Головна » Українська література

У чому щастя людини? (за твором І. П. Котляревського «Наталка Полтавка»)

Мета уроку: користуючись текстом тво­ру, охарактеризувати персонажів п'єси, їхні дії та вчинки; визначити суть справжніх людських цінностей і щастя, збагнути значення в житті людини духовності, доброти, чесності, вірності в коханні;

розвивати вміння відстоювати людську гідність, власні принципи;

грамотно висловлювати свої думки, почуття; робити висновки, узагальнення;

виховувати в учнів доброту, милосердя.

Тип уроку: урок-характеристика персонажів.

Обладнання і програми: ПК, Power Point.

 

Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя.

Але щасливіший той, хто вміє ним користуватися.                                                                                                                                                       Г. Сковорода

ХІД УРОКУ

I.    Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Звучить «Місячна соната» Л. Бетховена

Слово вчителя. Щастя… Усі найзаповітніші людські мрії і бажання увібрало це слово. Багато людей пройшли свій життєвий шлях, і кожен з них прагнув щастя. Одному щастя уявлялося клаптиком землі; іншому — купою золота; третій був певен, що щастя — влада і знатність; хтось вбачав його у славі, а хтось — у коханні. Художники, композитори, поети намагалися відтворити у своїй творчості чарівну мить найтонших людських почуттів – кохання.

(Слайд 1)

Торкнемося і ми серцем і душею цього високого і світлого почуття, яке робить людину добрішою, кращою. Сподіваюся, що допоможуть нам у цьому герої драми І.П.Котляревського «Наталка Полтавка». О. Гончар: «З цієї народної першоп'єси кожне нове покоління черпає науку почуттів, моральні взірці кохання, людської краси, благородства».

(Слайд 2)

II.    Оголошення теми, мети уроку.

Слово вчителя. Спираючись на  праці видатних дослідників І. Срезневського, Карпенка-Карого, Волинського, Шамрая українська літературна критика виробила певний стереотип характеристики того чи іншого персонажа п'єси. А я пропоную сьогодні його похитнути. Отже, мета нашого уроку — охарактеризувати персонажів п'єси, їхні дії та вчинки, ідучи від безпосереднього сприйняття й розуміння твору вами, визначити суть справжніх людських цінностей і щастя, збагнути значення в житті людини духовності, доброти, чесності, вірності в коханні.

 

Також спробуємо: з’ясувати, що таке щастя, як його розуміють герої І.П.Котляревського «Наталка Полтавка»;  збагнути значення в житті людини духовності, доброти, чесності, вірності в коханні. Що потрібно для того, щоб бути щасливим?  Висловимо свої думки і послухаємо думки інших.

 

(Слайд 3-4)

 

ІII.    Актуалізація опорних знань

Учитель. На уроці     присутні літературознавці, мистецтвознавці, роль яких виконуватимуть наші учні. До нас на урок завітали представники шкільної преси.

            - Отже, слово журналісту, редактору «Шкільного вісника» Ірині Головащенко.

            - Добрий день, друзі! Я,  Ірина Головащенко, хочу поставити вам декілька запитань. Адже після того, як була прочитана п’єса «Наталка Полтавка», відбулося її обговорення серед шкільних друзів. Зараз я пропоную пригадати персонажів п'єси.

(Слайд 5)

Вікторина «Пізнай героя»

 

 

IV.   Основний зміст уроку. Завдання на асоціативне мислення

Учитель.  Кого з героїв п'єси Котляревського ви уявляєте, коли чуєте слова: душевність, простота, вірність, людська гідність?

(Слайд 6)

Прослухайте пісню Наталки і скажіть:

Хто така Наталка?  Як дівчина характеризує в ній сама себе?  

(Наталка — проста українська дівчина. Всі характеризують її як добру, розумну, дотепну. "Золото — не дівка! Яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить", — так сказав про Наталку сільській виборний. У селі всі матері ставлять своїм дочкам за взірець Наталку.

Про себе Наталка співає:

Не багата я і проста, но чесного роду,

Не стижуся прясти, шити і носити воду).

Учитель. Через що страждає героїня твору?

(Чотири роки не має вона від милого жодної звісточки, але продовжує його кохати, чекати. Чотири роки жде не діждеться вона повернення свого милого Петра:

Петре! Петре! Де ти тепер?..

Я тебе любила і тепер люблю...

Вернися ж до мого серця!..)

Учитель. Яким вбачає для себе Полтавка майбутнє родинне життя?

(Наталка створила свій ідеал родинного щастя; «жити люб’язно і дружно, бути вірним до смерті і помагати один одному.» вона згодна весь вік не знати розкошів, аби весь вік звікувати з коханим).

Учитель. Через що, на думку Полтавки, соціальна нерівність є суттєвою перешкодою для подружнього життя?

(Коли бідна дівчина стане дружиною багатого, то "така жінка буде гірше наймички, буде кріпачкою").  

Учитель.       Якщо Наталка вірна Петру, то чому вона віддає рушники возному? Чи не суперечить цей вчинок поглядам і характеру її?

(Не маючи звістки 4 роки від Петра, Наталка піддається умовлянням матері, подає рушники возному. Мати постійно плаче, дорікає Наталці: «Бідність, сльози і перебори твої положать мене у домовину».  І Наталка задля спокою матері вирішила подати возному рушники. Вона і досі любить Петра, але каже неньці: "Я покорюся вашій волі, перенесу своє горе, для спокою матері треба все перенести". Дівчина не зрадила коханого, не відреклася від своїх щирих почуттів до Петра, але змушена так вчинити, бо дуже жаль матері. Заради рідної матусі Наталка навіть готова піти заміж за нелюба).

Учитель. Як поводиться Наталка, коли повертається Петро?

(Коли повернувся Петро, вона показала свій справжній характер. Наталка знаходить в собі силу волі порушити обіцянку матері, виступає проти тогочасного звичаю, вважаючи його несправедливим (коли дівчина подала рушники молодому, то не має права відмовитись), не лякається погроз возного і з дивовижною рішучістю бореться за своє і Петра щастя).

Учитель. Які риси характеру допомагають їй у боротьбі за своє щастя?

(Рішуча, щира, мужня, вона прямо і відверто заявляє про своє небажання зв'язати долю із нелюбом, висловлює свої погляди, захищає і відстоює їх, підкидаючи все, що стоїть на її шляху).

❇         Міні-диспут (Слайд7)

Назва п'єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка» стала крилатим висловом. Так образно досить часто називають хороших дівчат і сьогодні. Чим  чарує  образ простої дівчини Наталки Полтавки не одне покоління  українців? (Наталка завжди чарує великою пошаною до матері, до старших, своєю працелюбністю, дівочою чистотою, скромністю  і відданістю великому коханню).
Чи зустрічали ви в наш час дівчину, схожу на Наталку?

(відповіді учнів)

Учитель. Ось уже два століття Наталка «не старіє», а живе й полонить серця мільйонів людей своєю внутрішньою красою, доброю вдачею, людяною поведінкою, душевним благородством, моральною чистотою, чесністю. Таке зображення трудящих вселяло віру в краще  майбутнє. Тим більша честь авторові, що ніхто в літературі того  часу не наважився так високо підняти звичайну людину з народу.

 (Слайд 8)

Учитель. Така дівчина заслуго­вує на повагу і приваблює до себе, погляди чоловіків. Хто ж любить Наталку?

(Возний, Петро).

Учитель.  Розкажіть, що нам відомо про Петра, чому він став бурлакою? В чому своєрідність його характеру?

(Хоч Петро з'являється на сцені тільки на початку II дії, про нього ми знаємо вже багато: він сирота, годованець сім'ї. Терпели­вий, чесний і працьовитий, але бід­ний. Мати Наталки, на очах якої виростав Петро, з теплотою каже: «Добрий парубок... він не лежень, трудящий, з ним обідніти до злид­нів не можна». Коли Наталка і Пет­ре виросли, то щиро покохались. Та батько Наталчин незлюбив його через бідність, і Петро пішов зароб­ляти гроші, щоб одружитись із Наталкою. Став бурлакою («тиня­юсь од села до села», «Був я і у моря, був на Дону, був на лінії, заходив і в Харків»), у важкій праці заробля­ючи гроші,... щоб багатому Терпилові показатись годним його доч­ки». У важких поневіряннях світи­ло йому Наталчине кохання'. Воно було єдиною відрадою. І ось через чотири роки повернувся з грішми, але застав Наталку … засватаною).

Учитель. Як поводиться Петро, довідавшись, що його кохана зару­чена?

(Петро приголомшений страшною звісткою, проте вмов­ляє Наталку не йти проти волі ма­тері: «Покорися своїй долі, послу­хай матері, полюби пана возного і забудь мене навіки»).

Учитель. Як ці слова характеризу­ють Петра?

(Потрапивши в складну жит­тєву ситуацію, Петро відмовляєтеся від боротьби за своє щастя.

Учитель. Чи розцінюєте ви Петрову відмову од Наталки як вияв безхарактерності, пасивності, покірності долі?)

(Петро відмовився від одруження з коханою, тому що  боїться Наталці завдати неприємностей, в нього переважають людська доброта, християнське смирення, всепрощення. Лише твердість і рішучість Наталки вря­товують його).

Учитель. Саме через образ Пет­ра більшість критиків та істориків літератури не без підстав звинува­чують Котляревського в наявності рис сентименталізму в п'єсі. Дій­сно, Петро вийшов не ідеальним героєм, можливо, в автора не було відповідного прототипу. Але пра­цьовитість, доброта, шанобливість, вірність у коханні й побратимстві Петра відповідають нормам народ­ної моралі і заслуговують на повагу.

 

Учитель. Наталчина врода і доб­рочинність привернули увагу і пана возного Тетерваковського. І ось немолодий уже парубок зазнається їй в коханні

 (зустріч Наталки і возного; пісня-монолог).

        -  Який же він, цей «юрис­та завзятий»?

(Слайд 9)

(Возний — пан, чиновник, освічений, знає дещо з історії України (хто були Кочубей чи Іскра), очевидно, бував і в театрі. Сам Тетерваковський признається, що з часу своєї служби ще нічо­го корисного людям не зробив. Свою життєву філософію возний сформулював у пісні «Всякому городу нрав і права», переробленій з відомого вірша Сковороди, де виправдовує соціальну нерівність (С. 140 — читаємо).

Просячи виборного «поклопотати» за нього перед Наталкою, возний знає, що за послуги треба платити. Він радить також йому «брехнути для обману», бо всі зараз так роб­лять. У возного свої критерії оцінки людини. Себе він оцінює високо, як письменного, зверхньо ставить­ся до простих людей).

Учитель. Чому ж ми серйозно не сприймаємо його наміру одружитися на найкращій дівчині в Полтаві?

(Про своє кохання возний говорить сухими канцеляризма­ми, якими писалися скарги, судові вироки та інші документи — досить дивними словами для закоханого.    Смішною є і спроба силоміць здо­бути право «владіти» дівчиною, яка його не кохає).

Учитель. А в щирість кохання воз­ного ви вірите?

(- Ні. Адже возний намагається  заволодіти дівчиною, наче річчю? («...Тепер же, читая — теє-то як його — благость в очах твоїх, до формального опреділенія о моей участі, открой мні, хотя в терміні, партикулярно, резолюцію: могу лі — теє-то як його — без отсрочок, волокити, проторов і убитків полупити во вічноє і потомственное владеніє тебе — движи­мое і недвижимое імініє для душі моей — з правом владіти тобою спокійно, безпрекословно і по своей волі — теє-то як його —- розпоряжать? Скажи, говори, отвічай, отвітствуй, могу лі бить — теє-то як його — мужем пристойним і угод­ним душі твоей і тілу?»)

- Возний — людина при посаді, багата, і, якби він не любив по-справжньому Наталки, наміри його були б не серйозні. Возний наважився переступити звичаї свого кола, взяти за дружину селянку, нерівню собі. Уже це змушує нас бачити у ньому порядне,добре. Любов Тетерваковського, при всій своїй незугарності, людяна).

Учитель. Образ Возного найскладніший у п'єсі. Він не схематичний, не одноплановий, у ньому є позитивні риси, і ви правильно їх визначили. Людина, яка здатна на кохання хоч не таке, як у піснях, уже людина. Людина, що могла бути щасливою, але з жалю, із співчуття, навіть хай із хвилинної слабкості, не пішла до мети по головах, справді людина.

 (Слайд 10)

Учитель. А тепер хочу звернути вашу увагу на ще один персонаж твору, досить неординарний персонаж — Миколу. Це допоміжний герой у п'єсі виконує функцію резонера, який не бере безпосередньої участі в розвитку сюжету і конфлікту, а лише допомагає героям. Давайте попросимо Миколу розповісти про своє життя.

Монолог Миколи

Микола (сам). Один собі живу на світі, як билинка на полі! Сирота - без роду, без племені, без талану і без приюту... Що робить - і сам не знаю. Був у городі, шукав місця - але скрізь опізнився. (Думає.) Одважусь у пекло на три дні. Піду на Тамань, пристану до чорноморців. Хоч із мене і непоказний козак буде, то єсть же і негідніші від мене. Люблю я козаків за їх звичай: вони коли не п'ють, то людей б'ють, а все не гуляють.

Учитель -. Миколо, а чому ти вирі­шив допомогти Петрові?

Микола. Мене потягнуло до тако­го ж, як і я сам, сироти-бурлаки, тому я одразу з ним побратався і взявся допомогти.

(Пісня Мико­ли)

Учитель. - Які риси в характері Миколи імпонують особисто вам?

(Микола любить рідний край, радіє навколишньому світу і гарним людям, змінам, які відбуваються для загального добра. Він задоволений, що в Полтаві проходить велике будівництво: упорядковуються вулиці, зносяться старі будинки, а на їх місці споруджуються нові, прокладаються тротуари. У своїх піснях він висловлює патріотичні почуття, славить дружбу російського та українського народів, їх спільну боротьбу проти ворогів.

Життєвий досвід дає змогу Миколі правильно оцінити людину. Він вгадує в Наталці чесну і рішучу натуру, правдиво і влучно характеризує возного та виборного. Дотепний, здатний на гостре слово й жарт, веселий, щирий й завзятий. Микола дуже мені сподобався. І я гадаю, він був би більше до пари «бойкій Наталці»).

 (Слайд 11)

Учитель. Досить своєрідно Котляревський подає образ Наталчиної матері. Чи все вам зрозуміло в її поведінці?

(Я не маю сумніву в тому, що Терпилиха дуже любить свою дочку. Але мені не зрозуміло, як може рідна матір віддавати Наталку за нелюба. І навіть, коли Петро заявився як сніг на голову, вона, як і возний, заявляє, що Петро тут зайвий).

.

Учитель. У чому вбачає свій материнський обов'язок Горпина для Наталки?

(Свій материнський обов'язок Терпилиха бачить у тому, щоб видати свою дочку за заможного чоловіка. «Убожество моє, старость силують мене швидше замуж тебе оддати,— каже вона Наталці.—...Я тобі не ворог». Стара селянка вважає, що прагнення Наталки одружитися з Петром — результат легковажності життєвої недосвідченості молодої дівчини. вона прагне тільки одного, щоб її єдина кохана дитина не зазнала горя від бідності).

Учитель.  Зрозуміло, що не для себе Терпилиха хоче достатку. Роблячи помилку, вона її усвідомлює, бо в душі не ворог своїй дитині. Яким вбачає щастя для своєї дочки Терпилиха?

(Розуміння щастя Терпилихи зовсім протилежне Наталчиному: для неї воно — в достатках. У минулому багата, а тепер дуже бідна, вона добре знає перевагу багатства над бідністю. Терпилиха бачить, як її дочка б'ється над чужою роботою, щоб забезпечити матір, і цінує це. Але, добре знаючи сучасні їй умови життя, вона прекрасно розуміє, що чесною працею злиднів не позбутися).

                 

(Слайд 12)         

Учитель. А що це за житель Полтавщини нагадує про себе своєю піснею?

(Виборний Макогоненко).

Учитель. Чим зумовлена допомога возному з боку виборного?

(Справа в тому, що Макогоненко — представник сільської влади. Для керівництва громадою його обрали селяни. Він знається з чиновниками, запобігає перед панами. На словах виборний схвалює заходи щодо боротьби з хабарництвом, а насправді і сам з вигодою для себе погоджується «хожденіє іміти» по «сердечному ділу» возного).

Учитель. Хто з персонажів п'єси найвлучніше характеризує Макогоненка?

(Микола: «...чоловічок і добрий був би, так біда хитрий, як лисиця, і на всі сторони мотається: де не посій, там і уродиться, і уже де і чорт не зможе, то пошли Макогоненка, зараз докаже».

Учитель. Який епізод у п'єсі є найкращим підтвердженням тому, що виборний уміє «увернутись... хитро, мудро, недорогим коштом»?)

(Це сцена в хаті Терпилихи. То співчуттям, то лестощами, то звинуваченням Наталки в безсердечності до матері він добивається згоди дівчини на одруження з возним. Виборний — малоосвічена   людина.   Про   п'єсу-комедію уявлення в нього дуже поверхове і смішне. Про відбудову Полтави він судить тільки з матеріального боку. Може бути й жорстоким, бо вже спробував влади: пробує вигнати Петра, що повернувся, лякає жінок вслід за возним тюрмою.

Учитель. А позитивного у виборному ви нічого не помітили?)

(У Макогоненка в глибині душі є совість. Побачивши, що заварилося з його допомогою, починає рятувати становище: «що не говори, а мені жаль Петра», а пізніше — «такого чоловіка, як Петро, я зроду не бачив!». Тактика виборного в кінці п'єси змінила погляд старої Терпилихи та поведінку возного. А для возного знаходить слова, щоб пом'якшити його біль: «Наталка — по-своєму полтавка, Петро — полтавець, та й возний, здається, не з другої губернії». Виборний влучно характеризує Наталку. Він добродушний, не позбавлений гумору, спостережливий, гострий на слово).

 

(Слайд 13)

Учитель. Ми підійшли до завершального етапу уроку. Багато сказано було про героїв п'єси «Натал­ка Полтавка».  Кожен з героїв претендує на щасливу долю.  І. П. Котляревський стверджує, що розуміння  щастя у людей різне, в залежності від самої людини А тепер спробуймо визначити, що є щастям для…

Микола вбачає своє щастя у здатності допомогти людям, у почутті людської гідності, у прагненні до незалежності, у сміливості, розумі і почутті солідарності із знедоленими і бідними.
«Ідеальний», але дещо слабодухий Петро, змирившись із обставинами, відмовляється від свого щастя із Наталкою заради спокою її матері Терпелихи.
Терпилиха теж мріє про щастя, хай як що й не про своє, так про доньчине. Із свого власного життєвого досвіду вона добре знає, що таке злидні і нестатки, тому Наталчине щастя у її уяві асоціюється із багатим зятем.
Возний і виборний своє щастя будують на брехні, підкупах, хабарництві, використанні влади у власних інтересах. Однак, у фіналі п'єси возний ніби перероджуються, зламавши традиції, відмовляється від нареченої уже після того, як вона подала рушники, бо не хоче розлучати закоханих.

То що є щастям для Наталки?  («жити люб'язно і дружно; бути вірними до смерті і помагати одно другому». Вона розуміє, що шлюб, узятий з матеріального розрахунку, не може зробити її щасливою).

Учитель. А тепер послухаємо, що сказали про щастя видатні люди.

(Слайд 14)

Учитель. Хочу запропонувати вашій увазі журналістське розслідування учениці нашого класу. Послухаймо, у чому вбачають щастя жителі нашого міста, учні нашої школи.

(Учениця зачитує результати проведеного опитування.)

Учитель. А як розумієте щастя ви? Чи згодні з тим, про що говорили люди та учні?

(Учні висловлюють свої думки про щастя)

Учитель. Як бачимо, дехто розуміє щастя у друзях, у коханні, інші — в улюбленій професії, родині, сім'ї. Старші люди — у здоров'ї своїх дітей, мирі на планеті. Є й такі, для яких щастя полягає у багатстві, славі, кар'єрі.

А тепер подумаймо над тим, хто може бути щасливим.

1. Той, хто любить людей, друзів, хто дбає про них, піклується.

2. Той, хто має якусь мету і домагається її.

3. Хто вірить у щастя.

С к л а д а н н я   с е н к а н і в   п р о   щ а с т я.

V.   Підсумок уроку, оцінювання результатів.

(Слайд 15)

Учитель. На уроці ви показали гарне вміння характеризувати героїв твору, критично мислити, працювати в групах. Видно, що герої п’єси вам стали  близькі, ви зрозуміли їхню поведінку, встигли полюбити їх. Уявіть, що після закінчення уроку до вас підійшли кореспонденти і попросили дати інтерв’ю.

- Що з нашого уроку ви візьмете із собою у подальше життя? Якому правилу ви сьогодні навчилися?

( Усе в житті починається з любові.

Доброта і людяність – складові частини людського щастя)

(Слайд 16)

– Продовжте речення:

На сьогоднішньому уроці я…

Мені сподобалося…

VІ.   Домашнє завдання.

1. Скласти пам’ятку моральних цінностей українського народу.

2. Написати міні-твір «Чи  може  Наталка бути  ідеалом  для  сучасної  української  дівчини» (за п’єсою «Наталка Полтавка»   І.Котляревського).


Теги: Кравченко Л.П., Котляревський
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 510/23


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar