Головна » Українська література

Розробка уроку „Шануйте хліб, бо він - усьому голова"

Мета: актуалізувати знання учнів про хліб, його похо­дження, показати шестикласникам, як уславлюється хліб та хліборобська праця в поезії та усній народній  творчості; удосконалювати вміння виразно чита­ти вірші, легенди; виховувати в учнів любов і пошану до хліба, трудівників-хліборобів, вчити учнів самостійно працювати з літературою.

Обладнання: підручник, плакат з зображенням пшеничного поля, на мультимедійному екрані слайди "А у нас на Україні…", плакати "Шлях хліба від поля до столу", плакат "хлібні" заповіді, колоски пшениці, паляниця на рушникові.

 

Випереджувальні завдання.

Учні поділяються на групи (дослідники, актори, декламатори, народознавці, екскурсоводи, поети) та готують свої завдання.

                                       Хід уроку.

1. Мотивація навчання. Учитель читає слова епіграфа.

                                   На колосі, на звичайному і незвичайно

                                  дивовижному - сивому колосі жита і

                                  золо­тому колосі пшениці - з віку у вік

                                  трималася людська доля.

                                                                             М. Стельмах.

- Як ви розумієте ці слова письменника?

(Відповіді учнів)

   Учитель.

- Наш народ з давніх-давен цінував хліб, сіль і честь. Хліб - то основа основ життя кожної людини.

                        Хлібом у нас гостей зустрічають.

                        Хліб на весіллях цвіте в короваї.     

                        Народження діток з ним відмічають,  

                        В останню дорогу із ним проводжають. 

   Виходять дівчина та хлопець в українському національному вбранні з хлі-бом на рушнику, промовляючи слова:

 - Просила мати, просив батько і ми Вас просимо на хліб, на сіль, на весілля. 

  Вклоняються, віддають хліб.   Учень, одягнений в українське вбрання, цілує хліб і забирає його, кладе на стіл.                                                                                                               

Учень:

- Так на Україні запрошували на весілля наречені. І гості на весілля теж ішли з хлібом.                                                                                                           

Дівчата,  одягнені в українські національні костюми співають пісню:         

                              Ой зелене жито, зелене.

                             Хорошії гості у мене.

                             Зеленеє жито женці жнуть. 

                             Хорошії гості з хлібом йдуть.  

     Учитель:

А чи на Вашому столі завжди є хліб і сіль?  

      -  Чи завжди Ви зустрічаєте гостей хлібом - сіллю?  

    Учень:

  -  Хліб у всі часи й у всіх народів вважався найбільшою святи­нею, а пшени-цю називали золотою, адже золото було найдорожчим металом. Але для лю-дини пшениця дорожча  за золото. 

     Учитель:

-  А давайте попросимо  наших дослідників, щоб вони розповіли  нам про пшеницю та її батьківщину.

    Учні- дослідники розповідають. 

                             Золота моя, пшеничко!

Здавна в Україні побутує прислів'я: "Пшениця колоситься – життя веселиться". І справді, цей чудовий злак є   найціннішим скарбом, запорукою добробуту і достатку.  Вчені-археологи засвідчують, що пшениця - дуже давня культура. Вона була відома у багатьох країнах близько 9 тисяч років тому. У прадавні часи її вирощували в Єгипті, Європі.  

       На території України пшеницю сіяли майже 5 тисяч років тому. Інші континенти пшениця завоювала значно пізніше від Азії, Африки і Європи. До Південної Америки її завезено у 1528році, до Північної в1602 році. У Канаді цей   злак вирощують з 1812 року.  Де ж прабатьківщина цієї культури? Звід-ки почалася її переможна хода по планеті? Ця таємниця привертала увагу ба-гатьох учених. Оскільки найбільша кількість сортів пшениці росте на Закав-каззі, первісним районом її вирощування прийнято вважати Грузію.

     Учитель:

-Цікаво, а коли  люди почали випікти хліб? 

     Учні- дослідники:

-  Розкопки свідчать, що 7 тисяч років тому люди вже пекли в попелі коржі з ледь-ледь змеленого, а точніше розтовченого в ступі зерна. У стародавньому світі - в Єгипті, Греції, Римі - вже користувалися дріжджами, які робили хліб пухким і м’яким. У Римі, наприклад, було 300 пекарень, де випікали різні сорти хліба - і для багатих і для бідних. У середні віки випіканням хліба займалися монастирі, а пізніше - цехи.

  З того часу хліб в Європі майже не змінився ні за смаком, ні за формою. Змінилася лише техніка його випікання.

     Учитель:

  - Хліб у народі завжди берегли, цінували, ставились до нього як до святині. Хліб і сіль завжди були на столі в українській хаті. Це символ гостинності. Багато звичаїв, обрядів є у нашого народу, пов’язаних з хлібом. Наші народознавці познайомлять нас з деякими звичаями та обрядами.

     Народознавці:

   Звичаї - це повсякденні установлені правила поведінки, що склалися історично, на основі людських стосунків. 

   Обряди - це символічні дійства, приурочені до відзначення найбільш важливих подій у житті людських гуртів, родин, окремих осіб.

      Учні в українських національних костюмах  розповідають про звичаї та обряди, пов'язані з хлібом.

(На мультимедійному екрані слайди "А у нас на Україні…", які постійно змінюються.)

З давніх часів у нашого народу існували звичаї та обряди, пов'язані з хлібом

• Люди, які переламали між собою хліб, стають друзями на все життя.

• Все змінюється, а хліб залишається найбільшою цінністю, найбільшим багатством.

• Хлібом зустрічали з війни.

• Хлібом поминали тих, хто вже ніколи не повернеться.

• Кожний повинен знати, що приймаючи хліб-сіль на рушнику, хліб треба поцілувати.

• Український народ зустрічає дорогих гостей хлібом-сіллю, хліб прикрашений калиною, на святковому столі завжди стоїть на почесному місці.

• В Україні існує звичай виховання в дітей пошани і любов, до хліба.

• В день обжинок хлібороби залишають невижатий пучок для проведення найдавнішого обряду - завивання "бороди". В урочистій обстановці, коли закінчуються жнива, сходились до невижатого місця дівчата і завивали "бороду" — пригинаючи колосся до землі та обв'язуючи його стрічкою.

• Ранньої весни, як тільки сходив сніг, селяни в першу ж неділю або свято запрошували після обіду священника, щоб він відслужив молебень з посвяченням хлібних зерен до близької сівби. Коли ж підсихало, то селяни, збираючись їхати в поле сіяти, одягали на себе сорочки, в яких причащалися під час останнього говіння в церкві. Робилося це на те, "щоб не було бур'яну поміж хлібом".

   Учитель:

- А чи знаєте Ви, як потрапляє хліб до нас на стіл? Який шлях він проходить? Зараз ми разом із нашими екскурсоводами будемо подорожувати. А назвемо нашу екскурсію "Подорож хліба від поля до столу". Слово нашим екскурсоводам.

     Учні-екскурсоводи  підходять до плакатів, на яких зображено, як орють поле, засівають, поливають, захищають від шкідників озимину; косять дозрілий урожай комбайни; везуть на елеватор зерно, мелять муку, печуть у пекарнях хліб; привозять його до магазину і продають. Поетапно учні розповідають про "пригоди хліба".

                                               Пригоди хліба

   Якось одного разу хлопчик Володя пішов у магазин купувати хліб. Коли він повернувся додому, то відламав окраєць і почав їсти. Аж раптом хлопчик щось почув. Це був голос хлібчика.

 - Відпусти мене! Я тільки що народився! Я хочу піти по світу, подивитися як живуть люди, чи цінують вони моїх старших братів і сестер, а потім я повернуся до тебе,  -  сказав Хліб.

 - Гаразд. Іди,- відповів Володя. І вирушив Хліб у дорогу. 

  Спочатку  прийшов  він  на поле,  де  росли  колосочки  і запитав:

- Чи роботящі руки доглядають за вами?

- Дуже роботящі! Бачиш, ми вже достигли. А ось їдуть комбайнери збирати нас, щоб всі ми принесли користь, щоб ні один з нас не залишився замерзати на полі, - відповіли колоски.

   Пішов Хліб далі. Ось він прийшов у млин. А тут безліч колосочків перетворилися на біле борошенце і всі дружно посипалися в чисті мішечки. Задоволений Хліб попрямував далі.       

     Аж ось і хлібопекарня. Як тут умілі руки вправно місять тісто, роблять паляниці, запихають у піч, пильнують щоб нічого не згоріло, не пропало. З радістю підійшов Хліб до магазину. На чистих полицях він зустрів своїх братів і сестер. Це були: батони, булки, рогалики, бублики та різні хлібини. А подавав їх людям продавець в білих рукавичках.

 - Як ви тут поживаєте? Чи задоволені ви працею людей, які створили вас?- запитав Хліб.

 - Ми дуже раді, що про нас подбали працьовиті руки Людини. За це ми від-дячуємо їм своїм смаком, користю, добром. 

   Повернувся Хліб до Володі задоволений й і радісний. Він сказав: "Хліб - усьому голова. Бережи, шануй, споживай хліб та не забувай, що він безцінний".

     Учитель:

-  Наша країна має багаті плодючі землі. Але природа, Земля не можуть дати врожаю без людської праці. Трудівники - хлібороби постійно спостерігають за природними явищами, які впливають на майбутній урожай. Ці спостере-ження "відбиваються" в прислів ях, приказках, обрядах.  Давайте пригадаємо такі прислів’ я та приказки.

        Учні згадують прислів’ я та приказки про хліб.

                   

• Хліб батюшка - вода матушка.

• Хліб - усьому голова.

• Як у травні дощі надворі, то восени хліб у коморі.

• Хліб - з маленької зернини, дощ  - із чистої краплини.

• Найсмачніший хліб від свого мозоля.

• Паляниця - хлібові сестриця.

• Багато снігу - багато хліба.

• Хто, як дбає про хліб - так його і має.

• На чорній землі білий хліб родиться.

• Що посієш, те й пожнеш.

• Хочеш їсти калачі - не сиди на печі.

• Посієш вчасно - збереш рясно.

• Найсмачніший хліб від свого мозоля.

• Не той урожай, що на полі, а той, що у коморі.

• Хто про землю дбає, тому вона повертає.

• Не вір словам, а вір справам.

• Щира праця гори верне.

• Май холодний - рік хліборобний.

• Осінь збирає, а зима з'їдає.

• Є хліб і вода - не буде голоду.

• Хліб і вода - козацька їда.

• Під глибоким снігом високий хліб росте.

     Учитель:                                                                                                               

 -  Про хліб складено багато легенд, казок, пісень і навіть загадок. Зараз наші юні художники загадають загадки, відповіді до яких вони намалювали, а ви спробуйте відгадати.

    Учні загадують загадки-малюнки.

Маю жовтий вусок,                                                                                                          

Запашний колосок.                                                                                                             

Буде з мене мука,                                                                                                                              

І хлібина м'яка.                                                                                                          (Колосок)

Виріс у полі на добрій землі,                                                                                               

місце зайняв на столі.                                                                                                        (Хліб)

Хвалить його кожен,

Любить його кожен.

І дня ми без нього,

Прожити не можем.

(Хліб)

Залізний кінь,

Дивні скарби вона має,

їх від ледаря ховає.

А хто любить працювати,

Сил для неї не шкодує,

Тих вона,

мов рідна мати,

Одягає і годує.

(Земля)

В животі вогонь.                                                                                                                                    

Сіна не просить,                                                                                                                        

 паше, сіє, косить.

(Комбайн)

Довгі вуса маю,

Але їх не підстригаю,

бо на сонці дозріваю,

Коли прийде час

Всім збирати урожай -

Буде з мене добрий коровай.

(Колосок)

Лежить мужичок в золотім піджаці                                                                                        

підперезаний, та не поясом,                                                                                                                   

не підіймеш, сам не встане.                                                                                             (Сніп)

    Учитель:                                                                                                                                

 -  У творчості багатьох письменників значне місце посідає тема хлібо-робської праці, тема любові до збереження хліба.

Давайте пригадаємо вірш П. Воронька  "Пахне хліб".

    Учень - декламатор читає вірш.

                                          Пахне хліб

                                 Пахне хліб.

                                Як тепло пахне хліб!

                                Любов'ю трударів

                                І радістю земною,

                                І сонцем, що всміхається весною,

                                І щастям наших неповторних діб,

                                Духмяно пахне хліб.

      Учитель:

-  Пригадайте інші вірші про хліб, які ви знали раніше чи вивчили на сього-днішній урок.    

       Учні - декламатори читають вірші.

                                    Хліб од зайчика  

                             Їздив заєць до млина,  

                             П'ять пудів змолов зерна.  

                             А зайчиха ніч не спала,

                             Паляниці випікала.    

                             Рано-вранці у хустинці,      

                             Принесли зайці гостинці:  

                             Пташенятам і звірятам, 

                             Хлопченятам і дівчатам.   

                             Аж хрумтять окрайчики...    

                            Добрий хліб од зайчика.

 

                             Не кидайсь хлібом!

                              - Не кидайсь хлібом,

                              він святий! - 

                              в суворості ласкавій,

                              бувало каже дід старий 

                              малечі кучерявій.

                              - Не грайся хлібом,  

                              то ж бо гріх! –

                              іще до немовляти,

                              щасливий стримуючи сміх,  

                              бувало, каже мати.

                                -   Бо красен труд, 

                              хоч рясен піт,

                              бо жита дух медовий

                              життя несе у людський світ 

                              і людські родить мови.

    Учитель:

 - Хліб святий. Він завжди є на нашому столі. Свіженький, м’якенький, ру-м’яний, а як він пахне!  Глянеш на нього - і хочеться сказати щось ніжне, ласкаве.  А ви  писали вірші про хліб?

    Учні - поети читають свої вірші про хліб.

    Учитель:

-   Завжди з великою повагою та любов’ю про хліб кажуть мудрі дідусі та бабусі. Можливо і вам щось цікаве про хліб розповіли  ваші рідні.                                                                                    (Учні переказують цікаві історії, які почули від своїх родичів).

        Учитель:

-   Я хочу перегорнути одну зі сторінок  нашої історії і розповісти  вам  про блокадний Ленінград. Це місто було ото­чене фашистськими військами і 900 діб люди в місті були без води та їжі. Хліб видавався за картками -125 грам    (7-10% бо­рошна, 10% - целюлози їстівної, 10% макухи і висівок, 25%-паперової потерті, 2,5% солі, решта - деревна кора, хвоя, глина, клей). Голодні люди заради шматка хліба навіть здійснювали злочини. Тож пам’ятаймо це!

Зараз ми прочитаємо "хлібні" заповіді, які підготували нам учні. Запишемо їх і вивчимо!

(На красиво оформленому плакаті "хлібні" заповіді, учні переписують їх, звучить музика).

                                     "ХЛІБНІ" ЗАПОВІДІ

• Не топчи хліба, не кидай недоїденого хліба, не гордуй ним.

• Побачиш хліб - нахилися, підніми, очисти від пилу, поклади осторонь.

Нехай склюють його птахи.

• Про людину суди з того, як вона шанує хліб.

• Твої батько і мати дали тобі перший хліб. Твій обов'язок - дати їм останній.

• Старі люди вміють шанувати хліб - шануй і ти їх за це, вчися в них.

• Не відрізуй собі шматок хліба більший, аніж спроможний з'їсти. Пам'ятай про тих, кому через це не дістатися ані крихти.

• Якщо людина попросила в тебе хліба - переламай шматок навпіл, навіть якщо він у тебе останній.

• Коли ти нарізуєш хліб, по старшинству наділяй ним усіх, хто сидить

за столом, собі ж залиши останній шматок.

• Шануй у хлібі свою і чужу працю. Поважай у ньому людську мудрість.

Учитель:

  - Тож запам’ятайте "хлібні" заповіді. Це і буде вашим домашнім завданням. А хто зможе, нехай спробує написати вірш про хліб!

   Ви записуйте домашнє завдання, а я розламаю нашу запашну паляницю і ми її з’їмо.  На здоров’я!


Теги: Левченко О.А., Хліб
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 475/22


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar