| Головна » Українська література |
МЕТА: виробляти в учнів уміння аналізувати літературні образи, проводити психологічне дослідження; розвивати творчу уяву й аналітичне мислення; формувати усвідомлення цінності людського життя; виховувати почуття власної значущості й самоцінності. ТИП УРОКУ: інтегрований (українська література – світова література – психологія ). МЕТОДИ, ПРИЙОМИ І ФОРМИ РОБОТИ: розповідь учителя, повідомлення учнів, проект, бесіда за запитаннями, розв’язання проблемних питань, дискусія ВИПЕРЕДЖУВАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ: підготувати повідомлення про історію написання та жанрову специфіку «Записок…» Ліни Костенко , проекти «Гоголівський «сумасшедший» - прототип головного героя роману Ліни костенко», « Хто він, український самашедший?». ОБЛАДНАННЯ: портрети Л.В. Костенко та М.В. Гоголя, структурно-логічні схеми «Образ голівського «сумасшедшего», «Образ українського самашедшого», «Драматичність внутрішнього світу українського самашедшого», мультимедійний проектор.
ЕПІГРАФ: Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні. (В.Симоненко)
ХІД УРОКУ
Створення емоційного настрою. Учитель. ( під музичний супровід) Послухайте поезію Василя Симоненка «Перехожий», присвячену Ліні Костенко. Усно опишіть картину, що постане у вашій уяві. Уявіть ліричного героя - перехожого. Який він?
Перехожий Присвята Ліні Костенко
Як він ішов! Струменіла дорога, Далеч у жадібні очі текла. Не просто ступали – Співали ноги, І тиша музику берегла. Як він ішов! Зачарований світом, Натхненно і мудро творив ходу – Так нові планети грядуть на орбіти З шаленим щастям і сміхом гарячим, З гімном вулканним без музики й слів! Як він ішов! І ніхто не бачив, І ніхто від краси не зомлів. В землю полускану втюпився кожен, Очі в пилюці бездумно волік… Раптом – Шепіт поміж перехожих: Що там? Спіткнувсь чоловік… - Одні співчували йому убого, Інші не втримались докорять: Треба дивитись ото під ноги, Так можна голову потерять… - Трохи в футбола програли словами, Обсмакували чужу біду. А він знову йшов, І дивився прямо. І знову Натхненно творив ходу!
( Відповіді учнів).
Бесіда
Чому автор не називає імені перехожого? (Бо це для нього не важливо. Ним може бути кожний, а значить перехожий – алегоричний образ) Учитель. Сьогодні ми розглянемо питання значущості й самоцінності особистості, спробуємо заглянути в людську душу та відкрити для себе її неповторний всесвіт. Оскільки людська душа – об’єкт дослідження не лише літератури, а й окремої галузі науки – психології, пропоную на початку уроку провести невеличкий психологічний тест. Психологічний тест На екрані проектуються слова: хобі, друзі, я, батьки, коханий(а), навчання. Завдання: розставте дані слова по порядку відповідно до того, наскільки значимі для вас ці поняття в житті.(Результати тесту коментуються в кінці уроку). II. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку. 18 грудня 2010 року в літературному середовищі відбулася справжня сенсація - після 20-річного мовчання геніальна українська поетеса Ліна Костенко презентувала нову книжку під назвою «Записки українського самашедшого». Безумовно, перший прозовий твір живого класика української літератури став визначальною подією не тільки в літературному, а й у суспільному житті країни. Книгу активно обговорювали в різноманітних ЗМІ, коментували у блогах і на форумах. У центрі уваги літературознавців і пересічних читачів опинився головний персонаж твору – 35-річний безіменний програміст, від імені якого ведеться розповідь – український самашедший. · Які асоціації у вас викликає слово «самашедший»? · Створіть опорну схему – узагальнення ваших роздумів. Головний герой твору справді божевільний чи психічно нормальна людина? Чим самашедший відрізняється від «сумашедшего»? Чому це саме український самашедший, а не будь-який інший, наприклад, російський? З якою метою він писав ці «записки»? На ці та інші запитання ми спробуємо разом відповісти протягом уроку.
?
Проблемне питання уроку Хто він, український самашедший?
III. Опрацювання навчального матеріалу. Учитель. Перш ніж ми приступимо до аналізу головного героя твору, пропоную скласти цілісне уявлення про роман Ліни Костенко.
Послухайте повідомлення заздалегідь підготовлених учнів. Запам’ятайте і запишіть основне в зошити.
1-ше повідомлення Історія написання роману Ліна Василівна на презентації книги в Харкові розповіла історію написання роману, розкрила свій творчий задум: « У Гоголя є «Записки сумасшедшего», я ж давно хотіла написати «Записки українського самашедшого», про українське божевілля зі своєю поганою специфікою. Скажімо, оці постійні розмови про меншовартість і таке інше, це складова божевілля. А у нас цієї схибленості не помічають, навіть якщо хтось кричить: «Та що ми за народ такий!»… А тим часом насувалось третє тисячоліття. Скрізь лунало: «Міленіум!», казали, що перейти цей рубікон дуже важливо … Мені дуже хотілося дослідити, як входить в третє тисячоліття людство … А факти я зібрала найцікавіші, парадоксальні, адже живемо ми у божевільному світі, казна-що відбувається не тільки в Україні… І тут моя доця, прочитавши то все, каже: «Мамуся, а як би десь дзенькнуло чайна ложечка.» Тобто давай героя, давай людину. У результаті книжку я написала від імені чоловіка. Є щось цікаве в тому: жінка написала нежіночий роман. Але ненавмисно, це не епатажне піжонство. Просто «Записки сумасшедшего» Гоголя написані від чоловіка – чиновника Поприщина. Виникла перша фраза і я зрозуміла: нічого не мінятиму. Мій герой сказав: « Я завжди був нормальною людиною». Так почався чоловічий роман. Я його вигребла зі світової і української інформації, це такий сюрреалістичний Вавилон сучасного світу». Запис у зошити: Ліна Костенко писала свої «Записки…» майже десять років. В основу книжки лягли особисті щоденники Ліни Костенко, які вона вела протягом останнього десятиліття. Оповідь у романі ведеться від імені чоловіка 35 років, який працює програмістом. За літературний прототип поетеса взяла «Записки сумасшедшего» Миколи Гоголя.
2-е повідомлення Жанрова специфіка твору «За жанровою стилістикою «Записки українського самашедшого» - насичений мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання і публіцистистики», - читаємо у передмові до книги. Як бачимо, видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» якось обійшло слово «роман», визначаючи жанр твору. У своїй літературно-критичній статті «Спроба аналізу книги Л.Костенко «Записки українського самашедшого» Микола Адаменко доводить, що «Записки …» Ліни Костенко – роман, тобто великий, складний за будовою, епічний, прозовий твір, у якому широко охоплені життєві події певної епохи, багатогранно і в розвитку змальовані персонажі. Багато літературознавців називають цей роман публіцистичним, оскільки в ньому порушені актуальні духовні, етико-соціальні проблеми сучасності, поєднані документальна точність факту й художня образність, чітко просліджується позиція автора, який прагне всебічно осмислити явища навколишньої дійсності. Запис у зошити: жанр «Записок …» Ліни Костенко – публіцистичний роман. Аналіз образу українського самашедшого
Учитель. Знайти відповідь на проблемне питання нам допоможуть представники трьох творчих груп: «літературознавці», «текстологи» (дослідники роману) і «психологи». Вони підготували проекти. На початку надамо слово «літературознавцям», які досліджували літературний прототип головного героя роману Ліни Костенко.
1. Гоголівський «сумасшедший» – прототип українського самашедшого Ліни Костенко
1-й «літературознавець». Ознайомившись із результатами досліджень гоголезнавців і опрацювавши зміст повісті Гоголя «Записки сумасшедшего», ми переконалася у тому, що між головними героями твору дійсно є багато спільного: вони приблизно однакового віку, захоплюються мистецтвом, палко закохані, ведуть щоденники, мають проблеми на роботі, переймаються проблемами людства. (Розповідаючи, учень звертається до структурно-логічних схем,спроектованих на екрані,визначень понять «параноя», « комплекс меншовартості».)
Параноя - стійкий психічний розлад, що виявляється систематизованим маренням (без галюцинацій), який відрізняється складністю вмісту, послідовністю доказів, зовнішньою правдоподібністю (ідеї переслідування, ревнощів, високого походження, особливої місії соціального перетворення.
Комплекс меншовартості – прояв непристосованої структури особистості, що страждає від відчуття переваги оточуючих над нею
2-й «літературознавець». Це дуже самотні, інтелігентні люди, які переживають глибоку душевну кризу, бо не змогли себе реалізувати. Гоголівському герою – Аксентію Івановичу Поприщину, дрібному чиновнику – начальник відділу безжально кидає у вічі: «Ну глянь на себе, подумай тільки, що ти таке? Ти ж нуль, та й годі. В тебе і шеляга нема за душею». Герой Ліни Костенко із болем визнає сам: «Я ніхто…Світ належить першим. Я стонадцятий». Але якщо Гоголь впевнено ставить своєму герою діагноз – божевілля (с ума сшедший), то Ліна Костенко називає свого героя самашедшим ( сам шедший ), тобто тим, хто самотньо крокує життям, тверезо дивлячись реальному світу в очі. 1-й «літературознавець». Отже, в ході роботи над проектом, ми прийшли до таких висновків: 1) Аксентій Поприщин хворий на манію величі ( він привселюдно об’явив себе Фердинандом восьмим, королем Іспанії ), головний же герой роману Ліни Костенко – психічно нормальна людина, що страждає через комплекс меншовартості; 2) автори «Записок… не тільки майстерно зображують зміни в психічному стані героїв, а й висміюють загальну бездуховність і абсурдність цього божевільного світу, в якому все вирішують гроші й соціальний статус, а совість, гідність і благородство, на жаль, – нікому не потрібні анахронізми.
Обговорення проекту (Представники інших творчих груп коментують виступ однокласників, задають запитання. Якщо при відповіді виникають певні труднощі, допомагає вчитель). · Чому Микола Васильович дав своєму герою прізвище Поприщин, а Ліна Костенко залишила свого героя безіменним? (Гоголь не випадково назвав свого героя саме Поприщиним. Дослідники творчості Гоголя неодноразово звертали увагу на основу прізвища головного героя повісті. Аксентій Іванович незадоволений своєю посадою, ним, як усяким божевільним володіє одна нав’язлива ідея – ідея пошуку свого «поприща», тобто поля діяльності. На наш погляд, Ліна Костенко спеціально не дає самашедшому імені, оскільки це образ алегоричний, він виражає думки та прагнення мільйонів українців.) · У своєму проекті ви довели, що гоголівський «сумасшедший» – прототип українського самашедшого Ліни Костенко. Чи були в літературі «попередники» у Поприщина? (Тема романтичного божевілля, в якому безумство в поєднанні з нерозділеним коханням протиставляється пошлості натовпу, не нова в світовій літературі. На разі головними літературними «попередниками» гоголівського «сумасшедшого» вважаються безумець Дон Кіхот і принц Гамлет ).
Учитель. Ми продовжуємо розгадувати загадку головного героя роману Ліни Костенко. Наші «текстологи» шукали відповідь на непросте питання «Хто він, український самашедший?» досліджуючи текст твору.
2. «Багатовимірність образу українського самашедшого»
1-й «текстолог» «З погляду антропології, я Homo sapiens. У вимірах національних я українець. У масштабі держави я громадянин. З проекції Космосу я землянин. З проекції інших галактик геліотроп. Щодо мого батька, я його син. Щодо сина, я його батько. Щодо жінки, ніби мужчина. Така система координат робить мене стереоскопічним, багатовимірним і органічно вписаним у світовий, ба навіть у космічний контекст»[с.165] - цей умовивід головного героя ми взяли за основу до структурно-логічної схеми «Багатовимірність образу українського самашедшого».
2-й «текстолог» Розглянемо цю схему детальніше.(На екрані проектується схема, проілюстрована цитатами з роману. «Текстологи» по черзі її коментують ).
ГРОМАДЯНИН «Я ніхто. Я виборець. Я одиниця електорату. Я такий-то номер у списку. «Світ належить першим» . Я стонадцятий».
ЗЕМЛЯНИН «А що я бачив? Ні океану, ні фіордів, ні тропіків…Ініколи нічого не побачу. Але ж я народився на планеті, я повинен її бачити всю».
1. «Щодо мого батька, я син». Головний герой роману – син знаменитого письменника, перекладача. Але бути сином відомої людини – це велика відповідальність: треба довести всім, і, в першу чергу, собі, що ти гідний свого батька. Спочатку так і було: університет, аспірантура, дисертація, навіть спортивний розряд. Але потім, коли мірилом значимості людини в сучасному суспільстві стало «я те, що я заробляю», до нашого героя приходить розуміння власної меншовартості. 2. «Щодо сина, я його батько». Слова батька: «Між мною і тобою буде дистанція, між тобою і твоїм сином – прірва», - виявилися пророчими. Син, на відміну від батька, не любить класичної музики, не хоче читати високохудожньої літератури, замість занять спортом грає у комп’ютерні ігри. Наш герой відчуває, що не може бути авторитетом для сина зі своїми «вічними проблемами, з непрестижною машиною і постійною тривогою за завтрашній день». 3. «Щодо жінки, ніби мужчина». Втративши роботу, наш герой не може знайти себе в новій реальності. А от дружина змогла: вона «тягне все на собі. Впряглась в репетиторство, готує абітурієнтів. Ночами перекладає з польської». Вона змогла, як і більшість українських жінок, бо у неї просто немає вибору: «Я не тому можу, що я можу, а тому, що ти не можеш!» [ с. 158]. От і виходить, що відносно дружини наш герой – не повноцінний мужчина, а ніби мужчина. 4.«У вимірах національних я українець». Наш герой, безумовно, любить Україну і йому нестерпно боляче, що «Україна – це резервація для українців. Жоден українець не почувається своїм у своїй державі. Він тут чужий самим фактором своєї мови» [с.23]. Парадокс: нікого вже не дивує і не обурює привселюдна «лайка, дефектний суржик і мат», а от бути справжнім українцем, тобто говорити рідною українською мовою, виявляється, соромно! Це ознака «другосортності». Навіть сина в дитячому садочку обзивають «хохлом». 5.«У масштабах держави я громадянин». Наш герой, як і мільйони співвітчизників, відчуває себе не повноцінним громадянином України, а «гвинтиком» чи «шурупом» у недосконалому і застарілому механізмі державної системи. «Кого не нав’яжуть, терпимо. Цілковита громадянська анемія» [с.107]. Наш герой втомився бути ніким, слухняною «біомасою», яка неспроможна щось змінити. Він – «стонадцятий», а світ, який,як і раніше, належить першим. 6.«З проекції Космосу я землянин. З проекцій інших галактик геліотроп». До всього, що відбувається на планеті Земля, наш герой відчуває себе причетним, бо він – частина людства. Та, на жаль, брак коштів не дозволяє йому подорожувати планетою зараз, та й у майбутньому, напевне, теж: «…так і підеш зі світу, не знавши, куди приходив». 7.«З погляду антропології я Homо sapiens». Як людина розумна, головний герой роману визнає, що більш так жити не можна. І хоч комплекси важко подолати, обнадіює хоча б те, що наш самашедший чітко визначив, куди слід прямувати: «Я хочу жити у повноцінній країні, розмовляти повноцінною мовою і гарантувати це моїй дитині на майбутнє». 2-й «текстознавець» Отже, дослідивши текст роману, ми дійшли таких висновків: 1) головний герой роману «Записки українського самашедшого» - інтелігентна людина, яка смертельно втомилася від принизливого розуміння того, що в цьому житті від неї нічого не залежить; 2) він із жахом розуміє, що катастрофічно падає у своїх очах і очах близьких (батька, дружини, сина); 3) головний персонаж твору не божевільний, а закомплексований, зашуганий «ніби мужчина», який не знайшов себе у сучасній реальності і боїться майбутнього. Бесіда · Чому, на вашу думку, Ліна Василівна обрала головним персонажем твору такого «негероїчного» героя? ( Очевидно, такий був задум: змалювати по-своєму типового українського чоловіка з його чеснотами і вадами. Українці ж рефлексуюча, « мрійлива», імпульсивна нація. Ось і герой Ліни Костенко саме такий). · Обґрунтуйте вибір професії комп’ютерного програміста для головного героя «Записок…». ( 1. Український самашедший – талановитий системний програміст. Але його талант і блискуча освіта не гарантують гідного рівня життя в Україні. Якщо людина з такою затребуваною професією не може забезпечити себе і свою родину, що говорити про інших українців? Чи не тому сотні тисяч наших співвітчизників змушені продавати свій розум, талант і молодість за кордоном? 2.Слово «програміст» набуває в романі символічного звучання: якщо «Україну запрограмували на безвихідь», значить її можна перепрограмувати.)
Учитель. «Записки українського самашедшого» змушують усіх нас, мабуть, чи не вперше у житті задуматись над тим, «що світ висить на тонкій ниточці людської психіки», «що надалі не війни, не катаклізми, не техногенні катастрофи, а саме перевантаження психіки, її невідворотний зрив криє у собі найбільшу небезпеку для людства» [с.207]. Розкрити душевну драму головного персонажа твору нам допоможуть «психологи».
3) Драматичність внутрішнього світу українського самашедшого
1-й «психолог»
Досліджуючи внутрішній світ українського самашедшого, ми розкрили причини перевантаження його психіки і трагічного зриву – спроби суїциду ( Пояснюючи учень звертається до структурно-логічної схеми, спроектованої на екрані. ) Вже з самого початку роману ми бачимо знервованого, хронічно втомленого відвідчуттям переваги оточуючих над ним меланхоліка. З часом його нерви стають ще більш «роздриґані», а депресія – природною реакцією на життєві невдачі, неприємні переживання і психічні травми.
Меланхолік – слабкий тип темпераменту, для якого характерні нерішучість, невпевненість, труднощі вибору, висока емоційна чутливість і вразливість. Схильний до побоювань із приводу і без приводу, важко вступає в контакти з незнайомими людьми. Меланхолік пасивний, тривожний. Найменша неприємність здатна вивести його із рівноваги. Стрес – стан психічного напруження, що виникає в людині в процесі діяльності в найбільш складних, важких умовах як у повсякденному житті, так і за особливих обставин. Депресія – афективний стан, що характеризується негативним емоційним тлом, зміною мотиваційної сфери, когнітивних (тих, що стосуються пізнання,мислення) уявлень і загальною пасивністю поводження.
І ніяка релаксація та позитивні емоції не зможуть допомогти подолати цю депресію, бо йому не дає спокою неприкаяна, невлаштована, незатишна Україна із своїми вічними проблемами (не тільки не зрозумілими,але навіть непомітним збоку, «часом не підйомними для психіки»).
Спроба суїциду
«10 жовтня. Міжнародний День психічного здоров’я… в нас уже чверть мільйона людей з порушенням психіки… Стрес, Депресія, Суїцид.
2-«психолог» Ще однією, не менш болючою для нього травмою є руйнування любові. Краще зрозуміти всю глибину цієї психологічної травми допомогли нам художники-символісти: норвежець Едвард Мунк та поляк Рафал Ольбінський. Ще в студентські роки герой щиро та віддано покохав майбутню дружину, але з роками «магія зникла, магія дотику, магія погляду. Зникло все. Живемо, як ті двоє на картині Мунка «Розлучення» (Рис.2) - жінка, що віддаляється, і чоловік, що дивиться їй вслід, затискаючи скривавлене серце, а вона вже як сяйвом написаний силует» [с.75]. Байдужість, нерозуміння і чужість прірвою розділяють його з «єдино коханою» (Рис. 1)
1-й «психолог»
Його «душу наче хто виїв зсередини», а «мегабайти пам’яті привалила інформація, вона «підхоплює грязьовими потоками і несе, не дає стати собою». ЗМІ не тільки не відволікають від проблем, не рятують від самотності, а, навпаки, лякають «кошмаром, що приснився людству», і який «потім назвуть історією». Телебачення своєю низькопробною продукцією «нав’язує антилюдську модель існування», « газети зомбують свідомість… В голові сумбур. Кожен тобі сипле в голову своє сміття». Цей світовий абсурд у засобах масової інформації тільки посилює стрес. Психіка перевантажена.
2-й «психолог» Чи є вихід? Люди знаходять його в алкоголі, наркотиках, сектах, зраджують одне одного, тікають за кордон, «підсідають» на телесеріали… Та для головного героя «Записок…» це ситуації «без знака якості», а щоденник вже не допомагає. Герой не має сил більше жити, «урвалася лінія долі», сталося «якесь коротке замикання психіки» - і його витягли з петлі. 1-й «психолог» Таким чином, дослідивши внутрішній світ українського самашедшого, ми зрозуміли, що: 1.Під впливом зовнішніх обставин і психологічних травм відбулась повна деформація особистості героя. 2.Незважаючи на те, що герой Ліни Костенко внутрішньо хисткий, часом виглядає як аутсайдер, є в ньому й запас тієї енергії, яка в рішучі моменти може пробудити його від меланхолії, підштовхнути до Вчинку.
Дискусія
· Суїцид – це життєвий вибір слабких духом чи сильних людей ? · Роман Ліни Костенко песимістичний чи оптимістичний твір? · Ураїнський САМашедший – САМотній або ( і ) САМостійний ? · Куди прямує самашедший?
v Знайдіть спільне й відмінне в образах перехожого із поезії В.Симоненка і самашедшого Л.Костенко.
IV. Підбиття підсумків уроку. Рефлексія.
1.Підсумкове слово вчителя.
Сьогодні на уроці ми спробували знайти відповідь на непросте питання: «Хто він, український самашедший?» і зрозуміли, що головний герой «Записок …» Ліни Костенко – українець, хворий Україною. Він не божевільний, на відміну від гоголівського «сумасшедшего», а людина із комплексом меншовартості, викликаним постійним приниженням і неспроможністю щось змінити в Україні. Але ця «манія нікчемності» - своєрідне українське «божевілля» - хвороба ще страшніша, аніж манія величі. «Бо від манії величі станеш іспанським королем, як Поприщин у Гоголя. А від комплексу меншовартості відчуєш себе комахою і побіжиш по стіні, як Ґреґор у Кафки» [с.118]. Роман Ліни Костенко має глибокий філософський підтекст, змушує замислитися над тим, що кожна людина – неповторна особистість, найяскравіше створіння на землі. Треба з гордістю йти життєвою дорогою, відчуваючи власну самоцінність і значимість, сміливо дивитись у завтрашній день, бути активним творцем своєї долі.
2.Обговорення епіграфу.
v Прокоментуйте відповідність епіграфу темі уроку.
3.Рефлексійна бесіда за результатами психологічного тесту.
Учитель пропонує учням переглянути і переосмислити своє розуміння власної самоцінності, міркуючи таким чином: ü Я – неповторна особистість зі своїм світоглядом, переконаннями, почуттями та смаками. ü Я ціную власну гідність, індивідуальність і значимість. ü Якщо я поважаю себе, мене поважатимуть інші. ü Якщо в моїй душі – гармонія, навчання та робота принесуть мені радість, я зможу себе реалізувати в житті, а значить стану щасливим. ü Якщо я щасливий(а), щасливі мої батьки, рідні, зі мною буде цікаво та комфортно коханому(ій), друзям.
Домашнє завдання. На вибір. 1.Скласти 12 запитань для літературного диктанту за романом. 2.Виписати 10 афоризмів з роману на тему «Психологічний портрет сучасного українця» або «Особливості українського менталітету»
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |