| Головна » Українська література |
Мета: поглибити знання учнів про життєву долю В.К.Винниченка; ознайомити з життєвим та творчим доробком А.Тарковського, навчати аналізувати зміст оповідань, висловлювати своє ставлення до зображуваного, виділяти риси характеру Федька й Толі, коментувати їх, знаходити відмінне та схоже (Федько «Федько-халамидник» – герой-оповідач твору «Точильники»); розвивати культуру зв’язного мовлення, увагу, вміння робити висновки; сприяти вихованню порядних, чесних людей, які вміють постояти за себе. (Слайд № 2) Тип уроку: комбінований (з використанням інформаційно-комунікаційних технологій: мультимедійні слайди) Форма уроку: урок-дослідження Обладнання: тексти В.Винниченка «Федько-халамидник» та А.Тарковського «Точильники», ілюстративний матеріал, комп’ютер, мультимедійний проектор Методи і прийоми: робота в групах, метод „Мікрофон”, «Сенкан», «Гронування», «Займи й обґрунтуй позицію», «Діаграма Вена», «Кольорова феєрія» Очікувані результати: · знатимуть про В.Винниченка як неординарну особистість; · аналізуватимуть оповідання В.Винниченка «Федько-халамидник» та А.Тарковського «Точильники»; · усвідомлять роль лідерства, значення мети в житті кожної людини.
Хід уроку: I. Організаційний момент Вчитель: Уже дзвінок нам дав сигнал: Працювати час настав. Тож і ми часу не гаймо. Роботу швидше починаймо. (Слайд № 3) Усміхніться один одному, подумки побажайте успіхів. Для того, щоб впоратися на уроці з завданнями, будьте старанними і слухняними. Девіз нашого уроку: Не просто слухати, а чути. Не просто дивитися, а бачити. Не просто відповідати, а міркувати. Дружно і плідно працювати. II. Мотивація навчальної діяльності учнів Вчитель: «Кого у нас читають? Винниченка. Про кого скрізь йдуть розмови, як тільки річ торкається літератури? Винниченка. Кого купують? Знов Винниченка»,— так про письменника, з постаттю якого ми сьогодні продовжуємо більш глибоке знайомство, говорив М. Коцюбинський. Сьогодні на уроці ми з вами перегорнемо декілька біографічних сторінок В.Винниченка та А.Тарковського, проаналізуємо оповідання «Федько-халамидник» та «Точильники» вищезазначених авторів та спробуємо дати відповідь на проблемне питання: Неслухняність чи спосіб утвердження власного Я? Працювати ми будемо в групах, в кожній з яких будуть: літературознавці, мовознавці, оратори, аналітики, прогнозисти. Отож починаймо... Наша група від уроку очікує... (прогнозисти, метод «Мікрофон») Етапи роботи на уроці:
III. Актуалізація опорних знань Вчитель: Сторінка перша: „Життя, сповнене випробувань…» Завдання: Кожній групі було дане завдання випереджального характеру:
Довідка: Перша група: (Слайд № 4) 1. Коли, де, в якій сім’ї народився В. Винниченко? 2. Скільки в сім’ї Винниченків було дітей? 3. Де навчався письменник? 4. Чиїми творами захоплюється? 5.Як називалось перше оповідання В. Винниченка? 6. З якого оповідання «починається» Володимир Кирилович, як дитячий письменник? 7. Яку посаду обіймав Винниченко в 1917 році після створення Української Центральної Ради? 8. Прокоментуйте щоденниковий запис поета: "Нехай український обиватель говорить і думає, що йому хочеться, я їду за кордон, обтрусюю з себе всякий порох політики, обгороджуюсь книжками й поринаю в своє справжнє, єдине діло — літературу… Тут у соціалістичній совєтській Росії я ховаю свою 18-літню соціалістичну політичну діяльність. Я їду як письменник, а як політик я всією душею хочу померти". 9. Коли помер Володимир Винниченко, де похований?
26 липня 1880 р. у м. Єлисаветграді у селянській родині; - «Кумедія з Костем» - 1909 рік;
очолив Генеральний секретаріат і став генеральним секретарем внутрішніх справ; Друга група: (Слайд № 5) Високе, світле чоло, глибокий, розумний, проникливий погляд – весь обрис свідчить про гідну затятість, помножену на самовпевненість, віру в безмір власних сил, титанічну натуру, сповнену сталевої міці, сили волі, завзяття, грандіозної енергії і витримки, але водночас добру і душевну людину. Третя група: (Слайд № 6) Вольовий, упертий Був діяльним, переконував, доводив Гостро ставав в оборону свого мужицького походження Революціонер-практик Винниченко Імпульсивний, темпераментний Писав, малював, емігрував Емоційна, легко збудлива натура Бесіда: 1. Дайте визначення оповідання як літературного жанру (невеликий прозовий твір, у якому розповідається про якийсь епізод з життя одного персонажа (або кількох)) 2. Які оповідання про дітей ви вже вивчали в 5-му класі? Чим вони вам запам’яталися? («Сосонка» О.Пчілка, «Лось» Є.Гуцало) 3. Чим твори про дітей близькі вам? 4. Які риси характеру в людині ви поважаєте, а які засуджуєте? (добро, порядність, чесність/зло, непорядність, брехливість) IV. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу Вчитель: Сторінка друга: «Аналізуємо твори» В. Винниченко «Федько-халамидник» 1. Виразне читання твору (с. 61- 76 ) або переказ фрагментів за ілюстраціями (Слайд № 7) – виступ оратора 2.Словникова робота: (виступ мовознавця) (Слайд № 8) Халамидник – бешкетник, пустун, урвитель. Незабрукована – вулиця, не вимощена камінням. Розсотувати – розмочувати, розкручувати. Набакир – набік. Проскура – церковний хлібець. Ринва – труба або жолоб для стікання води. Пацати – ляскати по воді. Випещені – доглянуті. Шворка – тонкий мотузок. 3. Бліц-опитування: 1. Хто головний герой оповідання? (Федько) 2. Назвіть другорядних дійових осіб. (Толя, батьки Федька, батьки Толі, Стьопка, Спірка, Гаврик) 3. Чим Федько відрізняється від своїх товаришів? (він був справжнім лідером, який не боявся відповідати за вчинки інших, жертвував собою, коли того вимагали якісь обставини) 4. Як Федько ставиться до своїх друзів? Що в його поведінці вам подобається, а що ні? 5. Хто були батьки Федька? (Головний герой має обох батьків. Про тата відомо, що він працює в типографії, місце роботи мами невідоме. Знаємо лише, що обоє дуже зайняті, працюють з ранку до ночі, на виховання сина часу не вистачає і тому цей обов'язок перекладено на школу, до якої їхній син далеко не завжди ходить. Батьки з'являються вдома лише ввечері, утомлені після роботи і в них нема вже і особливого бажання займатися сином. Проте майже щодня Федько влаштовує різні розваги, витівки, які закінчуються для нього побиттям.) Що можна сказати про їхнє життя? (бідні) 6. Як виховують вони свого сина? 7. Чи поважає Федько своїх батьків? (Так: він розуміє, що за пустощі повинна бути розплата) 8. Охарактеризуйте Толю. (Син хазяїна того будинку, де жила Федькова родина) 9. Батьки Толі. Які вони? (Вони багаті, виховані і освічені. І ці батьки постійно тиснуть на свою дитину, забороняючи їй робити те, то вона бажає. Тому особливої вини Толі у тому, що він «делікатний і смирний», нема. Він вихований в середовищі, представники якого вважають себе кращими за інших. Уже із самого дитинства пін звик, що якщо добре попросити, то батьки йому все дозволять, що можна на когось звалити провину, і батьки в це вірять, особливо, коли винним робиш звичайних бідних людей. Толя вже так звик відбріхуватися, що не уявляє, як може бути по-іншому) 10. Як Толя ставиться до своїх батьків? 11. Чому Федько вирішив піти на річку й покататися на крижині? (дитяча цікавість, потреба самоствердитись) Завдання випереджального характеру Слайд № 9 (дослідники): Про яку церкву згадується у творі? (Богоявленську) Що хотів довести до відома читача автор цією згадкою? (1615 року, коли було засновано Київське церковне братство, воно отримало в подарунок маєток на Подолі поруч із Маґістратською площею. Цей розкішний дар надійшов від далекоглядної жінки Гальшки (Єлизавети) Гулевич; вона поставипа вимогу, щоб ту землю було вжито під монастир, притулок для прочан, під школу для дітей шляхетського і простого роду. Протягом наступних десятиліть Братський монастир і Академія при ньому процвітали, підтримувані поколіннями української шляхти. Особливо сприяв їм гетьман Мазепа; він збудував між 1690-93 роках велику нову кафедральну Богоявленську церкву, а 1703 року почав будівництво кам'яного дому Академії. Комплекс будівель Братського монастиря був водночас і релігійним і освітнім закладом. Слайд № 10 Після перемоги більшовизму на Україні Братський монастир було закрито. У 1935 році цю велику й масивну будівлю зруйнували, а її дзвіницю розібрали. Часто перебудовувану трапезну монастиря, сонячного годинника з вісімнадцятого століття і пізніші монастирські будівлі залишено. Цим радянська влада яскраво показала, що радянські планувальники, руйнуючи одну з найбільших пам'яток української історії, не розчищали місце для нових будівель чи парків, але винищували те, що вони вважали небажаними (або навіть більше — шкідливими) українськими національними символами, які перешкоджали створювати нове соціалістичне суспільство. Церква – то є символ краси, величі, душевної гармонії = знищення; Федько – уособлення честі, совісті, добра = смерть) 13. Яка людина могла б вирости з Федька, а яка – з Толі? Аргументуйте вибрану позицію. Цитатна характеристика образів: Діти, на дошці ви бачите імена наших героїв. Напишіть, будь ласка, слова (слова-антоніми), з якими асоціюються у вас ці хлопчики. (Червоний колір, яким написано ім’я Толя, начебто застерігає нас, промовляє, що не можна чинити так, як Толя. А зелений, як світло світлофора, відкриває нам дорогу до доброти, чесності, благородства, дружби). Гронування (Ім’я написано (Ім’я написано зеленим кольором) червоним кольором) Федько Толя Це був чистий розбишака-халамидник; Толя був син хазяїна того будинку, де вони жили. Це була дитина ніжна, делікатна, смирна. Делікатний
Спокій був його ворогом. Жвавий Він завжди виходив на двір трошки боязно… соромливо посміхався своїми невинними синіми очима. Повільний …перший по силі на всю вулицю. Сила …бідненький Толя приходив додому задрипаний, подраний, з розбитим носом. Руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає. Явний; відвертий Мати про Толю: «То дитина благородна, ніжна, а ти (про Федька) мужичня, «мурло ти репане». Таємний; вдаваний А давай об заклад, що перейду на той бік. Сміливість
Толі холодно й страшно. Толі зробилося страшно… ноги ослабли, сковзались по льоду. Толя розтерявся… Боягузтво Федько відвів очі від Толі, похилився і тихо сказав: - Повів. Людяний; альтруїст
Йому було цікаво подивитись, як будуть ховати Федька-халамидника. Бездушний; егоїст
…він раптом вертається і віддає змія. Достойний Толя одійшов од вікна, перекрутився на одній нозі й побіг гратися з чижиком. Негідний Федько брехати не любить. Правдолюб; чесність Папочко!.. Мамочко!.. Я не винен!.. Підлість; брехня
Не любить також Федько товаришів видавати. Товариш
А. Тарковський «Точильники» 1. Виразне читання твору (Додаток № 1) 2. Усна бесіда: 1. Що вам відомо про Арсена Тарковського? (Громадський діяч, письменник, поет, мемуарист. Народився 25 червня 1907 року в родині Олександра Тарковського, громадського діяча, народовольця. Навчався в приватній класичній гімназії М. Крижанівського. У 1924 р. їде до Москви, де працює у газеті «Гудок». У 1940 р. стає членом Спілки письменників СРСР. Багато і плідно працює в евакуації. У період «відлиги» виходить перша після довгої перерви збірка «Перед снегом» (1962). Далі були книги «Земле - земное» (1966), «Вестник» (1969), «Стихотворенья» (1974). У 80-ті роки - «Зимний день», «Избранное», «От юности до старости», «Быть самим собой». Лауреат Державної премії Туркменської PCP. Нагороджений орденами Дружби народів і Трудового Червоного Прапора. Помер 27 травня 1989 року. Похований на кладовищі в Передєлкіно. Посмертно присуджено Державну премію СРСР). 2. Хто такий точильник? (Точильник а, ч. 1. Той, хто займається гострінням різальних інструментів; гострильник. Мічурін ішов містом і вигукував деренчливим голосом, наслідуючи точильників ножів (Довж., І, 1958, 440); У правому заглибі корми точильник гострив ножі, а трохи збоку від нього сиділа група комсомолят (Епік, Тв., 1958, 300); // Робітник, що виготовляє що-небудь точінням. 2. Жук, шкідник деревини. Столярні вироби й кімнатні меблі пошкоджуються личинкою жучка — меблевого точильника (Стол.-буд. справа, 1957, 52). 3. Що сподобалось? (Відданість справі: «Дивитися на точильний вогонь я міг годинами. Тоді ніщо у світі не відволікло б мене від мого молитовного споглядання») 4.Що не сподобалось? («Самостійність»: «Раптом мене осяяла солодка і злочинна думка: самому піти на базар і подивитися на точильників. І я здійснив цей задум. Я переліз через паркан і сусідським подвір'ям, щоб мене не спіймали біля наших воріт, вийшов на Інгульську вулицю») 5.Що видалось шокуючим? (Бунт проти надмірної непокинутості, проти світу дорослих, які вже вибудовують його життєву модель) 6.Що є незрозумілим? (Чому хлопчик заперечує малярство, яке персоніфікується в образі художника Фастовського (той малює «якісь гриби,паляниці в кошиках і забитих птахів», а ще любить смажених голубів і стріляє з монте-кристо); натомість його вабить праця, що має матеріальне втілення, її результат – наточені предмети, символом-знаком якої постає потік згасаючих леліток) 7.Батьки героя-оповідача? Що можна сказати про їхнє життя? 8.Герой твору – особистість? 9.Ви хотіли б бути схожими на нього? Чим? 3. Тест-опитування «Чи уважні ви?»: 1. Ким був в дитинстві герой-оповідач твору? А) сонцепоклонником; Б) вогнепоклонником; В) водо поклонником. 2. Як звали куховарку? А) Соня; Б) Марія; В) Тоня. 3. Дивитися на точильний вогонь я міг: А) хвилинами; Б) годинами; В) місяцями. 4. Ким мріяла бачити свого сина мати за професією? А) точильником; Б) будівельником; В) художником. 5. Що взяв батько, коли пішов із дому? А) мішок; Б) ціпок; В) ножик. 6. Що не приваблювало героя-оповідача по дорозі на базар? А) морозиво; Б) точильники; В) бублична. 7. Які рослини були біля вибіленої вапном мазанки? А) мальви, соняшники і тютюн; Б) жоржини, соняшники і тютюн; В) чорнобривці, соняшники і тютюн; 8. Що винесла герою дружина точильника? А) кухоль молока і великий шматок хліба; Б) кухоль води і шматок хліба; В) кухоль молока і шматочок сиру. 9. Чим задобрювали хлопчика, щоб він не втік наступного разу? А) котлетами; Б) молоком; В) варенням. 10. Який художник був ненависним герою-оповідачу? А) Фастовський; Б) Сальвадор Далі; В) Клод Моне. 11. Яка тема оповідання? (показ відкритого серця дитини, яке протиставляється жорстокості дорослих, потворності суспільства) 12. Ідея твору? (возвеличення незрадливості своїх намірів і водночас засудження схильності до нерозважливих вчинків) Вчитель: Сторінка третя: «Спільне та відмінне» (Слайд № 11) [Диаграмма Венна] Закріплення вивченого матеріалу Перша група: Скласти літературний портрет Федька. - Хлопчик має твердий характер. Він не тільки не принижується до плачу, він ніколи не бреше, хоч би чим йому загрожувала правда, не просить пом`якшити кару чи помилувати, коли б`ють, на витівки цей жвавий і відчайдушний хлопчина мастак, тож і б`ють його часто і здебільшого за діло. Узагалі «спокій був його ворогом». Друга група: Взяти інтерв’ю у друзів Федька: Стьопки, Спірки, Гаврика. Хлопці розповідають: - Це був справжній розбишака-халамидник. Наче біс який сидів у хлопцеві! - Ми всі гралися тихо, лагідно, а Федькові обов’язково хотілось побитися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. - Битися з ним і не пробуй – перший по силі на всю вулицю! Третя група: Перекажіть від імені матері Федька, що вона думає про свого сина? - Мій синочок Федько був справжнім сибірякою. Часто хлопці з вулиці жалілися своїм батькам на нього, а ті про це розповідали мені. Я дуже втомилася від цих прикрощів, які завдавав хлопець, адже через нього ми могли залишитися без даху над головою. Я його постійно лаяла, грозилася, а він хоч би слово з уст, сидить і мовчить. Рефлексія. Оцінювання учнів «Займи й обґрунтуй позицію» Скажіть, чи можна вважати Федька та героя-оповідача ідеальними людьми? Так Деякою мірою Ні Проблемне питання: Так все ж таки: Неслухняність чи спосіб утвердження власного Я? Вчитель: Поряд з гарними рисами у них уживаються і погані: звичка бешкетувати, інколи у своїх пустощах вони не знають межі. Не буває на світі ідеальних людей так само, як і абсолютно поганих. Чи задоволені ви своєю роботою? («Кольорова феєрія») (Слайд № 12) Червоний – так
Жовтий – ні
Зелений – не зовсім
Домашнє завдання (Слайд № 13) «Вибери сам»: Достатній рівень: Скласти усний твір на одну з тем: - «Якби я був Федьком…» - «Бешкет для Федька — це забаганка чи потреба душі?» - «Смерть Федька — це наслідок простуди чи душевної черствості рідних батьків?» Високий рівень: - Які моральні цінності роблять людину душевно багатою?
Справедливість Несправедливість Милосердя Бездушність Правда Брехня Добро Зло
Федько Толя
Герой-оповідач Бібліографія: 1. Яровенко Т.С. Володимир Винниченко: Від єлисаветграда до мужена: Дайджест-конспект життя і творчості за матеріалами досліджень Володимира Панченка.-Кіровоград / Друкується за рішенням вченої ради Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського(протокол № 5 від 21 грудня 2010 року) 2. Колесник С.О. «Федько-халамидник»: роздуми над раритетним виданням 3. Панченко В. Будинок з химерами. Творчість Володимира Винниченка 1900 – 1920 рр. у європейському літературному контексті. – Кіровоград, 1998. – С.22. 4. Панченко В. Володимир Винниченко: парадокси долі і творчості: Книга розвідок та мандрівок / Худож. оформ. Д. В. Мазуренка. – К.: Твім інтер, 2004. – С.10-14. 5. Панченко В., Присяжнюк С. Федько-халамидник та інші / Дивослово, 2005.- № 7.- С.23. 6. Паскевич Н. Володимир Винниченко / Усе для школи. Українська література. 10 клас. Випуск 6. – «Всеувито», 2001.- С. 53. Процюк С. Маски опадають повільно. Роман про Володимира Винниченка ("Академія") Додаток № 1 ТОЧИЛЬНИКИ У дитинстві я був вогнепоклонником. На базарі, у тому місці, де ми мешкали, був точильний ряд. Там стояло душ зо двадцять обшарпанців біля своїх верстатів, схожих на прядки. Час від часу увесь цех точильників, немов за командою, з місця здіймався і розбрідався по місту. Тоді на вулицях лунав, повторюючись у басах і тенорах, наспів, який діяв на мене, як сурма на бойового коня: - Точити ножі-ножиці, бритви гострити! Куховарка Соня виносила точильнику свої ножі, швачка вибігала з ножицями, а він розташовував свій нехитрий табір біля воріт. Ніж виблискував холодним, все яскравіше проступаючим блакитним сріблом, коліща з тонким привідним ремінцем швидко-швидко крутилося. Крутився і чарівницький камінь карборунд. Точильник притискав до нього ножа, і починав іти золотий дощ, чудовий золотий дощ, під який я підставляв руку. Лелітки поколювали її, аніскілечки не обпікаючи. Дивитися на точильний вогонь я міг годинами. Тоді ніщо у світі не відволікло б мене від мого молитовного споглядання. Мене запитували: - Ким ти хочеш бути? Матінка поспішала відповісти за мене: - Він буде художником. Це була неправда. Не звертаючи уваги на усмішки гостей, від яких мама червоніла, я говорив: - Я не хочу бути художником. Я боявся стати схожим на Фастовського. Фастовський був худий, рудий – він полюбляв смажених голубів і тому стріляв з монтекрісто навіть у гав, малював якісь гриби, паляниці в кошиках і забитих птахів. - Я буду точильником! Коли хто-небудь дарував мені гроші, я прохав куховарку Соню покликати точильників з верстатами до нас у двір. За мій рахунок точилися і ножі в кухні, і ножиці швачки, і гострилася бритва двірника Федосія. Був ранок, ми тільки-но поснідали. Батько взяв ціпок і пішов із дому. В саду було нудно, незважаючи на те, що в ньому, безсумнівно, ховалися скарби - де-небудь під жасмином або сріблястою тополею. Я ходив доріжками і співав: - Точити ножі-ножиці, бритви гострити! Раптом мене осяяла солодка і злочинна думка: самому піти на базар і подивитися на точильників. І я здійснив цей задум. Я переліз через паркан і сусідським подвір'ям, щоб мене не спіймали біля наших воріт, вийшов на Інгульську вулицю. Мене не приваблювали ні морозиво на розі, ані похорон, ні хлопчаки, які запускали змія. Я, немов сомнамбула, немов пойнятий, йшов до базару. Ось бублична Прохорова, ось колоніальна крамниця Ситникова, ось міст через Інгул, ось молочниці, аж ось і вони, характерники і чародії, мої носії таємниць, схилені над опереними китицями вогню верстатами. Різники приносили їм ножі, і це неприємне знаряддя, яке мало справу з сирим м'ясом, здавалося, забуло про нього і припадало до точила. Сипалися іскри, сипалися іскри щонайменше з двадцяти ножів одразу, з двадцяти точильних каменів, що крутилися, з відкритим ротом, нічого не помічаючи, окрім вогню, я переходив від одного точильника до іншого. Розпечене сонце котилося небом, стояла спекота, та мені було не до неї. Я не задумувався над тим, що коїлося зі мною, я був занадто малим для цього, але я розчинився у вогні. Сонце сідало, а я все ще був у точильному ряду. Нарешті точильники почали один за одним залишати базар. Залишився останній з них. Він гострив ножі з великої м'ясної крамниці на розі базарної площі. Але і він здав роботу, закинув свій верстат на плечі, і я пішов за ним, як колись діти у казці пішли за ловцем пацюків. Він ішов попереду, а я плентався за ним. Ми перейшли міст, звернули за ріг, обійшли Грецьку церкву і через прохідний двір увійшли туди, де я ще ніколи не був. Точильник повернувся до мене: -Ти чий? Я мовчав. -Ти чому за мною йдеш? Я мовчав. - Ти німий, чи що? - запитав точильник. -Ти хто такий? Ми підійшли до вибіленої вапном мазанки, навколо якої росли мальви, соняшники і тютюн. З-за квітів вийшла жінка в синій ситцевій хустці. Напевно, це була дружина точильника. Я зрозумів, що й у точильників бувають дружини. - Ув'язався за мною, йде від самого базару, а чого йому треба - не говорить, - сказав точильник дружині. Вона довго розглядала мене, потім запитала: -Ти, може, їсти хочеш? Вона винесла мені кухоль молока і великий шматок хліба. - Де ти живеш? - запитала вона. Я знав свою адресу, але не сказав її, удав що не знаю. Вона сказала: - Я відведу його в поліцію, його, можливо, шукають. У мене з собою було п'ять копійок і складаний ніж, щоправда, гострий, та все ж таки... - Будь ласка, - сказав я, - наточіть мені ножа! - Дивись: говорить - сказав точильник. - Ну, брате, ні, досить, я ж із самого ранку працюю, ні, баста! - Тоді я піду, - сказав я - Я знаю, де живу. Я сам дійду. Спасибі. Вони стояли біля порогу і дивилися мені вслід. Він був на голову вищий за неї. Поряд з ним стояв його точильний верстат. Я довго блукав вулицями і вже під зорями вийшов до наших воріт. Мене зустрів двірник Федосій. Він сказав: "Іди, йди швидше, ворушися, тебе мало не з городовим шукають!” З похололим серцем я ввійшов у дім. Я боявся нотації. Але мама схопила мене, як буревій хапає піщинку, підняла, поглянула на мене заплаканими очима, переконалася, що це й насправді я, і знову заплакала. - Тебе тато шукає по всіх вулицях, я повідомила поліцію. Соня і Катря шукають. Олександрик шукає, я зовсім у відчаї... Мене відпоювали молоком і відгодовували холодними котлетами, а потім задобрювали варенням, щоб я не втік наступного разу. - Тепер кажи, тільки правду, лише одну правду, якою б вона не була, - урочисто сказала мама. - Де ти був? Навколо мене стояли домашні, двірник Федосій і ненависний мені художник Фастовський. - Я був у точильників, - відповів я, втупившись Фастовському в очі, - і завжди буду бігати до точильників! Мама дивилася на мене, здивовано звівши брови. - У яких точильників? Чому до точильників? - Вона нічого не розуміла. - Про яких точильників ти говориш? - Я ж тобі говорив, що буду точильником, коли виросту. - Я пам'ятаю, - сказала мама, - але я не гадала, що ти хочеш цього насправді. - Я буду точильником, коли виросту, хай мене водять до них, якщо хочеш, лише не тягнуть додому. - Гаразд, - сказала мама. Якщо ти так любиш точильників, що ладен знехтувати моїми стражданнями, то тебе будуть водити до них. Тільки не втікай один. Обіцяєш? І я пообіцяв не втікати одному, мене змусили до цієї обіцянки. А різницький ніж, закаляний липучою кров'ю, очищається, починає світліти, з-під нього сипляться іскри, і крутиться, крутиться чарівницький камінь, і сипляться, сипляться іскри, лишень устигай підставляти долоню. (16 липня 1954).
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |