Головна » Українська література

Завітайте до Приморська. Творчість поета-пісняра, композитора В. Корнієнка

Мета: познайомити учнів із творчістю місцевого поета та композитора, лауреата Запорізького обласного фестивалю «Мамині джерела», володаря медалі «Будівничий держави» та нагрудного знаку «За розвиток Приморського району» В.О. Корнієнка, проаналізувати зміст окремих поетичних творів, розвивати культуру зв’язного мовлення, формувати кругозір школярів; виховувати пошану, повагу до творчості письменників-співвітчизників, любов до українського слова, патріотичні почуття.

Тип уроку: комбінований – урок літературі рідного краю, зустріч з поетом-земляком.

Обладнання: міні-виставки творів письменників Приморського району, диск із записом творчого вечора В.О. Корнієнка.

 

Присутній: Володимир Олексійович Корнієнко

 

Хід уроку

 

І. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

1. Вступне слово вчителя. Декламування поезії, що стала Гімном міста Приморська.

Там, де в морі купаються зорі,

Берег цей диво – косами ліг,

Є Приморськ в степовому просторі

Добру славу здобути він зміг.

 

Приспів:     В мирі й злагоді ми – українці

Маєм свій щедрий сонячний дім,

І наповнює серце по вінця

Радість жити й трудитися в нім!

 

Тут на веслах веселкою грає

Оксамитово – чиста вода,

А Приморськ щиро друзів вітає

І дарує щасливі літа.

 

Приспів

 

То ж зростай, наша славно родино,

І натхнення будуй майбуття,

Щоб сіяла в красі Україна,

Квітувало в Приморську життя!

 

Приспів

 

Діти, ви, безумовно, впізнали в цій поезії державний символ нашого міста – Гімн Приморська. Він належить знаному приморському поетові, композитору В.О. Корнієнку, що завітав сьогодні на наш урок.

Проймаючись гордістю за його поетичний та композиторській талант, радіємо, що він наш земляк, справжній патріот рідної землі, який перебуває у постійному пошуці і натхненно служить нашій славній українській родині, рідному місту.

За українським народним звичаєм ми вручаємо нашому гостю «хліб-сіль», зичимо міцного здоров’я та творчих успіхів.

 

Звучить пісня «Ми – українські»

Ми – українські

(пісня)

Знов радісно музика грає,

Бо вже традиційно тепер:

Приморськ у обійми приймає

Бажаних братів і сестер.

 

До серденька серденько лине,

Співа степова сторона,

Мі – діти твої, Україно,

А ти в нас, як мати, одна!

 

Зібралось талантів суцвіття

У ясну хвилюючу мить:

Барвистим вінком в дивосвіті

Всіх, спраглих краси, полонить.

 

І море накочує хвилі,

Неначе  воно промовля:

– Шануймося, гостеньки милі,

Чи зблизька ви тут, чи здаля,

 

З козацького славного краю,

З Донецька, чи Львова бува,

Приморськ вас сьогодні вітає,

Дарує ці щирі слова.

 

Вони і в чаїному крику,

В смарагдовім шепоті вод,

Бо ми – українські навіки,

Бо ми – український народ!

 

Це гімн Приморського фестивалю «Ми – українські», який створив Володимир Олексійович. Коли ви чули його?

Справді, на святі фестивалю, що проходить у нашому місті через кожні два роки. Володимир Олексійович є одним із його організаторів.

А хто поклав на музику гімн нашого рідного ліцею? Теж Володимир Олексійович.

А що ми знаємо про його життя та творчість?

Дізнатися більше про нашого гостя допоможуть нам творчі групи, які заздалегідь готувались до цього.

1 група – бібліографи: Анісімов Руслан, Довгань Катерина

2 група – літературні критики: Баранов Владислав, Гогунський Давид

3 група – декламатори: Кара Євген, Портнов Олександр, Колодіна Дарина, Курсакова Анастасія, Фуклєв Єгор, Фуклев Дмитро.

 

ІІ. Життя і творчість В. Корнієнка

1. Слухаємо творчий звіт групи бібліографів

В. Корнієнко народився 18 березня 1935 року у співочій родині дніпробудівців-українців у м. Запоріжжі (с. Дніпробуд). Дядько по матері – артист драмтеатру ім. М.Заньковецької, глибокі враження від роботи якого майбутній поет проніс через усе своє життя.

Дитинство його випало на роки війни, і тому є у нього спогади зовсім іншого емоційного забарвлення, ніж вся творчість митця:

                   Я знаю о беде не понаслышке,

                   Она, как ворон, кружит надо мной,

                   Войдя, отнюдь, не выдумкою в книжки,

                   А в детство, опаленное войной.

                            («Последний пароход»)

Взагалі, твори поета достовірно і вражаюче розповідають про воєнне дитинство покоління, якому десь зараз виповнюється сімдесят.

З 1946 р. по 1949 р. мешкав разом з матір’ю у Львові, пам'ять про мистецьку довершеність якого залишилася назавжди. Далі – школа у Херсонській області (с. Верхній Рогачик та у м. Вільнянську Запорізької області, яку закінчив у 1954 році. У В.Корнієнка багато віршів присвячено вчителям, в яких характеризує шкільні роки, описує післявоєнний шкільний побут, висловлює щиру подяку учителям воєнної пори. Цими ж роками датуються перші його друковані твори. По закінченню школи керував у ній художньою самодіяльністю, потім навчався у Запорізькому гідротехнікумі, отримавши спеціальність техніка-будівника. Далі – робота в промбуді дорожником і слюсарем, але вразливому хлопчині рано довелося зіткнутися з несправедливістю, апатичним відношенням до життя.

З 1960 Володимир Олексійович – студент Запорізького музучилища ім.П.Майбороди, в цьому ж році одружується, з’являються діти. Жити було тяжко, тому вчиться і працює вчителем співів у школі № 69 м. Запоріжжя, щоб утримувати молоду сім’ю.

У 1964 р. за рекомендацією М. Киселя (заслуженого артиста, хормейстера) В.Корнієнка призначають на роботу до Приморського району, де він 7 липня 1964 року відкриває першу музичну школу, директором якої працював 42 роки.

Та все ж В.Корнієнко відчував брак музичної освіти. Тому в 1966 р. вступає до музично-педагогічного інституту ім. С.Прокоф’єва м. Донецька на історико-теоретичний відділ, який закінчив у 1971 р. з кваліфікацією «музикознавець, педагог». До речі, його дипломна роботи – «Героїко-патріотична тематика пісень Великої Вітчизняної війни» - була написана українською мовою, що в часи пригнічення українства говорить саме за себе. Фрагмент цієї роботи було використано у книзі «Память огненных лет» (про фронтових артистів). Пропонували залишитися в інституті, запрошували до інституту фольклористики та етнографії (м. Київ), але він повернувся до Приморська.

У митця кожен день наповнений творчістю, бо він розуміє, що тільки таким чином можна реалізувати свій потенціал. Такий стиль життя не був епізодом лише молодих років, сьогодні він така ж невгамовна людина, яка не відає змореності.

Не тільки захопленням музикою пломенить його душа. Він зібрав чудову бібліотеку, фонотеку, захоплений болгарською культурою та літературою, намагається відродити українське слово, позабуте на наших теренах. Але перш за все В.Корнієнко – поет з великої літери.

Перші вірші надрукував російською мовою у вільнянській районній газеті «Дніпровські вогні». Далі – «Комсомолець Запоріжжя» та «Индустриальное Запорожье». З поезіями і статтями Володимира Олексійовича можна зустрітися у періодичній пресі: «Південна зоря», «Роден край», «Запорізька правда», «Наш город», «Михайлівські вісті», альманасі «Великий луг», «Курорти Приазов’я» тощо. В.Корнієнко – автор збірки «На стыке ветров» (1999р.), «Рідні береги» (2006р.), а також один із авторів патріотичного видання до 60-річчя Перемоги «Память огненных лет». Пише музику: він автор Гімну Приморська, 30 авторських пісень тощо.

 

ІІІ. Ідейно-художній аналіз творів

1. Слово літературним критикам

 

Невеличка перша збірочка «На стыке ветров», як він сам її нині поціновує, була вже цілком виявом молодого таланту. Поняття змісту і форми для В.Корнієнка стали питаннями творчої практики, а не банального віршоробства: Повертаюсь до рідної мови// До прадавніх цілющих джерел// В українському просторі знову// Почуваю себе/ як орел// Мово рідна/ о матінко мила/ Мелодійна/барвиста/проста// Підіймають мене твої крила/ І захоплює дух висота//

Поезія ж сімдесятників, у якій вияскравлювалися вірші В.Корнієнка, «не з’явилася відразу як dues ex machine. Вона виростала поволі, протягом останніх років.

Роздумуючи над його творами, доходиш висновку: є речі, теми, судження і розуміння, які немов у фокусі вбирають у себе численні проблеми й поняття – живі, гарячі, актуальні для сучасності.

Про В.Корнієнка вже склалася думка як про «традиціоналіста». Але хай вона не заважає нам бачити вплив на його художню систему «поетичної мови XX століття». В якій мірі «метафоричний вибух» 60-х років позначився на поетичній мові В.Корнієнка? Таке питання є досить актуальним, тому що його дослідження дає можливість відкрити деякі особливості взаємодії автологічної і асоціативно-метафоричної поетичних мов.

Перша збірка «На стыке ветров»

Тепер, коли ми ознайомилися із соціально-літературною атмосферою, характерною для часів формування поетики В.Корнієнка, є потреба якомога уважніше приглянутись до його першої збірки, щоб виявити, як у ній відбилися основні «змістові» та «формальні» вектори цього історико-літературного контексту.

У збірці «На стыке ветров» (1991р.) значна увага приділена темі війни. Досвід війни осмислюється поетом як антитеза до мілітарної свідомості:

 

                   Я помню: немцы отступали;

                   Ненастный день – был листопад,

                   И жители тоску читали

                   В глазах измученных солдат…

 

                   Умолкли скорбные хоралы,

                   И горько осознал народ:

                   Зачем на бойню генералы

                   Людей погнали, словно скот!

                                     («Немцы отступали»)

Поетична мова першої книги В.Корнієнка за основними параметрами відповідає тодішньому станові речей. Поет вживає слова у їх прямому значенні, метафори зустрічаються рідко, та й то вони малопомітні. Вагоме виражальне навантаження несе епітет. Автор прагне знайти для багатьох віршів ефектну кінцівку – «детонатор». Щоправда, знаходиться вона рідко – не така вже то, виходить, проста справа.

Ліричний герой поета в битві-боротьбі, він готовий до самопожертви:

                   Яка довірлива дитина:

                   Я мріяв обійнять весь світ!

                   Жорстока, невблаганна днина

                   В душі зривала чистий цвіт…

 

                   Але не вмерла ще надія,

                   І поки сам я не впаду,

                   Не згаснуть думка й воля, дію,

                   І чесно до людей іду!

                                     («Яка довірлива дитина»)

Так виявляється колективістське начало в характері поета, яке органічно переходить в громадянськість його позиції. Майже в кожному вірші першої збірки можна знайти ті чи інші начала майбутнього поетичного світу В.Корнієнка. Чи не найбільш довершеніший твір збірки «Читають Стуса»:

                   Козацькі відпустивши вуса,

                   І в сорочках українських теж,

                   Сини катів читають Стуса –

                   Тепер в захопленні без меж,

                   З естетики ведуть розмови,

                   Аналізують вглиб і вшир,

                   Ховають Василеве слово

                   У склепах затишних квартир.

                   Невже зажевріла свобода?

                   Його ж пильнує клятий вік,

                   Щоб зубожілому народу

                   Він серце гнівом не розпік!

Відкриває тематичний ряд віршів, в яких домінує тема спадковості поколінь українського народу. Вірш «На стыке ветров» розпочинає цикл творів, які можна б було об’єднати умовною назвою «Приморці».

Друга збірка «Рідні береги»

2006 р. у В.Корнієнка виходить у світ нова збірка поетичних творів «рідні береги». Принагідно зазначимо, що це поки що єдина збірка поезій, написаних українською мовою на теренах Північного Приазов’я. Досліджуючи твори цієї збірки, доходиш висновку: є речі, теми, судження і розуміння, які немов у фокусі вбирають у себе численні проблеми й поняття – живі, гарячі, актуальні для сучасників.

Цими творами митець засвідчив і ще раз підтвердив, що він – поет романтичного світосприймання, глибоко емоційний, залюблений у людей і сонце рідного краю. Вслухаємося у рядки майже хрестоматійного вірша на початку збірки:

                   Повертаюсь до рідної мови,

                   До прадавніх цілющих джерел.

Хто б міг подумати, що в літературному Приазов’ї знайдеться поет-творець з такою гучною силою поетичного голосу, який про рідне українське слово сказав такі глибоко переконливі, узагальнюючі слова:

                   Підіймають мене твої крила

                   І захоплює дух висота.

Художні шукання митець спрямовує до своїх сучасників, подій і явищ, понять і питань вагомих, масштабних.

Занурюючись у художній дивосвіт автора, ми відчуваємо не тільки образну красу морського узбережжя, де «хвиль грайливії емалі», а й буття і шлях народу, весь навколишній світ, вболівання за стан природи, за завтрашній день майбутнього покоління. Тому так щемливо звучать рядки:

                   Колись тут річечка була,

                   Тепер – ледь диха…

У віршах цієї збірки – гордість за рідний край, звеличений не лише невтомною працею хліборобів, але й іменами видатних синів Приазов’я – «бунтівного генерала», безстрашного борця за права людини Петра Григоренка (1907 – 1987), відомого нині історика й археолога Юрія Шилова, першого лікаря Ногайська, самовідданого Василя Фоміна (1849 – 1924).

Що впадає у вічі під час дослідження поезій збірки «Рідні береги» так це – оптимальність організації художніх творів. В певному розумінні вона може бути синонімом поняття мистецької довершеності.

У циклі поезій «Рідні береги» знову виявляється зосередженість поета на моральній проблематиці. І здається, саме тут він остаточно усвідомлює, що його місце – серед активних борців за духовну досконалість сучасної людини. Етична тенденція, що заявляла про себе в ідейно-тематичному розмаїтті творчості В.Корнієнка, але досі не була домінуючою, нарешті кристалізувалась, визріла.

Які ж моральні постулати проповідує В.Корнієнко? Поет – в центрі життя, в його основу покладено чіткий життєвий принцип:

                   Горжуся йменням українця,

                   Шаную свій козацький рід,

                   Шаную старше покоління,

                  Його такий тернистий шлях –

                   За працьовитість і терпіння

                   З докором в стомлених очах

                                      («Світанкова нота») 

Отже, приходимо до висновку, що в поезіях збірки «Рідні береги» існує та відповідність змісту і форми, яка свідчить про їх високий художній рівень. Причому зміст поезій суто індивідуально-авторський – Корнієнків зміст.

Збірки «На стыке ветров» і «Рідні береги» засвідчують, що Володимир Корнієнко вже визрів як майстер поетичного слова.

 

IV. Читання поезії В. Корнієнка (звіт групи декламаторів)

Повертаюсь до рідної мови

Повертаюсь до рідної мови,

До прадавніх цілющих джерел.

В українському просторі знову

Почуваю себе, як орел.

Мово рідна, о матінка мила,

Мелодійна, барвиста, проста.

Підіймають мене твої крила,

І захоплює дух висота!

 

Словя'ни

Обіточна і Кільтічия.

Сестрами в один потік злилися,

Тут слов'яни, як одна сім'я

В хороводі дружно обнялися.

Тут слов'яни, як одна сім'я

В хороводі дружно обнялися.

 

Спів луна з села і до села,

В степовім замріянім безмежжі,

Недаремно доля привела

Їх на це азовське узбережжя.

Недаремно доля привела

Їх на це азовське узбережжя.

 

Сонце посміхається вгорі,

Ллє проміння тепле на рівнини,

Де живуть приморські трударі –

Гордість золотої України.

Де живуть приморські трударі –

Гордість золотої України.

 

Пісня про Приморськ

Море хвилі ніжно нагортає

У хвилину вранішню ясну,

Рідне місто знову відпливає,

Наче красень-лебідь в далину

 

А над ним в рожевім небокраї

Кучері хмаринок золотих.

– Добрий день! – я земляків вітаю,

Зустрічаю, як братів своїх!

 

– Гей, у світі є мегаполіси,

В суєтливі не спішу міста, –

У Приморська неповторні риси,

Затиша і скромна красота.

 

Зупинюсь на пагорбі високім,

Де тополя тихо шелестить,

Відпливає місто яснооке

В рідну степову жовтоблакить

 

Путь щаслива! Напина вітрила

В високості сонечко ясне,

А над плесом, мов хустинка мила, –

Чаєчка крилом віта мене.

 

Рідне місто

О ні, не випадково

Ти названо Приморськом,

Зростало ж біля моря,

І море – при тобі,

Я згадаю дитинство

На березі притихшім,

Де місячна стежина

Горить в моїй судьбі!

 

І хай Приморське місто

У просторі безкраїм,

Міста є в світі інші

І голубі моря,

Але вітрилом білим,

Крилатим і веселим

Причалила до нього

Навік моя любов

 

Мелодію прибою

Ми слухали бувало,

І на піску гарячім

Свій карбували крок,

І пісня тут злітала

З приморського бульвару

До самих, самих, самих,

До вранішніх зірок.

 

Мені милує серце

Дзвінкий південний говір,

Для мене ти красивіш

Заморських всіх столиць

Бо ти не випадково,

Приморське рідне місто,

На морі і у серці

На якорі стоїш!

 

Пам'яті генерала Петра Григоренка

Коли його душа повстала

Проти свавілля і брехні,

Було сміливців дуже мало

В підступні і жорстокі дні

Замагались в лицемірстві хори –

Вождям співав осанну час,

Та він, з очей зірвавши шори,

Побачив дійсність без прикрас.

Чи всю ми, люде, правду знали,

Коли за істини прості

Його цинічно таврували

І розпинали на хресті?!

Зазнав він ще з дитинства скрути

Та волю зміг загартувать,

Серед людей достойним бути,

Для них сумлінно працювать.

Не для чинів, посад та премій

Він вперто і без каяття

Пройшов найліпшу з академій,

Це – академія життя...

Твій шлях тернистий, генерале,

Є приклад мужності й снаги.

Ще всіх фортець не поздавали

Твої закляті вороги...

Твою прийняла домовину

Холодна і чужа земля,

Душа бажала в Україну

Полинуть з криком журавля.

Осінній день. В знаменну дату,

В годину радості й біди,

Ти залишаєшся солдатом

З народом рідним назавжди.

Сьогодні він, нарешті вільний,

І час – діагноз промовля:

Хто ж був насправді божевільний –

Чи ти, чи хазяї Кремля?!

Тобі, апостоле свободи,

Вінка ми кладемо до ніг.

Ти залишаєшься з народом,

Ти до кінця зробив, що міг!

 

Кандидати

Кандидати нападають

На отих, хто «на верху»,

У своїх промовах лають

За корупцію лиху,

За крадіжки, зловживання,

І за пільги, що без меж,

Потім стануть без вагання

І вони такими теж.

Чують ті, хто голі й босі,

Як знецінені слова,

І дивуються, що досі

Україна ще жива.

Молить милості у Бога

Бо гнітить її нудьга,

Ледве дихає небога –

Зашморг шию затяга.

Все це роблять власні діти, –

Як Тарас колись писав,

Де гіркої правди діти:

Скільки скрізь ганебних справ.

Як піднявся б він з могили,

Все оце побачить зміг,

То не вистачило б сили,

Знову в рідну землю ліг!

 

Завітайте у Приморськ

А літаки у Приморськ не літають,

Не прибувають навіть поїзди,

Та є свої принади в нашім краї,

І їдуть люди звідусіль сюди,

Бо море має незрівнянні чари;

Повітря чисте, дні такі ясні!

Не поспішайте на якісь Канари

І не шукайте щастя вдалині.

Приспів:

О друзі, ви даремно не гадайте

І не марнуйте на дрібниці час,

А у Приморськ скоріше завітайте,

Де завжди щиро тут чекають вас!

 

Коханий краю, щедре Приазов'я,

До себе вабиш, як живий магніт,

Даруєш і наснагу, і здоров'я,

І додаєш іще чимало літ.

І вдячності в очах сіяють зорі,

Коли додому кличе далина,

Смарагдове, таке чудове море,

Співа й танцює хвиля чарівна!

Приспів

Чимало дивного на божім світі,

Чи вистачить красу пізнати літ?

Та навіть долю можеш тут зустріти,

Де хвиля завжди їй цілує слід.

І спогадом в думках своїх зігрітий,

Серед снігів, де скутість німоти,

Ти знов полинеш у чудове літо

На український південь золотий!

Приспів

 

V. Вчитель: Слово нашому землякові, знатному поетові, композитору, громадському діячеві,.патріотові рідної землі Приазов'я Володимиру Олексійовичу Корнієнку.

Виступ поета.

 

VI. Учень: Дякуємо щиро, Володимире Олексійовичу, що завітали до нас, подарували нам радість зустрічі з вами.

 

VII. Підбиття підсумків уроку. Оцінювання навчальної діяльності учнів.

Сьогодні ми з вами познайомились із прекрасним поетом, композитором нашого краю В. О. Корнієнком. Прийшли до висновку, що його поетичні твори сповнені любові до рідного краю. Це відчувається в щирості і теплоті музично-поетичних образів, в простоті і якості змісту, фольклорному колориті, пов'язаному з народними джерелами і кращими зразками вітчизняної класичної спадщини.

Гадаю, що його твори допоможуть вам сформувати кругозір, стати спостережливими, правильно орієнтуватись у сучасному житті, любити рідну землю, формувати в собі високу моральність, гуманність...

Та краще сказати поетичними рядками поета:

Пізнати до глибин цей дивний світ

І стати в нім творцями – так цікаво!

Вчимось сумлінно з юних літ

Виконувать на совість кожну справу.

І насамкінець давайте заспіваємо разом Гімн Приморського українсько-болгарського ліцею.

 

VIII. Домашне завдання

Написати твір-мініатюру на одну із тем:

Мої враження від поезії В. Корнієнка
Талановита людина нашого краю.
Чи можна назвати В. О. Корнієнка патріотом рідного краю?

 

Список використаної літератури

Корниенко В. «На стыке ветров». – Бердянск, - 1999
Корнієнко В. «Рідні береги». – Приморськ, - 2006
Коротка літературна енциклопедія. – К., - 1978

4. Кравців Б. «Велика ведмедиця» і «гончі пси»: Зібрані твори. – Нью-Йорк, 1980. – т.2

5. Тинянов Ю. Проблеми віршованої мови. – М., 1965 


Теги: Дмитренко С.Ю., Корнієнко
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 219/23


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar