Головна » Українська література

Василь Стефаник „Камінний хрест”

Мета уроку: Опрацювати зміст новели. Домогтись усвідомлення учнями глибини трагедії українського селянина, виснаженого й приниженого непосильною працею, змушеного розлучатись з рідною землею через нестерпні умови життя. Допомогти учням визначити головну думку: тільки в рідному краї життя може бути наповнене смислом.

План-конспект уроку

І. Оголошення теми уроку.

Мотивація навчальної діяльності.

 Сьогодні ми опрацюємо новелу В. Стефаника «Камінний хрест» і спробуємо усвідомити велику трагедію народу, якому нема місця на рідній землі.

Зла доля у різний час і через різні причини розкидала українців по далеких світах. Зараз за межами України проживає їх близько 10 млн.:

Слайд 1. Українська діаспора

В Америці, зокрема                                 у Європі:

в США – 1 200 000 чол.                            в Польщі – 600 000

в Аргентині – 220 000                               у Румунії – 300 000

у Бразилії – 155 000                                   у Словаччині – 150 000

у Парагваї – 12 000                                    у Франції – 35 000

в Уругваї – 10 000                                      у Великобританії – 35 000

у Венесуелі – 3 500                                    у Німеччині – 22 000

                                                                     у  Бельгії – 5 000

в Австралії – 35 000                                  в Австрії – 6 000

у Н. Зеландії – 500                                       в  Угорщині – 3 500 

 

Слайд 2.

Куди нас буря не загнала?

Куди нас вітер не заніс?

Де мертвий камінь не здригнувся,

Не заридав від наших сліз?

 1926 р.                           Олександр Олесь

 

Учитель:

Жахливий парадокс: найродючіша у світі українська земля могла б прогодувати всю Європу, а для українців її не вистачає. Працюючи до сьомого поту, селяни-землероби на чужих землях шукали порятунку від голодної смерті.

Сучасна українська діаспора – це також і нащадки емігрантів, представників інтелігенції, які виїжджали, щоб уникнути переслідувань та арештів уряду царської Росії, пізніше – сталінського радянського уряду.

Далеко від нас могили справжніх синів і дочок України – видатних українських письменників:

 

Слайд 3. Нашого цвіту – по всьому світу.

Їх могили на чужині:

Олександр Олесь (м. Прага, Чехія)

В.Винниченко (м. Мужен, Франція)

Б.Лепкий (м. Краків, Польща)

Юрій Клен (США)

М.Драгоманов (м. Софія, Болгарія)

Василь Барка (США)

Родина Лесі Українки (Косачі):

Ольга Кривинюк (м. Краків, Польща)

Оксана (м. Прага, Чехія)

Ізидора (США)

 

ІІ. Розповідь учителя-історика про етапи (періоди) і причини еміграції українців, зокрема про еміграцію галицьких селян кінця ХІХ – початку ХХ ст.

 

Еміграція – унікальне явище культурного та історичного розвитку українського народу. Визначають 4 хвилі цього явища. Першу хвилю еміграції спричинили аграрна перенаселеність української території та утиски населення: економічні, соціальні, політичні. Посилився національний гніт Австро-Угорської та Російської імперій. Масова еміграція до США почалася в 1877 році, до Бразилії – у 1880 р., до Канади – в 1891 р., до Сибіру – після революції 1905 – 1907 рр. На початку ХХ ст. загальна кількість емігрантів із Східної Галичини становила близько 302 000. Сьогодні в названих країнах живуть уже VІ і VІІ покоління колишніх галицьких емігрантів. Вони вважають себе українцями, розвивають українську мову, культуру, підтримують зв’язки з Україною.

 

ІІІ. Засвоєння нових знань.

Епіграф до уроку:

Слайд 4.

Гей, розіллялось ти, руськеє горе,

Геть по Європі і геть поза море!

 

Бачили мури Любляни та Рєки,

Як з свого краю біг русин навтеки.

 

Рідну країну з слізьми споминав він,

Але з прокляттям із неї тікав він.

 

Дома покинувши землю родину,

Гнався, щоб мрію ловити дитинну.

                                                           І.Франко

 

«Камінний хрест» – єдиний відгук Стефаникового серця на трагічні для українського народу події, що відбувались у його краї на межі ХІХ – ХХ століть. Ще навчаючись на медичному факультеті Ягеллонського унівеситету, Стефаник бачив на Краківському вокзалі жахливі картини від’їзду емігрантів, які викликали в його серці біль, співчуття, відчай. Про це він писав у листах до О.Гаморак, О.Кобилянської.

 

Слайд 5. У січні 1899 року В.Стефаник пише О.Кобилянській: «Нині досвіта на двірці краківськім було 800 душ емігрантів… Насамперед виділи би-сте сотки синіх спечених губів, потім кололи би Вас у серце ріжнобірвні очі діточі – попідпухали, як коли би синявою водичкою намокли. Далі виділи би-сте тисячі брудних висохлих ярочків по лицях від сліз, а далі чули би-сте захриплий голос бесіди руської… Чули би-сте, як багато маленьких чобіток гримає по камінню, - се перші чобітки у хлопців і дівчаток; йдуть, говорять «очима» і оглядаються все на чобітки, що ніколи не мали.

Потім ще виділи би-сте, як мами бігають з плачем за пропавшими дітьми, як пани їх штурхають, як вони ридають… Поїзд рушає,жінки і чоловіки чіпляються єго, поліція і жандарми відкидають їх, як галушки, а вікна в поїзді розпадаються і кавалками спадають на пероні. На пероні лишаються жінки без чоловіків, діти самі без родичів і чоловіки без жінок. Шалений плач, ломання рук і прокльони.

Чую їх біль,всі ті нитки, що рвуться міжїх серцем і селом, і мені рвуться, чую їх біль і муку».

 

Співзвучними з листами В.Стефаника є рядки віршів І.Франка з циклу «До Бразилії»

 

Слайд 6

 

Коли почуєш ти в тиші нічній:

Залізним шляхом стукотять вагони,

А в них гуде, шумить, пищить, мов рій,

Дитячий плач, жіночі скорбні стони,

Важке зітхання і гіркий проклін,

Тужливий спів, дівочії дисканти,

То не питай: Се поїзд – звідки він?

Кого везе? Куди? Кому вдогін?

Се – емігранти.

 

Коли побачиш на пероні десь

Людей, мов оселедців тих, набито,

Жінок худих, блідих, аж серце рвесь,

Зів’ялих, мов побите градом жито.

Мужчин понурих і дітей дрібних,

І купою брудні, старії фанти

Навалені під ними і приних,

На лицях слід терпінь, надій марних,

Се – емігранти (І.Франко. «До Бразилії»).

 

ІV. Слухання пісні «Журавлі» (сл. Б.Лепкого, муз Л.Лепкого)

Текст пісні на слайді 7:

 

Видиш, брате мій,

Товаришу мій,

Відлітають сірим шнуром

Журавлі у вирій.

            Чути: кру! кру! кру!

             В чужині умру,

             Заки море перелечу,

             Крилонька зітру.

Мерехтить в очах

Безконечний шлях,

Гине, гине в синіх хмарах

Слід по журавлях.

1910 р.

 

Учитель: В основу новели «Камінний хрест» покладено дійсний факт. Стефан Дідух (у творі – Іван), односелець письменника, емігруючи до Канади, поставив на своєму полі камінний хрест, який і понині стоїть на найвищому горбі в Русові.

 

V. Робота над змістом новели В. Стефаника «Камінний хрест».

Відповіді на питання. Робота в групах. Питання заздалегідь готуються учителем. Клас ділиться на групи, кожна група готує відповіді на питання окремого розділу.

У процесі бесіди на екрані демонструються уривки фільму «Камінний хрест», знятого у 1968 році на кіностудії ім. О.Довженка режисером Леонідом Осикою за сценарієм Івана Драча (композитор Володимир Туба, художник М.Рєзник, у головній ролі Данило Ільченко).

Р.І

Які сліди залишались на землі, коли Іван працював у полі.?
Чому в реченнях іменники Іван і кінь виступають однорідними підметами?
Чого кінь не міг зробити, а Іван міг?
Яке друге ім’я мав Іван у селі? Чому?
Чому Іван ніколи не їв коло стола?

Р.ІІ

Чому Іван в гостей своїх просив прощення за все, що він, може, зробив їм поганого протягом всього життя? Коли людина просить прощення в своєму житті?
Які слова Івана передають його великий розпач?

Р.ІІІ

Що стало причиною від’їзду Івана? Як він сам про це каже?
Які слова Івана найяскравіше передають тяжкі умови праці на землі і результат тої праці?
Що говорять односельці про причини важкого життя народу? Як вони ставляться до від’їзду Івана (схвалюють чи засуджують)?
Як і за що Іван докоряв жінці?
Чому Іван називав Канаду могилою? («А то ті, небого, в далеку могилу везу…»).

Р.ІV

Про що просив Іван односельців, від’їжджаючи?
За чим він найбільше шкодує, покидаючи село? Чому?
Про що говорить Іван з Богом?
Довести, що Іван мав намір покінчити з життям.
Чому біля хреста Іван заспокоює свою душу?
За що поважають люди Івана?

Р.V

Кого Іван вважає своїми найбільшими ворогами? Як він про це каже?
Про що співали Іван з Михайлом?

Р. VІ

Чому, перебуваючи у великому розпачі й тузі, Іван пішов з жінкою в танець?

 

VІ. Робота над ідейним змістом новели.

Чому Іван поставив саме хрест, а не інший знак? (Хрест – символ страждання, смутку).

Що означають фразеологізми:

нести свій хрест  (хрест – доля);
поставити на чомусь хрест (покінчити).

Отже, хрест – символ страждання, смутку, символ людської долі, символ початку і кінця. У новелі – велика драма людського серця, яке не в силі витримати розлуки з батьківщиною.

 

Слайд 8

Чужина – могила,

Чужина – труна.

Душа на чужині,

Як чайка сумна…(Олександр Олесь).

 

Слайд 9

В.Стефаник про  Штефана Дідуха: «Він ще довго жив у Канаді, але писав мені, що все чуже довкола нього і що його ферма йому немила, та його дітям добре поводиться».

 

Учитель: Сильне враження зробив «Камінний хрест» на канадських емігрантів, про що розповів у листі до Стефаника Мирослав Ірчан: «Читав «Камінний хрест». Якби був знав, може, й не читав би. Бо плач в хаті такий, що надбіг, як вітер… А тяжко дивитися, як сиві голови хиляться додолу і старі очі плачуть. Чого вони плачуть?

Я знаю. Вони згадують себе. Вертаються в ті давні літа, як вибиралися за море по щастя. Вони свідомі того, що безслідно пропали дні юності і надій. На руках мозолі і на серці мозолі, і бідні вони. Бо для людського горя й нужди законів немає. Ні тут, ні там».

 

Слайд 10

О.Кобилянська: «Страшно сильно Ви пишете. Так, якби-сьте витесували потужною рукою пам’ятник для свого народу… Гірка, пориваюча, закровавлена поезія Ваша, котру не можна забути…»

 

Слайд 11

В.Стефаник: «Я писав тому, щоби струни душі нашого селянства так кріпко настроїти, щоби з нього вийшла велика музика Бетховена. Це мені вдалося… Я свою душу пустив у душу народу, і там я почорнів з розпуки…»

 

Учитель: В.Стефаника називають українським Бетховеном.

 

VІІ. Слухання музики: Людвіг Ван Бетховен, «Місячна соната».

 

VІІІ. Підсумок

Життя людини буде наповнене смислом,  і вона буде щасливою тільки на батьківщині. Трагедія – розлука з батьківщиною. Цю трагедію українці пережили не один раз. Така наша історія.

 

ІХ. Домашнє завдання. Написати твір «Чи актуальна сьогодні проблема українських емігрантів?»


Теги: Стефаник, Сідько О.Є.
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 245/14


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar