Головна » Українська література

Олександр Довженко. Видатний український кінорежисер і письменник. Великий чарівний світ дитинства в повісті «Зачарована Десна»

Мета: ознайомити учнів з найважли­вішими фактами біографії О.Довженка, показати багатогранність його як творчої особистості; розкрити самобутність авто­біографічної кіноповісті "Зачарована Дес­на"; розвивати вміння працювати з текс­том епічного твору, вдумливо й виразно читати його, знаходити різноманітні опи­си, коментувати їх, висловлювати вражен­ня від прочитаного; виховувати опти­містичне світосприйняття і світобачення, любов до батьків, до рідної природи.

 

Учні повинні дізнатися: найголовніші фа­кти біографії О.Довженка,

зміст повісті "Зачарована Десна";

особливості виразно­го читання епічного твору.

Учні повинні навчитися: виразно і пра­вильно читати найяскравіші фрагменти твору, розповідати про родину Сашка; описувати власні думки; порівнювати побачене й пережите з прочитаним у творі.

 

Хід уроку

У 6 класі ви прочитали багато творів, авторами яких були талановиті українські письменники. Але, виявляється, що ці люди були наділені не лише вміннями красиво висловлювати свої думки, вони мали і інші творчі та оригінальні захоплення.

Геніальний Шевченко був талановитим живописцем, Леся Українка мала неабияке музичне обдаровання, писав картини письменник-політик В.Винниченко, М.Воро­ний працював актором, у театральному інсти­туті навчався С.Чернілевський. А усебічно обда­рований О.Довженко, творчість якого почнемо вивчати сьогодні, був і письменником, і учи­телем, і дипломатом, і художником, і режисером, і актором... Письменником та режисером - геніальним. Але писав про себе: "Мені дуже шкода, що так мало я зробив..."

Інші ж люди так не вважали. Наприклад, такий випадок. До сторіччя світового кіно в небо зня­лися сто яскравих повітряних кульок, на яких були написані імена найвідоміших режисерів, акторів, операторів. На одній з них сяяло прізвище та ім'я Олександра Довженка, про якого геніальний комік усіх часів та народів Чарлі Чаплін сказав так: "Слов'янст­во поки що дало світові в кінематографі одного митця - мислителя і поета - Олександра Довженка..."

 

Отож, сьогодні на уроці постараємося збагнути і зрозуміти, наскільки непересічною особистістю є Олександр Петрович Довженко, що найбільше виділяє його серед сучасників, а також обговоримо зміст кіноповісті «Зачарована Десна».

 На уроці вам слід бути активними співрозмовниками, уважними слухачами та мислителями, щоб до кінця уроку дати відповідь на такі основні питання:

Про що ви запитали б Довженка, якби мали таку можливість?
У чому неповторність великого кіноре­жисера?
Чому долю митця називають трагічною?

Ще протягом уроку вам треба попрацювати над опорним конспектом, щоб на наступних уроках та контрольній роботі мати досить знань про Олександра Довженка та його творчість.

 

Пропоную про основні мо­менти життєпису письменника дізнатися з подо­рожі довженківськими місцями. Міні-повідомлення зроблять наші екскурсоводи, вони й покажуть на карті місто чи село на життєвому шляху митця, прикріплять спеціальну позначку. Найголовніше внесете у свої записи.

(записуємо дату, тему уроку)

Розповідь-екскурсія

Село Сосниця на Чернігівщині, її околиця - В'юнище. Тут у сім'ї хліборобів Довженків народилася сьома дити­на - Сашко. Сім’я жила в нестатках. У своїй «Автобіографії» Довженко писав: «землі у нас було сім чи сім з половиною десятин. Земля була не дуже родюча, і тому, щоб підтримати своє натуральне господарство, батько ще наймався в підводчики і столярував. Батьки були неписьменними… Дітей мали багато – чотирнадцять, перемінний склад, з якого залишилося двоє: я й сестра… Решта померли в різний час, майже не досягнувши працездатного віку». "Коли я зараз пригадую своє дитинство і свою хату... в моїй уяві плач і похорон". Дванадцять дітей похоронили бать­ко і мати, яка "народилася для пісень", але "про­плакала все життя".

Дитинство Сашка минуло біля берегів зачарованої ріки – красуні Десни, любов до якої залишилася на все життя і про яку розповів у повісті з такою ж назвою -  "Зача­рована Десна".

 

Містечко Глухів на Сумщині. Педагогічний інститут. Коли Олександру виповнилося 16 літ, батько, Петро Семенович, відвіз його до Глухівського учительського інституту, де готували вчителів – «обрусителів краю» вчителів - обрусителів краю" – як казав Довженко..

Знайомство з укра­їнськими книжками: поезіями Шевченка та творами українських класиків -  відбулося саме тут, хоча в стінах інституту "заборонено... розмовляти українською мовою...

 

Житомир. Тут Довженка вперше назва­ли Олександром Петровичем, він - учитель, викладає не літературу, а фізику, природо­знавство, географію, історію, гімнастику у вищій початковій школі. Довженко любив дітей, але покинув учителювання, бо хотів стати художником.

 

К и ї в. Навчання на економічному фа­культеті. Коли ж відкрилася Академія мистецтв, Довженко став її слухачем, щоб реалізувати давню мрію - стати художником. У цьому місті деякий час працював у республіканській газеті карикатуристом, художником-ілюстратором. Але не це було його покликанням, його славою і безсмертям, бо відчував у собі силу творця нового мистецтва, що тільки-но утверджувалося.

 

Варшава, Берлін. Працює на ди­пломатичній роботі, а ще - бере приватні уро­ки малювання у відомого німецького худож­ника Геккеля.

 

Харків. У 1923 році, коли Довженко приїхав у це місто, воно було столицею Ук­раїни. Олександр потрапляє у вир літератур­ного і політичного життя. Влаштовується ху­дожником у газету "Вісті". Відтоді в пресі з'являються дотепні карикатури, дружні шаржі, плакати, підписані псевдонімом Саш­ко. (Демонструються відповідні ілюстрації.) А так хотілося б змусити ці фігурки рухатися! Є один спосіб це зробити: в Україні стрімко розвивається новий мистецький жанр - кіно.

 

Одеса. З 1926 року починається най­яскравіший період життя і творчості митця - в кінематографі. Спочатку це були німі комедій­ні фільми. А потім знаменитий, вражаючий фільм "Звенигора" - німий гімн Україні. Велетні-козаки пропливали на могутніх конях над просторами її степів і садів, дівчата спуска­ли вінки на її тихі води. "Картину я не зробив, я проспівав, як птах", - скаже режисер. Стало зрозуміло: в кіно прийшов Майстер. Після "Звенигори" сценарії до своїх фільмів Довжен­ко писав сам, створивши жанр кіноповісті. Одеську кіностудію назвуть його іменем.

 

Брюссель. У 1958 році, уже після смерті письменника, на міжнародному кіно­фестивалі картину "Земля" було визнано однією з дванадцяти найкращих у світі. Та ще в 1930 році Довженкові аплодують знамени­тості. Вітальну телеграму з Голівуду наді­слав сам Чарлі Чаплін... А ось удома фільм сприй­мають насторожено. Починаються пересліду­вання, звинувачення в націоналізмі: "Я бук­вально посивів і постарів за кілька днів. Це була справжня психічна травма".

 

Куйбишев, Воронеж, Харків, українські та російські села й міста. Військо­вий кореспондент газети Олександр Довжен­ко переживає трагедію свого народу. Найбо­лючіше сприймає те, що Сталін здав фаши­стам Україну без бою, що тисячі сіл та місте­чок опинилися в окупації. Найпотаємніші думки звіряє "Щоденнику".

 

Москва. З цим містом пов'язані най­болючіші сторінки Довженкового життя. У столицю він поїхав з України тоді, коли на батьківщині почалися переслідування інте­лігенції. Та згодом митець розуміє, що повер­нутися в Україну неможливо, цього не допустить влада: "Я вмру в Москві, так і не поба­чивши України. Перед смертю я попрошу Сталіна, аби... з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю у Києві десь над Дніпром на горі". Як велику трагедію Дов­женко сприйняв критику самим Сталіним та його оточенням кіноповісті "Україна в огні", в якій була страшна правда про рідний народ і його трагічну долю. "Україну в огні" надруку­ють лише через 10 років після смерті автора.

 

Каховка, Кременчук... За п'ять ро­ків до смерті нарешті дозволено відвідати Україну. В Олександра Петровича грандіозні плани: новий фільм він назве "Поема про мо­ре", а знімати буде його на Київській кіно­студії. "Хай навіть скоротять недовгі вже мої літа, - пише він, - я хочу жити в Україні... Я України син, України". Не судилося. "Пое­му про море" дозніматиме його дружина - ре­жисер Юлія Солнцева. А влада зробить усе, щоб Довженко знову виїхав до Москви.

 

Москва. Новодівичий цвинтар. Міс­це вічного спочинку Олександра Довженка, який помер 26 листопада 1956 року. Його за­повіту - поховати в Україні або привезти ту­ди хоч серце - не виконали.

Вчитель. За своє творче життя Довженко поставив 12 ігрових і документальних фільмів, написав 15 літературних сценаріїв та кіноповістей, дві п’єси, автобіографічну повість, понад 20 оповідань і новел, ряд публіцистичних статей, присвячених проблемам кіномистецтва.

 

Отож, про що б ви запитали письменника? Зараз проведемо рольову гру  «Інтерв’ю з письменником». Зберіться з думками і підготуйте питання до письменника.

 

          (готується вдома, використовуючи цитати-висловлювання письменника)

 

Кореспондент. Яка риса характеру є основною у вашій родині?

Автор. «основна риса характеру нашої сім'ї – насміхатись над усім і в першу чергу один над одним і над самими собою. Ми сміялися над владою, над богом і над чортом… Дід, батько, мати, брати і сестри…»

Кореспондент. А яким Ви пам’ятаєте  себе у дитинстві?

Автор. «Був дуже мрійливим хлопчиком. Мрійливість і уява були такими сильними, що іноді життя, здавалось, існувало в двох аспектах, які змагалися між собою, - реальному і уявному, що проте здавався нібито здійсненним»

Кореспондент. Чи здійснилися Ваші задуми?

Автор. «Я поспішав кудись ціле своє життя. Все поспішав, все турбувався, що може кудись не встигну, чогось не дороблю, що не так все навколо, неначе все не так, що геть все чисто можна краще. І так здивований назавжди оцим своїм несамовитим баченням речей. Я й досі думаю, що будь я богом, я переробив би цілий світ, створивши його кращим, куди б не глянуло моє всевидяще сердите око. Се дуже просто. Так здавалося мені багато років.»

Кореспондент. Як ви прийшли до праці у кіно?

Автор. «Дуже допомогла мені одна незначна обставина. Я почав відвідувати натурні зйомки одеського режисера. Те, що він робив на зйомці зі своїми акторами, було так погано і безпомічно, що я одразу повеселішав. Я подумав: якщо я бачу, що це погано, і знаю, що саме погано і чому саме погано, значить, я не такий уже безпорадний. Більше того, - я просто візьму і зроблю краще»

Кореспондент. Чи жалкуєте про щось?

Автор. «Дивно і жалісно часом думати, що нема у нас сили і ясності духу пройнятися щоденним розумінням щастя життя, мінливого в постійній драмі й радості, і що так багато краси марно проходить мимо наших очей»

Кореспондент. Чи вважаєте себе щасливою людиною?

Автор. «Я ніколи не думав,що в одному людському поколінні можуть вміщатися цілковита неписьменність батьків і зневага заліза з одного боку, і реальна підготовка до польоту на інші планети за допомогою атомної енергії – з другого. Я можу з повним правом сказати, що я людина щаслива. І час, в який я живу, і дію, і мислю, великим є часом, великою добою людства. Тому і «Зачаровану Десну» пишу вже я лише як легкий і прозорий спогад про минуле…»

 

Ось таким був і залишається у пам’яті України та і всього світу письменник та режисер Олександр Довженко. Він написав прекрасну повість «Зачарована Десна», уривки з якої ви прочитали напередодні. Епіграфом до уроку вибрали слова Петра Дорошенка, які найкраще передають ставлення письменника до своєї батьківщини.

Епіграф:

Десно! Моє слово до тебе,

Хороша поліська ріка.

Давно ти не бачиш край себе

Хлопчину Довженка Сашка.

Він виріс, пізнавши багато

Річкових і плес, і глибин.

Та ти йому — наче та мати,

Якою пишається син...

Він душу свою незбагненну

Розкрив у словах чарівних,

І силу любові вогненну

Серцями відчули ми в них.

                    П. Дорошенко

Основна частина класу прочитала уривки з повісті. Скажіть, що являє собою ця повість, з чого вона складається? Так, в основному це розповіді, спогади, описи і "Зачарована Десна" - такий твір, який потрібно читати повільно, зосередившись саме на читанні та включивши свою уяву, тому що тільки так зможемо відчути красу Довженкового слова.

До речі, у архівах зберігається аж 4 варіанти рукописів повісті: якого великого значення надавав письменник цьому твору. До того ж він зробив і власноручний переклад російською мовою.

А тепер пригадаємо зміст повісті, тож зможете сказати, про що ж цей твір.

Про що повість "Зачарована Дес­на"?"

Метод ПРЕС. На дошці записані слова: дитинство, роди­на, природа, Україна, життя.

Учні обдумують відповідь на запитан­ня "Про що повість "Зачарована Дес­на"?", обираючи одне з понять і дотриму­ючись такої схеми:

а)    визначте тему твору (починайте словами: "Я вважаю, що це твір про…");

б)   поясніть, чому ви так думаєте ( почи­найте словами: "Тому що...");

в)    наведіть приклади - аргументи з тексту (починайте словом "Наприклад...");

г)    узагальніть свою думку, підсумуйте (починайте словами: "Отже…" або "Таким чи­ном...")

Теорія літератури

А тепер скажіть, хто ж головний герой цієї повісті? Від чийого імені ведеться розповідь? Так, розповідає про себе малий Сашко, ніби переказує нам свою біографію. Чи знає хтось, яким одним словом можна замінити словосполучення «Власна чи своя біографія, або ж «сам описую життя»? Правильно, автобіографія. А повість ця – автобіографічна, тому що письменник розповідає про своє життя.

Також особливість цієї повісті у тому, що так легко уявити її героїв, побачити змальова­ну там природу. Довженкові описи дуже докладні. Автор робить так тому, щоб потім легко з написаного твору зробити кінофільм. Отож, «Зачарована Десна» - кіноповість.

 

Давайте пригадаємо, які асоціації виникають у вас при згадці про назву повісті, і створимо Асоціативний кущ «Зачарована Десна».

 

Впізнай героя

Хто ж є головними героями?

(батько, мати, дід, прабаба, Сашко). Це – родина Сашка.  Зараз спробуємо визначити, чи добре ви запам’ятали особливості характеру, поведінки, зовнішності героїв. Тому проведемо вправу «Впізнай героя». (Прочитати цитату і визначити, кого вона стосується).

Прабаба          Дід           Тато          Мама          Сашко

"Їй можна було по три дні не давати їсти. Але без прокльонів вона не могла прожити й дня. Вони були її духовно їжею". (Баба)
"Багато бачив я гарних людей, але тако­го, не бачив".(батько).
Нічого в світі так я не люблю, як садити що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає саме з землі всяка росиночка, ото мені радість.(мама)
Він був високий і худий, і чоло в нього було високе, а хвилясте довге волосся сиве, а борода біла.(дід)
Він любив спати на погребні. (дід)
У малині лежав повержений з небес маленький ангол і плакав без сліз.(Сашко)
 Вона була така малесенька й така прудка, і очі мала такі видющі і гострі, що сховатись од неї не могло ніщо в світі.(прабаба)
Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий. (батько)
Любив гарну бесіду й добре слово. (дід)
  Він почував себе спасителем потопаючих, героєм-мореплавателем, Васко да Гамою. (батько)
 Не впускала рятувати людей під час повені. (мати)
 Найбільше за все чомусь любив моркву. (Сашко).
 Підслухав розмову коней. (Сашко).

 

Робота з текстом повісті. Виразне читання (в групах)

Прочитати про родичів Сашка.

Яким словом називає Довженко свою матір на посчатку твору? Як це її характеризує? (прочитати перші три абзаци повісті).
З чим порівнює письменник свого діда? Чим викликанке це порівняння? (читаємо с.111, з 2 абзацу – 4 абзаци).

Чому мати ненавиділа діда?

Як дід ставився до чужих людей?

Чому діда називали добрим духом лугу й поля?

Що найбільше любив дід?

На що схожим був його кашель?

Чим славилася прабабуся Сашка? Як їх варто розцінювати? Що про це каже автор? (с.114)
Якими рисами письменник надяляє свого батька?  (с.115, останній абзац – с.116).

 

Підсумок уроку

 

От і закінчилася наша сьогоднішня подорож у Країни дитинства Сашка Довженка. Ця країна у кожної людини своя, але вона завжди неповторна.

Не спішіть дорослішати. Все у вас буде: кохання і весілля, радощі і турботи, діти і робота. Та не буде безтурботності, доглянутості, спокою та захисту, як у дитинстві.

І моя вам щира порада: візьміть із собою те прекрасне, що є у геніального митця Олександра Довженка: любов до людей, закоханість у красу, бажання творити добро, шанувати людей і жити в повній гармонії з природою

 

Домашнє завдання. Прочитати вмі­щені в підручнику розділи до кінця, бли­зько до тексту розказати про одного із членів родини Сашка.

 

"Зачарована Десна" - автобіографічна повість. Як ви розумієте цей термін?
Повість про дитинство письменник пи­сав уже в зрілому віці. Хто ж є оповідачем у творі? (Допоможемо дітям "побачити", крім малого Сашка, і дорослого оповідача.)
"Зачарована Десна" - кіноповість,
Чи хочете ви повністю прочитати твір? Обґрунтуйте своє бажання.

 

Читаючи "Зачаровану Десну", ми поринули у світ дитинства малого допит­ливого Сашка. Ставши дорослим, він зав­жди пам’ятав, хто він, звідки, якого роду. Геніальний кінорежисер Довженко був палким патріотом своєї землі, хоча жив далеко від неї; творчість його глибоко національна. Повість "Зачарована Десна" - це твір про Україну та українців. Як ба­чимо, любов до Батьківщини почина­ється з любові до отчого дому, батьків, природи,оточення.

 
"Коли б спитав мене хто-небудь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, який інструмент, яких музик, я б сказав, що більш за все я любив слухати...". (Клепання коси.)
"Піду на вулицю шанувати великих лю­дей... Піду знімати перед ними шапку й каза­ти...". ("Здрастуйте".) (Після обговорення цього епізоду покажемо малюнок П.Пустовойта "Грішник у дідовій шапці".)

"Якось однієї ночі в нашій хаті, що, як відомо, вже вросла по вікна в землю, сталося...". (Дві події.)

"Погодою у нас на сінокосі, щось, каза­ли, років з півтораста завідувала.... Це була, так би мовити, наша фамільна...". (Ворона.)

"Якось одного разу, загубившись у Борзні на ярмарку, де батько продавав дьо­готь,... щез". (Пірат.)
 "Човен наче захитався піді мною і по­шив з клуні в сад по траві поміж деревами й кущами повз погребню й любисток, проплив повз           …. … чомусь став маленький, меншень­кий від мене". (Діда, дід.)

 

Лінгвістичний експеримент «Позмагаємось з письменником»

(на місці пропусків вставити потрібні слова)

 

Перша мікрогрупа

«Дід любив гарну бесіду й...» (добре слово).
«Старі люди по дідовому кашлю...» (вгадували навіть погоду).
«Більше за все чомусь я любив...» (моркву).

«Хата Сашкова була схожа на...» (стареньку білу печерицю).
«Більше за все на світі любив я...» (музику).
«Доглядали мене змалечку аж чотири няньки. Це були...» (мої брати Лаврін, Сергій, Василько й Іван).
«Загинуло й щезло геть з лиця землі моє село не від води, а...» (від вогню).

Друга мікрогрупа

«Він був наш добрий дух..» (лугу і риби).
«Більше за все на світі дід любив...» (сонце).
«Так як дід любив сонце, так його мати, праба­ба наша, що її, як я теж уже аж потім довідався, звали Марусиною, любила...» (прокльони).
«Щоб замолити гріх, Сашко вирішив: «Піду на вулицю...» (шанувати великих людей).
«Коли б спитав мене хто-небудь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, [...] як сказав, що більш за все я любив слухати...» (клепання коси).
«...Не був ні професором, ні лікарем, ні інже­нером. [...] Він був такий великий косар, що сусіди забули навіть його прізвище й звали його... (Самійло-Косар).
«Батько заплакав: «Ой сини мої, сини! Дітки мої...» (соловейки).

 

Бліцопитування за змістом кіноповісті

 

Погребня була улюбленим місцем... (діда).
Дід прожив під сонцем близько... (ста літ).
Чому Сашко хотів, щоб його вкусила бджола? (Бо тоді б дали мідяну копійку.)
Якої картини боявся Сашко? (Картини Страш­ного Божого Суду.)

 

«Ось він стоїть переді мною далеко на киї­вських горах. Прекрасне лице його посиніло від німецьких побоїв. Руки й ноги спухли, і туга зали­ла йому очі слізьми, і голос уже однімає востаннє навіки. І я ледве чую оте далеке його... (робіть, діти, добро).
Батько Сашків не мав змоги купити чоботи че­рез, як він казав... (своє багатство).
Петро Довженко рятував людей від води на свя­то... (Пасхи).
Чим кожного разу закінчувалася косовиця? (Бійкою.)
Кого бачив Сашко одного разу на березі Десни? (Лева.)

 

Коні між собою говорили, що батько б'є не їх, а свою... (недолю).
Чому Сашка не взяли до школи? («Не развитий!» — сказав учитель.)
Як ви розумієте слова: «...дивлячись часом униз, не втратив щастя бачить оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах»?


Теги: Ткачук Л.М., Довженко
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 501/21


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar