найбільше, чому саме?
Знайдіть прикмети часу, про який пишеться.
Знайдіть елементи гумору в оповіданні.

Словникова робота

[*]     Пригадаємо відомості про гумор, засоби гумористичного зобра­ження.

(Запис до літературознавчого словничка.)

[Скругленный прямоугольник: Іронія — тонка прихована насмішка, кепкування, глузування. Про явище чи особу говориться нібито в позитивному чи захоплено¬му тоні, а розуміти треба протилежне.]

 

Виступ учнів-літературознавців

[*]     Які , на вашу думку, види комічного використовує в оповіданні  Володимир Ткаченко? Доведіть свою думку.

Спостереження над художнім текстом. Дослідницько-пошукова робота

[*]     Назвіть художні образи оповідання. Охарактеризуйте їх (учні заповнюють таблицю).

 

Образи

Характеристика

Мати

Мама картоплю в городі вибирає, а я, сповитий, в бур'яні лежу і куклу смокчу.

Мама часто хворіла.

 

Бабуня

Сидить бабуся на ни­зенькому ослінчику і картоплю чистить.

Та бабуся вчасно виштурхала мене макогоном з печі.

 

«Я (маленький )»

Я небагато в дитинстві робив шкоди, але одного разу мало не спалив хату.

 

Гра «Промінчики».  Визначте сімейні цінності родини маленького хлопчика, героя оповідання «Як був я маленьким».

Слова для довідок: любов, взаємодопомога, справедливість, любов до книги, працелюбність, піклування, доброта…

 

[*]     Виділіть головні, ключові моменти оповідання.

[*]     Чому вчить нас цей твір? 

[*]     Яка тема твору?

[*]     Яка ідея твору?

[*]     Який настрій подарував вам автор твору?

 

«Кольоровий диктант». Усно розфарбуйте  епізоди твору залежно від вашого  емоційного стану.

Кольоровий ключ      

 Жарти              Сум               Любов                 Турбота                 Непослух

 

V.  Закріплення вивченого матеріалу.

«Мікрофон»

Яке враження  справив на вас урок про творчість Володимира Ткаченка?
Чи розгадали ви секрет популярності письменника – гумориста?
Чому навчають твори Володимира Тарасовича?
Яке значення має родина в житті письменника? А у вашому?
Які родинні цінності є для вас найголовнішими?

Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VІ. Підсумок уроку. Домашнє завдання.

І група – прочитати твір В.Ткаченка «Як був я маленьким», підготувати розповідь про сімейні  свята вашої родини.

    ІІ група – написати твір-роздум на тему «Хороші діти — це честь батька й матері».

 

Список використаних джерел

Голуб Н.Б., Остапенко Н.М. Дивосвіт. Дидактичний матеріал з розвитку звʼязного мовлення учнів. ― Черкаси:  Брама. ІСУЕП, 1999. ― С152
Мелодії джерел. Поезія, проза, гумор, сатира літераторів Смілянщини. ― Сміла,  ДВПП «Тясмин»,  2002 ― С384.
Ткаченко В. Ойра-Ойра. Гумористичні оповідки, пересмішки. ― Сміла, «Блискавиця», 2008 ― С80.
Пахаренко В.І. Основи теорії літератури. ― К.: Генеза,2007. ― 296с.
Письменницький портал. Володимир Ткаченко ― Режим доступу: http://pilipyurik.com

 

ДОДАТОК
(тексти творів)

 

Володимир Ткаченко

«Хто ж я такий?»

Я, Ткаченко Володимир Тарасович, народився через два дні після Спаса (21 серпня) 1954 року на околиці м. Кам’янки Черкаської області в сім’ї робітника машинобудівної індустрії і сапальниці колгоспних буряків.  

У сім років був відданий батьками на примусове навчання до початкової Дерев’яної школи. Потім здобував освіту у Кам’яній восьмирічній і, нарешті, визрів у Цегельній середній школі N1 м. Кам’янки. 

У вільний від навчання час трудився пастухом, вантажником зерна, причіплювачем борін, сівалок та сіножаток, а по закінченні цієї навчально-виробничої діяльності – токарем. 

З 1972 по 1974 рік служив у ратних військах протиповітряної оборони, захищаючи колишню нашу золотоголову столицю від нахабних американських ракет.

Не знаючи куди спрямувати надлишки розуму, 1981 року мав необережність закінчити Запорізький машинобудівний інститут.

     Ледачкував інженером на кількох заводах машинобудівної та приладобудівної галузі, де крадькома від начальства пописував гуморески. Дописався до книжечки «Стусани», якою відкуплявся від заповзятих інспекторів ДАІ, «Батьком у наймах» відкупляюся від злиднів і всякої напасті, а щоб не постаріти, танцюю «Ойру-ойру».

 

Володимир Ткаченко

Оповідання «ЯК БУВ Я МАЛЕНЬКИМ»

Я пам'ятаю, як у мене зуби різались. Нічого тут дивного немає. Он Сергій Степанович, батьків кум, пам'ятає, як його хрестили. Розказував, що хрещена мати несла його на руках стежкою понад річкою, а рідна мати слідом перекладала з руки в руку вузла з "грішним та праведним". "Праведне" піп велів кла­сти на стіл, а "грішне" — під стіл. Пам'ятає, як мати простели­ла рушник і виклала на нього здоровенну домопечену хлібину, а під стіл крадькома підсунула сулію з бурячанкою. А кукурудзя­ний качан, яким була заткнута сулія, до сих пір стирчить перед очима.

Оце таке пам'ятає Сергій Степанович, батьків кум.

А я пам'ятаю себе з тих пір, як у мене зуби різались. Сидів я на підвіконні і плакав. Бабуся тикала у теплий чай магазинного коржика і годувала мене такою кашкою, щоб дитина бува з голо­ду не здо... не вмерла.

Куклу я не пам'ятаю. Це мама розказувала про куклу. Сосок тоді не було. Може в когось і були, але мама для мене робила куклу. Пожує хлібця, у марлійку загорне і на мотузочку приче­пить. Оце така кукла. Мама картоплю в городі вибирає, а я, сповитий, в бур'яні лежу і куклу смокчу. А як сильно кричати заходжуся, то мама здогадується, що кукла з рота випала. Підійде, тицьне мені отой делікатес, то я й заспокоюся.

Це мені мама про куклу розказувала.

Мама часто хворіла. Коли вона потрапляла до лікарні, то на поміч приходила бабуся. Вона готувала мені та сестричці їсти, прала нам сорочки і була для нас другою мамою. Я небагато в дитинстві робив шкоди, але одного разу мало не спалив хату. Донишпорився до сірників, що лежали в запічку. Так хотілося мені запалити хоч одного, але бабуся із хати не виходила, а я вже петрав, що за це можу по потилиці заробити. Тоді я виліз на піч і завісився там. Тернув одного сірника, потім другого. Гарно вони горіли, але дуже шкварчали, коли запалювалися. Ото, щоб бабуся не почула, мені прийшло на думку співати. Пісень тоді я знав тільки дві: "Ой піду я понад лугом" та "Ой там на товчку, на базарі" і то не до кінця, та ще й слова плутав. їх вистачило на десяток сірників. Поки я пригадував, "що за цього мужа тре­ба дати?" — їдучий сірковий дим добрався до бабусиного носа. Вона кинулася шукати, звідки це воно так сірниками паленими смердить. "Пара коней вороних, ще й сто рублів золотих" були б підходящою ціною, коли б загорілася на печі ковдра. Та бабуся вчасно виштурхала мене макогоном з печі.

А ще я з бабусиної спини спускався. Сидить бабуся на ни­зенькому ослінчику і картоплю чистить. А я деруся їй аж на самі плечі. Потім по спині додолу спускаюся, як з гірки. Отак спуска­юся, аж поки бабуся всю картоплю не почистить. Добра в мене бабуся, лагідна. Старенька вже вона, дев'яносто п'ять років, але ще ворушиться.

Було питаю її: "Бабусю, а розкажіть, як при панах жилося?" І бабуся розповідала мені про панів, про економію, що стояла над ставком, про панський млин і про дочку панську, що їздила на сірій кобилі. Було в цієї панночки таке сідельце, що вона в ньому їздила і ноги на один бік спускала. Я уявляв цю панночку у довгому білому платті, яке розвіюється над сірою кобилою.

Колись мама купила мені книжечку. Читати сам я ще не вмів. Мені читала сестричка, а я розглядав малюнки. "Садок вишневий коло хати", "Тече вода з-під явора". А коли я дивився на молоду матір, що "На панщині пшеницю жала", то думав, що то була моя бабуся. Що саме вона жала пшеницю на панському полі, а Шевченко побачив її та й написав вірша.

Електрики тоді ще в нас не було. Зате було радіо. Часто я чув, як по ньому говорили: "Доженем і переженем!" То я й питаю бабусю:

А за ким це ми біжимо, що догнати й перегнати хочемо?
За Америкою, — каже  бабуся.

Не міг я ніяк цього второпати та й знову питаю:

А вона і вночі біжить?

Ох, бігла вона і вдень, і вночі. А ми, мабуть, тільки вночі бігли, що так відстали від неї. Вночі воно не видко куди бігти, тому й забігли в якесь болото. А тепер дивимось на схід сонця: коли ж воно розвидниться надворі, щоб роздивитися, в який же бік та Америка побігла, та й собі слідом за нею. Доганяти.

 

Володимир Ткаченко

«Ох, не заздрю я романістам і драматургам!»

Стільки ж то розуму треба мати, щоб оті романи і драми писати. Героїв створити, характери показати. З прадіда розпочати і правнуками закінчити. Розігнати закоханих: її - на Північний полюс, а його в Антарктиду. Потім звести їх на Екваторі і, щоб зашкодити зустрічі, наслати на них тайфун, повінь, лихоманку й засуху. І це усе треба придумати!... Ох, не заздрю я їм, не заздрю!

Інша справа - гуморески. Тут узагалі нічого придумувати не треба. Народ давно вже придумав усе без автора. Май тільки лопушисті вуха, щоб нічого не пропустити, та макітерку не діряву, щоб не вивітрилося, поки до столу добіжиш. От гумореска і готова. А, якщо вмієш ще й прибрехати, то люди тільки дивуються: "І звідки воно в нього береться?" Від вас, людоньки. Усе від вас. Нічого сам не видумав.

Завдячую Богу і долі, що мав щастя спілкуватися з Михайловичем, Йосиповичем, Сергієм Степановичем, Петром Пуршиком (Лисом), Василем Безверхим, бабою Варкою і бабою Макариншою, дідом Кирилом та багатьма іншими добрими людьми. Це не придумані герої - це конкретні люди, які проживають (декого, на жаль, уже немає) у Смілі, в Кам 'янці, в Косарях, в Пастерському, в Пальмирі. Це вони так говорять, це вони так роблять, це вони так живуть. Це вони - це ВИ - придумали смішні історії про себе, а я лише почув і записав.

Я нічого не придумав.


Теги: ткаченко, Іщенко А.В.
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 85/10


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar