Головна » Українська література

Олександр Довженко. Розповідь про письменника. Оповідання „Воля до життя”. Правдиве зображення трагічних подій Другої Світової війни

Мета:

·         ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом відомого українського письменника, кінорежисера О. Довженка;

·         удосконалювати вміння учнів читати і аналізувати прозовий твір, визначити тему та ідею твору;

·         розвивати вміння аналізувати вчинки героїв та навички творчої діяльності;

·         виховувати в дітей такі людські якості, як силу волі, наполегливість у досягненні своєї мети.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: ТЗН, DVD, портрет О. П. Довженка, портрет Героя Радянського Союзу С. Д. Довгополого, вислови, картки для роботи в групах.

 

Хід уроку

 

І. Організаційний момент.

ІІ. Оголошення теми, мети, завдань уроку.

Сьогодні у нас незвичайний урок, урок – проект, який ми підготували разом. Тема нашого уроку: „О. Довженко. Розповідь про письменника. Оповідання Воля до життя”. Правдиве зображення трагічних подій Другої Світової війни. Тема та ідея художнього твору”.

 

Завдання: - ознайомитися з життєвим та творчим шляхом О. П. Довженка;

- зі змістом оповідання „Воля до життя”;

- літературними поняттями тема та ідея художнього твору.

Гасло уроку: „Час – це дорогоцінний подарунок, що його дала нам доля, для того, щоб стати кращими, розумнішими та досконалішими”.

Німецький письменник

Томас Манн

Здається часу і не гаю,

А не встигаю, не встигаю!

Щодня себе перемагаю,

Від суєти застерігаю,

І знов до стрічки добігаю,

І знов себе перемагаю,

І не встигати не встигаю,

І ні хвилиночки ж не гаю!

Ліна Костенко

(На дошці портрет О. П. Довженка, під ним слова: „Довженко безсмертний. Він безсмертний тим, що любив свій народ і землю, яка була його колискою”. А. Малишко)

 

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

1.Слово вчителя.

- Господи залиш мені Сашка, оберігай його від поганих людей. Дай йому силу. Пошли йому щастя, щоб його люди так любили, як я його люблю: передчувала мати Одарка Єрмолаївна Сашкову долю, бо молилася й благала Бога.

Не випадково українська доля вберегла його. Сьогодні на уроці ми з вами поговоримо про видатного українського письменника, кіносценариста і режисера Олександра Петровича Довженка, який не тільки писав книги і знімав кінофільми, а й дуже любив музику та пісні, що їх гарно співала мати.

 

1 учень: Народився О. П. Довженко 10 вересня 1894 року в містечку Сосниця на Чернігівщині в селянській сім’ї. Рід Довженків був давній і славився довгожителями – прабаба письменника прожила понад 100 років, дід помер столітнім.

Батько Петро Семенович і мати Дарина Єрмолаївна були не письменні, але дуже хотіли, щоб усі діти вчилися.

О. Довженко дуже любив і поважав свого батька, як поетично про найдорожчу людину сказав письменник у „Зачарованій Десні” (..Багато бачив я гарних людей до слів...поки не звільнився від свого смутку.)

 

2 учень: В сім’ї Довженків, де зростало 14 дітей, від хвороби часто хтось помирав.

–„Коли я зараз пригадую своє дитинство і свою хату, і завжди, коли б я їх не згадав, у моїй уяві плач і похорон...” – з сумом писав Довженко.

Так, з 14 дітей в живих залишилися тільки Сашко та сестра Поліна, яка стала лікарем.

-Я й досі не можу дивитися на похорон. А тим часом вони проходять по всіх моїх сценаріях, по всіх картинах.

Через усю творчість митця пройде незабутній і багатостраждальний образ матері („ народжена для пісень, вона проплакала все життя, проводжаючи на завжди,”)

Так говорив О. П. Довженко про свою матір.

 

3 учень: Ще в дитинстві Сашко любив слухати розповіді дідів, як в молоді літа вони їздили в Крим по сіль. Серед них і його дід Семен „чесний і не злобливий” колишній чумак. Це він став прообразом мудрих дідів, яких створював митець у своїх фільмах. Вчився О. Довженко у Сосницькій початковій школі, а потім у вищій початковій школі, був допитливим і уважним учнем, захоплювався малюванням.

В 1911 році вступає до Глухівського учительського інституту. По закінченні О. Довженка призначають у Житомир учителем вищої початкової школи.

1920 рік О. Довженко вступає до партії більшовиків. Його призначають в Житомирі на посаду завідуючого партійною школою. Під час окупації їде до Києва, де працює секретарем губернського відділу освіти, комісаром 1 – го Українського державного театру ім.. Т. Г. Шевченка.

Довелося О.Довженкові працювати і у Варшаві і у Берліні.

Після повернення із – за кордону працював у Харкові художником – ілюстратором у газеті „Вісті”.

 

4 учень:У червні 1926 року О. П. Довженко виїхав в Одесу і влаштувався на кінофабриці режисером з переконанням, що саме тут він буде максимально корисним „своєму народові і партії”.

Світ О. Довженка людини і митця став багатомірним і несподіваним. Уже за кілька днів ним написано перший сценарій для своїх фільмів. Признався: „ Я люблю писати сам сценарії, я люблю, коли в мені народжуються ідеї, образи.

Першою пробою став фільм „Ягідка кохання”, що мав комедійний характер, але Олександр Петрович ніколи не зараховував його до свого творчого доробку.

Початком свого кінематографічного життя він розпочав із стрічки „Сумка дипкур’єра”, в якій окрім всього ще й знявся в ролі кочегара.

Мрією О. Довженка було національне кіно.

У 1928 році він за 100 днів знімає фільм „Звенигора” – історію українського народу від сивої давнини до сучасності. „Картину я не зробив, а проспівав, як птах”, - сказав митець.

Наступною роботою стає стрічка „Арсенал”.

А ще через рік у 1930 році на екрани виходить неперевершений шедевр світової кінокласики „Земля”, і виводить українське кіномистецтво на міжнародний рівень принісши Довженкові заслужену, світову славу.

Фільм „Земля” було названо серед десяти кращих кінострічок усіх часів і народів.

На початку 1933 року – переїздить до Москви, згодом з дружиною Ю. Солнцевою вирушає на Далекий Схід. Результатом відрядження стає фільм „Аероград”.

Напередодні війни працює над фільмом „Щорс” з темою народ у війні. За цю роботу митець був удостоєний Державної премії СРСР у 1941 році.

 

5 учень: З початком Великої Вітчизняної війни О. Довженко у п’ятдесятилітньому віці проситься на фронт. У продовж 1942 – 1943 років він як політпрацівник і військовий кореспондент працює у самому вирі воєнних подій на Північно – Західному, Сталінградському, Воронезькому фронтах, бере участь у визволенні Харкова і Києва. Водночас пише кіносценарії „Україна в огні”, „Повість полум’яних літ”, оповідання, статті, нариси.

 

6 учень: У 1948 році пише п’єсу „Життя в цвіту”, присвячену І. Мічуріну і цього ж року ставить кольоровий фільм „Мічурін”, який 1949 році здобув Державну премію СРСР.

1955 рік написана автобіографічна повість „ Зачарована Десна” (учениця зачитує початок від слів...До чого ж гарно й весело... до слів...любила проказувати вона.)

Пише сценарії кіноповістей „Відкриття Антарктиди”, „Поема про море”, „Прощай, Америко!”.

У листопаді розпочалися зйомки фільму „Поема про море”, а 25 листопада 1956 року О. П. Довженко раптово помер, йому йшов 63 – ій рік...

Уже після його смерті дознімається дружиною Ю. Солнцевою „Поема про море”, „Повість полум’яних літ”, „Зачарована Десна”.

У 1959 році за сценарій фільму „Поема про море” О. П. Довженко посмертно присуджується Ленінська премія.

 

Слова вчителя: Проходять роки, журавлині ключі вічності летять у безсмертя. Пам’ять про О. П. Довженка живе в народі. Герої його творів застерігають нас ловити кожен момент життя: „Життя таке коротке. Поспішайте творити добро, бо без нього не буде щастя ані вам, ані дітям вашим ні на цій, ні на якій планеті”.

На честь видатного митця у 2004 році було випущено ювілейну монету.

 

Спогади сестри: брат любив людей, бажав їм добра, нікому не робив зла. Біля нашої хати, завжди збиралися юрби дітей, вони ніколи не билися, тому що Сашко завжди їх налаштовував на добро. Він читав їм книжки, розповідав багато казок.

Бачачи, що в матері багато роботи він навіть сам собі прав сорочку. Він ходи завжди охайно одягнений, на ньому був старенький, але чистий одяг.

Пам’ятаю, мати дуже плакала, коли батько відвозив Сашка до Глухівського інституту. І скільки було радощів, коли він приїздив на канікули. Мати була весела, навіть пісні співала, коли чекала сина на канікули.

Брат завжди був привітним, і при зустрічі з матір’ю завжди цілував їй руки.

Я дуже любила брата. Він із самого дитинства піклувався про мене. І коли я закінчила школу він запропонував вчитися на лікаря.

Я часто приїздила до брата в гості в Москву. Квартира в нього була не багата, але чиста і в ній дуже багато книжок, які стояли рівненько в шафах на поличках.

Він мабуть передчував, що скоро помре, бо говорив: „Мені хоча б прожити ще 3 роки, але ж я так мало зробив, я майже нічого не зробив. Я повинен написати велику книгу, яку ношу в своєму серці, в своїх думках, в своїй голові.”

 

Слова вчителя: сьогодні ми з вами на уроці будемо читати оповідання, яке

О. Довженко написав в тяжкий період нашої країни, в роки Великої Вітчизняної війни 1942 року називається воно „Воля до життя”. Побудоване це оповідання на реальному випадку з практики військового хірурга Миколи Дудки, який був чоловіком сестри Довженка. Але навіть він, очевидець події, прочитавши Довженкову новелу, був вражений, як на основі окремого випадку письменник міг створити пам’ятник життєлюбству нашого солдата.

 

2.Робота над змістом оповідання О. Довженка „Воля до життя”.

а) прослухування оповідання; (не до кінця, учні самостійно дочитують твір)

б) робота над змістом оповідання;

- події, яких років зображені в оповіданні „Воля до життя”?

 

в) робота в групах;

- „Людина на війні – це воля. Є воля – є людина! Нема волі – нема людини! Скільки волі, стільки й людини”. Як ви розумієте ці слова з оповідання?

- чи можна вважати вчинок Карналюка подвигом?

- чому лікар сказав Іванові Карналюку: „Ви навчили мене жити”?

 

г) робота в парах:

- знайти й зачитати з оповідання цитати, які характеризують образ Івана Карналюка.

1. Сила волі, ненависть до ворогів. (від слів: „Побіжу, - думає, - поки не зійшов кров’ю... не доб’ють.)

2. ( Карналюк біг... роздер би на місці).

3. Любов до коханої і рідного краю. ( І рідна хата край села... найдорожча, -Галина)

4. Рішучість, сила волі. (Відтинайте! Ріжте швидше!... одкинути геть непотрібну руку.)

5. Бажання жити, воля до життя. (Перев’язку!.. – застогнав... Жить хочу!).

6. Іван Карналюк – нащадок запорожців. ( Ах! Ви гляньте який велетень!... Як він ввійшов, га!).

7. Вчинок героя приклад для наслідування. ( Ви навчили мене жити. Я схиляюсь перед благородством вашої волі.).

 

3.Ознайомлення учнів з поняттям тема та ідея твору.

-про що ж розповідається у творі?

Тема – це те, про що розповідається у творі, тобто ті явища життя, які відображає митець.

Темою оповідання є героїчний вчинок Івана Карналюка, його воля до життя.

Ідея – це висновок, який впливає з художнього твору, його основна думка.

Ідеєю оповідання є змалювання героїчного подвигу Івана – його життєлюбство; своїм прикладом він наділяв всіх вірою в життя, свої сили, саме тому наш народ і здобув перемогу у Великій Вітчизняній війні.

Визначте тему та ідею оповідання О. Довженка „Воля до життя”

 

4.Розповідь про С. Д. Довгополого Героя Радянського Союзу.

18 грудня 1906 року світлого погожого дня в с. Карабинівка в сім’ї селянина народився хлопчик Савелій. Але Батьківщина дала йому інше ім’я – Героя Радянського Союзу.

Проте ці славні дні ще попереду.

Чудові дитячі роки, ліс і Самара, ігри, ловіння риби, свіже повітря, перші радощі. Йому було одинадцять, коли ударив грім Жовтня, і весна нового життя прийшла в Карабинівку. В жовтневу революцію Савелій втратив батька. Так хлопчик залишився сиротою.

Йшли роки, хлопчик став юнаком, юнак – мужчиною. З 1931 по 1941 роки С. Д. Довгополий працював в рідному селі. Коли почалася війна він пішов захищати свою рідну землю. Він бився в шостому гвардійському полку, в Гвардійській Червонопрапорній стрілковій дивізії. Важкі бойові дороги, тяжке життя солдатське, кров і смерть, страхіття війни не зломили волю героя. В листах до своєї дружини він не раз писав: „Незабаром війна закінчиться і щастя прийде на нашу землю”.

23 березня 1945 року С. Д. Довгополий був поранений в Польщі в місті Гдиня.

Два тижні він пролежав у шпиталі, де і помер. Тіло його перевезли земляки до рідної Карабинівки, і поховали на місцевому кладовищі. А біля школи стоїть йому монумент, який був відкритий у 1985 році.

До підніжжя монумента дружина Героя Мотря Власівна Довгопола власно поклала квіти.

 

ІV. Підсумок уроку.

- чому навчило вас оповідання „Воля до життя”?

- які відкриття ви для себе зробили?

- як ви розумієте назву твору „Воля до життя”?

 

V. Домашнє завдання.

4 – 6: скласти хронологічну таблицю життя і творчості О. Довженка, прочитати оповідання „Воля до життя”;

7 – 9: скласти план до оповідання „Воля до життя”, виписати цитати до образу Івана Карналюка;

10 – 11: написати твір – мініатюру „Іван Карналюк – пам’ятник життєлюбству нашого солдата”.

Намалювати малюнок до твору


Теги: Довженко, Гончар В.В.
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 478/14


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar