Головна » Українська література

Розробка уроку «Дорогами М. Куліша» з української літератури в 11-му класі

Мета: ознайомити учнів з  життям і творчістю письменника, зацікавити ними; з’ясувати значення творчості М.Куліша для розвитку української і світової драматургії; використовуючи  технологію критичного мислення, розвивати навички виділення головного в інформації, осмислення його та критичного оцінювання; виховувати повагу до культурних надбань народу, мистецтва й митців.

Очікувані результати: учні  знають матеріал про життєвий і творчий шлях митця, пояснюють причини його трагічної долі, вміють виділяти головне в інформації, критично оцінювати його.

Обладнання: портрет драматурга, видання творів, ілюстрації до біографії (Додаток Б), карта «Дорогами М.Куліша»  (Додаток В).

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

 

Хід уроку

І стадія «Виклик»

1.    Метод прогнозування.

Учитель. 

Відомий драматург, якого Олесь Гончар назвав українським Шекспіром, народився у Чаплинці, став прототипом  Данила Чабана, героя роману Ю.Яновського «Вершники». Спрогнозуйте: з життям та творчістю якого українського письменника ми будемо знайомитись сьогодні на уроці та сформулюйте його цілі ( учитель уточнює тему і цілі уроку).

2.    Запис у зошити теми уроку та епіграфа.

 

                                           Куліш – драматург був талант світового масштабу.

                                      Не буду шукати небезпечних аналогій в класиці – між          

                                      Шекспіром і Шіллером або Мольєром чи Бомарше, але       

                                      в сучасній йому… друматургії він не мав собі рівних…

                                                                                                                                                               

                                                                                                        Юрій Смолич

3.    Актуалізація опорних знань.

Прийом «Гронування»

- Пригадайте, що вам уже відомо про М.Куліша, і у парах складіть інформаційне гроно «Микола Куліш»  (Додаток А).

          Прийом «Реконструкція»

   Учитель.

Епіграфом до уроку ми взяли  рядки із книги Ю.Смолича «Розповідь про неспокій». Описуючи свою зустріч з Миколою Кулішем, що сталася 1924 року, Ю.Смолич у цій книзі  згадував, що Куліш, про якого вже починали говорити як про “молодого драматурга ”,  “виявився, проте, не таким вже й молодим – мав добрі вуса і виглядав за тридцять років. Зодягнутий був у довгу білу сорочку, підперезану тонким очкуром, та галіфе хакі у стоптані чоботи. Професією – вчитель.

    – Куліш, – рекомендувався він. – Микола, – додав по короткій паузі і якось хмикнув собі у вуса, – щоб, бува, не сплутали з Паньком Кулішем: той давно вмер, а я ще живий, той був з панків, а я – з мужиків, той був письменник, а я тільки так собі… маракаю…

         Видно було, що він ніяковіє і, як усі соромливі люди, гнівається на себе самого за свою сором’язливість, а щоб її якось заховати, – костричиться”.

- Яким ви уявляєте собі М. Куліша з цієї розповіді?

- А тепер порівняйте уявний образ із портретом драматурга. Чи співпадають вони?

 

ІІ.Осмислення.

 

1. Уявна подорож «Дорогами Миколи Куліша».

Учитель.

Подивіться на карту України (Додаток В). На ній червоним виділено ті міста і селища, з якими пов’язане життя М.Куліша. За допомогою підготовлених вами вдома повідомлень ми здійснимо уявну подорож «Дорогами Миколи Куліша».

 

Повідомлення учнів  (Заповнення другої колонки хронологічної таблиці «Життєвий  шлях М.Куліша»  – Додаток Г ).

1.    «Чаплинка у долі М.Куліша».

    Микола Куліш – селянський син із нашої степової Чаплинки. Народився 6 грудня 1892 р. Змалку звідав найми, і тільки в дев'ятилітньому віці батьки віддали його до школи. Цей кароокий, маленький на зріст, але широкоплечий, кмітливий і впертий чабанець, якого природа наділила прекрасною пам'яттю, дивував учительку своїми запитаннями і відповідями. Був надзвичайно жадібний до книжок.

        Враження від дитинства в Куліша були суперечливими. Він любив свій край – його людей, природу, степ. Він зворушливо й ніжно любив свою Чаплинь, як називав батьківське село у своїх листах. В одеський та харківський періоди свого життя митець подумки часто повертався до рідних місцин, краєвидів, знаходячи у цьому духовну насолоду й надійнішу відраду. Будучи відомим драматургом, М.Куліш натхненно розповідав про Таврію своїм рідним, а також близьким за духом письменникам.

      Проте в нього залишилися від дитинства й гіркі враження, почуття. Антоніна Куліш, дружина митця, у своїх мемуарах “Спогади про Миколу Куліша”, завершених 1953 року у Філадельфії, детально виклала один з драматичних моментів його дитячих років, записаний зі слів письменника.       

    “Був тихий літній вечір. З левад повагом сунули ситі корови, десь здалеку лунала дівоча пісня. Раптом пісню перебив голосний дитячий крик. Такий крик, що в далеко розкиданих хатах села Чаплини було чути його, і люди говорили:

– Це Уляна робить страшний суд своєму Миколі...

А бити було за що. Оце в погожий день Уляна Кулішева збиралась на базар та й у церкву. Базар у Чаплиній, Дніпровського повіту на Херсонщині, бував раз у тиждень. Тоді можна було й продати дещо, й купити, й у церкві Богу помолитись. Уляна зібралась і покликала до себе свого п'ятирічного сина. Вона обняла його, приголубила й наказувала:

 – Я нескоро повернуся, мій сину, бо багато маю справ, то ти хати не кидай та далеко не бігай! Я з базару пряника принесу.

 Микола пообіцяв матері бути чемним і дуже зрадів, що зможе з товаришами побігати. Ще мати не встигла й з хати вийти, як він зачинив двері ззовні на патик і побіг до товаришів. Коли мати хотіла вийти з хати, побачила, що її замкнули, а за дитиною й слід застиг. Вона зрозуміла своє становище: стукати в двері – надаремне, хата від хати далеко, ніхто не почує. Перемучилась вона до вечора, передумала свої гіркі думи. Згадала, що завтра ні з чого буде й хліба спекти, не купила ж бо борошна сьогодні на базарі…

 Тільки надвечір хтось ішов мимо хати і визволив знеможену й розлючену жінку. А тут і Микола, набігавшись, прибіг до хати й зрадів, побачивши маму.

 – О, мамо! Ви вже прийшли? А пряника принесли?

 – Принесла, та ще й якого! – відповіла мати. – А де це ти досі бігав?

 – Я щойно вийшов з хати…

 Тут уже Кулішева не витримала, – бо хоч би був не брехав! – покликала його, ніби пряника дати, й вчинила над ним страшний суд. Вона зав'язала йому руки вгору і, витягнувши надвір, прив'язала до дерева і патиком била, аж сусіди чули крики й плач…”.

Цей епізод Микола Куліш проніс крізь усе своє життя й час від часу його згадував.

Свої враження від дитинства Микола Куліш лаконічно узагальнив у широковідомій автобіографії 1921 року. « Детские годы прошли в крайней нужде, иногда в нищете. Отец, безлошадный крестьянин, большую часть жизни прослужил в помещичьих экономиях в качестве чернорабочего и у богатых мужиков поденщиком. Всю горесть подневольной жизни старался заглушить водкой. Мать, родом из Полтавской губернии, еще девушкой пришла в Тавриду на заработки к помещикам.До народной школы, чуть не пятилетним мальчиком, меня уже нанимали богатые мужики пастухом свиней и телят, то нянькой, то погонщиком лошадей и проч.»

Спочатку Микола навчався у церковно-парафіяльній школі. Він виявився здібним учнем, і чаплинська інтелігенція вирішила допомогти обдарованому хлопцеві. Вона зібрала кошти – близько ста карбованців – для того, щоб він міг продовжити здобувати освіту.

 

2.    В Олешках».

       З 1905 року навчався в Олешківському (тепер Цюрупинськ Херсонської області) міському восьмикласному училищі. Куліш запізнався з патріархальністю Олешків у перший же день. Приятель Куліша по училищу Антон Алейников згадував: «Куліша привела до хати наша мати. Вона казала, що цього хлопчика помітила на Базарному майдані в передвечір’я і, довідавшись із розпитувань, що йому ніде зупинитися, привела до себе додому … Ми всією родиною, 9 душ, жили в одній великій кімнаті, спали на полу, а Кулішеві виділили житлову площу на печі й запнули фіранкою». Нічим не прикметна хата Алейникових, на Міщанській (нині вул. Самарця), де Куліш так і лишився жити, збереглася. Саме в Олешках Куліш і знайомиться з відомим письменником і перекладачем Іваном Дніпровським, який згодом написав багато спогадів про Куліша. Проте через свою різку вдачу і здатність групувати навколо себе критично мислячих учнів, він мав погані стосунки з керівництвом. Через це Куліша декілька разів відраховували з училища, як він писав з автобіографії «за организацию кружков молодежи и непочтение к начальству».

      Але все ж  Кулішеві вдалося 1908 року вступити до Олешківської прогімназії. Тут він навчання не закінчив, оскільки заклад закрили у часі, коли до закінчення її Кулішеві залишалося зовсім небагато. Мешкав на квартирі свого гімназійного приятеля Всеволода Невелля, де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною Антоніною Невелль.

     Загалом у літературному розвитку Миколи Куліша містечко Олешки посідає особливе місце, адже тут він починає писати. Перші його твори — це сатиричні вірші, фейлетони, епіграми, що з'являються на сторінках учнівських рукописних журналів «Наша жизнь», «Колючка», «Стрела», «Веселое  язычество», ініціатором і редактором яких він сам і був. Інші, недруковані,  твори поширювалися у списках серед підлітків та молоді і згодом мали значний вплив на них.

     В Олешках також з'являються перші драматичні спроби Куліша — колоритні малюнки з колишнього життя. 1913 року він пише першу п'єсу «На рыбной ловле» російською мовою, що згодом лягла в основу комедії «Отак загинув Гуска».

3.    « Воєнними дорогами».

   Коли Миколі Кулішеві було 22 роки, він надіслав документи до Новоросійського університету на філологічний факультет, де його навіть зарахували на перший курс. Проте ці плани перервав початок Першої світової війни, коли у серпні 1914 року його мобілізували до війська. В армії несподівано для себе Микола Куліш робить військову кар'єру.

     Спочатку він служив рядовим у запасному батальйоні і перед відправкою на фронт захотів побачити свою наречену Антоніну, яка була вчителькою у селі за 72 версти від казарми.  Тому він самочинно залишив казарму, через що отримав покарання від полковника, хоча й не дуже суворе.

    В 1914 році полковник відправив його до Одеської школи прапорщиків, після закінчення якої він вирушає на фронт. У 1915—1917 роках проводить на передовій. І тут продовжує писати твори. Здебільшого це були вірші й невеличкі драматичні сцени. Деякі його поезії друкувалися у армійській газеті, а одноактні п'єси розігрували солдати.

    Перша світова війна погано відбилася на здоров'ї Миколи Куліша: у нього поранення, контузія, посилення критичних настроїв. У 1917 році, вже будучи офіцером, Микола Куліш під час Лютневої революції стає на її бік, пов'язуючи з цим свої надії на побудову гуманістичного і справедливого суспільства.

    У липні 1919 року, перебуваючи в Херсоні, Микола Куліш формує Дніпровський селянський полк у складі Червоної Армії. З цим полком він згодом захищав Херсон і Миколаїв у боях з денікінцями. За гетьманського правління П. Скоропадського Миколу Куліша було ув'язнено на 5 місяців.

Після повернення Червоної Армії на Україну, він стає начальником штабу групи військ Херсонського та Дніпровського повітових військкоматів.

 

4.    «В Одесі та Зінов'євську».

     Наприкінці 1922 року Куліш одержав підвищення по службі й перебирається до Одеси. На новому місці - турбот з ранку до ночі. У системі губернської освіти, де він працює інспектором шкіл, безліч проблем, засідань, термінових завдань. У листі до І.Дніпровського від 23 жовтня 1923 року Куліш повідомляє, що "немає хвилинки присісти", а в листі до нього ж від 9 червня 1924 року ділиться спостереженнями про свій стан: "Стомився я. Хитаюсь, тіні немає". І все ж таки М. Куліш викроює нічні години, щоб писати. В 1924 написав п'єсу «97», в якій розповів про голод 1921-22 на Херсонщині. Постановки цього твору та п'єси «Комуна в степах» (1925) на харківській сцені принесли Кулішу загальне визнання. У 1924 році Куліш також знайомиться із Юрієм Смоличем — відомим письменником і громадським діячем, який залишив багато спогадів про Куліша.

     В Одесі письменник стає членом письменницької спілки «Гарт». Цікавиться культурним, літературним і мистецьким життям України свого часу.

    У Зінов'євську з кінця квітня до початку червня 1925 року редагує газету «Червоний шлях». У цей час переписувався з Дніпровським та іншими відомими культурними діячами.

 

 

5.    «У столиці культурного життя України».

 

      В 1925 Микола Гурович переїхав до Харкова, де познайомився  із такими визначними діячами української літератури як Хвильовий Микола, Лесь Курбас, Остап Вишня, Володимир Сосюра, Юрій Яновський, Павло Тичина, Іван Дніпровський, Григорій Епік та інші. У цей період входив у літературну організацію «ВАПЛІТЕ». Вів багаторічну плідну співпрацю з трупою театру «Березіль» та його режисером Лесем Курбасом, з яким Микола Куліш познайомився у 1925 році.

      З середини 1920-их років Микола Куліш поступово стає одною з найцентральніших постатей українського літературного, громадського і мистецького життя, а також центральною постаттю тодішньої української драматургії. Через це у листопаді 1926 року його було обрано президентом «ВАПЛІТЕ» і до січня 1928 року він займав цю посаду. У 1926-1928 Куліш входив до складу редакційної колегії журналу «Червоний Шлях», друкується у альманасі «Літературний ярмарок», пише статтю «Критика чи прокурорський допит», де захищає право митця на самобутність на внутрішню незалежність. З кінця 1929 — член президії нового літературного об'єднання «Пролітфронт».

      Проте з початком 1930-их років у житті Миколи Куліша настають трагічні сторінки життя: більшість його творів, що доти були досить популярними, зазнають великої політичної та естетичної критики. За допомогою пробільшовицьких літературних критиків та літератрознавців творість Миколи Куліша стає одним із негативних тенденцій у тогочасній українській літературі. Після прем'єри драми «Маклена Граса» її категорично не сприйняла публіка та вищі ешелони влади.

     Після того, як Микола Куліш на недовгий час покидає Харків і мандрує Херсонщиною, бачачи голодомор 1933 року, він починає розчаровуватися у революційних ідеях. У цей час проти нього спрямовується ідеологічна кампанія, у ході якої затверджується, що п'єси «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната» мають за основу ворожі комуністичному режиму погляди.

     На першому всесоюзному з'їзді радянських письменників, що відбувся 17 серпня — 1 вересня 1934 року, Миколу Куліша оголосили буржуазно-націоналістичним драматургом. 19 серпня на ранковому засіданні І. Кулик у своїй доповіді про напрямки розвитку української літератури схарактеризував Миколу Куліша як митця, що є представником «виявів націоналізму» в драматургії, та як художника, «більшість п'єс якого є відверто націоналістичними і ворожими нам» і зазначив, що "на них базувалася робота театру «Березіль», коли ним керував Лесь Курбас.

     У грудні 1934 року, після похорону свого друга Івана Дніпровського, Миколу Куліша було заарештовано органами НКВС і звинувачено у приналежності до терористичної організації і зв'язках з ОУН. Під час судового процесу у «Справі боротьбистів» у березні 1935 Куліша засуджено до 10 років Соловецьких таборів.

 

6.    «Із Соловків у вічність».

На Соловках утримувався в суворій ізоляції. Микола Куліш востаннє обізвався з політичного ізолятора Соловків 15 червня 1937р і зник у безвісті. Ось що згадує у своїх спогадах Семен Підгайний:

“Славного драматурга Миколу Куліша, зацькованого ще на «волі» і згодом засланого і посадженого до другого соловецького ізолятора, у Кремлі ніхто не бачив. Він був хворий на туберкульоз і по суті не жив, а поволі умирав у тому казематі. Уживали ми різних способів, щоб йому якось допомагати харчами або чим іншим, але з того нічого не вийшло, за винятком двох чи трьох разів, коли пощастило передати масло та яблука.

Дарма, що наш драматург був тяжко хворий, його не дозволили перевести до госпіталю. До кінця 1937 року був ще живий, і ніхто не може сказати, чи він виїхав з острова у 1937 році. Треба думати, що в зимі 1937-1938 року ще лишався на Соловках і, як був живий, то мабуть, вивезений 1938 року навесні. Але куди і як – цього не знаю ”.

3 листопада 1937 року, за постановою особливої трійки НКВС по Ленінградській області від 9 жовтня 1937 р., розстріляний в урочищі Сандармох Медвежогорського району, Карелія, у складі т. зв. «Соловецького етапу» у кількості 1111 осіб, разом із Валер'яном Підмогильним, Юрієм Мазуренком та Григорієм Епіком.

До 1997 року дослідники робили припущення, що Соловецький етап був скинутий з баржі у Біле море. Проте ця версія спростована карельським «Меморіалом», який знайшов справжнє місце убивства українських класиків, зокрема й Миколи Куліша.

Реабілітований 4 серпня 1956 за відсутністю складу злочину.

2. Обговорення.

Чому…

Що, якщо…

Яку роль відіграло….

За даними формулами домислити питання, дати на них відповіді.

Диференційоване завдання учні виконують рядами, можна спілкуватись, обговорювати, працювати колективно.

І ряд

Можливі питання, які поставлять.

Чому  враження від дитинства у Куліша були суперечливі?

Чому  містечко Олешки посідає особливе місце у літературному розвитку Миколи Куліша?

Чому в 30-их роках більшість його творів, що доти були досить популярними, зазнають великої політичної та естетичної критики?

ІІ ряд

Можливі питання, які поставлять.

Що, якщо б  інтелігенція Чаплинки не допомогла Кулішу продовжити навчання?

Що, якщо б він не звернувся у своїй творчості до драматургії?

Що, якщо б його не заарештували у 1934 році?

ІІІ ряд

Можливі питання, які поставлять.

Яку роль відіграла у житті М.Куліша Чаплинка?

Яку роль відіграла у житті М.Куліша дружба з Іваном Дніпровським?

Яку роль відіграли  у творчості М.Куліша Лесь Курбас і театр «Березіль»?

ІІІ. Рефлексія.

1.    5 - хвилинне есе.

Прокоментуйте, за допомогою есе ці рядки, висвітливши у ньому своє бачення місця Куліша в історії української і світової драматургії.

 

 • «Десять років всього письменницького стажу — десяток п'єс, що з них майже кожна була не тільки вдалим драматургічним матеріалом для блискучих» з видатним успіхом у глядача спектаклів, але й стала теж майже кожна —- певним етапом у розвиткові мистецтва...» (Ю. Смолич, письменник).

 

• «Художньо довершені, гостроконфліктні твори М. Куліша здобули визна-ння їх автору не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Вони пере-кладалися російською, англійською, німецькою мовами, йшли на сценах театрів багатьох міст Європи» (Т. Хом’як,літературознавець).

 

2. Прийом «Мікрофон».

- Чому життя драматурга склалося так трагічно?

 

ІV. Домашнє завдання

Обов’язкове: опрацювати матеріал підручника про М.Куліша, прочитати комедію «Мина Мазайло».

Додатково індивідуальні завдання: підготувати виразне читання монологу Мокія, підготувати повідомлення «М.Куліш – творець «нової драми» ( на прикладі комедії «Мина Мазайло»).


Теги: Кучина Т.Д., Куліш
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 247/16


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar