| Головна » Українська література |
Мета: за допомогою засобів виразного читання домогтися розуміння учнями ідейно – художнього змісту Шевченкових творів, усвідомлення їх багатозначності, краси й поетичної довершеності; розвивати навички виразного читання на пам’ять, акторські та ораторські здібності; виховувати естетичний смак, свідому громадянську позицію, кращі людські якості. Обладнання: портрет Т.Г. Шевченка,,,Кобзар”, планшети-таблиці з теорії виразного читання, аудіо записи, словник мови Шевченка. Теорія літератури: виразне читання, темп, інтонація, пауза, логічний наголос, міміка, жести. У «Кавказі» поет викриває самодержавство, царизм як гнобителя народів. В. Сухомлинський Хід уроку І. Актуалізація опорних знань учнів Гра-змагання на кращого знавця теорії літератури 1. Назвіть три нерозривно зв’язані взаємодіючі компоненти інтонації ( Техніка мовлення, логіка читання, емоційно-образна виразність, які становлять основу декламаційного мистецтва, суть якого полягає в умінні,,малювати інтонацією”,,,живописати інтонацією”). 2. Що входить в техніку мовлення як необхідну передумову словесної дії? (дихання, голос, дикція, орфоепія). 3. Які ви знаєте засоби логіко-емоційної виразності читання? (інтонація, паузи, логічні наголоси, мелодика та її основні ходи, темп та його варіювання, поза, жести, міміка). ІІ. Оголошення теми й мети уроку ІІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів IV. Основний зміст роботи Колективна робота: складання партитури поеми «Кавказ» Т. Шевченка. Ще Іван Франко зауважив, що «Кавказ» побудований на ширшій, ніж Сон», загальнолюдській основі. Зміст твору виходить за межі осудження кавказької війни «Кавказ» є сатирою «на всі політичні, соціальні й ідеологічні абсолюти самодержавства: царя, кріпосництво». «Кавказ» - ідейно та інтонаційно дуже багатий твір і тому важкий для читання. Вивчення «Кавказу» вимагає приглянутись до багатої ритміки його. Перші рядки поеми, написані трьохскладовою стопою, читаються повільно, величаво, трагічно. Інтонація має відтворити похмуру картину і дати відчуття перспективи. Ось чому не можна відсікати по піврядка. Більше плавності: За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі. У кожному з цих рядків перша, друга і четверта стопи – амфібрахій, а третя – дактиль. Зміщення наголосу у третій стопі з другого на перший склад сприяє підкресленню, виділенню її. Які ж слова тут виділяє ритмічна хвиля? У першому рядку – хмарою, у другому – кровію. Наступні 16 рядків написані коломийковим розміром. Уже одна лише зміна ритму освіжає характер опису. У цих рядках поет відтворює свою невгасиму віру в справедливість визвольної боротьби проти поневолення і прагне «збудити у сучасників прометеївський дух – ненависть до тиранії і здатність на самопожертву». Звідси і тон, у якому – і сувора велич, і захват, і співчуття. Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день божий добрі ребра Й серце розбиває. Розбиває, та не вип’є Живущої крові, - Воно знову оживає І сміється знову. У наступних рядках думка поета, відштовхнувшись від конкретного художнього образу, конденсує узагальнення, висновок, суть якого в тому, що ніяк неможливо боротися з прагненням людей до волі. І неситий (натяк на царя) у своєму свавільному прагненні подолати священний вогонь свободи, є і безсилим, і смішним, і безглуздим. Це так само безглуздо і дико, як орати поле на дні морської безодні. Отже, в цих рядках відчувається приховане зіставлення двох стихій: сила вогню свободи не менша, аніж сила морської стихії. Оцей дух нескоримості і свободи, дух прометеїзму і називає поет великим богом, слави якого не понесе неситий. Переконаність поета в справедливості цієї важливої думки вимагає урочистої впевненості і твердості тону: Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. І неситий не виоре На дні моря поле. Не скує душі живої І слова живого. Не понесе слави Бога, Великого Бога. Наступні рядки явно насичені гнівом, обуренням поета: Кати знущаються над нами, А правда наша п’яна спить. Тяжко осідає інтонація в наступній фразі: Лягло костьми Людей муштрованих чимало. Поет натякає тут передусім на великі жертви, які зазнало царське військо у війнах на Кавказі. У наступних рядках на зміну болісно-співчутливій інтонації першої фрази з’являється почуття гніву і ненависті, яким найбільше насичене слово «втопить»: А сльоз, а крові? Напоїть Всіх імператорів би стало З дітьми і внуками, втопить В сльозах удов’ їх. Великого напруження духовних сил, з метою відтворення тяжкого уболівання, вимагає декламація наступних рядків: А дівочих, Пролитих тайно серед ночі! А матерніх гарячих сльоз! А батькових, старих, кровавих, Не ріки – море розлилось. Читаючи рядки від 65 по 127, треба мати на увазі, що тут Шевченко то перевтілюється в царського сатрапа й іронічно імітує улесливий тон його, то говорить прямо, різко, гнівно від свого імені, неначе виглядаючи з-за спини свого уявного опонента, супротивника або, глузливо позираючи на нього з боку, іронічним тоном коментує його слова і цим розкриває або допомагає слухачеві розкрити їх істинний смисл. Від особи поета доцільно вести такі рядки: 71-75; 89-94; 103-111; 116-127. За цими рядками звучить поетова мелодія – скорботна та гірка іронія: І от глибокої тюрми Та до високого престола – Усі ми в золоті і голі. До нас в науку! ми навчим, По чому хліб і сіль по чім! Якщо образ Прометея (в античній міфології) – символ самопожертви й нескоримості, то Христос «в міфології християнській» – символ самопожертви й покори. Шевченко не приймав покори, але возвеличував подвиг самопожертви в ім’я правди та щастя інших. Наступні рядки оформити можна в такому ж інтонаційному ключі, як і попередні: Все покажем! Тілько дайте Себе в руки взяти. Як і тюрми мурувати, Кайдани кувати, Як і носить! і як плести Кнути узлуваті, - Всьому навчим; тілько дайте Свої сині гори Остатнії.. Останні рядки: …. Бо вже взяли І поле, і море. Читаються з співчутливою гіркотою. Риторичне звернення до покійного друга вимагає м’якого печального тону. Лише словам: …. Не за Україну, А за її ката… Треба надати відтінку гнівного оскарження. V. Читання напам’ять учнями уривків із поеми «Кавказ» Т. Шевченка VI. Закріплення знань, умінь та навичок Чим зумовлюється специфіка виразного читання віршів? VII. Підбиття підсумків уроку VIII. Домашнє завдання Підготуйтесь до читання й аналізу тексту вірша Т. Г. Шевченка «Єретик». Розпишіть партитуру і навчіться читати їх щодо завдань наскрізної словесної дії і специфіки жанру.
Література Українська література 5-12 класи: Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання / За редакцією Р. Мовчан. – К.: Ірпінь, 2005. 11.Шевченко Т. Кобзар – К.: Дніпро, 1972.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |