Головна » Українська література

Світова велич українського поета Т. Г. Шевченка

Мета навчальна: ознайомити учнів із малярським доробком, прозою, драматургією, міркуваннями із «Щоденника»; розглянути вплив поета на літератури інших народів та вшанування пам’яті Великого Кобзаря;

розвиваюча: розвивати пізнавальні інтереси школярів, їх навички збирати, узагальнювати пошуковий матеріал; активізувати творче, критичне мислення, навички виразного читання; формувати естетичні смаки, створити умови для самовираження учнів;

виховна: виховувати інтерес до Шевченка як геніальної особистості.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Різновид уроку: урок-сходження.

Обладнання та наочність: портрет Т.Шевченка, «Кобзар», драма «Назар Стодоля», повісті, «Щоденник»; виставка художницьких робіт Тараса Шевченка та фотоілюстрацій із зображенням пам’ятних місць, пов’язаних із його іменем; стіннівки; запис гри на бандурі, на акордеоні; слайди.

 

Епіграф уроку:                                Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас…

 

Хід уроку

 

I. Організація класу, підготовка учнів до роботи на уроці

 

II. Повідомлення теми, мети, завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

 

(Звучить запис гри на бандурі «Думи мої...»)

 

Вчитель. Великий геній українців прожив недовге життя, але залишив велику культурну спадщину, яка мала і має нині глибокий вплив на формування світогляду українського народу. Коли пішов світом Шевченків «Кобзар», марними були потуги всіляких великодержавників-шовіністів відмовити українцям у праві на існування нації, мови, власної історії.

Шевченкова мрія, його заповіт - побачити Україну, оновлену землю, де «врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі» - стали могутнім закликом до соціального і національного визволення не лише українського, а й усіх народів світу.

Шевченко утвердив український народ, його мову, культуру в бутті, в історії. Шевченко став символом незнищенності українського народу, який не могли поставити на коліна ні золотоординці, ні бундючна польська шляхта, ні російський та австрійський царат. Слава Шевченка - слава України.

І у час, яким живе наша країна, нам треба голосу Тараса. Голосу люблячого, лагідного - до матері й дитини, до трудящої людини, згорьованої і втомленої. Нам треба гнівного голосу Тараса - до всіх бюрократів, до всіх, кому не дорогі наша пам’ять і наше життя, хто дбає не про людей, а про власну вигоду і в нашому демократичному суспільстві хоче ділити народ на осіб «свого кола і не свого». Нам треба наполегливості Тараса в обстоюванні людського добра, щастя і справедливості. Нам конче треба, щоб Шевченкове слово жило в серці кожної людини, щоб Тараса знали і шанували в кожній родині, в кожній оселі, щоб шана була всенародною, втіленою у слові й пісні, мармурі й граніті.

Шевченко з любов’ю ставився до кожної чесної людини незалежно від її національної приналежності. Його велика любов до людини, до матері, до рідної України вчить, як треба жити на світі, як треба любити Батьківщину.

Сьогодні урок - остання для вас зустріч з чудовою творчістю Кобзаря.

Тема уроку. Світова велич українського поета Т.Г.Шевченка. Ми заслухаємо творчі звіти - сходинки до гори Малярської, до гори Прози, гори Драматургії, гори «Щоденник», щоб дійти до Тарасової гори, і познайомимося з висловлюваннями визначених діячів культури про Шевченка, розглянемо, як вшановується пам’ять поета.

 

Перед вами картки, де написано, що ми повинні з’ясувати на уроці.

 

Словникова робота

 

Слобода — поселення в Україні в XI-XVIII ст., жителі яких тимчасово звільнялися від феодальних повинностей і податків.

 

Драма – літературно-театральний твір серйозного, але не героїчного змісту.

 

Патріарх — людина, яка є старшою і найвидатнішою в якій-небудь галузі діяльності; корифей, засновник.

 

Гравірувати — наносити малюнок на поверхню твердих металів за допомогою спеціальних інструментів або хімічних речовин.

 

Офорт — вид гравірування, при якому лінії малюнка роблять різцем або голкою на смоляному покритті металевої гравюрної дошки і протравлюють кислотою.

 

Естамп — твір друкарської графіки, відбиток на папері, шовку та інших матеріалах.

 

Літографія — різновид плоского друку, за яким друкування здійснюється з літографського каменю, цинку, алюмінію.

 

Сепія — фарба сіро-коричневого кольору.

 

ІІІ. Сприймання та осмислення учнями матеріалу, що вивчається

 

Вчитель. Отже, перша наша сходинка до гори Малярської, яку готувала творча група мистецтвознавців.

 

Технологія «Задай питання товаришу»

 

1-ий діалог

 

У кого вчився Шевченко малювати до навчання в Академії художеств? (Навчався у Вільшані в Преволоцького Степана Степановича, у Вільно - у Яна Рустема, в Петербурзі - у Василя Ширяєва. Крім того, Шевченко відвідував класи Товариства заохочення художників, де викладали Григорович, Венеціанов.)

 

Який Ви знаєте перший малюнок Шевченка?

(Зберігся малюнок олівцем жіночого погруддя, майстерно виконаного з чітким авторським підписом: «1830-го года. Рисовал Тарас Шевченко». Цей малюнок у Петербурзі Шевченко подарував родині Уварових. (Представлено виставку художницьких робіт Шевченка, одночасно картини демонструються по комп’ютеру). Це одна з перших робіт, виконана з професійними навичками, досить складно.)

 

Які малюнки Шевченка до викупу з кріпацтва ви знаєте?

(Шевченко змалював багато малюнків, але не всі вони збереглися. Знайдено та експонуються в музеї Шевченка в Києві «Смерть Олега, князя древлянського», «Смерть Богдана Хмельницького», «Портрет Є.П.Гребінки», «Портрет Енгельгардта», «Портрет дівчини з собачкою» та ін.)

 

За які картини Шевченко одержав срібні медалі?

(Уже на третьому іспиті, 3 травня 1839 р., Шевченко одержав срібну медаль за малюнок з натури, а всього одержав 3 срібні медалі за малюнки «Рисунок з натури», «Жебрак-хлопчик дає хліб собаці», «Циганка-гадалка».

 

Які малюнки змалював Шевченко під час мандрівки на Катеринославщину?

(Мандруючи по Катеринославщині, Шевченко зупинився на деякий час в Орлику, де ріка Оріль впадає в Дніпро. Тут змалював три малюнки «На Орелі» та «Краєвид з кам’яними бабами», звідси Шевченко, певно, їхав через Катеринослав поштовим трактом на острів Хортицю.)

 

2-й діалог

 

Що ви знаєте про альбом  «Живописна Україна»?

(Повернувшись з першої подорожі по Україні в Петербург, Шевченко в 1844 р. готує альбом "Живописна Україна, куди мали ввійти малюнки на історичні теми, і краєвиди, і побутові картини. Тарас Григорович задумав видати альбом у трьох книгах. Перший випуск датований 1844 роком. Сюди увійшло шість офортів: «Судна рада», «Дари в Чигирині 1649 р.», «Старости», «Казка», «Видубецький монастир» і  «У Києві»)

 

Які картини малював Шевченко з історії України?

(«Смерть Б. Хмельницького», «Козацький бенкет», «Дари в Чигирині»)

 

Які скульптурні роботи виконав Шевченко?

(На засланні в Новопетровському укріпленні українець Шевченко захопився новим жанром мистецтва - скульптурою. Шевченко писав Артемовському: «Мені, ти знаєш, рисовать запрещено, а ліпить ні, то я ліплю тепер». З гіпсу виліпив композицію «Тріо», де козак грає на домрі, дружина щось товче у ступі; зробив пам’ятник сину Ускових).

 

Чому Шевченко так часто малював себе?

(Справді. Часто. Більше 30 автопортретів у різних техніках: олійному живописі, акварелі, малюнку, офорті. Хіба що Рембрандт малював себе частіше. Думаю, що в нього було бажання пізнати самого себе, свою душу, а потім розповісти про це людям.)

 

Учитель.   А про Шевченка-портретиста презентує група екскурсоводів.

 

(Слайд «Автопортрет 1840 р.») Ось перший автопортрет Т.Г.Шевченка 1840 р. Шевченко тільки-но одужав після страшного тифу. І все ж, незважаючи на фізичну слабкість, молодого художника переповнює почуття довгоочікуваної волі, яку Тарас нарешті одержав. Братові Микиті писав: «Живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюся, велике щастя буть вольним чоловіком».

 

(Слайд «Автопортрет 1845 р.») Проте цей автопортрет 1845 р. свідчить, що пік розчарування, коли з'явилися і «Заповіт», і «Три літа», вже минув. Очі дивляться на нас лагідно, співчутливо, а все обличчя випромінює душевну м’якість.

 

2-й екскурсовод

 

(Слайд «Автопортрет 1847 р.») Про жорстоке ставлення російського царя до Шевченка свідчать аж 4 накладені на нього кари: заслання без терміну, заслання рядовим солдатом, заборона писати й малювати. Так синові України було відтято крила. Скільки невгамовного болю, докору на обличчі людини. Шевченко у солдатському мундирі. На миколаївській безкозирці номер роти: в царській армії людей позначали цифрами.

 

Учитель. Поет порівнював свою долю з долею римського поета Публія Овідія, що був висланий імператором Риму без суду в дикі місця теперішньої Румунії. Та його гнобителі не здогадалися заборонити своєму запеклому ворогові писати вірші.

 

(Слайд «Автопортрет 1857 р.»). 1857 рік. Нарешті довгоочікувана воля. Шевченко через Каспійське море прибуває в Астрахань, а потім у Нижній Новгород. Саме тут він пише ще один автопортрет, виконаний італійським білим олівцем. Десятилітнє заслання підірвало здоров’я митця. У 43 роки Шевченко схожий на шістдесятилітнього дідуся. Але у всьому вигляді відчувається кипуча енергія, прагнення розпочати нові бої з носіями неправди.

 

Учитель. А зараз екскурсоводи розкажуть про картини на історичні та побутові теми.

 

3-ій екскурсовод.

 

Ось картина «Смерть Богдана Хмельницького». У просторій світлиці - козаки. У глибині на ліжку - знесилений смертельним недугом Б.Хмельницький. Відчуваючи близький подих смерті, Хмельницький, відповідно до рішення козацької ради, передає своєму синові Юркові, що схилився перед батьком навколішки, булаву - ознаку й символ гетьманської влади. Праворуч від гетьмана, ближче до глядача, у кріслі з високою спинкою, задумливо поскубує бороду боярин - представник московського царя. Ліворуч від столу - представник духовенства. У центрі малюнка, на передньому плані, згорьовані запорожці схиляють у скорботі перед улюбленим ватажком бойове знамено. У глибині, на тлі відчинених дверей, - силуети козаків, що йдуть прощатися зі своїм гетьманом.

 

Тема історичного минулого і сучасного рідного краю знаходить своє логічне продовження у творах наступних років, зокрема графічному циклі "Живописна Україна (показ картин із серії)

 

Ось робота «Судна рада». Цей формат можна розглянути як зображення побутової сцени життя українських селян. На аркуші відтворено сільський сход, що має розв’язати суперечку між односельцями.

По-новому розкривається талант Шевченка-пейзажиста в малюнках, виконаних ним у 1848-1849 роках під час наукової експедиції з дослідження Аралу. Природу Аралу Кобзар побачив одночасно очима художника і науковця. (Показує картини)

 

Що ж до олійного живопису, то найвідоміші картини Шевченка - це «Катерина», «Селянська родина».

На картині «Селянська родина» бачимо стареньку, під солом’яною стріхою хату. Тут, у затишку, наприкінці літнього дня зібралася селянська родина - молоді батьки, їх синочок, дід. Малюк, що цілий день був з дідусем, очевидно, бешкетуючи, а може, й ненароком, розбив горщик, який висів на тину і був неабиякою цінністю у селянській родині.

Батько хотів було покарати хлопчика за вчинену шкоду. Але мати заступилася за сина, благаючи чоловіка вибачити його. Чоловік полагіднішав, узяв люльку і, немов вибачаючись перед дружиною, прагне приласкати сина. За цією маленькою драмою уважно стежить дворовий пес. Трохи далі, на розі хати, сидить і грається у променях вечірнього сонця сивий дідусь, якому байдуже все, що діється на подвір’ї.

 

А ось картина «Катерина», яка не є ілюстрацією до однойменної поеми. Ви вже знайомі з нею. (Усі інші картини - оглядово).

 

Вчитель. Долаємо наступну сходинку до гори Прози. У творчому відрядженні була група літературознавців.

Кат російський Микола І на вирокові Шевченкові написав власною рукою: «Под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать». Але не такі ковалі кували долю і вдачу Тараса. Він писав «захалявні» вірші, скроплені кров’ю серця. Начальство, безперечно, знало, що бунтівний засланець не зрікся своїх «гріхів». Новий трус, арешт, покарання.

І Шевченко вирішує більше не випробовувати долю. У нього виникає задум писати прозові твори. Переведений до Новопетровського форту, поет здійснює свій задум - пише повісті, причому російською мовою. Написано їх близько двох десятків, до нас дійшло тільки 9. Повісті містять чимало відомостей про дитячі роки Шевченка, перебування його в Петербурзі, в Україні та на засланні. Ви читали деякі з цих творів.

 

Бесіда

Вчитель - учні

Який період життя відображено в повісті «Художник»?
Перша частина твору майже точно відображає петербурзький період життя: перебування в Ширяєва, викуп, участь у ньому Сошенка, Григоровича, Жуковського, Брюллова, а також роки навчання в Академії мистецтв.
Чий талант показує Тарас Григорович у повісті «Музикант»?
В цій повісті показано долю обдарованих людей з народу, трагізм їхнього становища в умовах самодержавно-кріпосницької дійсності. Поміщик помітив талант у свого кріпака, віддав хлопця в науку. Ставши віртуозом-віолончелістом, Тарас Федорович розважав своєю мистецькою грою поміщика та його гостей. Коли ж панське збіговисько сідало до столу, музикант повинен був слугувати своєму володарю як лакей. Нещасний артист щоразу зазнавав різних принижень, образ і утисків, від яких неймовірно страждав. Та добрі люди змилосердилися над ним і допомогли викупити з кріпацтва.
Чим, на вашу думку, відрізняється повість «Наймичка» від поеми «Наймичка»?
Шевченко певні ситуації поеми розширив, поглибив. Так само, як і Ганна в поемі «Наймичка», Лукія позбавлену щастя материнства, бо не може назвати свого улюбленого Марка сином, а себе його матір’ю.
Чи можемо ми сказати, що це новий образ в українській літературі?
Легковажний офіцер-улан хоче обдурити Лукію вдруге, обіцяє зробити її «офіцершею», але тепер вона рішуче відкидає його зальоти: «Не хочу я бути офіцершею. Я мати офіцерського сина - і цього з мене досить!»
Яким псевдонімом підписав Шевченко повісті «Княгиня» і «Варнак»?
Написав він повісті в 1853-54 рр., коли комендантом був Іраклій Усков, який щиро співчував поету. І тому Шевченко не боявся ставити справжню дату написання твору «Княгиня», а підписав все-таки псевдонімом Дармограй.
А чому ж під повістю «Варнак» стоїть фіктивна дата, 1943?
Бо повість відтворювала революційну ситуацію в країні, і Шевченко розумів, якою небезпекою для нього може стати поява такого твору в 50-х роках.

 

Учитель. Отже, увага на дошку, читаємо назви повістей Шевченка (учні читають з плаката).

Звучить уривок з вірша «І виріс я на чужині...»

 

Учитель.   У 1843 р. Шевченко написав драму «Назар Стодоля». Отже, наша наступна сходинка до гори Драматургії. Розпочинає ходу група акторів.

Учень. Т.Шевченко - не лише поет і прозаїк, а й драматург. Написав кілька п’єс, але збереглися лише драма «Назар Стодоля» та уривок з історичної драми «Микита Гайдай», в якій ідеться про національно-визвольну війну українського народу проти польської шляхти під керівництвом Богдана Хмельницького. Подивіться інсценізовані уривки драми «Назар Стодоля».

 

1-ий уривок

 

Галя. Що це ти, Стехо, робиш? Хіба у нас сьогодні гості, чи що?

Стеха. Та ще й які гості, якби ви знали!

Галя. Які ж там гості і відкіля?  

Стеха. Угадайте.

Галя. Чи не з Чигирина?.. Так?

Стеха. Із Чигирина, та хто такий!..

Галя. Які-небудь старшини?

Стеха. То-то бо й є, що не старшини, і...

Галя. Та хто ж такий? Може... та ні! Сьогодні не такий день. А мені тато учора і говорив щось таке.

Стеха. Говорив, та не договорив. А я знаю, — тільки не скажу.

Галя (обнимая Стеху). Стехо, голубочко, ластівко моя! Скажи, не муч мене.

Стеха. А що дасте? Скажу...

Галя. Ще сережки, або перстень, або що хочеш подарую, тільки скажи.

Стеха. Нічого не треба; дайте тільки свій байбарак надіти сьогодні на вечорниці.

Галя. Добре, надівай, та так, щоб тато часом не побачив.

Стеха. Оце ще! Хіба ж я справді дурна? Слухайте ж. (Вполголоса.) Сьогодні прийдуть старости.

Галя (в восторге). Від Назара! Від Назара!

С т е х а. Та там вже побачите, від кого.

Галя. Хіба ж не від Назара, Стехо? Що ж, оце мене і справді лякаєш?

Стеха. Я вас не лякаю, я тільки так кажу.

Галя. Ні, ти щось знаєш, та не хочеш сказати.

Стеха (лукаво). Я нічого не знаю. Де мені, ключниці, відати про панські діла?

Галя. Ти смієшся з мене! Я заплачу, їй-богу, заплачу і татові скажу.

Стеха. Що ж ви скажете?

Галя. Що ти мене перелякала... Теперечки не дам байбарака. А що, поживилась?

Стеха. Оце які-бо ви боязкі! Вже і повірили!

Галя. Ну, що ж? Від Назара?

Стеха. Та від кого ж більш? Вже пак не від старого Молочая, нашого полковника.

Галя. Цур йому, який нехороший! Як приїде до нас, то я зараз із хати втікаю. Мені навдивовижу, як ще його козаки слухають. Тільки у його, паскудного, і мови, що про наливку та про вареники.

Стеха. А хіба ж се й не добре?

Галя. Звісно! Козаку, та ще й полковнику! Ось мій Назар, мій чорнобривий, усе про війну та про походи, про Наливайка, Остряницю та про синє море, про татар та про турецьку землю. Страшно, страшно, а хороше, так що слухала б — не наслухалась його та все дивилась би в його карі очі. Мало дня, мало ночі.

Стеха. Наслухаєтесь, ще й налюбуєтесь. Опісля, може, і обридне.

Галя. О, крий Боже! До самої смерті, поки вмру, все дивилась би та слухала його. Скажи мені, Стехо, чи ти любила коли, чи обнімала коли козацький стан високий, що... дрижать руки, мліє серце? А коли цілуєш... що тоді? Як се, мабуть, любо! Як се весело! (В восторге поет и пляшет)

 

2-ий уривок

 

Xома (в бешенстве). Хто сміє знущаться над моєю дочкою?

Назар. Я! Хіба не бачиш? Я, Назар Стодоля! Той самий, за кого ти вчора обіщав видать дочку свою, той самий, якого ти знав ще з тієї пори, як він тебе вирвав із-під ножа гайдамаки! Згадай іще, що я той самий, хто й самому гетьману не дасть себе на посміх! Пізнав?

Хома. Пізнав. (Равнодушно.) Що дальш?

Галя. Хіба ж не ти прислав?

Хома. Мовчи! Геть собі!

Назар (останавливает Галю). Стривай, стій тут! І тебе обманюють?

Хома. Не обманюю, а так як батько велю. Вона просватана за чигиринського полковника.

Назар (с презрением). Полковника! Учора була моя, сьогодні полковникова, а завтра чия буде? Чуєш, Галю?

Галя (падая на руки Назара). Чую! О, чом мені не позакладало!

Сват. Осмілюсь доложить...

Назар. Мовчи, поганець, шипотиннику!

Хома. Віддай мені дочку мою. (Робко подходит к Назару.)

Назар. Геть, Юда!

Хома (в ужасе). Прохор, Максим, Іван, Стехо! Гей, хто там є? Возьміть його, харцизяку, — він уб’є мене!

Назар. Нехай Бог тебе поб’є, дітопродавець! (К Гале.) Галю! серце моє! Промов мені хоть одно слово: ти не знала — за кого? Скажи: не знала?

Галя (приходит в себя). Не знала, їй-богу, не знала!

Назар (к Хоме). Чи чуєш ти?

Хома. Не чую; я оглух!

Назар (к гостям). Люде добрі, коли ви не оглухли, так послухайте. Він мене називав своїм сином, а я його своїм батьком, і він се чув тоді, а сьогодні оглух. Де ж його правда? Чи чесний же він чоловік? Правдивий, га?

Гости молчат.

Гнат (подходит к Назару). Він не чоловік. Кинь його: таке ледащо не стоїть путнього слова! (Берет его за руку.)

 

Вчитель.   Діти, у нас сьогодні на прем’єрі присутній Т.Г.Шевченко. І кореспондент газети «Зоря Дніпропетровщини» хоче задати йому декілька питань.

 

Рольова гра «Інтерв’ю з письменником»

Тарасе Григоровичу, я дуже радію з того, що можу спілкуватися з Вами.
Будь ласка, прошу.
Тарасе Григоровичу, коли і де проходять події драми «Назар Стодоля»?
Я вирішив показати в цьому творі козацькі часи, XVII ст. Події проходять біля Чигирина, резиденції гетьманів, у козацькій слободі.
Які проблеми Ви порушуєте у п’єсі?
У будь-якому суспільстві найважливішою є проблема людського щастя. Не менш актуальна проблема батьків і дітей. І, як Ви, мабуть,

 

зрозуміли, людина і багатство. Мені хотілося показати, як жадоба до грошей руйнує душі навіть не зовсім поганих людей. Сотник Хома Кичатий перетворюється на егоїста, бездуховну людину.
А чому Ви зробили кінець щасливим? Адже Назар прощає великий гріх Хомі Кичатому.
Я показав біблійну істину великого філософського значення, що зло можна зупинити лише добром, бо тільки добро врятує світ.
Ви дали таке прізвище герою - Стодоля.? Це випадково?
Я дав таке прізвище Назару, щоб показати справжнє життєве багатство запорожця - сміливість, нескореність, гідність, пристрасть, поетичну душу.
Велике спасибі Вам, Тарасе Григоровичу.

 

Вчитель.

Діти, а який твір і якого письменника ми вивчали в цьому році, де теж висміюється нікчемність козацької старшини?

(Г. І. Квітка-Ослов’яненко, «Конотопська відьма»)

 

Учень презентує проект «Образи драми Назар Стодоля».

                                                                                                           

 Учитель. А тепер прямуємо до гори «Щоденник». У творчому відрядженні були психологи (їхній проект вивішений на дошці заздалегідь).

 

Наша група, прочитавши «Щоденник» Шевченка, вирішила написати листа-подяку такого змісту: «Шановний Тарасе Григоровичу, пише Вам група учнів-психологів 9-го класу Новопідкрязької ЗОШ І-ІІІ ст. Царичанського району Дніпропетровської області.

Ми, Ваші нащадки, прочитали «Щоденник», який Ви писали з 12 червня 1857 року по 13 липня 1858 року, і вирішили написати подяку. Ми зрозуміли, що Ви людина, перш за все, надзвичайно ерудована, інтелігентна, не любили і не робили лицедійства, показного й нещирого оптимізму. Ви вчите нас бути працьовитими. Бо не могли і хвилини просидіти без роботи, особливо там, на засланні, в Новопетровському укріпленні, коли було заборонено писати і малювати.

Ви були доброю і безкорисливою людиною, яка з бідними ділилася останнім. Тільки з «Щоденника» ми зрозуміли, яким тяжким було солдатське життя. У Вас було віднято все, чим хороше життя: сім’я, батьківщина, воля. Вам не видавали навіть усю платню, як солдату царської армії. її переполовинювали офіцери-п’яниці, шахраї. Вас садили на гауптвахту за те, що не підтримували п’яних компаній. Вас вважали багачем, а Ви були лицарем української нації.

Та Ваш характер за роки заслання не змінився. Ви стали ще більш загартованим. Спасибі за те, що не зломилися, не втратили людську душу.

У Вас було багато друзів, що підтримували і морально, і матеріально. Писали листи, висилали бандеролі з книгами, грошові перекази. Вони любили Вас, як любимо і ми.

Ми зрозуміли з ваших нотаток, якою важкою є робота художника-гравера. Бо, щоб вигравірувати «Притчу про блудного сина», ви намалювали 12 малюнків на папері, а потім з ними багато працювали, щоб перенести на мідь.

У багатьох родинах в нашому селі є Ваш «Кобзар» або інші твори. І в школі, і в кожній сім’ї Вас поважають. Ваші твори - джерело правди, чесності, сумління, це приклад того, як треба любити рідний край, Україну. Ви навчили нас, як треба ставитися до жінки, жінки-трудівниці, жінки-матері, жінки-коханої. Спасибі Вам за все.»

 

Учитель. Шевченко з’явився на світ весною, щоб стати совістю України, її весною. Він народився 9 березня 1814 р. А 9 березня 1914 року, незважаючи на заборону російських сатрапів столітнього ювілею - загрозу тюремного ув’язнення, патріарх грузинської культури Акакій Церетелі скликав грузинських митців.

Б’є восьма вечора, вирує столичний театр опери та балету, асистенти-учні під руки вводять сімдесятичотирьохрічного Церетелі на сцену, зал затихає: патріарх прямує до центру сцени, де в обрамленні квітів височить портрет Великого Кобзаря України. Церетелі просить допомогти йому опуститися перед ним на коліна, і завмерлий зал чує, що вуста великого мужа Грузії промовляють слова, які відразу стають крилатими: «Спасибі тобі, Батьку Тарасе, що ти навчив мене любити Грузію».

 

Під звуки Кобзи виходить на сцену «письменники».

 

 1-ий учень. Я - Іван Франко, український письменник. Я обожнюю Шевченка. Він був сином мужика - і став володарем у царстві духа. Він був крапаком - і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком - і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

 

2-ий учень. Я - Юлія Віргінія, німецький перекладач, переклала твори Шевченка німецькою мовою і вважаю: якщо Котляревський на межі XVIII - XIX століть підніс українську мову до рівня літературної, то велика заслуга Шевченка в тому, що він відкрив усю її велич і красу. Цим, а також оспівуванням героїчного минулого, пробудженням давніх ідеалів свободи, виховуванням національної свідомості Шевченко врятував свій народ від загибелі і заклав міцну основу для його славного культурного розвитку. Він поет не тільки пригнобленого українського народу, а й усього людства.

 

3-ій учень. Я - Лхамсурен, сучасний монгольський поет. Великий Кобзар, який із титанічною силою висловив віковічні думи й сподівання талановитого, з красивою душею українського народу, безмежно дорогий нам, монголам, волелюбною поезією, непохитною вірою в сонячне майбутнє трудового народу.

 

4-ий учень. Я - Рокуел Кент, американський художник і американець плоттю і кров’ю, але те, що я бачив у творах Шевченка - художника, і те, що я знаю про нього як про поета, викликає щире захоплення. Я пишаюся цими творами, немовби я сам українець. Ваш Шевченко - це мій Шевченко. Я люблю і ціную Шевченка.

 

5-ий учень. Я - Назим Хікмет, турецький письменник, вважаю: до того часу, поки люди будуть воювати за свою національну незалежність і демократичні права, вірші Шевченка читатимуться на різних мовах. Ну, а потім.? Потім, коли на землі не залишиться жодного народу, жодної пригнобленої людини? Чи звучатимуть тоді пісні Шевченка? Звичайно, звучатимуть. Полум’яні пісні великого українського поета стануть для людей пам’яттю про далекі часи. Поки б’ються серця людей, звучатиме і голос Тараса Шевченка. (Усі кланяються і сідають)

 

Учениця читає вірш М. Рильського «Сто років... ні»

 

Учень. Ми, пошуковці, проект «Значення творчості Великого Кобзаря» презентуємо у вигляді стіннівки. А зараз послухайте зміст проекту.

 

Шевченко болів болями свого народу, радів його радощами, жив його інтересами, разом з ним боровся проти зла й неправди. В автобіографії він мав право заявити: «Історія мого життя складає частину історії моєї батьківщини».

 

З сердечним теплом, із щирим співчуттям, як ніхто до нього, змалював Шевченко образ жінки-матері. «Не знаю, - писав І. Франко, - в літературі всесвітній поета, котрий би представив так високо і так щиро людський ідеал жінки-матері, як се вчинив Шевченко».

В образах царів, поміщиків, чиновників, вірних самодержавству служителів культу Шевченко сконцентрував усе найреакційніше, найжорстокіше, найогидніше, що породила кріпосницька система. З усією пристрасністю співця уярмленого народу він ненавидів як «чуже», так і «своє» панство, нещадно бичував його.

Образи творів Т.Шевченка знайшли своє вираження в житті багатьох композиторів: П.Ніщинського, М.Лисенка, К.Стеценка, М.Леонтовича, Г.Майбороди, П.Майбороди, М.Мусоргського, О.Сєдова, С.Рахманінова.

Міцно ввійшли до репертуару наших театрів п’єса «Назар Стодоля», інсценовані поеми «Катерина», «Гайдамаки», «Наймичка». За цими творами написані кінофільми.

Однією із складових частин світової науки про літературу є шевченкознавство, яке нараховує сотні досліджень різних наукових жанрів.

 

Учениця. Ще за життя Великого Кобзаря його слава перейшла кордони. Про світову велич Кобзаря свідчать пам’ятники, встановлені в різних країнах світу: у Канаді, Угорщині, в Сполучених Штатах Америки, Франції, Бразилії, Австралії. Пам’ятники Шевченку є в усіх містах України, в багатьох селах. У Царичанці, районному центрі, - пам’ятник Кобзарю в центрі селища, у нашій школі в фойє встановлено погруддя письменника. В кабінеті української мови та літератури - куточок Кобзарю.

 

Матеріали із зображенням пам’ятників Великому Кобзарю. (Демонструються по комп’ютеру)

 

Звучить мелодія «Реве та стогне Дніпр широкий».

 

IV. Рефлексія

Діти, так хто ж такий Шевченко - поет, прозаїк, драматург чи художник?
Яким постає Шевченко із «Щоденника»? (одним прикметником).
Чому ж писав повісті російською мовою?
Які псевдоніми Шевченка ви знаєте?
Яку мету ставить автор драми «Назар Стодоля»?
Як вшановується пам’ять «Великого Кобзаря»?

 

Технологія «Незакінчене речення»

«Сьогодні я зрозумів, що...»

«На уроці було найцікавішим...»

«Із класу я вийду з почуттям...»

 

V. Підсумки, оцінювання знань

Учитель. Отже, діти, наше сходження до Тарасової гори закінчилося. Ви всі добре працювали, готуючись до уроку. Гадаю, ви ще з більшою цікавістю будете вивчати й розуміти творчість Великого Кобзаря. А зараз поставте свої оцінки на картках.

 

Картка самооцінювання

Самооцінка

Оцінка вчителя

1. Моя участь у підготовці до уроку

2. Моя робота на уроці

VI. Домашнє завдання.

Написати твір-роздум «Чи можна назвати життя Шевченка подвигом?»


Теги: Нестеренко Т.П., Шевченко
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 632/24


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar