Головна » Українська література

Олекса Стороженко. Короткі відомості про автора, його гумористичні твори. Робота з текстом оповідання „Скарб”

Мета: ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом О. Стороженка; визначити ідейно-тематичне спрямування його твору «Скарб»; дослідити морально-етичні проблеми в оповіданні; розвивати творчу уяву, увагу, пунктуальність, спритність, рішучість, образне та логічне мислення, вміння грамотно висловлювати свої думки, почуття, спостереження; сприяти вихованню кращих рис характеру на основі загальнолюдських моральних цінностей (шанобливе ставлення до людини праці і зневагу до ледарів).

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет О. Стороженка, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки), комп’ютер, мультимедійний проектор, презентація.

Епіграф:

Олекса Стороженко – один із кращих малярів

 нашого минулого, один із щирих козацьких патріотів...

 Б.Лепкий

Стороженко – талановитий оповідач,  

який добре володіє українською мовою.

І.Франко

Методи, форми, прийоми роботи на уроці: інтерв’ю з письменником, метод «Незакінчене речення», «Асоціативний рядок», метод «Мікрофон», «Вибери сам»

Клас: 7

Підготувала:

вчитель української мови та літератури

 гімназії № 9

Кіровоградської міської ради

Кіровоградської області

Дуняшенко Наталія Василівна

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

Вчитель:

- Добридень всім: всім учням і гостям,

 Здоров’я щиро зичу Вам.

 І ось іще один урок

 До вас прийшов за розкладом сьогодні.

 Отож озброймось книгою й пером,

 Щоб упірнуть у літературну нам безодню!

II. Мотивація навчальної діяльності

Вчитель:

 - Урок у нас сьогодні незвичайний, тож для того, щоб він був цікавим, вам потрібно побути синоптиком. Спробуйте спрогнозувати свої відповіді на уроці.

 Прогнозовані відповіді учнів:

 - На уроці я буду – веселкою – мої відповіді будуть яскравими та різноманітними.

 - На уроці я буду – хмаркою – мої відповіді будуть швидкими.

 - На уроці я буду – сонечком – я буду креативним.

Проблемні питання:

Що таке щастя, на ваш погляд? («Асоціативний рядок»)

Так поступово навколо слова "щастя", яке написане посередині дошки.

вимальовується словесна картина щастя.

Довідка: Радість, любов, задоволення, творчість, впевненість, цілеспрямованість, наполегливість, ніжність, дружба, турбота, здоров'я, усмішка, успіх, злагода, доброта, спокій, гармонія, повага, справедливість, сім'я,  вдача, віра, вірність, правда, чесність, милосердя.

 

- Переглядаючи "вернісаж" щастя, неважко зробити опис щасливої людини.

Яка людина є щасливою, а яка нещасною?

     3. В яких відомим вам творах художньої літератури порушувалася проблема щастя, смислу життя?

     4. Чи є людина сама творцем свого щастя?

Презентація-асоціація «Що таке щастя?» (виступ учня)

« Що таке щастя?» - спитаєте ви.

Це сонце і небо, поля і луги.

Це пташка в польоті й мурашка в траві,

Це все, що в нас є на прекрасній Землі!

Це водні простори: річки і моря,

У небі найперша яскрава зоря.

Це верби зелені, що стоять над річками

І грайливі хмарки, що летять над полями.

Це віддані друзі й родина твоя,

Це посмішка мами і сміх немовля.

Це мрія, що в нашому серці живе

І час, що як річка неспинно пливе.

«Що таке щастя?» - спитаєте ви.

Не кожен спроможен відповісти.

Та потрібно просто вірити в диво.

Мрій! Люби! Живи! І станеш щасливим!

Вчитель: Щастя – це стан, почуття найвищого задоволення. Щастя слід відчувати не тільки від задоволення власного «я», а від того, що ти зробив корисного для людей, яке твоє місце в житті.

Чи був щасливим головний герой  твору? Відповідь на це питання ми дамо протягом уроку…

III. Повідомлення теми і мети уроку (Слайд № 1-2)

IV. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

Вчитель:  Олекса Петрович Стороженко як письменник виступив у 50-60-х pp. XIX ст. Він увійшов в історію української літератури творами на історичну тематику і гумористичними розповідями. Письменник створив поетичний образ України, овіяний легендами, повір'ями, піснями. Він змалював образ кмітливого, дотепного українця, із вродженим почуттям гумору. І. Франко назвав Стороженка «талановитим оповідачем»,  який «добре володіє українською мовою».

«Інтерв'ю з письменником» (портрет) (Слайд № 3)

Знайомство із письменником та його творчістю (підготовлений учень виступає у ролі О. Стороженка, інші – журналісти, вчитель – заповнює анкету письменника).

Орієнтовні запитання:

1) Де і коли ви народилися? (Народився 24 листопада 1805 року у с. Лисогори, тепер Ічнянського району на Чернігівщині).

2) 3 якого роду ви походите? (Мої предки були сотниками і полковниками, походжу з давнього козацького роду).

3) Де ви навчалися? ( у «благородному пансіоні» при Слобідсько-Українській губернській гімназії в м. Харкові).

4) Відомо, що ви служили у війську. Чи брали ви участь у війнах? (З 18 років був на військовій службі, перебував у війську під час - турецької війни 1829 р. і придушення польського повстання 1831 p.).

5) Яким твором ви ввійшли в літературу?  (романом «Братья-близнецы» (1857) з підзаголовком «Очерки Малороссии прошлого столетия»).

6)  Доля щедро наділила вас талантами. Якими талантами, крім письменницького, ви володіли? (Блискуче грав на віолончелі, знався на історії світової музики, виявив неабиякий талант у малюванні та скульптурі).

7) Розкажіть про зустрічі із цікавими людьми, як вони вплинули на вашу творчість. (У 1825 р. в Немирові я подружився зі сліпим столітнім дідом, який багато розповідав про минуле, походи Кривоноса, князя Четвертинського. А в 1827 р. на Катеринославщині познайомився з 96-літнім запорожцем, який розповідав мені про Запорозьку Січ).

8) У яких виданнях друкувалися ваші твори? (У російських журналах та українському журналі «Основа»).

9) Які нагороди, відзнаки маєте? (хрест Святого Георгія, за воєнні звитяги в турецькій війні; медаль Академії мистецтв, за проект пам’ятника Несторові Літописця)

Вчитель:

О. Стороженко останні роки життя провів на хуторі поблизу м. Бреста (Білорусь), де й помер 18 листопада 1874 року.

Літературна спадщина О. Стороженка за обсягом невелика. Значна її частина – це твори російською мовою. Малу прозу можна поділити на такі групи:

твори на історичну тематику:

а) реальні сюжети («Голка»)

б) легендарно-фантастичні («Закоханий чорт»)

твори етнографічного характеру («Два брати», «Скарб», «Дурень»)
твори-анекдоти («Вуси»).

1863 видано двотомник його творів: «Українські оповідання». Твори Стороженка відзначаються своєрідним українським гумором, знанням народився міфології, образністю народної мови. Одним з таких оповідань є «Скарб».

Робота над твором О. Стороженка «Скарб» (с.147-152)

Передрозуміння твору:

Що сподобалось?
Що не сподобалось?
Що видалось шокуючим?
Що є незрозумілим?

«Подорож у текст»:

Першу частину виділяємо від початку до слів: «...а наш Павлусь і не схаменувся, як зоставсь круглим сиротою».

Словникова робота:

похолок (підліток);
левада (ділянка землі з сінокосом, городом, плодовими та іншими деревами); пуцьвірінок (тут: маленька дитина);
лика драти (тяжко карати, бити);
юродство (тут; безглуздий вчинок, неприродна поведінка);
дяк (помічник священика під час богослужіння, псаломщик);
опецькуватий (невисокий, але товстий, незграбний);
одутлуватий, одутлий (із розпухлим, набряклим обличчям);
салогуб (товстий губатий чоловік; зневажливо – про різника, торговця, міщанина);
вечорниці ( весняні й осінні зібрання молоді, на яких у будні влаштовувалися розваги і виконувалася певна робота, а у свята – гуляння);
небога (застаріле – бідолаха, сердега);
свита (старовинний довгополий верхній одяг з домотканого грубого полотна).

«Мозковий штурм»:

Хто є головним персонажем оповідання? (Павлусь)

2.     Якими були батьки Павлуся? («Були вони люди заможненькі, усього в них доволі: і поля, і скотинки, і худоби, і хата простора із садочком і левадою». «...І шанували, і пестували вони того одинчика!»)

3.     Як мати ставилася до свого єдиного синочка? («І що то вже за мати була! Між матірками — навдивовижу мати! Вже Павлусь був чималий пахолок, а вона ще возилася з ним, як із маленькою дитинкою. Було власними руками годує його, а він, телепень, тільки глита та, як той пуцьвірінок, знов рот роззявлює». «Така з неї добра і покірна жінка,

а як дійде діло до її Павлуся, то як скажена стане: і очі витріщить, і запіниться, і за ніж хапається: крий Боже, що виробляє!.. Кажу ж вам, що й між матерями навдивовижу була мати»)

4.     Через що мати нікуди не пускала Павлуся? («Усю зиму й осінь з хати не випустить: «Не ходи, синку,— каже,— холодно, замерзнеш, та ще, крий Боже, занедужаєш, то я й умру, не діжду, поки ти й одужаєш». Прийде весна або літо — знов не пускала: «Не ходи, синку, душно, сонце напече головку, голова болітиме». Цілісінький рік не дасть йому порогапереступити, хіба у неділю поведе до церкви та за ним і не молиться, та обома руками за його й держиться, щоб хто не то що штовхнув, а й не доторкнувся б»)

5.     Як реагував батько щодо надмірних пестощів жінки до сина? («Часом батько, дивлячись на се юродство, стане гримати на жінку і похвалятись, що він Павлуся віддасть у школу до дяка аж у друге село. Так куди!.. На яку радість ми його вигодували? Який з нього хазяїн буде? Що з ним станеться, як ми помремо? Останеться він на світі, мов сліпий без поводатаря!»)

6.     Опишіть Павлуся, застосовуючи текст твору («...Вигнало та розперло, такий став гладкий та опецькуватий! Пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки....Зроду не то, щоб ціп або косу у раках подержав,— не взявся й за лопату, щоб одгребти сніг од порога, або за віник, щоб вимісти хату»)

7.     Що мати вважала щастям для свого сина? («...Як Бог милосердний пошле йому щастя, то без нас житиме ще лучче, як теперечки!»)

8.      Через що мати не пускала сина на вечорниці? («...На вечорницях збиралися самі п’яниці та розбишаки, там тебе обідять, віку тобі збавлять. Почекай трошки — я сама знайду тобі дівчину, саму найкращу на всьому світі, саму роботящу, вона буде тебе і годувать, і зодягать, і доглядать, як рідна мати»)

9.     Як трапилося так, що Павлусь залишився сиротою? («...Через той мед занедужала небога та й вмерла. За нею вслід і батько ноги простяг, а наш Павлусь і не схаменувся, як зоставсь круглим сиротою»)

Другу частину виділяємо від слів: «Що з ним сталось?» до «Засміються парубки та й підуть від його».

Словникова робота:

Талан (доля, щастя);
лавка (крамниця);
ялова (безплідна, яка не має приплоду);
хура (віз);
колодка (деревина з видовбаною серединою, вживана для різних господарських потреб — як човен, посуд для напування худоби, вулик тощо);
неборак (бідолаха);
царина (пасовище, вигін).

«Мозковий штурм»:

Якими були наймити у Павлуся? («Наймит-парубок ще молодий, працьовитий, непитущий, а наймичка — теж чесного роду, осталась бідною сиротою, і покійниця прийняла її до себе, як рідну дитину») Як їм жилося в родині заможних людей? («За Павлусем і їм добре жилось; було чим-небудь йому угодють, то стара і дякує, і грошей їм дає, і добру одежу, а часом за наймита скотину у поле вижене, а за наймичку хату вимете і води принесе. Отож як умирала стара, то благословила наймита з наймичкою побратись, наділила їх худобою і аж руки їм цілувала та просила, щоб вони не обижали її Павлуся, доглядали б його і були йому рідним батьком і матір’ю, а вже вона на тім світі буде

благати Господа, щоб він милосердний послав їм усякого щастя і таланту»)

Чому життя Павлуся з наймитами після смерті батьків було щасливим? («Щастя, як горох із мішка, так і сиплеться на нашого Павлуся, і урожай у його луччий, як у других, і корів нема ялових. Накупили волів і послали кілька хур у Крим за сіллю, на Дін за рибою, построїли

шинок із лавкою та й годують скриню карбованцями, як свиню горохом. Кругом у сусідів талій давить скотину, а у Павлуся, як на сміх, хоч би один тобі віл іздох»)

Як наймичка у ставленні до Павлуся замінила йому мати? («Наймичка доглядала Павлуся, як рідна мати: і годує його, і голову йому змиє, і розчеше, і одягає, й роздягає, і стеле, так йому у вічі й дивиться, думку його відгадує...»)
Чим займався Павлусь щодня? У чому виявлялося для нього щастя? («...Цілісенький день їсть (а лопав здорово) та спить. Було прокинеться вранці — зараз наймичка і ставить перед його душею жарену курку або качку, або повнісеньку макітру вареників із сметаною; їсть неборак, аж за ушима лящить. Не вспіла наймичка його утерти, а він уже й уклався спати. Поспить на перині, лізе на піч спати ще у просі. Пообідає і знов куня; коли зимою, то знов у просо, а коли літом, то вийде у садок, ляже під грушею...»)
Що відповідав Павлусь хлопцям, які запрошували його на вечорниці? («Далеко. Якби вечорниці збирались біля моєї хати, то, може б, і пішов»)

Третю частину слід виділити від слів: «Раз на зелені свята зібралося парубоцтво шукати скарба» до слів «Спав, спав, аж поки навіки не заснув».

Словникова робота:

Зелені свята (Трійця, клечальна неділя);
заступ (залізна лопата для земляних робіт);
шолудивий (облізлии, лисий, нікчемний, огидний);
хорт (мисливська собака);
поміст (поверхня з дощок, покладена на якусь основу, підлога);
дукат (срібна або золота монета).

«Мозковий штурм»:

Куди і для чого вирішили піти хлопці на Зелені свята? («...Зібралось парубоцтво шукати скарба. Узяли із собою заступи, лопати і горілочки не забули та й пішли у степ»). Навіщо парубки хотіли взяти з собою Павла? («Візьмемо із собою на щастя... то вже певно знайдемо скарб: він такий щасливий, що такого і на всьому світі не знайдеш!»)
Що вам відомо про зелені свята  за народними віруваннями?

Виступ народознавця: (Слайд № 4-6)

 

Одним з найшановнішим святом в Україні вважається Трійця. Здавна це свято пов’язане з дивовижними народними віруваннями. Тиждень перед Трійцею (три останні дні цього тижня і три перші дні троїцького тижня) називають «Зеленими святами». Вважалось, цього тижня прокидаються мерці, виходять з води русалки. Люди в ці дні прикрашають свої житла зеленню, травами і квітами.

 «Зелений тиждень розпочинається з четверга. Цього дня дівчата йдуть в поле чи ліс і там «завивають вінки – на всі святки».

 Вінки виготовлялись з живих квітів або з березових гілок. Дівчата одягали їх на голови і ходили селом.

 В кожному регіоні були свої звичаї. В деяких – вінки зберігали до неділі, свята Трійці, і цього дня ворожили на вінках про довговічність батьків, сестер, братів, наречених. Вінок розвивали і якщо він ще не засох, то тому довго жити. Зрозуміло, що вінків було кілька: для батьків, сестри, брата, нареченого. Зів’ялі вінки кидали у воду. Вважалось, якщо вінок попливе – на щастя, потоне – на біду.

 В українських народних обрядах вінки є символами великої пошани, символами молодості й чистої, незаплямованої краси. Бо, вважалось, що дівчина, яка втратила свою невинність, вже не мала права одягати на голову вінок. До того ж, вінок з живих квітів, за народною уявою, був символом оборони від злої напасті.

В суботу, напередодні свята Трійці, до схід сонця дівчата й молодиці йшли в поле та на левади, рвали там запашне зілля: любисток, полин, чебрець, канупер, татарське зілля. А, ввечері зеленим гіллям клену, липи, ясену прикрашали свої хати та подвір’я. Ці гілочки, якими оздоблювали люди свої оселі та двори, називались клечальними. Запашними травами встеляли підлогу.

 Як відомо, наші предки молились і поклонялися деревам. Найсвятішим деревом вважався дуб. Відтак, ніяка жертва не була принесена без того, щоб не оздобити її гіллячком священного дуба.

Яких народних прикмет дотримувалися люди, щоб знайти скарб? («...Часом скарби і самі вилазять на верх землі, перекинувшись у яку-небудь пакость: у старого шолудивого діда, або у миршавеньке козеня, або у дохлу кішку»)
Як пожартували хлопці з Павла Лежня? «...Візьмемо сього (дохлого) хорта та шпурнем Лежневі в хату — нехай се буде той скарб, що Бог йому у вікно вкине»)
Яке фантастичне явище відбулося після того, коли парубки через вікно Павлусевої хати кинули дохлого хорта? («...А він, як бебехнеться об поміст, так і брязнув, і задзвенів, і, як жар, по всій хаті розсипався дукатами!»)
Як О. Стороженко висловився стосовно щастя Павлуся? («Сказано:  як кому Бог дасть щастя, то не треба йому й рідної матері, не треба і скарбу шукати: сам скарб його знайде. А другому неборакові на бездоллі у те ж саме вікно, у котре вкинувся скарб, улізе злодій і останню сорочку витягне; не поробить день, то на другий і їсти нічого»)
Як склалося життя Павлуся після його одруження? («Найшлась і дівчина, що, як той скарб, сама до його лицялась. Послав йому Господь і діточок покірних, працьовитих, не таких, як він пудофет... І віку йому таки чимало протяг Господь: до білого волосся доспався. Спав, спав, аж поки навіки не заснув»)

Четверта частина – від слів: «Що таке на світі щастя...» до кінця оповідання — не потребує словникової роботи. Вона є найважливішою для обговорення на наступному уроці проблеми щастя.

«Мозковий штурм»:

Чи вважаєте ви, що щастя в тому, щоб нічого не робити, як Павлусь? Яку відповідь надає з цього приводу автор? («Зовуть щасливими і тих, що увесь свій вік нічого не дбають, як мій Павлусь. Бог їм усе дає, а вони нудяться світом, не знають, що у них є і чого їм треба»)
Чому О. Стороженко у творі порівнює дружину Павлуся зі скарбом?  Порівняйте власну думку про смисл щастя з тим, яким його вбачає автор твору. Зробіть висновок.
 З якими питаннями О. Стороженко звертається до читача? («1)...самі одгадайте, чи мій Павлусь справді щасливий, чи, може таким тільки прозвали його зави сливі люди? 2)...Ніхто б не схотів бути Павлусем?»)
Чому О. Стороженку цікаво дізнатися від читачів відповіді на запитання, які зазначені наприкінці твору?

3. Морально-етичні проблеми, порушені автором в оповіданні «Скарб»:

проблема лінощів (образ Павла);
проблема працьовитості (образ наймита);
проблема батьків і дітей: любов та байдужість (образи матері, батька і Павла);
проблема добра та зла (бажання щастя дитині; ставлення до інших / сліпа материнська любов; невдячність дитини; неробство);
проблема щастя (бачення щастя матір'ю, Павлом, парубками, символічний образ скарбу).

4. Тема: зображення щасливої долі Павлуся Лежня, який протягом свого життя був ледачим і в той же час байдужим до всього.

5. Ідея: засудження заздрості, підступництва тих, хто зазіхає на чуже майно; ледачого, паразитичного життя.

6. Композиція:

Експозиція: надмірна опіка матір’ю свого сина Павлуся.

Зав’язка: смерть батьків Павлуся, його сирітське життя.

Кульмінація: дохлий хорт у хаті Лежня виявився дукатами.

Розв’язка: роздуми автора про смисл життя, про щасливу людську долю.

7. Сюжет:

У заможній родині був син Павлусь, якого мати дуже опікала: годувала, не дозволяла йому працювати, ходити на вечорниці. Після смерті батьків Павлуся доглядали наймити, за яких він жив спокійним, розміреним життям. Павлусь цілими днями їв або спав. Одного разу хлопці вирішили піти шукати скарб і запропонували до цього залучити і Лежня (так парубки прозвали Павлуся). Той не захотів. Вважалося, що саме «якась пакость» може переутворитися на скарб. Побачивши край дороги дохлого хорта, вони принесли його до хати Павлуся і кинули йому через вікно. Хорт, впавши на поміст, перетворився на дукати. Ось який щасливий Павлусь! Незабаром Лежень одружився, були діти, але працьовиті, покірні, слухняні, всі в дружину. Так Павлусь спав, спав, спав, поки не заснув навіки.

8. Жанр: гумористичне оповідання (Оповідання — невеликий прозовий твір, сюжет якого заснований на певному епізоді з життя одного персонажа (іноді кількох))

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

1. «Скарб» О. Стороженка починається рядками:

а) «жили-були дідусь з бабусею»;

б) «був собі чоловік та жінка»;

в) «а чи знаходили ви будь-коли скарб?».

2. Павлусь був сином:

а) заможних людей;

б) діячів театрального мистецтва;

в) священика.

3. Любов матері до Павлуся виявлялася в тому, що вона:

а) надто опікала сина;

 б) хотіла, щоб він став багатим;

в) намагалася надати йому можливість отримати вищу освіту.

4. Як Павлусь лягав спати, то мати співала йому колискової про:

а) котка;

б) мишеня;

в) русалоньку.

5. Батько хотів віддати Павлуся навчатися:

а) до чоловічої гімназії;

б) у школу до дяка аж у друге село;

в) до колегіуму.

6. Руки у Павлуся були такими, як у:

а) кріпосного селянина;

 б) панночки;

в) кухаря.

7. «Останеться він на світі, мов сліпий без поводаря!» — так про Павлуся висловився:

а) батько;

б) парубок;

 в) сусід.

8. Мати не пускала двадцятирічного Павлуся на вечорницю через те, що:

а) там було багато незнайомих хлопців із сусіднього села;

б) необхідно виконувати господарську роботу;

в) збиралися там самі п’яниці та розбишаки.

9. Вночі у Павлуся розболівся живіт, і тому він почав просити:

а) кефіру;

 б) меду;

в) пігулку.

10. Хто доглядав за Павлусем після смерті батьків?

а) бабуся;

б) наймит з наймичкою;

в) дядька з тіткою.

11. «...Як горох із мішка, так і сиплеться на нашого Павлуся...»:

а) лихо;

б) щастя;

в) золото.

12. Найкращим в господарстві Павлуся був:

а) ставок з рибою;

б) густий ліс з грибами, ягодами, горіхами;

в) урожай.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Дослідіть, як застосування фантастичних елементів у творі допомагає розкрити його смисл і зрозуміти назву оповідання. Власні спостереження узагальнити, посилаючись на фантастичний матеріал твору.

2. Чому, на вашу думку, Павлуся вважали щасливим? Чи справді він є таким? Відповідь вмотивуйте.

3. За сіллю хури Павлуся їздили до:

а) Слов’яногорська; б) Одеси; в) Криму.

Картка № 2

1. Чи хотіли б ви бути схожими на Павлуся? Висловіть власне ставлення щодо цього героя твору.

2. Як, на ваш погляд, сам автор ставиться до Павлуся? За допомогою яких художніх засобів він його зображує? Наведіть приклади.

3. З одного ройка бджіл Павлуся «розроїлось колодок...»:

а) двадцять; б) десять; в) тридцять.

Картка № 3

1. Які б ви поради надали Павлусю стосовно того, щоб змінити його пасивний образ життя? Яким чином це було запроваджено?

2. Прокоментуйте думку О. Стороженка «Не той тільки щасливий, що сам натріскається і виспиться, а той, що й другого нагадує...» Зробіть ґрунтовний висновок.

3. Цілими днями Павлусь:

а) читав книги і слухав музику; б) їв та спав;

в) гуляв на узбережжі річки і ловив рибу.

VІ. Підсумок уроку. Оцінювання учнів

Вчитель:

Кожна людина унікальна. Отже, сенс життя ви повинні знайти самі. Пошук особистого сенсу життя – це особиста справа кожного. Безцільна, безглузда життя робить людину нещасною. Якщо ви не ставите перед собою цілей, ви створюєте собі проблеми. Якщо ви не рухаєтеся усвідомлено, вами рухають обставини. Кожна людина виконує свою місію. Ваша місія – це заняття, до якого ви найбільше схильні, те, до чого найбільш здатні. Наявність мети саме по собі дає людині щастя і сили рухатися далі…

«Незакінчене речення»

•    Я можу… переказати сюжет оповідання Олекси Стороженка «Скарб».

•    Я вмію… сформулювати тему, ідею твору; висловлювати власні міркування про сенс людського буття, щастя людини.

•    Я знаю… морально-етичні проблеми, порушені автором в оповіданні.

VІІІ. Домашнє завдання

«Вибери сам»:

Достатній рівень:

Скласти план до характеристики образу Павлуся, дібрати цитати.

Високий рівень:

Пошуково-дослідницька робота: «Зв’язок твору «Скарб» із фольклором».

Елементи фольклору

Приклади з твору

Казковий сюжет          

 

Зачин: «Були собі чоловік та жінка..» перетворення хорта в скарб

Ставлення до лідерів

 

Павла прозвали Лежнем. Хлопці сміються над Павлусем

В основі сюжету - одна визначна подія

У центрі оповідання – історія Павлуся Лежня

Контраст

 

Павлові протиставлені його батьки, наймити, селяни, дружина й діти

Легенда

 

Розказують люди, що часом скарби самі вилазять на верх землі, перекинувшись у

 

Прислів’я та приказки

яку-небуть пакость: у старого шолудивого діда,або миршавеньке козеня, або у дохлу кішку.

Як кому Бог дав щастя, то не треба тому й рідної матері.

Водиться, як з малою дитиною.

Їсть, аж за вухами лящить.

Господь благословив на добрі діла.

Хвалить шинкар п’яницю, а дочки за нього не віддасть.

Фразеологізми

Ноги простяг, нудяться світом, з хати носа не виткнеш,останню сорочку не витягне, навіки заснув, голову важко держати на плечах

Порівняння – вислови

Руки білі та ніжні, як у панночки

Щастя, як горіх з мішка сиплеться

Як жар,…розсипався дукат

Діалоги

Між батьком і матір’ю

Наймитом і Павлусем

Павлом та парубком

Наймитом та парубком

Слова зі зменшено-пестливими суфіксами

Заможненькі, одинчик, цілісінький, маненька, манесенький, миршавеньке, нічогісінько, гарненько.

 

Написати невеликого листа (чотири-п'ять речень) головному героєві оповідання «Скарб», висловивши в ньому свої побажання щодо поліпшення способу його життя.

Література:

1. Ефремов С. Історія українського письменства. — К., 1995.

2. Зінченко Н. Українська минувшина у творчості Олекси Стороженка // Рідний край. — 2004. — №2 (11).

3. Стороженко О. П. Закоханий чорт. Історико-фантастичні повісті та оповідання. — К., 2001.

4. Стороженко О. П. Марко Проклятий. Оповідання. — К., 1989.

5. Чупринін О. О. Усі уроки української літератури в 7 класі. – Х.: Вид. група «Основа», 2008. – 537, [7] с. – (Серія «12-річна школа»).
6. Чупринін О. О. 12-річна школа. Сучасний урок української літератури в 7 класі. — Х.: Вид. група «Основа»: ПП «Тріада+», 2007. — 192 с. — (Б-ка журн. «Вивчаємо українську мову та літературу»; Вип. 8 (45)).

7. Садкіна В.І. 101 цікава педагогічна ідея. Як зробити урок. – Х.: „Основа”, 2010.- 88 с.


Теги: Стороженко, Дуняшенко Н.В.
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 1195/36


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar