Головна » Українська література |
Мета: ознайомити учнів із життєвою та творчою біографією Остапа Вишні, показати його місце в літературі 1920-х років, традиції та новаторство у творчості; поглибити знання про гумор і сатиру; удосконалювати вміння визначати стильові особливості усмішок; виховувати оптимізм, прагнення з гумором сприймати життєві негаразди. Учні повинні знати: основні події з життя Остапа Вишні; про гумористичну та сатиричну традицію української літератури; зміст і стильові особливості твору «Моя автобіографія»; що таке усмішка. Учні повинні вміти: розповідати про Остапа Вишню і його творчість; аналізувати усмішки, художні засоби в них. ТЛ: усмішка. Обладнання: портрет Остапа Вишні, виставка творів письменника, мультимедійний додаток « Остап Вишня. І сміх, і сльози, і любов…»
Хід уроку Треба любити людину. Тільки тоді ти маєш право сміятися. (Остап Вишня)
Вступне слово вчителя. Мотивація. Сьогоднішній урок ми почнемо з посмішки. Як стверджують фахівці, що займаються гелотологією (наукою про природу сміху), сміх - справа серйозна. Хоча до цих пір фахівці не впевнені, що знають про природу сміху абсолютно все, однак, їм достовірно відомо, що сміх таїть в собі найпотужніший потенціал, з його допомогою можна лікувати людей. Існує навіть Орден Посмішки, який присуджують діти письменникам, чиї твори вчать життєрадісності, бадьорості духу. Відомий український гуморист і сатирик ніколи не мав ніяких нагород і відзнак, але був по-справжньому народним митцем, лікарем-сміхотерапевтом. Колективний портрет українських письменників 1920-х років був би неповним без талановитого сміхотворця Остапа Вишні. Повідомлення теми, мети уроку. Записують епіграф. Представлення учнівського міні-проекту «У колі друзів». Ведучий: Друзі, сьогодні гостями нашого зібрання є відомі українські письменники Остап Вишня, Микола Хвильовий, Максим Рильський, артист Юрій Шумський. Розповідає Ю. Шумський: Його знали всі. Йому іноді кланялися на вулиці незнайомі люди, на зустріч з ним приходили з навколишніх сіл за десятки кілометрів. Коли де-небудь створювалася якась нестерпна ситуація і її важко було подолати, просили: «Пришліть нам Вишню!» Коли хотіли вплинути на того, хто чинив що-небудь недопустиме, казали: «Ми поскаржимося Вишні». І це впливало більше за всі погрози. Ведучий: Своїми враженнями ділиться Микола Хвильовий: «Усмішки» Остапа Вишні я полюбив. Полюбив їх за те, що вони запашні, за те, що вони ніжні, за те, що вони жорстокі, за те, що вони смішні і водночас глибоко трагічні... Ведучий: Згадує М.Рильський, який гордиться, що має такого друга: Він світив, як сонце, до нього люди тяглися, як до сонця. Він умів гриміти, як грім, і того голосу боялися усі плазуни і негідники. Ведучий: Слово гумориста користувалося незвичайною популярністю. Виходять одна за одною збірки усмішок письменника “Діли небесні” (1923), “Кому веселе, а кому й сумне”, “Реп'яшки”, “Вишневі усмішки (сільські)” (1924), “Вишневі усмішки кримські” (1925), “Щоб і хліб родився, щоб і скот плодився”, “Лицем до села” (1926), “Вишневі усмішки кооперативні” (1927), “Ну й народ”, “Вишневі усмішки закордонні” (1930 ). Загалом же протягом десяти років українською мовою (якщо брати до уваги і численні перевидання) з'явилося близько ста книжок вишнівської сатири і гумору, твори гумориста друкуються в перекладах російською та іншими мовами народів Радянської країни, тираж їх досягав, як на той час, колосальної цифри... А тепер звертаємось до самого Остапа Вишні: Чому ви обрали такий псевдонім? – Плід вишні солодкий і смачний, але водночас терпкий і кислуватий, саме таким і повинен бути доброзичливий сміх, а при потребі кісточкою з вишні, затиснувши її у двох пучках, можна влучно стрельнути. Стверджують, що над вашим письмовим столом висів аркуш паперу, на якому були написані ваші завдання як письменника. Які ж це були настанови? Про що я, нещасний, мушу думати й писати Про хуліганство, грубість і невихованість. Про виховання лоботрясів і шолопаів. Про легковажне ставлення до кохання, до шлюбу, сім’ї. Про широкі натури за державний кошт. Про винищувачів природи. Якщо говорити з позиції літературної критики, то тематика творчості Остапа Вишні – це суспільно-політичне життя, зокрема українізація, проблеми села, культурне життя, викриття негативних рис людини, негативних рис української ментальності. А що ж дає вам право висміювати негативні риси людини? Учитель. У біографії Остап Вишня писав: «Систематично працюю як літератор-професіонал з 1921 року... Від 1935 року не друкувався. Відновив літературну діяльність з 1944 року...» Чим же не догодив добродушний, інтелігентний Остап Вишня владі? Як склалася його творча доля? Про своє дитинство, юність і початок літературної діяльності письменник розповідає в гумористичному оповіданні «Моя автобіографія». Вже в назві «Моя автобіографія» - лексична помилка. Чому Остап Вишня свідомо вдається до порушення мовних законів? (Натякає на несерйозність оповіді, недостатню освіченість оповідача, його простакуватість.) Остап Вишня з іронією ставився до різноманітних анкет, яких протягом життя довелося заповнювати чимало. До речі, зберігся бланк справжньої анкети, куди письменник уписав жартівливі відповіді. Серед них, наприклад, такі: Освіта: ніякої Літературознавці виділяють в «Моїй автобіографії» принаймні три мистецькі пласти: інформаційний (відповіді на запитання анкети), ліричний (роздуми головного героя), гумористично-сатиричний. Спробуймо переконатися в цьому. Робота в групах. Група 1. Знайти місця у творі, які стосуються біографії Остапа Вишні. Записати їх коротко як відповіді на запитання анкети (місце й дата народження; інформація про батьків, навчання у початковій, Зіньківській і військово-фельдшерській школах; участь у революції та громадянській війні; початок літературної діяльності; робота в газеті «Вісті»; псевдоніми Грунський і Остап Вишня). Група 2. Схарактеризувати на основі ліричних відступів головного героя: риси вдачі, політичні симпатії, ставлення до колег. (Завдання для другої групи складніше, тому вчитель проконтролює, щоб учні не опустили такі важливі моменти). - З іронією звучать слова, що стосуються «впливів» на письменницьку діяльність: «А от тепер сиди й думай, що на тебе вплинуло, що ти на письменника вийшов, яка тебе лиха година в літературу потягла... Бо письменник так спроста не буває»; «Головну роль у формації майбутнього письменника відіграє взагалі природа, а в українського письменника - картопля, коноплі, бур'яни». - 3 іронією пише Остап Вишня й про «формування класової свідомості»: «Неясна якась була в мене класова свідомість. З одного боку - цілував барині ручку (явна контрреволюція), а з другого - клумби квіткові їй толочив». - Натякаючи на недосконалість системи «Міністерства Народного Просвєщенія», Остап Вишня, проте, з теплотою і легким сумом згадує вчителя та його лінійку, «що виробляла стиль літературний». - Про політичні симпатії Остап Вишня пише прямо: «Будував Україну». Ці переконання підтверджувалися активною діяльністю: «Де співають, - там і я! Де говорять, - там і я! Де засідають, - там і я!» - Завуальовано пише Остап Вишня про перший арешт 1920 р., причиною якого стала саме активна патріотична діяльність: «Ну а потім під'їхала "платформа", мене й посадили». - Патріотичну позицію засвідчує ставлення до рідної мови: «Часто мене запитують, де я мову взяв. Мову свою я взяв з маминої циці. Це - невичерпне джерело мовне. Зверніть увагу на це, матері, і ваших дітей ніколи не доведеться українізувати». Своїми вчителями Остап Вишня називає Агатангела Кримського та Модеста Левицького, яких через деякий час назвуть «буржуазними націоналістами». Факт особистого знайомства з цими людьми та величезного захоплення ними як непересічними людьми також послужить причиною майбутніх конфліктів із владою. Розповідає і про знайомство із Зеровим, високо оцінює знання ним античності. - Читач робить висновки про особливості письменницької діяльності, яку автор називає «легкою роботою». Глибокий натяк на масовість у літературі, відсутність у багатьох письменників таланту й освіченості звучить у рядках: «А бути сучасним письменником - значно легше. Нічого собі не читаєш, тільки пишеш. І всі задоволені». Група 3. Дайте відповіді на питання: «Моя автобіографія» - це сатиричний чи гумористичний твір? - Які рядки твору змусили вас усміхнутися? Чому? Автор більше вдається до комізму ситуації чи слова? Якими засобами творення комічного найбільше послуговується? - жанр твору «Моя автобіографія» як гумористичне оповідання. У творчому доробку письменника - гуморески, фейлетони, памфлети, нариси, а також оригінальний авторський жанр - усмішка. Що таке усмішка? (словник літературознавчих термінів) - Пригадайте, хто з українських письменників також створив новий гумористичний жанр. (Руданський, співомовки.) - Чи можна «Мою автобіографію» назвати усмішкою? Обґрунтуйте. Учитель. І ось на довгі десять років - з 1933 по 1943 - Остап Вишня зник із літературного процесу. У шкільних підручниках наступних років писали, що він «працював на новобудовах країни» або ж взагалі обходили цю делікатну тему. Згодом сам письменник сумно жартуватиме, що «закінчив десятирічку». Розповідь учнів про ув’язнення Остапа Вишні та другий період його творчості супроводжується показом слайдів. Слайд 1. З Вишні був бездоганно вірний друг і товариш. Коли 1931 був арештований Максим Рильський, з яким Вишня дружив так само міцно, як з Хвильовим, Кулішем і Досвітнім, то Вишня, не боячись накликати на себе гнів НКВС, кинувся з Харкова до Києва на допомогу безпорадній родині поета, а після щасливого звільнення Рильського з тюрми – забрав його до себе в Харків на кілька тижнів у гості. Слайд 2. 26 грудня 1933 р. Остапа Вишню арештували. Його звинувачували в підготовці замаху на секретаря ЦК КП(б)У Павла Постишева. Письменник, який за життя не вбив навіть зайця, ще сподівався, що абсурдні звинувачення - прикра помилка, тому не втрачав почуття гумору під час слідства. Ось фрагмент допиту: «Слідчий: Ви хотіли вчинити замах на товариша Постишева в приміщенні ЦК... В и ш н я: Не так було. С л і д ч и й: А як? Вишня: Я предпочитаю убивать вождей на свежем воздухе...» Слайд 3. 23 лютого 1934 року оголосили рішення суду: «Застосувати... найвищу міру соціального захисту - розстріл». На щастя, згодом найвищу міру замінили десятьма роками виправних робіт. Остап Вишня відбував покарання у виправному таборі Чиб'ю поблизу річки Печори. Кілька разів був на волосину від смерті. Ось фрагмент спогадів товариша по ув'язненню: «Конвоїр, який мав виконати вирок, упав на півдорозі від гострого нападу апендициту, а фельдшер Губенко та ще один приречений дотягли його і гвинтівку до табору. "І це вороги народу?" - мовив комендант і відправив на полегшені роботи». У таборі Остап Вишня вів щоденник «Чиб'ю». З нього можна дізнатися про суворе арештантське життя: контингент ув'язнених, їхні будні, порядки, почуття самого письменника. Слайд 4. 1943 рік - звільнення письменника. У зв'язку з початком визволення України від фашистів Хрущов узявся клопотати перед Сталіним про помилування деяких репресованих діячів культури. Максим Рильський, який очолював Спілку письменників України, разом із Довженком, Тичиною склали список тих, кого варто звільнити в першу чергу. З усіх згаданих вижив тільки Вишня - його й відпустили. Крім цього, існує версія, що основним аргументом звільнення було підняти дух бійців на фронті гумористичними патріотичними творами, які міг би написати саме Остап Вишня. Письменник виправдав довіру, написавши «Зенітку», яка стала справжньою сенсацією. У 1944 р. розпочинається другий період активної і плідної творчості Остапа Вишні. Його початок ознаменувала «Зенітка». Ще одна з причин несподіваного звільнення – успіхи УПА на військовому та ідеологічному фронті. Сталін вирішив, що петлюрівець Вишня своїми гуморесками має спростовувати «наклепи націоналістів» нібито улюбленця цілої України — Вишню – закатувала Москва, і висміяти «буржуазних націоналістів», насамперед УПА. Так у 1945–1946 з'явилась «Самостійна дірка» Остапа Вишні – голос гумориста з могили. «Буржуазні націоналісти» й повстанці привітали звільнення Остапа Вишні, частину заслуги в якому цілком слушно приписали і собі, та подякували гумористові, що він першим у широкій радянській пресі поінформував світ, що УПА активно діє та перемагає. Слайд 5. Повернення в літературу було для Остапа Вишні болісним. Хоча Павло Губенко і був на волі, жилося йому не дуже затишно. Постійно перебував під наглядом агентів. Ярлик контрреволюціонера й терориста, причеплений на суді у березні 1934 р., зняти забули. Звичайно, все це позначалося на подальшій творчості Остапа Вишні. Лише 25 жовтня 1955 р. письменника реабілітували. Протягом 1948-1955 рр. Остап Вишня вів щоденник «Думи мої, думи мої...». Прочитавши окремі записи, можна зробити висновок, що психологічно зламаний письменник боявся повторного арешту, тому був не зовсім щирим, коли писав таке: «Сидів, сидів, - думав, думав, - та й надумав: - Як хороше в світі жити, коли єсть Сталін, коли єсть Хрущов!» або «Спасибі Сталіну, його мудрості, його чесності!..» Але все-таки в щоденнику переважають інші записи. «Коли входиш у літературу, чисть черевики! Пам'ятай, що там був Пушкін, був Гоголь, був Шевченко!» «Новина: Ю.І.Яновський дістав премію! Я дуже радий, що робота Ю.І.Яновського перемогла. Ю.І.Яновський справжній письменник!» «Для літератури, по-моєму, треба перш за все - чесність». Слайд 6. Проте письменник зумів і після страшного життєвого потрясіння з новою силою виявити свій талант. У 1958 р., вже після смерті письменника, вийшло найповніше видання його «Мисливських усмішок». У цих творах авторові не потрібно було кривити душею, лукавити, тому вони пройняті щирим, життєствердним настроєм. Він залишався генієм сміху, тонким і делікатним гумористом, людиною великого серця. Остап Вишня активно співпрацював з «Перцем», виступав перед робітниками, студентами, колгоспниками. Одна за одною виходять книжки «День і ніч», «Молоді будьмо», «Отак і пишу», «Діла наші і діла не наші», «Великі ростіть». Він переклав твори Миколи Гоголя, Антона Чехова, та ін.. Його перу належить багато гумористичних творів для дітей. Слайд 7. 28 вересня 1956 р. невблаганна смерть раптово обірвала життя Остапа Вишні. З невимовною скорботою провів його осінній Київ на місце вічного спочинку — Байковий цвинтар. Які думки вона у вас викликала розповідь про Остапа Вишню? Підсумки Яким же постав перед вами Остап Вишня? Чи розгадали ви секрет популярності письменника та його творів у 20-ті роки?
Домашнє завдання. 1 Написати міні-роздум про Остапа Вишню на тему «Ніколи не сміявся без любові». 2. Підготуватися до виразного читання усмішок «Сом» і «Як варити і їсти суп із дикої качки», За бажанням: прочитати інші «Мисливські усмішки». Індивідуальне: 1. Прочитати в щоденнику «Думи мої, думи мої...» записи від 23 грудня 1951 р., 23 січня 1952 р., зробити висновки, чим було для Остапа Вишні полювання.
Використана література
1. Журавський А. «Скажіть усім, що я не ворог народу…» // Літ. Україна. – 1988. - №23. – С. 6–7 2. Мовчан Р.В., Авраменко О.М, Пахаренко В.І. Українська література: Підручн. для 11 кл. загальноосвітн. навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень) / наук. ред.. Р. Мовчан. – К.: Грамота, 2011. – 121 –134. 2. Про Остапа Вишню. Спогади. – К.,1989. 3. Рудницька О. Розробки уроків з української літератури для 11 класу//Бібліотечка «Дивослова». – 2011. – №9. – С.55 – 59. 4. Суворцова Н. Перехрещені стежки (Остап Вишня ) // Слово і час. – 1991. - №8. – С. 74 – 76. 5. Цалик С., Селігей П. І сміх, і сльози, і любов Остапа Вишні // Таємниці письменницьких шухляд: Детективна історія української літератури. – К., 2010. – С. 224 –279.
Схожі навчальні матеріали: |
Всього коментарів: 0 | |