Головна » Українська література

Тарас Шевченко - художник

Мета: розширити знання учнів про Т.Шевченка, про багатогранність його таланту; навчати учнів «читати» репродукції великого художника;  розвивати інтерес до самостійного спілкування з творами мистецтва,  формувати загальнонавчальну компетенцію щодо оформлення усного  виступу, слухання виступів інших учнів; виховувати високий естетичний  смак.

Обладнання: повість Т.Шевченка «Художник», повість  «Художник», альбом репродукцій творів Т.Шевченка, музичний запис

на слова Т.Шевченка «Думи мої, думи мої…»

Тип уроку: урок позакласного читання.

 

                            Т.Шевченко – це Людина, «яка воістину вистраждала свої

                            відкриття, Людина, яка по крутизнах життя піднялась

                            до вершин мудрості, на верхогір’я людського духу».

                                                                           Олесь Гончар

 

Хід уроку

І. Організаційний момент уроку

(звучить пісня на слова Т.Шевченка «Думи мої, думи мої…»)

Опрацювання слова О.Гончара як епіграфа

ІІ. 1. Слово вчителя

         Надзвичайно багато видатних людей дала світові Україна, а з-поміж них – Тарас Шевченко. Для нас і для всього світу Шевченко – це Україна, а Україна – передусім Шевченко.

2. Усний журнал «Шевченкове слово у віках не старіє…»

Шевченкове слово у віках не старіє

Усний журнал

1-й ведучий: Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 р. в селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкаська область). Батько – Григорій Іванович – родом з Кирилівки, мати – Катерина Якимівна Бойко – з Моринців. Обоє були кріпаками пана Енгельгардта. Перші роки після одруження молоді Шевченки жили в с. Кирилівці в хаті діда Івана. Тут народилася старша сестра Тараса, його ніжна нянька Катерина. Родина Шевченків була велика. Тут з’явилась на світ і Марія, але через два роки померла. В хаті діда Івана жило тринадцятеро душ. У 1810 році родина переїжджає у Моринці. Тут народився старший брат Тараса – Микита. Потім Тарас.

         Наприкінці 1815 року Шевченки змушені були повернутися до Кирилівки в хату діда Івана. Згодом вони купили хату у селянина Тетерюка і там оселилися. Тут народилися Ярина, Марія, Йосип. Знесилені тяжкою працею на панщині, кріпаки вмирали рано. 20 серпня 1823 року, коли Тарасові було 9 років, померла його мати. Лишившись з малими дітьми, батько змушений був одружитися вдруге. Він взяв вдову Оксану Терещенко, в якої було своїх троє дітей. Незабаром, коли Тарасові ледве виповнилося 11 років, 21 березня 1825 року, помер батько. Тяжкою була доля сиріт. Тому такими безрадісними були спогади поета про своє дитинство.

1-й учень: Деякий час Тарас служив у священника Григорія Кошиці, жив у брата Микити, допомагаючи йому господарювати. З раннього дитинства у Тараса особливо була помітна пристрасть до малювання: де можна було: на стінах, дверях, воротах, Шевченко постійно малював вугіллям або крейдою. Нарешті він зробив останню спробу знайти вчителя малювання в навколишніх селах. Він пішов у село Хлипнівка, до відомого в околиці маляра. Прожив він там два тижні. Маляр упевнився, що в його учня є хист, погоджувався й вчити його, але зажадав від нього дозволу поміщика. Тарасові тоді було 14 років і маляра могли обвинуватити в перетримуванні кріпака. Довелось Тарасові йти до Вільшаної просити дозволу.

2-й учень: Саме в цей час набирали молодих хлопців для молодого пана, тому замість дозволу Тарас залишився при дворі. Спочатку його послали на кухню кухарчуком, згодом взяли у козачки в панські покої. Побачивши, що Тарас гарно малює, пан узяв його до себе в Петербург як кімнатного живописця.

3-й учень: Зустріч у Петербурзі із земляком-художником Сошенком змінила долю Тараса. Він познайомився з байкарем Гребінкою, з художником Брюлловим, Венеціановим, з поетом Жуковським. Вони побачили здібності молодого художника і викупили його з неволі. 3 травня 1838 року Тарас став учнем Карла Брюллова – почав навчатися в Петербурзькій академії мистецтв. В 1845 році він закінчив художню академію з двома срібними медалями і званням «вільного» художника.

4-й учень: За виступи проти царя його арештували і заслали на 10 років у солдати. Поетові заборонили навіть писати і малювати, але він потайки писав у так званих «захалявних книжечках». Там, у далекому засланні, насильно відірваний від рідної Україні, він часто у віршах згадував своє безрадісне дитинство, життя кріпаків. Одним з таких є вірш «Якби ви знали, паничі».

5-й учень: Вербову гілочку, як символ рідної України, повіз Тарас Шевченко із собою на заслання. Він підібрав вербову палицю і згодом посадив її у казахській пустелі ще в 1850 р. Виросло велике дерево, яке люди назвали вербою Тараса. А потім ще 200 вербинок виростив поет із її гілочок.

2-й ведучий: Помер Шевченко не  в Україні, але похований він, як і заповів, у Каневі, на високій горі, яка відтоді називається Тарасовою. Шевченко прожив лише 40 літ, з яких 24 роки був кріпаком, 10 – на засланні, і лише 13 літ мав волі…Він був сином мужика, а став велетнем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури.  Він був самоуком, а вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золото його душі на іржу, а його любов до людей на ненависть і погорду.

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і все розквітаючу радість, яку з мільйонів людських сердець вже заново збуджуватимуть його твори.

1-ведучий: Книгу «Кобзар» український народ поставив на першому місці серед духовних скарбів. Дивовижна доля цієї збірки. Поезії, що входять до неї, складалися на тернистих дорогах поетового життя, писались то в мандрах, то в казематах, мережились при світлі білих ночей Півночі і в пісках закаспійських пустель, під самотнім сонцем вигнання. «Кобзар» належить до най волелюбніших книг усіх часів, він наскрізь сповнений прагнення волі. Поезії «Кобзаря» пронизані вірою в незнищенність людини, вірою в те, що людина ніколи не змириться з неволею. Кожен, хто відкриє томик «Кобзаря», відчує, що його написала людина, яка вистраждала свої відкриття. Яка по крутизнах життя піднеслась до вершин мудрості. «Кобзар» - книжка на віки.

         Мистецька спадщина Шевченка налічує близько 1200 робіт – олійних картин, акварелей, офортів, малюнків. Близько 100 поселень в Україні, де побував Шевченко, налічують дослідники. В одних він жив подовгу і залишав слід як поет або художник; в інших був лише проїздом. Україною він здійснив три подорожі. Перша – це приїзд Шевченка з Петербурга навесні 1843 р. і перебування до січня 1844 р. Друга – навесні 1845р. після закінчення академії, тривала до весни 1847 р., втретє – у травні 1859 р., тривало до липня 1839 року, коли Шевченко після заслання ще раз приїхав в Україну, щоб побачитись з рідними та знайомими, а також придбати ділянку землі, де б зміг збудувати хату і постійно оселитися.

2-ведучий: На слова Шевченка складено багато пісень – «Садок вишневий коло хати», «Думи мої, думи мої…», «По діброві вітер виє», «Як умру, то поховайте» та інші.

ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

ІV. Новий матеріал.

Робота в групах над репродукціями картин Т.Г.Шевченка «Автопортрет 1840 року», «Катерина», «Селянська родина», «Почаївська лавра» (Протягом 5-7 хвилин учні опрацьовують репродукцію за планом: 1. Рік написання роботи.

 2. Зміст. 3. Технологія виконання.) (Учитель виступає консультантом кожної групи учнів).

Виступ-презентація кожної групи. Учні інших груп, уважно слухаючи, роблять записи-висновки у робочих зошитах.

1-а група. Репродукція «Автопортрет 1840 року»

                   (Особливе місце в портретній творчості Шевченка належить автопортретам. Понад 30 малярських та графічних автопортретів створив Шевченко упродовж свого життя. Автопортрет 1840 року – найперший з них. Це одна із кращих спроб малювання олійними фарбами, де митець створив романтично піднесений образ молодого поета й художника. Твір, позначений високим професійним рівнем (витончений малюнок, тонке пластичне моделювання форми), свідчить про досконале оволодіння технікою олійного живопису.

         Автопортрет вражає передачею настрою, він позначений глибоким психологізмом, тонким самоаналізом, вишуканими засобами виразності. Енергійний поворот голови, сповнений гідності та грації, робить композицію динамічною. Світло вихоплює з напівтемряви одухотворене, наче осяяне внутрішнім сяйвом, обличчя. Чоло яскраво освітлено, очі сховано в тінь. За допомогою світла і тіні художник підкреслює те, на що глядач має звернути увагу. Уважним, зосередженим, сповненим глибоких почуттів, внутрішньої врівноваженості та незалежності постає перед нами Шевченко із цього автопортрета. Картина зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка.

2-а група. Репродукція «Катерина»

(Праворуч, унизу, чорною фарбою автором картини поставлено дату і підпис: «1842. Т.Г.Шевченко», а нижче написи повторено червоною фарбою. Картину написано на тему однойменної поеми «Катерина». У цілому картину було завершено влітку 1842 року, однак художник, імовірно, повертався до роботи над нею й пізніше. Ця композиція посідає особливе місце в мистецькій спадщині художника. Шевченко створює жанрове полотно з умовою задумливим і водночас трагічним та беззахисним обличчям героїні, одягом).

3-я група. Репродукція «Селянська родина».

(На картині під час реставрації 1928 року виявлено праворуч унизу залишки авторського підпису Шевче. Художник написав картину під час першої подорожі на Україну. Це реалістичне полотно. На ньому відтворено родинну сцену біля хати: молоде подружжя втішається першими кроками своєї дитини. Сніп сонячного проміння падає на стіну хати, на обличчя, увиразнює білий одяг чоловіка й сорочку жінки, відбивається на голові дитини, на дідові, який гріється на призьбі. Світло є виразником змісту. За його допомогою художник виділяє головних персонажів, одяг, особливо сорочку чоловіка, відтворює простір та повітря, яким наче напоєно картину. Іменитими власниками картини стали С.С.Гулак-Артемовський і брати Лазаревські).

4-а група. Репродукція «Почаївська лавра».

(Під картиною – напис: «1846.Папір, акварель.28,9х37,8». Праворуч – підпис автора: «Шевченко». За завданням Археологічної комісії 21 вересня 1846 року Тарас Шевченко виїхав до Київської, Подільської й Волинської губерній. Зокрема, йому було доручено відвідувати Почаївську лавру та замалювати її зовнішній вигляд, інтер’єр собору і краєвид, який відкривається із Лаврської тераси на околиці. Шевченко почав чотири акварелі та три ескізи олівцем. На малюнку зображено осяяний сонцем архітектурний комплекс Почаївської лаври з Успенським собором у центрі. На передньому плані – убога хатинка під солом’яною стріхою, а поряд – повітка й хлів. Подвір’я обнесено похиленим тином з розчиненими ворітьми. До лаври в’їздили дорогою, що веде нагору. При в’їзді ліворуч – двоповерховий будинок архієрея, праворуч – одноповерховий готель, у якому проживав Шевченко. З готельного балкона відкривається чудовий краєвид на околиці й кременецькі гори. Напрочуд вдало художник передає гру яскравих осінніх кольорів: блакитно-сіре хмарне небо, сліпучо-білі споруди Успенського собору. Усе це характеризує Шевченка як великого колориста, зрілого майстра архітектурного пейзажу.

V. Обмін думками щодо прослуханих презентацій.

VІ. Підсумок уроку

         Тепер знаю, що…

VІІ. Домашнє завдання

Написати твір-роздум на одну з тем «Шевченко – поет чи художник».

Прочитати улюблений твір про тварин


Теги: Шевченко, Бовдуй С.П.
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 358/13


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar