Головна » Українська література

Сповідь жіночої душі при свічі Істини

Мета: познайомити учнів із новими фактами із життя поетеси, розкрити ідейно-тематичний зміст її поезії; розвивати в учнів пізнавальний інтерес, творчу уяву, комунікативну активність; виховувати почуття співпереживання, інтерес до творчості письменників рідного краю.

Учні повинні знати: основні біографічні відомості поетеси, розуміти трагізм особистої долі поетеси.

Учні повинні вміти: готувати повідомлення на основі власного дослідження; виразно читати і аналізувати ліричні твори, визначати провідні мотиви, художні засоби; висловлювати своє сприйняття і розуміння поетичного слова Г. Світличної

Тип уроку:      урок - відкриття.

Обладнання: портрет Ганни Світличної, твори письменників рідного краю, ілюстрації учнів, відеозапис, свічка, грамзапис, фото.

Форми і методи: бесіда, розповідь, випереджувальні завдання, спільні відповіді на питання вчителя, виразне читання, робота в групах.

Епіграф уроку:                                             Я прийду до вас трепетним шумом листу,

                                                   Ви до мене приходьте людьми 

                                                                                                     Г.Світлична

ХІД УРОКУ

І.Мотиваційний етап

 (Учень грає на піаніно „Місячну сонату")

Учитель: (Тримає свічку)Горить свіча, палає. Мине небагато часу - вона розтане. Так і людське життя. Зарожевівши в дитинстві несмілим полум'ям, набирає сили, розгорається, палахкотить. А прийде час -гасне. Та є такі люди, які після смерті залишають у серцях живих незгасаючий вогник пам'яті.

Такою вічно палаючою свічею є для нас Ганна Павлівна Світлична.

II. Цілевизначення

Сьогодні на уроці ми спробуємо збагнути таємницю безсмертя нашої землячки, пройдемо її важкими життєвими стежками, поринемо у чарівний і водночас овіяний смутком поетичний світ надзвичайно скромної, талановитої, справжньої берегині - Ганни Павлівни Світличної.

Наш урок - це урок - відкриття. До нього ви готувалися завчасно. Отже, ви є дослідниками. І кожен із вас має шанс на відкриття. Хтось відкриє для себе цікаві сторінки з біографії нашої славетної землячки, хтось - таємницю сповіді жіночої душі, яку несуть у собі її неповторні поезії. І нехай кожен із вас у своїх міркуваннях відштовхнеться від конкретного поетичного твору Ганни Павлівни, який знайшов відгук у вашій душі, схвилював, спонукав до роздумів.

Занотуйте у своїх зошитах тему і дату нашого відкриття.

А завдання таке: вам потрібно буде занотувати у зошити ті відкриття, які ми зробимо на уроці. Ці записи допоможуть вам і при виконанні домашнього завдання.

III. Опрацювання навчального матеріалу

Кажуть, аби збагнути таїну художнього слова письменника, потрібно побувати на його батьківщині. Що ми і зробили із групою учнів нашого класу. Вони, «біографи» і «літературні критики», і будуть сьогодні на уроці моїми помічниками. Тож поділіться, друзі, вашими відкриттями, які ви зробили, побувавши на батьківщині Ганни Павлівни - у місті Павлограді Дніпропетровської області.

«Біографи»: Це ми зробимо із задоволенням. А допомагатимуть нам «екскурсоводи»

«Літературні критики»: Ми створили свою творчу групу. Це «дослідники інтимної лірики», «дослідники пейзажної», «дослідники громадянської лірики», а також «юні актори».

Виступ « біографів» (розповідь про життєвий шлях)

Учитель: Чи виникли у вас питання до «біографів»?

Учень до «біографів»: Коли ви проводили свої відкриття, чи доводилося вам спілкуватися із людьми, які безпосередньо були знайомі із Ганною Павлівною?

«Біографи»: Так, ми спілкувалися із близькою товаришкою поетеси - Людмилою Павлівною Бойко, поетом Коцюбинським Анатолієм Федоровичем.

Учитель: Яке найбільше і найголовніше відкриття ви зробили для себе, прослухавши інформацію «біографів»? (відповідають і записують у зошити)

Орієнтовні відповіді: 1. Людина, яка майже все життя була прикута до ліжка, змогла залишитися сильною духом, зуміла зберегти любов до життя.

 2. А мені Ганна Павлівна своїм життєвим подвигом нагадала Лесю Українку.

Учитель: Чи погоджуєтесь ви із таким відкриттям?

  «Літературний критик»-1: Дійсно, Ганна Павлівна до певної міри повторила життєвий і письменницький подвиг Лесі Українки. Для неї стали девізом життя слова геніальної поетеси:

«Так! Я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! - Геть думи сумні!»

             Ганна Світлична сама про це відверто і щиро, переконливо і поетично говорить у вірші.

          Лесі Українці   (   Лунає мелодія. Учень із групи «юні актори»  читає поезію)

 «Літературний критик»-2: Мужність Лесі Українки надавали сили і снаги поетесі Ганні Світличній. І вона творила, дарувала людям своїм поетичним словом душевне тепло.

Наталя Кащук у передмові до книги "Літозбір" писала: "І в моїй уяві поставала поетеса замисленою і доброю, такою доброю і чулою до всього світу, що до неї промовляли дерева і трави, сонце і води, птиці й звірі. Вона взяла в своє серце і біль отієї вільхи, що мріяла стати скрипкою, а стала протезом для воїна-інваліда, і стогін землі, в котрій і досі риють могили для полеглих в новітніх війнах, і боліло їй, як хліб згодовували свиням - отой хліб, що його, мов свято, творили люди, що вечеряють отам, при блакитній скатертині вечора, і боліла бездумність ровесників, студена нейтральність недорік, котрим байдуже про все на світі - їхня хата скраю".

«Літературний критик»-3: Та найбільше її серце боліло за Україну, за свою Батьківщину, яку вона любила Лесиною любов'ю і була готова до останнього подиху боротися за неї, при цьому мати "високе щастя жити і чути Батьківщину у крові" (Учень читає поезію)

Своїх дідів шаную заповіти,

Рощу свій сад в рожевій куряві.

Є щастя, о, високе щастя жити

І чути Батьківщину у крові.

Отак, як сонце чує в собі сонях,

Отак, як небо чує в собі птах.

Є щастя при снігах і при осонні

У неї словом бути на устах. •

І промовлять до всесвіту й колиски,

Своє дитя - її іменню вчить.

Є щастя - хай з вершечка обеліска, -

А все ж світити, їй одній світить.

Учитель:

-   Кого мала на увазі Ганна Павлівна, говорячи "своїх дідів"?

-   Про які заповіти веде мову поетеса?

-   Які ще поезії ви можете назвати, де поетеса сповідується у любові до Батьківщини? ("Мій народ", "Рідне", "Сто життів проживу", "Батьківщині")

-   Давайте спробуємо зробити наступне відкриття. Що для Ганни Світличної є Батьківщина?

(Відповідь-відкриття№2: Для Ганни Павлівни Батьківщина - це її народ, його історія, його національні традиції і святині, його мова. Його пісня.)

Учитель:

От якби кожний, хто живе в Україні, відчув "Батьківщину у крові", тоді б наше життя було б значно кращим.

Ще маленькою Ганнуся прикипіла серцем до отчого дому, рідного краю. Та тяжка хвороба відняла у неї право ходити по рідній землі, відчувати прохолоду вранішньої роси, сповна радіти життю.

Та дівчина не зневірилася. Вона вистояла. Звідки ж вона черпала сили?

«Літературний критик»-4: Так, дівча вистояло, бо мало поруч надійну опору - це батьки, рідні, друзі.

На превеликий жаль, як ми вже знаємо, мама рано покинула донечку, але її присутність Ганна відчувала постійно.

(Учителька з ученицею читають поезію)

— А що мені, мамо, лихо!

Я, мамо, сміюся, бачите!

Сміються у полі мальви

Зіниченьками гарячими.

А мати вмовляє гірко:

— Та годі вже, доню, тихо! У тебе вже, доню, сльози, Ген сльози від того сміху.

— А що мені, мамо, сльози? Я, мамо, співаю, чуєте!

— Співаю — аж  зорі падають, Луною в степах ночую.

А мати вмовляє гірко:

— Та годі вже, годі, доню! У тебе від того співу Аж білими стали скроні.

А що мені, мамо, скроні, А що мені ті сивини?

Як білою стану зовсім — Подумають, що калина.

А мати вмовляє гірко:

— Та годі, дитя шалене! Калини в степу багато, А ти ж бо одна у мене...

 

«Літературний критик»-5: Спогади про дитячі роки - це дійсно незагоєна рана. Бо на собі дівчинка відчула лихоліття війни. Сповідь про пережите у дитинстві ми знаходимо у поезії "Жаринка".  (учениця читає )

 

Учитель:

-  Яким настроєм пройнятий цей поетичний твір?

-   Що вас найбільше схвилювало у цій поезії?

(Відповіді учнів)

Учениця: Я  яскраво уявила образ дівчинки, і спробувала відтворити його на малюнку (демонструє)

Учитель: Ось ми і відкрили для себе, що спогади про дитячі роки є незагоєною раною поетеси

«Літературний критик»-1: Визначальною рисою Ганни Світличної як людини є життєствердний оптимізм. Не зважаючи ні на що, ця тендітна жінка зуміла зберегти любов до життя, високу порядність. Вона дорожила кожною хвилиною свого буття на землі.

Учитель: У чому ж все-таки сенс життя Ганни Павлівни?

Учні: Вона знайшла себе у поезії, вона стала художником слова. Для неї щастям стало відчуття того, що своєю працею, творчістю приносить людям користь.

Учитель: Дійсно, поезія стала для Ганни Павлівни сестрою, подругою, сенсом життя.

Поезія

Хтось у чуттях мілких, а хтось у зрадах

Злочинно губить свого неба суть:

Немає лиха — лишенько вигадують,

Нема жалю - самі його зовуть.

А я мовчала вперто і завзято,

Спивала вікон світло голубе.

А я взяла і вигадала свято –

Тебе, моя поезіє, тебе!

Учитель: Поясніть рядки "А я взяла і вигадала свято - тебе, моя  поезіє, тебе!"

(Відповіді учнів)

«Літературний критик»-6: Про роль своєї творчості, про своє призначення в складному світі людських почуттів і взаємин, про свою потрібність, про завдання поетичного слова Ганна Світлична пише і у віршах "До поезії", " Яка ж бо невситима ти єси, Поезіє" та багато інших.

Учитель: Щойно ми зробили велике відкриття. Яке?

 Учні: Сенс життя Ганни Павлівни - поетична творчість.

«Літературні критик»-1: Не менш важливе відкриття зробили і ми. Досліджуючи творчість поетеси. Ми не переставали дивуватися її витримці, умінню співпереживати іншим. А сама ж ця жінка не давала себе жаліти. І лише в одній поезії, яка має назву "Особисте", ми відчули ніби сповідь людини, змореної життям. На якусь лише мить поетеса привідкрила двері у свою згорьовану душу і тут же, вибачаючись, їх зачинила.)

    Учениця декламує  поезію «Особисте»

Учитель: Чому саме осінній пейзаж став фоном одкровення поетеси?

-   Що символізують умираючі квіти у синій вазі?

-   Із чим порівнює себе поетеса?

-   Чому ж Ганна Павлівна так категорично закінчує поезію: "Це все, пробачте, особистим звуть.       Але... про особисте годі..."

(Відповіді учнів)

Учитель: Дякуємо «літературним критикам» за таке важливе відкриття. Чи будуть питання

до них?

Учень: Скажіть, будь ласка, жінка, яка все життя прикута до ліжка тяжкою хворобою, може кохати?

«Дослідник інтимної лірики»: Звичайно, може! Тому що вона жінка! А кожна жінка приходить у цей світ, щоб, незважаючи ні на які обставини, кохати і бути коханою.

І Ганна Світлична кохала. Кохала так, що її серце співало, кохала так, що від щастя, аж дзвеніла голова, кохала так, що "од ніжності була аж золота". І писала про своє кохання прекрасні вірші.

  Лунає мелодія. Учениця читає вірш « І люблю, і кляну, і плачу»

Учитель читає поезію „Я і досі тебе не знайшла»

Учитель:  Які ще поезії з інтимної лірики ви прочитали?

 (Учні називають «Я так люблю», « Не зів’яньте губи», « Особистість», « А вночі під моїм вікном падають яблука з гілки неба» та ін.)

- Які думки і почуття викликали у вас ці поезії?

Учень-1 Я переконався, що кохання Ганни Павлівни було справжнє, не вигадане. І відчув, що ці поезії це не просто слова, а голос її душі.

Учень-2. Я погоджуюся, бо дійсно, істинна любов живе в глибині душі. Слухаючи поезію, я уявляю сад світлих і високих почуттів.

Учитель:

-   Змалюйте образ ліричного героя, якого так палко кохала Ганна Павлівна, які внутрішні якості йому притаманні і чому?

  -   Яким настроєм пройняті рядки поезій інтимної лірики?

 (Відповідь учнів )

Учень: Інтимна поезія у моїй душі співзвучна із мелодією, яку я зіграю вам на піаніно.(Грає))

Учитель: Чому саме ця мелодія?

Учень: Тому що в ній можна відчути і радість, і смуток.

Учитель: Яку ж іще таємницю ми з вами розкрили?

((Відповідь учнів:1) інтимна лірика Світличної помережена смутком і радістю. 2) інтимна лірика Світличної - щире одкровення жіночої душі, сповненої світлих і високих почуттів.)

«Літературний критик»-2: Ганна Павлівна співець глибоких почуттів людини. З її поезій струменить надихаюча сила любові до всього живого: людей, природи. Найпоширеніша тема у творчості поетеси - пейзажна лірика.

Тільки душа, освячена високою духовністю, може розкритися красі навколишнього світу, красі природи.

Вона, краса природи й рідної землі, лягає на спраглу душу, мов цілющий бальзам на рану. І вже забуваються негаразди й печалі, бо світиться над долею щемливе сяйво краси, сповиваючи почуття тихим серпанком ніжності.

Учитель: Прочитавши твори пейзажної лірики, чи могли б дати відповідь на питання: "Яка пора року найбільше подобалася Ганні Павлівні?"

«Дослідник пейзажної лірики»-1: Найчастіше в творах поетеси ми зустрічаємо описи осені та зими, але стверджувати, що це найулюбленіша пора року я не можу.

«Дослідник пейзажної лірики»-2:  Я ж переконана, що найбільше Ганна Павлівна любила осінь, підтвердженням тому є вірш "Ах, мене вересень з розуму зводить!" (читає поезію)

Учитель: Назвіть поетичні твори, які належать до пейзажної лірики. ("Жовтень",    "Іволги",    "Синиці",    "Синій    сніг",    "Сосни", "Жоржини", "Вечір", "Весна", "Наснився сніг".)

 «Дослідник пейзажної лірики»-3:А я хотів би наголосити ще на тому, що Ганна Павлівна не лише милувалася красою, природою, а й щиро вболівала за неї, розуміла, яка загроза нависла над навколишнім середовищем. І це переживання вилилося в поезії "Природа" (читає)

Учитель: ( На фоні запису „Белой акации...")У світлиці серця Ганни Павлівни було багато тепла, любові, її душа випромінювала любов до рідної землі, до батька і неньки, до дерев і птахів, до друзів і знайомих. А ще Ганна Павлівна любила співати і слухати спів. Улюблений нею романс В. Баснера "Белой акации гроздья душистые" могла слухати безліч разів.

І мені здається, що вона пораділа б, коли дізналася, що її поезія відгукнулася у душах юних читачів піснею.( Учениця виконує пісню на слова Ганни Світличної. Мелодію підібрала сама).

Учитель: Найбільша радість для поета - усвідомлення того, що його вірші люблять, читають і шанують у народі. Якщо книжки не читають, якщо вони стоять у шафах лише для інтер'єру як данина моді, то слова вмирають. Від нас з вами залежить, чи житиме "дерево поезії"" Ганни Світличної, чи зеленітиме на ньому молоде, буйне листя.

То ж давайте зараз проведемо літературні читання під назвою "Мій улюблений поетичний твір Ганни Світличної".

(Читають поезію і демонструють малюнки)

Учитель: Дякую, діти, за небайдуже прочитання творів геніальної поетеси.

«Біографи»: На основі поезій, які ви підготували на сьогоднішній урок, ми укладемо збірочку. А «літературним критикам» пропонуємо написати анотацію.(Складають збірку)

Учитель: Як я уже сказала на початку уроку, ми побували на батьківщині Ганни Павлівни. Також відвідали квартиру-музей, де зберігаються речі нашої землячки. Про те, що ми там побачили, про що дізналися розповість  Брожак Олег.

(Учень розповідає. Переглядаємо відеозапис і фото.)

Учень: Ми підійшли до 5-ти поверхового будинку, на якому побачили табличку. На ній викарбовано, що з 1991 року по 1995 рік у будинку мешкала Ганна Павлівна Світлична. У супроводі екскурсовода Людмили Павлівни ми ввійшли до кімнати на першому поверсі.

Звичайно, цей маленький музей дає лише уявлення про кімнату, в якій пройшли останні дні нашої видатної землячки. Скромність і витонченість визначають її побут.

Ліжко, на якому пройшла більша частина життя поетеси, розміщене під стіною біля широкого вікна. На ньому ми побачили особисті речі письменниці, які передав музею племінник Костянтин Олегович Корнілов. Це і подушечки, червоний телефон, блокнот, ручка, окуляри, посуд. Над ліжком - червоний килим. Неподалік -крісла. На одному ми помітили гітару. Виявляється Ганна Павлівна намагалася навчитися грати, хоча більше на ній грали друзі. Особливе місце в житті поетеси посідали книги. Хоч і дуже мало передано до музею, але тут ми змогли побачити твори тих письменників, яких Ганна Павлівна вважала своїми учителями. Це твори Шевченка, Лесі Українки, О. Довженка,      А. Малишка, М. Рильського. Людмила Павлівна показала нам ще і шухлядку, в якій зберігалися парфуми, люстерка, прикраси.

На підлозі у великій вазі красувався декоративний соняшник.

В іншій кімнаті ми помітили бюст, який створив С. Чирков, палкий прихильник творчості Ганни Павлівни.

Дві трикутні вітрини розповідають про нагороди Ганни Павлівни, про її власні речі, що є свідками жіночості. Її одяг свідчить про неабиякий смак у виборі тканин та у виборі моделі.

Слухаючи розповіді екскурсовода, перед нами постала сильна духом, незалежна, красива душею, гарна зовні жінка.

Учитель: Ось така вона, прекрасна наша землячка.

Мені дуже хотілося б, щоб ця зустріч з Ганною Павлівною Світличною у вас була не останньою. Щоб ви знову і знову перегортали сторінки її чаруючої поезії, і прислухалися до сповіді майстрині слова. Адже кому, як не нам, читачам, вона могла довіритися?

Підсумок

1. Давайте узагальнимо наші з вами відкриття. (Учні зачитують записи, які зробили протягом уроку)

2. Що вас найбільше вразило у долі Ганни Павлівни?

3. Які   художні   образи   схвилювали   і   запам'яталися   вам найбільше?

4. Чим цінна творчість?

Учитель: Ось і результат наших досліджень - збірочка (демонструю)

Взаємооцінювання в групах

Домашнє завдання.

Написати до збірки передмову.

Учитель: Догорає свіча, зникає її тепло, світло, але ніколи не згасне у наших серцях пам'ять про геніальну майстриню слова, її поезія зігріватиме нас незгасаючим вогнем добра, правди, мудрості, любові.

І справдяться слова:

«Я прийду до вас трепетним шумом листу, Ви до мене приходьте людьми.»


Теги: Василенко Д.А., Брожак Н.В., поезія
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 356/56


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar