Головна » Українська література

Оригінальна література княжої Русі-України. Літописи як історично-художні твори. «Повість минулих літ» - історична книга

Мета: ознайомити учнів з літописанням у Київській Русі, опрацювати основні частини «Повісті минулих літ»; розвивати в учнів культурологічний підхід до вивчення  історико – літературних творів;    виховувати  повагу і любов до славного минулого рідного краю.

Обладнання: текст «Повісті минулих літ», підручник  «Українська література.9 клас», презентація до уроку, текст «Повчання  В.Мономаха» Т. Майданович, фільм «Свято – Успенська  Києво – Печерська лавра».

Тип уроку: бінарний (урок літературно – історична екскурсія).

                                               Хід уроку

І.Організаційний момент.

ІІ.Оголошення теми і мети уроку.

-Ми продовжуємо подорожувати по оповитій таємницями минувшині. Крім   перекладної церковної літератури, за часів Київської Русі активно розвивалася оригінальна література.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

            1.Бесіда з учнями.

            - Чим відрізняється перекладна література від оригінальної?

            - Назвіть жанри перекладної церковної літератури.(Учитель і учні працюють, спираючись на таблицю).

2.Дискусійна сітка Алверманна (учні відповідають «так» чи «ні», аргументуючи думку).

Дискусійна сітка Алверманна

 

1.Твори оригінальної літератури творилися на сюжети творів, які приходять на Русь з Болгарії, Сербії, Візантії.

2.Твори перекладної літератури – це твори на    церковно – біблійні сюжети.

3. «Повчання Володимира Мономаха» належить до перекладної літератури.

                      

Так      Ні
                       

            IV.Вивчення нового матеріалу.

                        1.Вступне слово вчителя.

                        - Розвивалася успішно давньоруська культура, збагачувалася з кожним десятиліттям і література Київської Русі: від перекладних церковних книг візантійсько – болгарського походження до цілком оригінальних самобутніх творів прадавніх східних слов’ян.

            Найбільш відомі літературні пам’ятки оригінальної літератури XI – XII ст.- літописи, «Повчання Володимира Мономаха», «Слово про закон і благодать» Іларіона.

                        2.Робота з літературознавчими термінами (записати визначення в зошити).

                        Літопис – це жанр історично – мемуарної прози, у якому в хронологічному порядку, порічно записували події, а також фрагменти міфів, житій святих, легенд, ораторської прози, дружинного епосу тощо.

                        3. «Юні літературознавці» виступають з повідомленнями, а «юні історики» доповнюють їхні відповіді історичними довідками.

            «Слово про закон і благодать»       

Історик. Автором твору є Іларіон, видатний мислитель і публіцист вітчизняного середньовіччя. Деякі історики вважають, що він супроводжував Анну, доньку Ярослава Мудрого, в її поїздці до Парижа, де вона стала дружиною короля Франції. Найголовніший аргумент на підтвердження цієї версії – надзвичайно високий авторитет Іларіона в Київській Русі, шанобливе ставлення до нього всього княжого дому. Лаконічно, але вичерпно охарактеризував його літописець: «Людина добра, скромна і вчена». А далі ще повторив: «Книжен муж», тобто чоловік який кохається в книгах.

            Про життя Іларіона відомо нам украй мало. Ми не знаємо навіть про  те, де й коли він народився, коли помер, де його могила. Іларіон спершу був пресвітером церкви в селі Берестова поблизу Києва, ввесь свій час віддавав святим книгам. Він став першим руським главою національної церкви. Але на чолі церкви був не довго. Існують три версії того що могло бути з Іларіоном після смерті Ярослав Мудрого:

            1.після смерті Ярослава Мудрого Іларіона було просто зміщено й він повернувся до Києво – Печерського монастиря.

            2.Іларіон сховався поміж рядових монахів, прибравши собі ім’я Никона.

            3.його ніхто не виживав із архієрейського сану. Він уже тоді людина доволі похилого віку – зустрів свою смерть будучи главою національної церкви.

Літературознавець. Іларіон  написав чимало творів, які мали великий успіх у його сучасників, але до наших днів дійшов тільки один із них – «Слово про закон і благодать». Іларіон виходить із переконання, що «закон» і «благодать», Старий Заповіт і Новий Заповіт – протилежні, виключають одне одного. Але він розкриває питання не богословські, а мирські, державні.

«Закон», на його погляд, роз’єднує народ, підносячи одних і принижуючи інших, він засвідчує рабський стан людства. Інша справа – істина. Вона універсальна, всеохоплююча і, внаслідок цього, тотожна «благодаті».

Позиція Іларіона спрямована проти «візантизації» київської церкви.

«Слово про закон і благодать» - пристрасний монолог про самоствердження Русі, великої нації й могутньої, авторитетної в тодішньому світі держави.

Іларіон трактує прийняття християнства не просто як новий важливий історичний період у житті Русі, а як прилучення її до важливих духовних і моральних істин, до благодаті.

«Галицько – Волинський літопис»

Літературознавець. У галицькому місті Холм складено початкову частину цього літопису, це звіт Данила Галицького доведений до 1260 р. головну увагу літописець приділив описові боротьби з крамолою (бунтом) бояр, звеличенню князів Данила та Василька Романовичів, які після смерті батька Романа Мстиславовича наполегливо й послідовно відновлювали Галицько – Волинське князівство.(літописна легенда про євшан – зілля, згадати твір М.Воронного «Євшан – зілля»).

« Повчання Володимира Мономаха »

Історик. Володимир Мономах - руський князь, який був на престолі протягом 1113 – 1125 р.р. Боровся проти князівських міжусобиць, відновив великокняжу владу майже на всій території Київської  Русі, здійснив ряд важливих реформ, зокрема заборонив переводити вільних людей у стан рабів за невиплачену позику. Найкращим твором вважається «Повчання». Літопис подає легенду, що царські регалії (барми і корону) Володимир Мономах отримав від свого діда по материнській лінії – Костянтина. Насправді так звана «шапка Мономаха» - ювелірний виріб не грецького, а східно – азіатського походження ( зберігається в Оружейній палаті Московського Кремля). Вираз «Тяжка ти, шапко Мономаха!» слід розуміти як неймовірний тягар влади й відповідальності за керівництво державою.

Літературознавець. Володимир Мономах увійшов в історію не тільки мудрим і далекоглядним правителем, а й відомим, по – справжньому талановитим письменником, чиє слово ось уже стільки століть не  змізерніло і не змаліло в своїй мудрості.

«Повчання» - це слова зрілої, вже немолодої людини про те, як належить жити в світі, яких непорушних законів треба дотримуватися. Усі ті закони продиктовані вимогами християнської моралі, спрямованої на очищення помислів людських і виховання в дусі доброзичливого ставлення до всіх на світі.

У «Повчанні» помітно три частини: вступна, дидактична та автобіографічна, які композиційно пов’язані між собою. Князь пояснює, чому взявся за «Повчання». До цього його підштовхнули міжусобиці руських князів, які порушують «хресне цілування» (присягу) і чинять у своїх інтересах на згубу Київській  Русі; а також літній вік, відчуття наближення смерті. Повчальна частина  звернена насамперед  до рідних дітей, але водночас стосується і всіх. Володимир Мономах застерігає не порушувати людську і Божу мораль: пам’ятати про найстрашніший гріх гордині, прислухатися до порад мудрих і старших, дбати про сиріт, вдів і вбогих, прощати молодшим їхні помилки, не клястися без крайньої потреби, а давши клятву, свято її дотримуватися, у державному керівництві нести тягар влади на своїх плечах, не брехати, не пиячити, не бути розпусними, шанувати жіноцтво, вчитися протягом усього життя, любити рідний край і заради нього бути готовим на найбільші жертви.

Повчальна частина підкріплюється автобіографічною, де на прикладі власного життя показує, як має вести себе князь.

Третя частина – лист до Олега Святославовича – очевидно був написаний у 1096 р. й тільки згодом приєднаний до послання. Річ у тому, що син Мономаха Ізяслав усупереч волі батька одружився, пішов війною на Муром, який належав князю Олегу, і в одному з боїв загинув, а його суджена потрапила в полон. Мономах не виправдовує сина, але вступається за невістку.

4.Виразне читання  «Повчання Володимира Мономаха», автор Тетяна Майданович (яке написане за мотивами давньоруського літопису.

 

                   5.Заочна екскурсія по Києво – Печерській лаврі (показ фрагментів фільму).

                   6.Розповідь вчителя історії про Києво – Печерську лавру

                     - Осередком творення оригінальної літератури княжої доби була Києво – Печерська лавра. Спершу це був монастир. Його заснували 1051 року монахи Антоній і Феодосій у печерах біля літньої княжої резиденції Берестово поблизу Києва.(презентація).

                     У XI ст. монастир став центром утвердження християнства в Київській Русі. Тоді тут ще не було вражаючого своєю красою архітектурного комплексу, а були лише печери. У цих печерах жили божі люди, поринувши в молитви. Але час ішов, населення монастиря зростало, і він перетворився на великий культурний центр Київської Русі.

                     Тож, ведучи розмову про наше культурне надбання, не можна не згадати про православні монастирі. Деякі з них, безумовно, є перлинами світової архітектури. З усіх монастирів України 3 мають особливу назву – лавра (Почаєвська, Святогорська, Києво – Печерська).

                     Лаврою називається православний чоловічий монастир, що має особливий статус. Де б монастир не знаходився, він підпорядкований не місцевій церковній владі, а безпосередньо голові церкви – патріарху.

                     Києво – Печерська лавра унікальна за кількістю похованих тут святих. У монастирських печерах зберігаються мощі 120 людей, яких православна церква визнала святими (серед них Нестор – літописець).

                     На базі школи яку в 1631 році при Києво – Печерській лаврі заснував Петро Могила, незабаром було створено перший в Україні вищий навчальний заклад – знамениту Києво – Могилянську академію.

                     На жаль, найстаріші будови Києво – Печерської лаври не збереглися у своєму первісному вигляді. За довгі віки існування монастиря церкви часів Київської Русі були зруйновані або перебудовані. Більшість будов є яскравими зразками славнозвісного українського бароко.

                        Нині на території лаври, крім релігійних закладів, розміщений музей, де зберігаються культурні скарби, культові обладунки, старовинні книги, витвори мистецтва різних часів.

                        7.Робота над твором «Повість минулих літ».

                        1) Вступне слово вчителя літератури.

                        - Жоден народ, жодна література світу не знають нічого схожого на давньоруські літописи. Вони замінювали для наших предків і любовну лірику, і розважальні повісті, і наукові трактати, і енциклопедичні збірники, і повчальні твори, і ясна річ, історичні хронічки. Наші літописи це не просто випадкові щорічні записи про  ті чи інші події, а єдина грандіозна праця, пронизана ідеєю єдності.

                        «Повість минулих літ» є окрасою давньої української літератури, найдавнішим літописним зведенням.

                        «Повість минулих літ» була написана в добу князівських міжусобиць після смерті Ярослава, і цей розбрат найбільше гнітив автора. Він з болем споглядав занепад великої держави.

                        2) Екскурс у минуле.( розповідь вчителя  історії  про добу князівських міжусобиць).

                        - Найгостріші міжкнязівські суперечки впродовж 12- у першій половині 13 ст. спалахували за київський стіл. Нічого дивного, адже Київ лишався на ті часи одним із найбільших і найбагатших європейських міст. Тут розташовувалися численні двори бояр і купців, великі ремісничі майстерні, мешкало близько 50000 душ. Київське князівство охоплювало значні території. Джерелом багатства київських земель були родючі чорноземи й поліські корисні копалини. Вигідне розташування князівства сприяло розвиткові торгівлі. Усе це приваблювало жадібних до багатства князів. Та ще більше вабило здобути авторитет старшого над усіма князями. За право княжити в Києві змагалися зі зброєю в руках князі чернігівські, волинські, переяславські, ростово – суздальські, смоленські. Правителі в Києві заступали один одного через 6 – 8 років. І жоден не мав спокійного князювання. Найдовше тривало князювання співправителів Святослава та Рюрика. Домовившись про спів правління, вони поклали край запеклим міжкнязівським  чварам.

                        3)Повідомлення учня про автора «Повісті».

                        - Автором цього безцінного твору є чернець Києво – Печерського монастиря Нестор. Він поставив перед собою грандіозне завдання: об’єднати всі попередні літописи, відредагувати і доповнити новими матеріалами та описами подій, очевидцем яких він був. А головне – докорінно переробити скупі перекази про початок Русі та її місце у світовій історії.

 

Нестор прийшов до Києво – Печерської лаври 17 – літнім юнаком і назавжди залишився тут, щоб стати не тільки монахом, а й батьком української історії. Усі історики сходяться на тому, що Нестор був надзвичайно освіченою людиною.

                        4) Розповідь  учителя  літератури  про  твір.

                        - Уже в заголовку літопису прочитується великий патріотичний намір автора. «Це повість минулих літ, звідки була пішла Руська земля, хто в Києві почав першим княжити, звідки Руська земля стала бути». «Повість» мовби звертається до існуючого покоління з закликом бути гідними тих, кого вже немає, але хто полишив по собі добру пам’ять в історії.

                        Нестор був надзвичайно незалежною в своїх поглядах людиною. І це часто викликало нарікання князів. Відомо, що Володимир Мономах був невдоволений деякими місцями «Повісті». Він наказав після смерті Нестора переписати й перередагувати окремі місця. Цей наказ виконав ігумен Києво – Печерської лаври Сельвестр. Третю редакцію уклав Мстислав, син Володимира Мономаха. Усе це не могло негативно не позначитися на тексті літопису.

                        Композиційно повість складається із вступу і двох частин. У вступі наводяться в основному оповіді легендарного характеру: про події всесвітньої історії, про слов’янські племена.

                        У першій частині автор розповідає про історичні події: легенди про похід Олега на Царгород, про смерть Олега від свого коня.

                        Друга частина повісті охоплює час від середини XI до початку XII ст. Говориться про князівські міжусобиці.

                        5) Робота над змістом «Повісті».(легенда про заснування столиці нашої держави трьома братами та їхньою сестрою Либіддю, про мудрість княгині Ольги, воїнську доблесть князя Святослава, далекоглядність Володимира, культурну діяльність Ярослава Мудрого.

                        6) Мовне дослідження. (Робота в групах)

                        - У літописах знаходимо цілі розсипи влучних образних висловів, у яких – мудрість предків, життєвий досвід. Твір багатий на поетичні звороти, прислів’я, приказки, афоризми.

            V. Підсумок уроку.

                        1. Метод «Мікрофон».

                        - Сьогодні на уроці…

                        2. Заключне слово вчителя.

                        - Провідники знань. Так можемо назвати літописців і переписувачів книжок.

                        У «Повісті минулих літ»  читаємо: «Велика – бо користь від навчання книжного. Книги – мов ріки, які наповнюють собою увесь світ, це – джерело мудрості, в книгах – бездонна глибина, ми ними втішаємося в печалі, вони – узда для тіла й душі, в книгах – світило мудрості…І якщо старанно пошукати в книгах мудрості, то знайдеш велику втіху і користь для своєї душі».

                        Благородна праця літописців і переписувачів прислужилася нашим пращурам і є неоціненним джерелом знань про життя, побут, події давніх часів.

VI. Домашнє завдання.    

 

Використана  література:

1.Жебка І.І.,Жебка М.В. Хрестоматія з української літератури – К.:Наукова  думка, 1997 – 501с.

2.Кульчицький В.С., Мицик Ю.А.,Власов В.С. Історія України: Довідник для абітурієнтів та школярів загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Літера ЛТД, 2007 – 528с.

3.Михайленко Л.В.,Реброва І.М.,Сушко В.А., Лагунова Т.І. Найцікавіше про Україну: Ілюстроване енциклопедичне видання. – Харків: Торнадо, 2008 – 96с.: іл.

4.Міщенко О.І. Українська література: підручник для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл./Олена Міщенко – К.: Генеза, 2009. – 304с.:іл.

5.Надурак С.,Слоньовська О. Вивчення української  літератури 9 кл. Інтегровані уроки. – х.:Веста: Видавництво «Ранок»,2005. – 208с.

6.Слабошпицький М. Дванадцять місяців: Настільна  книга  - календар – К.: Веселка, 1992. – 192с.

7.Степанишин Б.І. Українська література: Підручник для 9 класу. – 7-ме вид. – К.: Освіта, 2001.- 336с.  


Теги: Повість минулих літ, Качалка Т.В.
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 948/43


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar