| Головна » Українська література |
Мета: навчальна – ознайомитися з інтимною лірикою поетеси; схарактеризувати композиційні та ритмомелодійні особливості, образи-символи; розвивальна – розвивати навички ідейно-художнього аналізу поетичних творів; працювати з інформацією, працювати самостійно, виділяти головне, суттєве; формувати цілісну особистість; виховна – виховувати любов до «слова у вірші» як могутнього засобу впливу на духовність, інтелект людини; виховувати волю, здатність протистояти труднощам. Тип уроку: урок-імпровізація. Педагогічна технологія: технологія розвитку критичного мислення. Обладнання: Презентаційний проект «Любити когось – це сказати: ти не помреш»; Міжпредметні зв’язки: живопис, музика, історія. ХІД УРОКУ І етап. Розминка. (створення сприятливого психологічного клімату на уроці) ІІ етап. Обґрунтування навчання. Визначення мети уроку; Стадія «Виклик». Розбивка на кластери. (Слайд №2 – записати у зошит) «Любити когось – це сказати: ти не помреш» Записується слово або фраза, яка обводиться колом, і пропонується учням висловити ідеї-супутники. вірити; ІІІ етап. Актуалізація. Пробудити, викликати зацікавленість, схвилювати. Слова вчителя: Людських історій є всього чотири. Одна із них – кохання чоловіка і жінки. Кохання – це завжди сподівання на краще, опозиція до небуття, вічний визначник людських вчинків. Саме від любові всі без винятку революції, включно з оксамитовими і помаранчевими, весь технічний і соціальний прогрес, саме звідти красиві обличчя середньовічних дам, пластичні жести античних скульптур… Для письменників кохання – наче світло в кінці тунелю: без нього життя перетворюється на темряву, бруд та вічні пошуки себе. Тому творчість будь-якого поета чи прозаїка – це, передусім, історія його кохання, зрад, інтриг і пристрастей. Такі історії не схожі між собою, кожна має свою глибину та особливе значення, і в тому, мабуть, головна принада любові. Леся Українка – геніальна поетеса, громадський діяч, але вона ще і жінка. Жінка зі своїми переживаннями стражданнями і радощами серця, яка прагнула земного – любові. Та її любов перетворилася на неземне страждання.
Перевірка домашнього завдання (пошуково-дослідницька робота) Чоловіки в житті Лесі Українки Слайд № 3. Нестор Гамбарашвілі. Був студентом Київського університету, квартирував у Косачів на Назаріївській, 21. Леся вчила його французької мови, він її – грузинської. Подарував їй старовинний кинджал. Коли одружився 1897-го, Леся це коментувала іронічно: «Попався, жучку, в панську ручку!» Та для неї це була тяжка драма – мати навіть ховала подалі отой кинджал. 1958 року Нестор (тоді старший науковець Управління заповідників при уряді Грузинської РСР) побував у Києві й плакав над Лесиною могилою. Слайд № 4. Максим Славінський. (1866-1945) – Лесин знайомий із 1886 року, разом перекладали Гейне. Згодом – урядовець Центральної Ради, посол Української Народної Республіки в Празі. Арештований чекістами, вмер у тюрмі. Відтворити знання, вміння, що потрібні для подальшої роботи на уроці. Слайд № 5 – епіграф у зошит. Слайд № 6 – Сергій Мержинський і Леся Українка. Робота у парі – хлопчик і дівчинка Сергій Мержинський і Леся Українка. Леся Українка і Сергій Мержинський познайомилися у 1897 році в Криму. Він служив у Державному контролі Лівабо-Роменської залізниці, служба його пригнічувала, його серце прагнуло чогось зовсім іншого, він жив у світі своїх ідей. «Друг моїх ідей» – називала вона його, кажучи завжди «дружба», а не «кохання» про ці стосунки. Згодом він гостював у її сім’ї, і там відбулося її освідчення – у відповідь його «Ні». Але… абсолютно нічого не змінюється у їхніх стосунках, кохання до цього чоловіка стає любов’ю до його думок, його ідей… Сергій Мержинський турботливо і по-діловому ставиться до всього, що написано і сказано Лесею – в Мінську він клопочеться про постановку її драми «Блакитна троянда», знайомить Лесю з цвітом тодішньої мінської інтелігенції, допомагає опублікувати в журналі «Жизнь» кілька публіцистичних і літературознавчих статей тощо. Про те, що відбувається між ними у ці два роки вона говорить у віршах. Вірші, написані поруч із Мержинським, про Мержинського, тривалий час зберігався в рукописному архіві поетеси і побачив світ лише в другій половині минулого століття – за свого життя Леся не хотіла виносити ці рядки на суд публіки. Справжню суть і глибину своїх почуттів вона вихлюпнула на папір у ніч на 18 лютого 1901 року, написавши біля ліжка вмираючого Сергія Мержинського поему «Одержима». А що ми знаємо про долю цього чоловіка? Дитинство Сергія Мержинського пройшло в бабусі у Києві (рано померла мати). Згодом – Київський університет, входження в перші осередки соціал-демократів, потім свою революційну діяльність він переніс у Мінськ. В 1901 році він помирав від невиліковного на той час туберкульозу (а хвороба у них була одна на двох). В Мінськ до Лесі в ту останню, прощальну ніч приїхали її родичі, без неї в Україні відзначили спочатку 25-річчя літературної діяльності її матері, поетеси Олени Пчілки, згодом Лесине власне 30-річчя. Вона мовчки перебувала поряд з Мержинським: «Ми навіть нечасто з ним розмовляємо, він лише просить, щоб його не залишали самого, але, звісно, про це просити не треба…» Умираючи в Лесі на руках, Сергій шепоче своє останнє прохання: попіклуватися про долю жінки, яку він кохав. Леся чекала слова освідчення, а вони були адресовані іншій… ІV етап. Усвідомлення змісту. Ознайомлення учнів з новою інформацією. Слайд №7 – Поезії, присвячені С. Мержинському (І частина). аналіз інформації та визначення учнями особистого її розуміння. Формування компетентності учнів з предмету.
Декламатори (дівчата) Коментарі «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…» (уривок напам’ять) Слайд № 8 Душевний шлях героїні від образу до існування товариша, якого в реальності забрала смерть, – це сходження до вершини вірності. У поезії Лесі Українки є особливий драматичний нерв складності прижиттєвих стосунків з коханою людиною. Суперечність, якою були позначені стосунки, наклала свій відбиток на посмертне почуття. Так, прочитується брак розуміння її сердечного порину з боку коханого. Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки... Лірична героїня, відчувши драму, тривожно запитує: Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене немає? Лист у прозі «Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами...» став епістолярним шедевром. Слайд № 9 - ідейно-тематичний аналіз (зошит). «Все, все покинуть, до тебе полинуть…»
Поетеса зобразила кохання на порозі смерті і за її безжальним порогом. У світі Лесиної поезії жінка не уявляє розлуки з другом і бореться за його життя навіть на смертному порозі, коли злая мара вже зайшла у простір життя по свою здобич. Поезія має слов’янський міфологічний мотив, де Мара – богиня смерті, викликається ліричною героїнею на двобій не заради свого життя, а заради життя коханої людини. Поетеса категорична у судженнях, зі смертю коханого вмирає все: Взять тебе в бою чи вмерти з тобою, 3 нами хай щастя і горе вмирає. Слайд № 10 – J'en ai fait un drame. «То, може, станеться і друге диво…» Розвиток присутності померлого коханого від образу до існування спостерігається в диптиху Лесі Українки «Я бачила, як ти хиливсь додолу...», «То, може, станеться і друге диво...» У першому творі боротьба з розлукою втілюється у збереженні образу: І потім довго я дивилася на тебе, Тоді, як ми з тобою розучились, Тоді, як тільки образ твій, мій друже, Привиджувавсь мені в безсонні ночі. Легенда про святу Вероніку, на хустці якої з'явився образ Христа, породжує мрію про збереження на біленькому папері образу друга ліричної героїні. Другий вірш містить мрію про значно більше чудо – воскресіння. Образ, хай і бережений з любов'ю, не заперечує розлуки, – стверджує Леся Українка і мріє про посмертне життя друга. У вірші драма відгукується складністю співіснування героїні та її товариша після його вимріяного чудесного воскресіння. Християнська легенда про Магдалину набуває художньої рецепції, у якій поряд з радістю від воскресіння друга, – печаль саможертовності жінки і відчуження під неї коханого. «Одержима» (уривок Міріам) «З «Одержимої» розпочалася справжня Леся Українка», – твердить Віра Агєєва (наша сучасниця, дослідниця творчості поетеси). Мержинський наприкінці життя став християнином і ця зміна суттєво вплинула світосприйняття Лесі Українки, але вона це сприйняла як новий мотив у творчості. Згодом саме євангельський мотив об’єднає три драматичні твори: «Одержима», «На полі крові», «Йоганна, жінка Хусова». І лише у Міріам вона найяскравіше втілить «тріаду боротьби» – волю, вчинок, дією. Міріам В моїх очах я чую зброї полиск, в моїх речах я чую зброї брязкіт, так я узброєна в свою ненависть, як вартовий коло царської брами, що радий вихопить на кожного свій меч, хто тільки зле замислить на владаря. Оксиморон в уривку малює портрет борця-одинака, де центром виступають очі – запалені прагненням боротьби через голос з середини, готові прийняти нерівний бій, підсиленням запеклості і невідворотності сутички є «зброя», яка уже напоготові, зблискує. Розгорнута метафора розкриває голос – «речі» – у значенні не лише слів-думок, а слів-реалій, що бряжчать зброєю. І врешті, з метою точного відтворення внутрішнього стану Міріам Леся Українка метафорою «узброює» її в ненависть. Постає лицар, благородний захисник усіх скривджених. Унікальним явищем у розглянутому уривку «Одержимої» є гра часу: Міріам – І ст.н.е., образ лицаря-захисник – Середньовіччя, тоді як вартовий «що радий вихопить на кожного свій меч». Давній Рим і Середньовіччя – улюблені історичні періоди Лесі Українки. Слайд № 11 - 3 березня 1901 року (ознайомити учнів) «Уста говорять: «він навіки згинув!…» Слайд № 12 – емоційний настрій. Слайд № 13 – робота у зошиті.
Почуття любові, що стало запороговим після похорону Мержинського, є протестним. Лірична героїня, залишившись сама в цьому світі, руйнує кордон, що відокремив коханого, своєю волею створює спільний простір, де вони навіки разом. Процитований вірш наближено до драми, як і переважну частину лірики поетки-драматурга. Голоси, що лунають у творі, належать близьким людям, яких розлучила смерть. Проте перший голос, слова самотньої жінки, звучить внутрішньо-діалогічно: сперечаються два «Я» однієї людини – ratio (уста говорять) і emotio (серце каже). У ліриці Лесі Українки це роздвоєння традиційне. Діалог із другом також непростий, адже він стосується не тільки померлого, а її самої смерті, з якою сперечається лірична героїня Лесі Українки. Квіти, що тремтять у серці, кидають виклик розлуці, дівоче «Я» робить екзистенційний (Основна категорія екзистенціалізму, яка означає внутрішнє буття людини, те непізнаванне, ірраціональне в людському «Я», внаслідок чого людина є конкретною неповторною особистістю) вибір – і стає протестантом. Лірична героїня зважується повірити власному серцеві, одчайдушно піти за ним, сказавши «ні!» смерті і «так!» коханому: квіти у серці: Тремтять і промовляють враз зо мною: «Тебе нема, але я все з тобою! «Ні, ти не вмреш, ти щастя поховаєш…» У поезії з мотивом кохання Леся Українка зображує суперечку розуму і серця. Поетеса символізує заповіти, інтерпретує їх як наснагу для товаришки, що має виконати останню волю друга. Жалоба, поєднана з непокорою, мужністю, красою і гордістю, – емоційна особливість поезій. Квітки цвітуть, і золотом багряним, немов огнем, долина пойнялась, співає щастя над своїм коханим, і ні одна сльоза не пролилась. А ти лежиш, і тіло одиноке смертельний сон і холод обійма, і мрія та про щастя яснооке іде в туман, мов загадка німа… Прийом контрасту сприйняття стає основним в інтимній ліриці Лесі Українки.
Слайд №15 – Климентій Квітка. Народився в с. Хмельові 1880-го р., 4 лютого, (сучасний Роменський район на Сумщині). Батька втратив рано, мати віддала його, 5-річного, на виховання в родину київських міщан Карпових. Вони дали йому ґрунтовну освіту. Музики навчався з 7 літ у приватних учителів, потім – в училищі Київського відділення Російського музичного товариства. 1897-го закінчив київську гімназію №5 із золотою медаллю. 1896 – почав записувати й досліджувати народні пісні, це стало справою його життя. Зібрав понад 6 тис. пісень. 1902 – закінчив юридичний факультет Київського університету Св. Володимира. Паралельно прослухав повний курс філологічного факультету. Наступного року Климентій Квітка й Лариса Косач (Леся Українка) почали жити разом. Пояснювали це необхідністю допомагати одне одному в роботі. 1907, 27 липня – обвінчалися у Вознесенській церкві на Деміївці в Києві. Оселились у помешканні Карпових на вул. Підвальній, тепер – Ярославів Вал, 32. Невдовзі виїхали до Грузії, на Квітчине місце служби. Він мав малолітню названу сестру Марусю, нею Леся опікувалась, як власною дитиною. 1922 – з'явилися друком «Українські народні мелодії», зібрані протягом попередніх років: усього 743 мелодії – найбільша збірка, видана доти. До 1933-го очолював створений ним же Кабінет музичної етнографії ВУАН у Києві. Опублікував близько 40 наукових статей і досліджень. Квітку висували на звання академіка. Не захотів, бо тоді академіками стали більшовицькі діячі Скрипник і Затонський – непристойна компанія для нього. 1933 – переїхав до Москви. 1945-го одружився з на 40 років молодшою піаністкою Галиною Кащеєвою. 1953, 19 вересня – помер, похований у Москві. На початку 1970-х там перевидали його твори. Нині Климентія Квітку вважають основоположником сучасного – математично точного – етномузикознавства.
V етап. Рефлексія. Прояснення змісту опрацьованого; порівняння реальних результатів з очікуваними. Повернення до кластерів. Слайд №2 – «Любити когось – це сказати: ти не помреш» Порівняння міркувань, що виникли до і після роботи, доповнення кластерів. Встановлення зв`язків між тим, що вже відомо і тим, що потрібно засвоїти, навчитися у майбутньому. Проведення дискусії. чим відрізняється інтимні лірика Лесі Українки у контексті всієї її творчості? (вона не входить до різних збірок, була вибухом емоцій на смерть Мержинського і далі носила спонтанний характер); Підсумки. Оцінювання. Домашнє завдання: прочитати драму-феєрію «Лісова пісня»;
Використано матеріали: Живопис: Делакруа Е.Ф.В. Свобода на барикадах (Свобода, що веде народ) Музика: Ремо Джадзотто. Адажио соль минор (Адажио Альбинони) - Lara Fabian Методологічна основа: Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / Автор-укладач Н.П. Наволокова. – Х.: Вид. група «Основа», 2009. – 176 с. – (Серія «Золота педагогічна скарбниця»).
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |