Головна » Українська література

За творами В. Пеунова ”Закоханим потрібні поети”, Б. Горбатова „Листи до товариша” та Г. Кривди „Три Явори”

     Мета проекту:

спонукати учнів до прочитання творів донецьких письменників;
залучити школярів до літературної пошукової діяльності через дослідження героїчного минулого Донбасу шляхом аналізу художніх творів донецьких письменників В.Пеунова, В.Горбатова, Г.Кривди.
пропонувати художні твори як могутнє джерело духовного багатства; спонукати до ознайомлення з книгою «Донеччино моя!»
формувати в учнів високе почуття патріотизму, дати відчути їм, що герої живуть поряд, що мирним небом ми зобов’язані тим, хто захищав Батьківщину від фашистів; що найбільш священна пам’ять – це пам’ять серця.

Завдання проекту.

стислий огляд книги «Донеччино моя!». Антологія творів майстрів художнього слова Донбасу. Проза та поезія. П.П.»УСО», Донецьк. 2007.
дослідження «Образ початку Великої Вітчизняної війни1941 року і бійця-оборонця» за творами В.Пеунова, Б.Горбатова, Г.Кривди.
візуально-слухове ознайомлення з фрагментами тексту творів (відображення 1941 року)
розвиток мислення, мовлення, пам’яті, життєвих компетенцій; формування читацького інтересу.
презентація художніх творів у співавторстві самих учнів, які відкривають для себе характери людей, пізнають і самотворять себе у дусі найвищих гуманістичних ідеалів
удосконалення якісного рівня освіти, навчальних досягнень, сучасного світогляду, життєвих компетентностей шляхом самоосвітньої діяльності.
створення умов для розвитку високої соціальної активності, громадянської відповідальності, духовності, поваги до історичної та культурної спадщини України, сучасного сьогодення.

Очікувані результати.

оглядове ознайомлення зі збіркою творів письменників Донбасу «Донеччино моя!»
знання значних фрагментів творів В.Пеунова, Б.Горбатова, Г.Кривди
презентація відеоролика за поезією Г.Кривди «Три Явори»
підвищення пізнавального інтересу до ознайомлення з творчістю донецьких письменників, до читання художньої літератури
опанування навичками інтелектуальної, полікультурної, інформативної, комунікативної, соціальної та  самоосвітньої  компетентностей.

Засоби підвищення пізнавального інтересу:

психологічне налаштування учнів на спільну роботу з учителем;
активізація діяльності учнів, залучених у процес дослідження;
створення проблемної ситуації;
історичний підхід до виучуваного;
показ новизни навчального матеріалу;
посильність виучуваного матеріалу;
застосування інтерактивних і комунікаційних форм і методів засвоєння знань;
зв’язок із життям;
показ практичної ролі знань;
збудження психолого-емоційного стану учнів.

Обладнання.

Виставка книг донецьких письменників; мультимедійний супровід усіх етапів уроку; відеоролик «Три Явори»

Етапи реалізації проекту.

  1 етап. Підготовчо-організаційний.

     1. Вступне слово учителя.

Сучасний світ змінюється швидше, ніж кадри кінофільму. Якщо тридцять років тому ви могли поринути у світ казок і пригод за допомогою книги, то зараз у вірної друкованої подруги з’явилися серйозні конкуренти. Комп’ютерні ігри, Інтернет, величезний і доступний ринок DVD-продукції – ось джерело нових відчуттів і адреналіну школярів XXI століття, тобто ваших. «Перегорнути пару сотень сторінок або клікнути мишкою? І начебто немає нічого поганого в широкому поступі технічного прогресу, але, на мою думку, подібні нові розваги можуть дати вам лише фонтан емоцій, книга ж дасть ті ж почуття, а ще навчить мислити, творити, фантазувати. Я вважаю, що паперово-чорнильний винахід суспільства не може бути на другому плані, має йти з новизною в одному ряду. Сьогоднішнім уроком я б хотіла аргументувати свою думку.

  Тип уроку – урок – проект.

  Форма уроку – дослідження літературних творів.

  Слайд 1. Тема уроку.

  Мета проекту (коментувати).

Саме мета проекту, я думаю, наштовхнула вас на думку, чому саме вибрана така тема і такі твори. Ви знаєте, що 2011 рік  - багатий на ювілеї. 60 років з дня народження першого українського космонавта  Каденюка, 50 років з дня польоту в космос Ю.О.Гагаріна, 90-річчя з дня народження нашого земляка льотчика-космонавта Г.Т.Берегового і ось наступний – 70 років з дня початку Великої Вітчизняної війни. Її ще звемо Другою світовою. Хоч це вже історія, але закарбувалася вона в нашій пам’яті назавжди.

Тема війни на миру завжди була важливою для кожного митця нашої Вітчизни. 440 письменників 1941 року влилося в лави діючої армії, встали на захист свободи рідної Вітчизни, її народу. Воювали вони і словом, і зі зброєю в руках. Тому сьогодні, щоб здійснити свій проект, виконаємо такі завдання.

  Слайд 2. Завдання проекту.

Звичайно, все, що сьогодні будемо робити, повинне мати результат.

  Слайд 3. Очікувані результати.

На партах у вас дайджест(пояснення учителя)

№1. Дослідження

                 

      

        Відчуття: за попереднім завданням учителя і за спільною ознакою виділити певні риси та ознаки досліджувального об’ єкта.

 

        Осмислення фактів, явищ, розуміння істини.

        Сприйняття – усвідомлення й синтез ускладнених світоглядних позицій із простих.

№2. Дослідницькі навички(набуваєш і закріплюєш).

Спостерігати: бачити і помічати властивості об’єкта.
Описувати: зазначати, як об’єкт виглядає.
Порівнювати: встановлювати подібності й розбіжності між об’єктами.
Оцінювати факти та дії, порівнювати з іншими.
Визначати: показувати або доводити існування об’єкта; розпізнавати об’єкт.
Асоціювати: встановлювати зв’язок між об’єктами; з’єднувати об’єкти за принципом їх взаємодій.
Узагальнювати: робити висновки на основі наявної інформації чи фактів.
Прогнозувати: передбачати, що відбудеться у майбутньому.

Це ваші помічники на основному етапі роботи.

Таким чином, ми з вами готові до втілення нашого проекту.

 

2 етап. Організаційно-виконавчий.

 Усі ви готувалися до уроку індивідуально, парами, групами, виконували певні завдання. Зараз кожний із вас має налаштуватися на презентацію нових та розширення наявних знань. Ви взяли на себе і певні зобов’язання, продумали свої дії, можливі перешкоди, визначилися, де вам потрібна підтримка, готові до самооцінки. Злагодженість в конструкції уроку приведе нас до позитивного результату.

Слухаємо індивідуальне завдання: «Анотація книги «Донеччино моя!». Антологія творів майстрів художнього слова Донбасу. Проза та поезія».- П.П. «УСО», Донецьк.-2007.

Слайд. Фото книги «Донеччино моя!»

 

Дякую за змістовну анотацію.

Ця книга наявна в шкільній бібліотеці. Ви можете прочитати всі твори, вміщеній у ній. Я раджу це зробити.

            І надіюсь. що ви зрозумієте, що літературний  твір – це не тільки почуття й емоції, а й синтез художніх знань про недалеке минуле держави, про патріотизм українського народу й надзвичайний його героїзм.

Група «літературознавців» підготувала інформаційне повідомлення з біографій митців В.Пеунова, Б. Горбатова, Г.Кривди, з творами яких ми ознайомлюємося.

Слухаємо: «Біографічний калейдоскоп» (з використанням слайдів № 5,6,7 – портрети письменників).

 

Вадим Костянтинович Пеунов

  Якщо думаєш на рік уперед – сій зерно,                                 

  Якщо думаєш на десять років уперед – саджай сад, 

  Якщо думаєш про майбутнє, дивлячись через

                                                                       віки,-

   вчи молодих любити Батьківщину!

 

  Народився 1923 року в Астрахані. У неповні 19 потрапив на фронт. Воював під Сталінградом, на 1 –ому та 2 – ому Білоруських, 2 – ому Українському фронтах, учасник битви за Дніпром та боїв під Берліном, нагороджений бойовими медалями.

   1954 року назавжди оселився  у Донбасі. Став власним кореспондентом газети « Соціалістичний Донбас» у Донецьку. Був шахтарем, журналістом, але залишився письменником.

   Член Донецької обласної організації Національної спілки письменників України, член Національної спілки письменників України, автор 54 книг, присвячених  Донбасу та його людям. За особистий внесок у розвиток культурного життя Донеччини, багатолітню плодотворну роботу в жанрі літератури та публіцистики, активну участь у громадському житті міста, вихованні молодого творчого покоління  1968 і 2003 років удостоєний звання Почесного громадянина міста Донецька.

   Він обречен писати цікаво. Усі його книги, різні за жанром, читаються одним подихом, його називають майстром « поліцейського жанру».  Письменник переконливо мотивує поведінку героїв, завдяки читач мимоволі стає співучасником  гостро сюжетних динамічних подій. Його книги видаються китайською, арабською, монгольською, польською, чеською, російською та іншими мовами. В.Пеунов – лауреат Всесоюзного конкурсу Спілки письменників МВС СРСР, 1997 року отримав премію « Золотий скіф» за роман – факт «Нитка життя» про завод «Азовмаш». Останні десять років пише українською мовою. Його повість про останню любов Т.Шевченка « Гіркі ліки від кохання» відзначена премією імені Павла Байдебури.

   4 січня 2011 року відбулася презентація книги « Міра істини», написаної 1985 року. Вона була перевидана за рахунок спонсорської допомоги М.Янковського. Разом з автором В.Пеуновим він передав її всім шкільним бібліотекам  Горлівки. Мова в романі ведеться про становлення гіганта хімічної  промисловості   - « Концерн «Стирол».

    Письменник глибоко знає життя, що дозволяє йому бути реалістом в деталях, надає р

озповіді впевненості та достовірності. Його герої мужні, захоплюючі, романтичні.

     В.Пеунов і сьогодні повний молодої творчої енергії. На питання про плани каже: «Працюю над новим твором і планую найближчим часом працювати … над новим твором.»

 

 ПРОПОНУЄМО: ЧИТАЙТЕ

      Роман «Помста зневажених богів».

   В основі сюжету лежить вихід православних сербів у середині 17 століття з – під релігійного гніту. Події відбуваються у Священній Римській імперії. Зі сторінок твору постає історія майже чотирьох століть –  факти майже справжнього дослідника! Та це тільки третя частина роману. Останні – схвильована розповідь про 20 століття: перша світова війна, братовбивча громадянська, створення індустріального велетня СРСР, Велика Вітчизняна війна, неминучий розпад сучасної імперії на національні складові.              

 Справжній скарб знань! 

 

       Роман «За любов не судять»

Розповідає про людей, захоплених справами. Вони вміють боротися за ідею, за свою правду, і в той же час зрозуміти та простити іншу людину. Така молода героїня роману  Наташа Пахомова, чиє духовне та моральне становлення відбувається на очах читача.

Розповідь відзначається глибокою психологічністю, укладеною в захоплюючий сюжет.

 

Борис Леонтійович Горбатов

 

Кожна людина повинна виправдати                   

своє існування, тобто відповісти

на питання: навіщо вона жила,

що вона зробила.

 

  Народився 1908 року в Першотравневому районі на Донбасі. В дитинстві працював на Краматорському заводі учнем строгальщика.  Захопився літературою, став кореспондентом. 1922 року газета « Всесоюзна кочегарка» надрукувала перше оповідання «Ситі та голодні». Був запрошений до газети – став журналістом на все життя. Перша книга «Ячейка» - про комсомольців Донбасу.

  З 1930 року почалася служба в армії:  червоноармійцем на Кавказі, на турецькому кордоні, у 2-ому Кавказькому горно – стрілецькому полку. Редактор полкової газети, стажувався на командира взводу, став ним.

   Демобілізувався, певний час жив у Москві, працював спецкором газети «Правда». Їздив по всьому СРСР, 2 роки жив на Уралі. 1934 року написав книгу « Моє покоління».

    Захопився авіацією. Був помічником командира з політчастини в перельоті легких  літаків конструкцій Яковлєва за маршрутом « Москва – Іркутськ – Москва» (нагороджений почесною зброєю Осоавіхима). Потім полетів з В.С. Молоковим в Арктику: Москва – о. Діксон. 1936 року відбувся арктичний переліт через Арктику (30000км.). Нагороджений орденом «Знак Пошани». У 1937 році вийшла книга «Звичайна Арктика».

    1938 рік – курси командирів запасу, які закінчив відмінно. Був атестований на посаду командира батальйону. Знову призвали до армії: 229 – ий стрілецький полк, де був начальником штабу батальйону, підміняв комбата, помічником начальника штабу полку з розвідки.

    1939 рік – передислокований на Фінський фронт, де брав участь у боях на Карельському перешийку. Написав статтю до армійської газети – і відразу був переведений до резерву ПУР.

    Усю Вітчизняну війну був військовим кореспондентом: Чернівці – Туапсе, Туапсе – Берлін. На фронті пише « Оповідання про солдатську душу», «Олексій Куликов, боєць», «Листи до товариша», які знайшли гарячий відгук в солдатських серцях.

 

                                                                         Ці рядки пишуться в Сталіно – в обвугленому,           

задимленому,   лікую щем…

Усі, хто вижив у ньому, кого не встигли                        

замордувати німці, - усі зараз на вулицях.

Чоловіки, жінки, діти…

Вони ще нічого не розповідають.

Вони не можуть зараз розповідати.

Вони тільки плачуть від щастя,

цілують бійців, їхні запилені обличчя, ї

хні солдатські руки, їхню зброю.

Перші часи звільнення.

Перший вільний ранок після

двох страшних років… і ти шепочеш слова,

 які, може, й не ті… «Вітаю, земле рідна…

Чорна… гірка   єдина… Вітаю, Донбасе!»

Книга « Нескорені» була перекладена в 23-ох країнах, тираж – за мільйон екземплярів. Вона нагороджена Державною премією СРСР за 1943 – 1944 роки. Завершив війну в Берліні: був присутній при взятті рейхстагу. Під час війни нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ступеня, орденом Червоної Зірки, медалями за взяття Одеси, Кавказу, Варшави, Берліну. Після війни у службових справах побував у Болгарії, Румунії, Югославії, Угорщині, Чехословаччині, Японії, Філіппінах. І продовжував писати: п’єси «Юність батьків», «Закон зимування», сценарії для фільмів « Це було в Донбасі»,

«Нескорені», «Суд народів». За сценарій «Донецькі шахтарі» отримав Державну премію 2 ступеня за 1951 рік ( разом з Володимиром Абрамовичем Алексєєвим). На 6 Міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах фільм був нагороджений « Премією праці» та з успіхом пройшов в Брюсселі, Лондоні, Пекіні.

      Помер Б. Горбатов 20 січня 1954 року. Для нас він живий буде завжди, бо про кожного свого героя знав абсолютно все: що з ним було до того, як він появився на сторінках книги

    Для нас твори Б.Горбатова є цінним історичним джерелом, де можна знайти незвичайні факти, які нам ще незнайомі. Він був патріотом нашого краю. Його роман «Донбас» - про героїв перших п ятирічок і стахановський рух може бути енциклопедією життя 20 – 30-их років історії нашого краю. Д о того ж, письменник використовував термінологію, якої зараз не почуємо.

   …Дуже цікава і тема освоєння Арктики. У ній є багато пізнавального матеріалу. А герої  «Нескорених», «Листів до товариша»?.. Вони для нас – школа гартування наших характерів.

       Борис Леонтійович стверджував: « Кожна людина повинна виправдати своє існування, тобто відповісти на питання: навіщо вона жила, що вона зробила?»

       Своїм життям Людина і Письменник Б.Горбатов відповів на це запитання.

 Донбасе мій, твої – це наші злети,                                                                    

    У них твоя могутність вироста!

    Тебе вже оспівали всі поети,

    Вінок пісень не в яне крізь літа.

    Вплети у нього і мої сонети,

     Мою любов, яка не одцвіта!

                                 Г.Кривда

 

Народився 17 серпня 1923 року в с.Середівці Яготинського району Київської області. На початку Великої Вітчизняної війни йому виповнилося 17 років. Він, як і всі, хто не потрапив на фронт, копав окопи. Коли почалася примусова мобілізація  « добровольців» на роботи до Німеччини, став переховуватися на далеких хуторах. Через рік був заарештований і відправлений до Святошинської поліції. В архівах спецслужб збереглося донесення таємної поліції про те, що в районі Фастова з потяга, який перевозив фахівців з боротьби з ворожими елементами у прифронтовій смузі німецьких військ, втекло кілька чоловіків, серед яких був і Г.Ф. Кривда.

   Після закінчення війни Григорій намагався по – філософськи осмислювати життя.

           Щодня хвилюючись,

           в надії,

           ми заглядаєм в майбуття.

           Якщо нема у тебе мрії-

            Вважай, закінчилось життя.

 Був піонервожатим, учителем. Закінчив Київський технікум залізничного транспорту і 3 роки відпрацював в Узбекистані, одночасно навчаючись на заочному відділенні Ташкентського педінституту. До Києва не дозволили повернутися, бо вважалося « небажаним», це ніби не «ворог народу», але « не викритий, поки ще, зрадник Батьківщини.» У 1949 році Г.Косинці торувалася дорога на поселення в Донбас, « місце колекціонування талантів» Працював у різних інстанціях: Управлінні Донецької залізниці, міській газеті «Артемівський робочий», редактором у книжковому видавництві «Донбас»,  відповідальним секретарем журналу Спілки письменників України «Донбас.»

             Григорій Феодосійович ніколи не виказував свій біль і страждання, які постійно краялм його серце. Про це можна прочитати у його талановитих поезіях – збірках «Любисток», «Донецькі будні»,»Зоре моя», «Люди добрі», «Дума про матір», «Не чужа мати» (1963 року висувалася на здобуття Державної літературної премії імені Т.Г.Шевченка. Премія була віддана М.Хрущову).

   Недруги заздрили розквітаючому таланту і літературній майстерності поета. На початку 70- тих років розпочали ганебну дискредитацію. Г.Кривду звільнили з посади відповідального секретаря журналу «Донбас», припинили друкувати однотомник прози та поезії «Щедрий світ».      

   Григорій Феодосійович  не здався: став перед нами мужньою людиною, здатною виборювати своє щастя, рішуче відстоювати життєві позиції. Він вважав, що справжня поезія не знає супокою, вона – суцільне горіння, рух, боротьба за людське щастя, добро і правду. У1994 році  він був нагороджений обласною літературною премією імені В.Сосюри. Встановлена також літературна премія імені Г.Кривди.

   Помер Г.Ф.Кривда 25 березня 1997 року, похований в Донецьку.

   Ми завжди будемо пам’ятати про нього як про поета у справжньому розумінні цього слова. Його багатий внутрішній світ, глибокі почуття, його розуміння добра та зла, людської краси, його боротьба за справедливість увійдуть у наші душі через поезії. Читаймо безсмертні твори  Григорія Феодосійовича Кривди!

Збірки віршів:

«Весняна повінь» (1952),
«Любисток», «Всякий молодець на свій образець» (1956),
«Донецькі будні» (1958),
«Ви не чули дивини?» (1959),
«Зоре моя» (1960),
«Гомін землі» (1961),
«Дорогами рідного краю» (1962),
«Лірика, гумор, сатира» (1964),
«Зимові краплі» (1985),
«Совість іде по землі» (1967),
«Щедрінь» (1986);

Вірші та поеми:

«Чистоводиця» (1969),
«Пролог» (1982);
«До рідного дому» (1989);

Збірки новел:

«Орисині жайвори» (1960),
«Сільський лікар»,
«Люди добрі» (1961),
«Юність Донецької Ялти» (1962);

Повісті та новели:

«Не чужа мати» (1963),
«Дума про матір» (1980).

Повість та новели, що увійшли до книги «Не чужа мати» виходили російською мовою.

Нагороджений обласною літературною премією ім. В.Сосюри 1994 р.

Помер 25 березня 1997 р. Похований у Донецьку.

 

 

Підсумок.  Люди однієї епохи, різних доль. Чому ж ми змогли поєднати їх сьогодні в одне ціле? Я впевнена, ви зможете дати відповідь на це питання. Не забудьте його.

ІІІ етап. Дослідницька діяльність

А тепер звернемося безпосередньо до нашого дослідження. Візьміть ваш  дайджест          Виконавши всі ці дії, ви повинні дійти розуміння:

- як у трьох різних художніх творах зображений образ початку Великої Вітчизняної війни та чи правомірне поєднання нами цих образів у єдине ціле;

- якими постають воїни-оборонці в кожному творі та  чи можемо ми об’єднати їх в єдиний образ «солдат-оборонець».

Дослідження будемо проводити за таким планом (коментар алгоритму впровадження проблеми, слайд № 8)


Теги: Пеунов, Кривда, Горбатов, Шаповалова В.В.
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 157/18


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar