Головна » Українська література

Ти знаєш, що ти - людина? Використання методики гуманно особистісного підходу в сучасному педагогічному процесі

Мета:

розвиваюча: розвивати спостережливість, уяву, пам’ять, логічне мислення; сприяти формуванню соціальної компетентності;

навчальна: узагальнити досвід поколінь через літературні твори та долі їх героїв щодо пошуків себе, свого Я; перевірити рівень знань старшокласників – випускників у осмисленні найважливіших зразків українського красного письменства;

виховна: показати велич людини, яка прагне стати Людиною; виховувати людську гідність; сприяти формуванню зрілої позитивної особистості, яка перебуває на шляху пошуку справжніх духовних цінностей

духовний аспект уроку:

маємо визначитися: чи легким є шлях від «л» до «Л»;
яким він може бути;
яким треба бути кожному, аби не схибити, не втратити себе на життєвій дорозі.

Обладнання:

схеми «від л до Л» (« Для того і дорога, щоб іти»),
колоски пшениці,
словничок «Людино, людино, людино, людино, збери себе всю у собі воєдино»,
скринька мудрості «Бережіть собори своїх душ»,
вузлики на щодень (книга крилатих висловів та афоризмів),
індивідуальна робота: тексти випереджального завдання (міні – роздуми за темою уроку),
робота в парах: переклади основних словникових компонентів для лінгвістичного  завдання,
групова робота: життєві злети літературних персонажів,

        хто з митців...,

        додай слово.

 Форми роботи: індивідуальна, парна, групова.

 Міжпредметні зв’язки: історія, художня культура, музичне мистецтво,    образотворче мистецтво, російська, німецька, англійська, французька мови.

 

Епіграф уроку:                                Яке глибоке щастя – жить,

                                                 Будь гідним імені людини!

                                                                    М. Рильський

 

Перебіг уроку:

Слово вчителя:

Доброго дня всім!

         Наш урок я назвала урок-сплеск. Чому? Бо наснився мені одного разу і вже не відпускав.  Напевно, так треба було, щоб він визрів саме зараз. Маємо сьогодні не просто гостей – це мої однодумці, які приїхали до Артемівська з 9 міст України, всі вони активно займаються впровадженням у шкільне життя технології гуманної педагогіки, отож маю надію  лише на позитивні емоції.

Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

1. Вступне слово вчителя:

В.О. Сухомлинський, про якого ми з вами говорили кілька уроків, розглядаючи на факультативному занятті драматичну поему І. Драча «Дума про Вчителя»,  був переконаний: «По колосу пшениці дізнаються про людину, яка виростила його. Кожна людина пишається тим, що вона зробила для інших. Кожній чесній людині хочеться залишити частку себе у власному пшеничному колосі». Ви – і мої колоски, бо в кожного з вас хай маленька часточка моєї душі має ж бути.

Хочу думати, що п’ять років, які ми провели разом, не промайнули даремно. Ми не випадково знаходимося в кабінеті №24 – тут пройшла більша частина наших чотирьохсот дев’яноста п’яти уроків лише української літератури.

І не випадково розмістилися саме так, напівколом, бо треба сьогодні подивитися один одному в очі і бути щирими. Тема ж яка!

Отож, урок 89. Ти знаєш, що ти – людина?  Ти знаєш, що ти – Людина?

Наша мета:

маємо визначитися: чи легким є шлях від «л» до «Л»;
яким він може бути;
яким треба бути кожному, аби не схибити, не втратити себе на життєвій дорозі.

Зараз і ви, і ми, і ваші рідні багато думають, розмірковують про зовнішнє незалежне оцінювання.

Навіть якщо завдання будуть підвищеної складеності, кожне з них передбачає 4 варіанти відповідей.

А життя – лише 2: так і ні.

Так – прожити гідно.

Ні... – навіть думати про це не хочу.

 

2. Читання разом поезії В. Симоненка «Ти знаєш, що ти – Людина?»

Ти знаєш, що ти – людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні.

 

Більше тебе не буде.

Завтра на цій землі

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди –

Добрі, ласкаві й злі.

 

Сьогодні усе для тебе –

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба –

Гляди ж не проспи!

 

Бо ти на землі – людина,

І хочеш того чи ні –

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні.

 

(у ході колективного читання поезії учитель під час звучання кожного рядка підходить до кожного з 20 учнів, кладе руку на плече: «відчуй, що автор звертається саме до тебе»).

 

3. Осмислення дороги «від л – до Л».

 

Слово вчителя:

Чи легко це?

Отож, із зерна – колосок, із людини – Людина.

Давайте осмислимо шляхи на цій дорозі.

 

4. Учні характеризують життєві дороги, які ми обираємо за схемою «Для того і дорога, щоб іти»:

 

5. Звернення до матеріалів випереджального завдання: (міні – роздуми за темою уроку): старшокласники читають роздуми «Чи легким є шлях від л – до Л»:

 

Вважаю, що цей шлях дуже великий, тому що на ньому ти зустрінеш свої помилки, обрáзи, дурні звички та злі риси характеру. А всього цього в оточуючих мене людей та й в мене також дуже багато. Але тільки пройшовши цей шлях, ти можеш назвати себе Людиною. Щоб подолати власні негативні риси, треба багато часу. Тому й шлях виходить великим.

 

*****************

 

Кожен із нас має пройти цей непростий шлях. Але ж можна сказати, що ця дорога складна, тому що потребує від людини багато зусиль, щоб довести всім, що вона дійсно заслуговує назвати себе «Людина» та згодом не втратити цього звання. Але не всі на це спроможні. Тому для кожного цей шлях може бути різним. Для когось легким, а для когось тяжким, бо на ньому багато випробувань. Як на мене, то краще пройти цей шлях через терени життя та дійсно зрозуміти всю цінність та вимогливість цього звання, ніж отримати його з легкістю, а потім втратити з болем для себе. Тому цей шлях може тривати  все життя, а може скінчитися після вдалого вчинку. Але не будемо забувати, що удачі приносять і важкі наслідки втрат. Людина сама обирає шлях та його складність для себе.

 

*****************

 

Чи великий шлях між великою та малою «л» у слові «людина»? Я не знаю. Для мене це питання є одним із тих, на які, власне, можна шукати відповідь безліч часу, але знаходити лише ще більше питань, ніж відповідей. А чи потрібно взагалі шукати цю відповідь? У світі вагу мають тільки справи, усе інше схоже на конфетті: лише додає деталі та атмосферу «свята». Ми  всі знаємо, що сонце велике, набагато більше за нашу планету, але, кидаючи скороминущий погляд, ми бачимо малесеньке коло на небі. Може, як і ця буква «л»? Для тих, хто дійсно знає її розміри, важко буде затьмарити велич та глобальність, а для тих, хто не бачить далі від свого носа, і не варто зовсім розкривати щось більше, ніж звичайні та буденні речі? Мабуть, велика «Л» у слові Людина як сонце – недосяжна, але без цього ідеалу, прикладу, до якого треба прагнути, не було б і малої літери? Усі ми люди різні і по-різному оцінюємо події навколо нас. Вага, так би мовити, у всіх різна, і різні камінці ми кидаємо на праву або ліву чашу терезів. Тому для кожного з нас і літери будуть різними, отож немає сенсу порівнювати шлях. Він у кожного свій, але, безумовно, він є, адже саме прагнення до кращого штовхає нас уперед, до піднесеного та, на жаль, для деяких недосяжного.

 

*****************

 

Хто я в цьому світі? Навіщо живу? З відповідями на ці запитання рано чи пізно доводиться визначатися кожній людині. Треба завжди пам’ятати про найвищі цінності, неповторність людського життя, про свою унікальність на цій землі. Важка це справа – бути Людиною, ми повинні розуміти покладену на нас відповідальність, щоб із честю називати себе цим словам. Щоб пройти дорогу від людини до Людини, треба навчитися любити один одного, поважати прагнення, думки й почуття оточуючих, діяти за законами честі та моралі, а також бути чесними, справедливими.

Отже, пройшовши всі перешкоди тієї дороги, залишайте в собі все найкраще, найчистіше.

 

*****************

 

            Так, дійсно, щоб стати Людиною з великої літери, треба здолати великий шлях. Спочатку потрібно визначитись із метою: до чого треба іти та чого уникати? Це питання обов’язково  стає перед кожною людиною, коли вона переходить, подорослішавши, від інстинктивно-рефлекторної стадії свого розвитку – до людської, де у визначенні способу життя і поводженні починає домінувати інтелект. Відомо, що стимулом до будь-якої діяльності є мотивація, ідея, прагнення реалізації мети. Перед нами стоїть проблема – створення умов для використання потенціалу і творчих можливостей, поліпшення відносин у суспільстві, дають про себе знати наслідки подвійної моралі. Усе починається з виховання та навчання. Якщо в дитинстві в людини був гарний учитель, батьки та не мав місце вплив поганців, то майбутня сформована людина буде людиною з великої літери... Усе, що з нами відбувається, є серйозним випробуванням людської суті, глибини одержаних знань та уявлень про гуманізм.

 

*****************

 

Кого можна назвати справжньою людиною? Когось, хто приносить себе в жертву заради інших? А, може, того, хто завжди допомагає оточуючим? Супермен? Фантастична істота? Ні, кожен із нас! Але не завжди: тільки тоді, коли ми чинимо справедливо, по-доброму. Тільки в таких випадках наша перша літера «зростатиме» разом із нами. А щоб навчитися завжди робити добро, необхідно пам’ятати,що кожен із нас гідний кращого. Стався до інших так, як хочеш, щоб ставились до тебе – і шлях від «л» до «Л» буде пройдено. На жаль, все менше й менше людей хочуть дотримуватися цього Золотого правила. Вважаю, що, дотримуючись його, жити стало б легше.

 

*****************

 

Усі завжди народжуються людиною з маленької «л». Але ми всі прагнемо чогось досягти в житті та бути людиною з великої літери «л». І кожного дня ставимо собі питання: для чого я живу? Який слід залишиться після мене? Щоб бути людиною з великої «л», треба зробити щось корисне для себе, для близьких людей. Ти повинен цікаво прожити свій вік. Людина, що не дає порад, ні до чого не прагне й не самовдосконалюється – просто існує, наче бур’ян. І мені здається, що людина – це не просто назва певної істоти. Це звання. І як кожне звання, воно передбачає велику відповідальність. Шлях людини з маленької «л» до великої «Л» дуже довгий. Шлях довжиною в життя. Ти не зможеш бути великою людиною лише через пару тижнів, місяців або років. Ти повинен працювати над собою все життя... і нарешті, станеш нею... Людиною... Людиною з великої літери «л».

 

*****************

 

Ти знаєш що ти – людина?

Ти знаєш що ти – Людина?

На перший погляд, можна задати питання: навіщо писати одне й теж двічі? Але якщо придивитися, то можна помітити, що слово «людина» пишеться в обох випадках неоднаково. У першому – з маленької, у другому – з великої літери. І це має велике значення. Не кожного з нас можна назвати Людиною з великої літери. На мій погляд, людиною з великої літери може називатися тільки той, хто зробив щось велике, добре, благодійне для інших, той, хто залишив слід у історії країни або людства. Такими людьми можна назвати великих письменників, художників, філософів, великих творців культури, літератури, музики, історії, тощо. Кожен із нас може з людини з маленької літери стати людиною з великої. Головне – прагнути цього, вірити в себе і в те, що, якщо зробив добро іншим і подумав не лише про себе, а й про інших, тоді це добро повернеться вдвічі більше, але пам’ятати й про те, що може бути й навпаки: робиш зло, зло тобі й вернеться, але вдвічі більше. Закон бумерангу.

 

*****************

 

На мою думку, це дуже актуальне питання. Багато людей, відомих чи не дуже, працювали над цим питанням. Але я б хотів висловити щось своє з цього приводу, щось невелике, але своє. У мене є дві думки на цю тему. З одного боку, дорога дуже велика, і треба працювати над собою, щоб стати справжньою людиною. А з іншого, якщо ти не здатен до чогось високого, доброго, що притаманне справжній людині, то ти цього ніде не придбаєш за гроші, не здобудеш у битві. Моя друга точка зору пов’язана вже з науковими дослідженнями деяких науковців у сфері мозку людини. І ця (друга) точка зору є більш матеріальною. Але частіше я обираю першу думку, оскільки мені здається, що треба вірити в людину, не припиняти це робити, щоб не сталося.

 

*****************

 

Я вважаю, що стати Людиною з великої літери – це величезна праця. Усе наше життя – це і є цей довгий шлях становлення нашого характеру і нас, зокрема. Не кожен може пройти його, перемагає не той, хто найбільш сильний, а той, хто ніколи не здається. Дуже мало живе саме таких людей на нашій планеті і це гірка правда, яку важко усвідомлювати. За приклад можу взяти відомого українського філософа Григорія Сковороду. Його життя було дуже незвичайним: він ніколи не сидів на одному місці, постійно самовдосконалювався. Не тільки вчив дітей, а й сам учився. Його головне досягнення – це ідея «сродної праці». Ця людина гідна називатися Людиною з великої літери.

 

*****************

 

У повісті «Маленький принц» Антуан де Сент Екзюпері сказав: «Найголовніше – те, що не видно». Так що ж воно таке «те»? Що відрізняє людину від тварини, людину від Людини з великої літери? Душа... Душа, що виявляється в умінні співчувати, відчувати біль інших та реалізовувати це все у вчинках. У кожного своя відстань від маленької літери до великої. У когось – це все життя...

 

*****************

 

Учені, які віддають своє життя на вівтар науки. Художники та композитори, що роблять нашу душу світлішою та благороднішою. Від Піфагора до Ейнштейна, від Моцарта до Шостаковича, від Рафаеля Санті до Айвазовського – шлях розвитку цивілізації. Ці Люди з великої літери – орієнтири прогресу людства, маяки нашого майбутнього. Але більш спорідненими мені душами є ті люди, що все своє життя присвятили служінню іншим. Людина, що робить інших щасливими, не може бути сама нещасною.

 

*****************

 

Марія Тереза... Людина, що не забруднила свою думку підлістю та злом, яка теплом своєї душі зігрівала тисячі знедолених. Черниця, що допомогла створити сотні шкіл, лікарень для бідних та тяжкохворих. А в когось шлях від людини з маленької літери до великої – один крок.

Януш Корчак – людина, що відмовилася врятувати власне життя, залишивши своїх вихованців на порозі газової камери.

Микола Гастелло, Олександр Матросов, Зоя Космодем’янська...

Один крок і таке коротке життя прикладом мужності живе в серцях багатьох поколінь. А 25 мільйонів тих, чиєю кров’ю збагрена земля у Великій Вітчизняній?

Один крок... Спецназівці ціною власного життя рятують бесланівських дітей.

Один крок... «Норд Ост». Доктор Рошаль, Йосип Кобзон рятують дітей з полону терористів.

Один крок... Дівчинка рятує дитину з ополонки в суворий морозний січневий ранок.

Один крок... Пожежник рятує сім’ю з палаючого будинку.

Один крок...

 

*****************

 

У кожного з нас «душа повинна працювати і вдень, і вночі»... І тоді кожен наблизиться хоч на маленький крок до високого звання «Людина з великої літери». І тоді обличчя Матінки-Землі не буде спотворене язвами війн та епідемій. І тоді світ вистоїть перед обличчям зла, здатного згубити Всесвіт!

 

Слово вчителя:

Дякую вам – за щирість, за високі думки, за позитивні устремління.

Протягом 5 років ми давали поради літературним персонажам, аналізували їх вчинки. Сьогодні прислухаємося до власних сердець – вони не помиляються.

Ми прослухали ваші міні-роздуми щодо того, яким має бути життєвий шлях кожної людини, аби вона від точки л пройшла до точки Л. Щоб подолати перешкоди, труднощі, негаразди, треба намагатися самовдосконалюватися.

Шлях обираємо який? Де добро чи зло? Надія чи безвір’я? Сміливість чи легкодушність? Не забудьте, про що писали в міні-роздумах. Хай це будуть не лише слова.

 

6. Робота зі словником «Людино, людино, людино, збери себе всю у собі воєдино»:

 

ЛЮДИНА - як утілення високих інтелектуальних і моральних властивостей.

ПОРЯДНА - не здатна на погані, нечесні або аморальні вчинки; така, як треба, якою повинна бути; справжня.

ДОБРА - доброзичливо, приязно, чуйно ставиться до людей; привітна, лагідна у взаєминах.

ЧЕСНА - відзначається високими моральними якостями, виражає правдивість, прямоту  характеру, відвертість.

ВІДПОВІДАЛЬНА – така, на яку покладено відповідальність за яку-небудь ділянку роботи, справу, і вона не підведе.

СПРАВЕДЛИВА - діє на підставі об'єктивних фактів, позбавлена упередження.

ВІДДАНА – присвятила себе чому-небудь; пройнята симпатією, любов'ю до когось, чогось; відзначається постійністю, вірністю.

ВІДВАЖНА - не боїться небезпеки; безстрашна, смілива, хоробра.

КОМПЕТЕНТНА - має достатні знання в якій-небудь галузі; з чимось добре обізнана, тямуща.

ЧЕМНА – шаноблива,  ввічлива до людей.

ДОБРОЗИЧЛИВА - бажає, зичить людям добра, співчутливо ставиться до інших, дбає, піклується про них.

ВВІЧЛИВА - дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб'язність, чемність.

СМІЛИВА - не знає страху, не боїться небезпеки.

УВАЖНА - сприймає або робить щось із увагою.

ПРИВІТНА - виявляє щирість, доброзичливість до когось; сповнена доброти, щирості.

ВДЯЧНА - відчуває вдячність до кого-, чого-небудь; виправдовує покладені на неї надії.

НАДІЙНА - викликає повне довір'я, на неї цілком можна покластися; відповідає своєму призначенню; забезпечує досягнення мети.

МИЛА – дуже приємна й лагідна в стосунках з людьми.

ГІДНА - заслуговує або варта чого-небудь.

ШАНОБЛИВА – сповнена глибокої поваги, пошани до кого-, чого-небудь.

МУЖНЯ − виявляє стійкість, хоробрість, рішучість.

ВІРНА − заслуговує на довір'я; постійна у своїх поглядах і почуттях

 

7. Робота в групах:

І група – згадає митців слова, для яких письменництво стало справжньою «сродною працею».

Хто з митців...

 

... Подібно А. Чехову,  присвятив життя лікуванню простого населення, на власні кошти збудував перший фонтан у Ялті

а). Сковорода

б). Шевченко

в). Павличко

г). Руданський

 

Писав про тяжку долю людини «коротко, сильно і страшно», вважаючи творчість – набатом, що примусить уряд змінити становище; розчарувавшись, замовк на 15 літ

а). Коцюбинський

б). Гребінка

в). Куліш

г). Стефаник

 

На власні кошти створив козачий полк, що  брав участь у Вітчизняній війні 1812 року, розвивав український театр, став зачинателем української літератури

а). Котляревський

б). Гулак-Артемовський

в). Самчук

г). Драч

 

«Більше працював, ніж жив», титанічними зусиллями разом із дружиною створив «Словарь української мови» в 4-х томах

а). Карпенко-Карий

б). Тесленко

в). Грінченко

г). Олег Ольжич

 

Його назвав О. Гончар «витязем української поезії»; відчував велику відповідальність перед власним «кирпатим барометром», створив оригінальну лебедину колискову

а). Воронько

б). Симоненко

в). Хвильовий

г). Остап Вишня

 

Одержима Кассандра української драматургії, якій і в Єгипті, і в Грузії, і в Італії димом пахла Україна, дочка Прометея

а). Ліна Костенко

б). Марко Вовчок

в). Леся Українка

г). Оксана Забужко

 

ІІ група – пригадає літературних персонажів, які могли б стати взірцем, прикладом для наслідування.

Життєві злети літературних персонажів

 

1. Макаренко кував людину,

    А Вчитель – цей ліпив її.

    Різниця між ковалем і

    Скульптором

    (Русова, Коменський, Сухомлинський, Алчевська)

 

2. А поліцаї стали струнко й честь

    Віддали – навіщо честь безчесним!

    Пилюка люта била з перехресть,

    Був цей похід безсмертним і воскресним

    Гестапівці спинили і «Хто він? Хто?»

    «Людина!»

    (Сковорода, Песталоцці, Ушинський, Корчак)

 

3. Обмінявшись табірними номерами, рятує польського солдата від  

    загибелі ціною власного життя

    (Юрій Брянський, Андрій Коваленко, Павло Загребельний, Олесь Гончар)

 

4. Був сміливим, тому мав щастя

    (Багряний, Хвильовий, Катранник, Многогрішнй)

 

5. Їй багато було не треба, сама роздавала, що мала. А із життя

    пішла в позиченому

    (Бабуся Шпачиха, бабуся Корубчиха, бабуся Устина, бабуся Марія)

 

6. За щастя всіх мешканців міста пожертвував любов’ю, але здобув

    спасенну грамоту, виявивши мужність та відвагу

    (Свічкогас, Свічка, Кочерга, Мушкетник)

 

7. Беріг собор власної душі, прагнув, щоб інші стали кращими.

    Вступив у двобій із покидьками заради духовної святині

    (Лобода, старший Баглай, молодший Баглай, Сава Чалий)

 

8. Виховала двох чужих дітей, чесно працювала, померла від

    несправедливості та байдужості чиновників

    (Уля Розсохіна, Ганна Розсоха, Марія Кухарчук, Половчиха)

 

ІІІ група – побуває в ролі  коректорів поетичних рядків.

 

 

Додай слово

 

Але не бійся прикрого рядка.

    Прозрінь не бійся, бо вони як...

    Не бійся правди, хоч яка гірка,

    не бійся смутків, хоч вони як ріки.

(Довідка: соки, ліки, муки, руки).

 

Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану.

    В барельєфах уже їм спинилася мить

А підмайстри  іще не зробились...

    А робота не жде. Її треба робить.

(Довідка: майстрами, митцями, серцями, поетами).

 

В епоху спорту і синтетики

    людей велика ряснота.

    Нехай тендітні пальці...

    торкнуть вам серце і вуста.

(Довідка: поетики, естетики, музики, етики).

 

Хай буде все небачене побачено.

    Хай буде все пробачене пробачено.

    Єдине, що від нас іще..., -

    принаймні, вік прожити як належить.

(Довідка: мережить, спитають, залежить, вимагають).

 

Хтось там галасує, голосує.

    Хтось танцює ритуальний танець.

    Час – він мудрий, фікції скасує,

    а, між іншим, я таки...

(Довідка: усміхаюсь, зостанусь, повернусь, заплачу).

 

І якби на те моя воля,

    написала б я скрізь курсивами:

    - Так багато на світі горя,

    Люди, будьте взаємно ...

(Довідка: гідними, ввічливими, красивими, добрими).

 

8. Робота в парах:

мовознавці – поліглоти, використовуючи знання російської, французької, німецької, англійської мов, утворюють словосполучення зі словами, які запропоновані в словнику.

 

Слово вчителя:

Хочу шановну аудиторію тим часом познайомити з моїми учнями та вчителями, бо як сказав І. Драч у «Думі про Вчителя», присвяченій Сухомлинському, «усі ми тільки учні й вчителі». Знайомтесь:

11-А

Клас із поглибленим вивченням англійської мови. Першим у нашому навчальному закладі вивчав 2 –у та 3 –ю іноземні мови.

Класний керівник протягом 7 років – Бак В.Ф.

Єдиний у НВК клас, де працює 4 вчителя – члени міської Лабораторії Гуманної Педагогіки: з 1 класу – Вікторія Федорівна Бак та Людмила Володимирівна Сизова; з 7 – Лариса Іванівна  Таранченко та Наталя Віталіївна Харитонова.

Серед них:

 - шкільна команда знавців – призери міського турніру ерудитів «Що? Де? Коли?»;

учасники міських свят – ведучі, співаки, музиканти, танцівники;
переможці та лауреати творчих конкурсів;

художники із власним світобаченням;
призери ІV етапу олімпіад з основ правознавства та англійської мови; переможці ІІІ етапу з французької;
призери ІІ, ІІІ етапів захисту науково-дослідниціких робіт МАН;
авторка І поетичної збірки «Буду думати про хороше», яка стала лауреатом обласного конкурсу «Творча юнь Донбасу»;
призер міської олімпіади з фізичної культури.

Ось такі вони, мої учні.

 

9. Перевірка завдання, яке виконували групи.

 

Слово вчителя:

В 11 класі ви писали твори «Людина із сонячним серцем»... Сонячне – бо для людини світить.

Дуже багато з вас таку ще не зустріли. А, може, вона поряд, а ви й не помітили?

Пам’ятайте про витоки, про рід, про близьких людей. Вони так цього потребують.

Будьте уважними.

10. Звучить пісня-притча «Блудний син». Враження?

11. Читання поезії І. Драча «Було у матері 4 сини». Чому вчить?

Слово вчителя:

Підводимо підсумки нашого 5-річного спілкування чи співробітництва?

Не забувайте про закон бумерангу – він справедливий. За добро – добром. Бо ваші майбутні кирпаті барометри, прийде час, запитають: а що ви, мамо, тато, зробили корисного в житті?.

Що скажете ви на сповіді синові чи доньці?

Прислухайтеся до мудрої Л. Костенко.

Хто в нашу долю тільки не втручався,

В яких тенетах тільки не б’ємось.

Духовний Чорнобиль давно уже почався,

а ми його ще тільки боїмось.

Давайте перетворимо цей страх і будемо пам’ятати: завтра – це вже сьогодні.

Спішімо робити добро на землі.

 

12. Старшокласниця читає поезію Л.Костенко «Вже почалось, мабуть, майбутнє».

 

Слово вчителя:

Не буду оцінювати вас. За такі уроки бали ставитиме життя, ті, кого ви зустрінете на його стежках. Сьогодні ви оціните мене. Наші п’ять років роботи. Якою я була? Хотіла б, щоб не нав’язливою. Хотіла б, щоб  не брехливою. Хотіла б, щоб справедливою. Точно знаю: не завжди так було. Але ж я також на цьому шляху (від «л» до «Л») і пройшла не так багато кроків. Напишіть, що маю змінити в собі.

 

13. Учні пишуть побажання вчителеві.

 

Слово вчителя до гостей на уроці:

Я просила силу… А життя дало мені труднощі, щоб зробити мене сильнішою.
Я просила мудрості… А життя дало мені проблеми для вирішення.

Я просила багатства… А життя дало мені мозок і руки, щоб я могла працювати. 

Я просила можливість... А життя дало мені перешкоди, щоб я їх долала.

Я просила любові… А життя дало мені людей, яким я могла допомагати.

Я просила благ… А життя дало мені можливості.

Я нічого не отримала з того, про що просила, але я отримала все, що мені було потрібно – професію незвичайну, дітей допитливих. Сама обрала таку долю І не жалкую...

 

Слово вчителя до класу:

На завершення хочу подарувати вам невеличку книжечку  на  незабудь.

(Учитель дарує кожному учневі книгу афоризмів про ЛЮДИНУ).

Сьогодні на уроці було багато людей – реальних і незримих.

Дякуємо їм за підтримку.

Усім бажаю:

такого повітря,щоб завжди добре дихалося,

такого вогню, щоб можна було зігрітися,

такої води, щоб угамувати спрагу.

А вам, мої учні та вчителі одночасно, збереження шкільного братства.

Тримаймося!


Теги: Харитонова Н.В., особистість
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 151/16


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar