Головна » Українська література

Михайло Коцюбинський. Новела „Intermezzo”

МЕТА: ознайомити учнів зі змістом новели Михайла Коцюбинського “Intermezzo”, розкрити історію її написання, з’ясувати своєрідність системи образів, причини настрою ліричного героя, його подібність з автором, визначити особливості імпресіоністичного стилю М. Коцюбинського; розвивати вміння логічно висловлювати свої думки, пам`ять, мислення; виховувати в учнів любов до природи рідного краю, дослідити способи боротьби з депресивним станом.

ОБЛАДНАННЯ: текст новели “Intermezzo”, портрет М. Коцюбинського, репродукції картин художника – імпресіоніста Клода Моне, мультимедійне забезпечення..

ТИП УРОКУ: комбінований урок.

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ: урок - психологічне дослідження.

Примітка.Червоним виділено елементи технології вітагенного навчання.

 

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

Вступне слово вчителя.

У житті кожної людини трапляються такі моменти, коли стає якось не по собі, коли у душу непомітно закрадається неспокій, який руйнує звичайний ритм життя, заважає працювати, підриває здоров’я. Що ж робити у таких випадках? Кожен із нас має свій «рецепт» боротьби з депресивним станом. На ці запитання також дає відповідь і М. Коцюбинський у новелі "Іntermezzo", над змістом якої ми будемо працювати впродовж уроку.

Ліричний герой твору "Іntermezzо" – це не хто інший, як "сонцепоклонник " М. Коцюбинський, який дуже трепетно, з особливою любов’ю ставився до сонця, природи, адже вони додавали снаги його хворобливому з дитинства організмові, а виснаженій душі - натхнення для творчості.

У «Чернігівських сонетах» М. Рильського читаємо про М Коцюбинського: «Життя і кров, а не сюжет і тему він залишив на білих сторінках…» З цими рядками важко не погодитися, прочитавши твір "Іntermezzо".

Адже ліричний герой новели є досить дивним. Він, на перший погляд, хоче втекти від людей, від суспільних проблем, а з іншого боку, прагне просто тимчасового перепочинку на лоні природи.

 Отже, запишіть у зошити тему уроку: "М.Коцюбинський "Іntermezzo”. Зрада народних інтересів чи перепочинок втомленої душі митця на лоні природи?"

Епіграфом уроку є повчальні слова Романа Іваничука:

"Кожен із нас потрапляє під колесо долі хоч раз у житті, вся річ у тому, щоб підвестись і продовжувати жити так, ніби нічого не трапилося".

Упродовж уроку працюватимемо за планом.

План (записано на дошці)

Історія написання новели "Іпtermezzo”.
Ідейний зміст твору.
Система дійових осіб.
Літературознавча робота.
Що можна вважати ліками для втомленої душі?

ІІІ. Вітагенна проекція. Прийом стартової актуалізації життєвого досвіду. - Прочитайте уважно слова Р.Іваничука, які є епіграфом сьогоднішнього уроку, і поясніть, як ви їх розумієте.

- У кінці уроку ми ще раз звернемося до цих слів. Ви матимете змогу зробити висновок, чи змінилося щось у розумінні вами даного вислову.

 

ІV. Стереопроекція (реалізація теми уроку).

1. Історія написання новели " Іntermezzo ".

Слово вчителя.

Новела була написана у 1908 році.

- На які події був багатим цей рік?

- Які почуття, думки наповнювали душу письменника?

- Що наштовхнуло Коцюбинського до написання новели “Іntermezzo”?

На ці питання дасть відповідь творча група істориків.

Розповідь представників (2-х учнів) групи істориків.

Завдання учням: слухаючи відповіді однокласників, записати їх тези у зошити.

На 1908 рік припадає багато подій, приємних і не дуже приємних для письменника. Добираючи матеріали для розкриття цієї теми, ми натрапили на оповідання київського письменника, нашого сучасника, Юрія Кузнєцова, з такою ж самою назвою, що і у Коцюбинського. У ньому він, опираючись на листи, спогади сучасників письменника, розказує про вершину внутрішньої трагедії в житті Коцюбинського, яка припадає на 1908 рік. Тому свою розповідь ми побудуємо таким чином:

перелік фактів із життя письменника, які відбувалися у 1908 році;
паралельне зачитування уривків оповідання Ю. Кузнєцова.
підсумок роботи – слайд мультимедійної презентації.

У Чернігові М.Коцюбинський очолював "Просвіту". Діяльність цього товариства занепокоїла губернатора і жандармів, що спричинило ряд обшуків у квартирі письменника і звинувачення в революційній пропаганді. Наслідком цього стало виключення М.Коцюбинського зі складу "Просвіти". що відгукнулося болем у серці митця.

“Так, викликали в магістрат. Механічно склав усе і пішов.

Начальник-товстун ледь відірвав важке тіло від крісла, щоб привітатись.

- Читав, читав ваші новели... артистичні речі.

Театр... Він зроду жодної газети не відкрив, не те що книжки. Так і кортіло запитати, чи знає хоч букви.

-      Невже мої скромні спроби заслужили на вашу увагу?

- Не кажіть. Наша установа має пишатись, що в ній працює такий відомий літератор. Пишіть ваші прекрасні новели, а політики не чіпайте – то не ваша стихія...

Завіса відкривалася. Виявляється, перші оплески – то лише маскарад, і під плащем принца – звичайнісінький екзекутор.

- Друже, ваша "Просвіта" – товариство, діяльність якого виходить за межі роботи подібних інституцій. Мені було б шкода, якби через це ми змушені були відмовитись від ваших послуг.”

На жаль, М.Коцюбинський не міг повністю присвятити себе улюбленому заняттю – літературі. Підступні хвороби давали про себе знати. Очевидці згадували, що він танув, як свічка. Необхідність витрачати кошти на ліки, на оздоровчі поїздки дратувала Коцюбинського. А тут ще й арешт сестри Ольги...

1908 рік – час реакції – жорстоких розправ російського самодержавства з бунтівниками. Тюрми переповнились правдошукачами, військово-польові суди чинили розправи, а то й самосуди: стріляли, вішали, били.

У листі до М.Чернявського Коцюбинський писав: "Ви не можете уявити собі, що я пережив, бачачи те все на власні очі, і який це мало вплив на мої хворі нерви. Мені тепер ще гірше, ніж було: не можу ані спати, ані їсти. Ледве пишу до вас".

 

“Якийсь місяць, як він повернувся з відпустки, а від здоров`я не лишилося і сліду. Знову ниють ноги, в голові паморочиться. Спочатку арешт Ольги, тоді ця неприємність із листом від Беатріче... геть доконали.

Він глянув на чистий аркуш паперу, і вперше за ці роки у глибині душі ворухнувся хробак сумніву. Ворухнувся майже нечутно, а проте було моторошно. Немов заглянув у безодню, в небуття. Невже виписався?”

Можливо, найдраматичнішим моментом цього періоду була внутрішня трагедія письменника, спричинена коханням до Олександри Аплаксіної. Беатріче... Так називав її Коцюбинський. Сімейні стосунки з дружиною, Вірою Дейшею, були дуже натягнутими. Лише діти не давали Коцюбинському розірвати шлюб. Закоханим залишалося лише листуватись.

Його листи до коханої, видані у 1938 році, – це чималий том, роман у листах.

О.Аплаксіна пережила Коцюбинського на кілька десятків років, але так і залишилася до кінця життя самотньою.

"Увійшла дружина – спокійна, впевнена.

              - Так далі тривати не може. Я не збираюсь ні про що просити, але ти мусиш сказати, як нам жити далі?

Тільки тепер він помітив у її руці лист. Одразу впізнав почерк Беатріче. Пекучий сором і жаль охопили його. Вона щось говорила про дітей, про перші роки кохання, при цьому залишалась незворушною: ні сльозинки, ні докорів – сухий бухгалтерський підсумок їхнього життя. Він слухав і не слухав. Відчував лиш, як повільно провалюється у безодню. І сказав:

- Вибач, якщо все це можна вибачити. Я не залишу сім’ї, коли навіть доведеться переступити через себе.

Вона вийшла. Він озирнувся довкола, в цілому всесвіті не було нікого. Нікого і нічого, тільки пекучий нестерпний біль.

Хіба вмерти? Ні дружина, ні Беатріче від цього не постраждають. Що він може їм дати, крім горя? Ковтнути отруту і ввійти у царство спокою. Але не міг ворухнутись. Тіло немов розбив параліч. Це - межа, зрозумів він. Там, за нею, - божевілля."

Підсумком нашої роботи є слайд, у якому відображено причини душевного неспокою М.Коцюбинського. Звірте свої записи з нашими узагальненнями, доповніть інформацією, яку, можливо ми не висвітлили.

Слово вчителя.

 Вкрай виснажений М.Коцюбинський звертається до друзів із проханням прийняти його на літній відпочинок. На цю просьбу відгукнувся меценат, великий землевласник Є.Чикаленко, який радо запропонував письменнику свій дім у селі Кононівка. Там М. Коцюбинський провів декілька тижнів. Тому й новела "Іntermezzо" присвячена Кононівським полям.

 

2. Ідейний зміст твору.

Вступне слово вчителя.

Утомлений душею М.Коцюбинський черпає сили з криниці Кононівської природи. Пізніше він пише Євгену Чикаленку: "Коли потребую спокою, починаю думати про Кононівку, як мені було там добре, просто і спокійно. Трошки, далеко не повно, зачеплена Кононівка у моїй дрібничці "Інтермецо".

Насамперед з`ясуємо значення слова "інтермецо" (робота зі словником іншомовних термінів).

Інтермецо (з лат. проміжний, той, що розміщений посередині) – це музичний термін, який позначає невелику інструментальну п`єску, яку виконували в антракті (перерві) між діями драматичного чи оперного твору.

А тепер спробуймо відновити всі переживання ліричного героя, поринувши у зміст новели. Після опрацювання тексту вам потрібно буде відповісти на проблемне питання.

Проблемне питання. Відхід головного героя від суспільства – це зрада народних інтересів чи перепочинок втомленої душі митця на лоні природи?

Бесіда з учнями за змістом новели.

- Що спричинило важку втому героя, в чому його трагедія? Прочитайте.

(Ліричний герой перебуває у стані втоми, яка ось-ось має закінчитися депресією. І він сам це усвідомлює. Його втомили люди, постійне "треба" )

- Герой хоче втекти від людей. Він навіть починає заздрити планетам. Чому? (Бо кожна з них має свою орбіту і ніщо не стає їм на дорозі. А люди стикаються одне з одним щодня)

- Поїзд, повний людського гаму, несе героя подалі від “залізної руки міста”. Як ви це розумієте? (У містах земля недоступна для людини, бо вона одягнена в камінь і залізо)

- Згадайте перші хвилини перебування героя у кімнаті. В його душі помічаємо не просто втому, а стрес. З чого це видно? Прочитайте. (Він збайдужів до людського горя. Душа вже перенасичена стражданнями. Звістку про розстріляних, повішаних заїдає стиглою сливою)

- Отже, у душі героя відбуваються певні психологічні зміни. Спробуємо зобразити їх схематично.

Утома – депресія – стрес

- Що здивувало героя в перші хвилини перебування на лоні природи? Прочитайте. (Його здивувала абсолютна тиша. Він знайшов те, чого бажав. Приходить заспокоєння, втома непомітно залишає героя. Це і є перерва, інтермецо)

Продовжимо схематичне зображення психологічних змін у душі героя.

Утома – депресія – стрес – інтермецо

- На подвір`ї герой спостерігає за собаками. Чи можна провести паралель між ліричним героєм і вівчарками? Прочитайте. (Безперечно, адже вони, як і герой, були на припоні. Чоловіка тримала, наче ланцюг, залізна рука міста, роблячи його знервованим, злим. Металевий ланцюг робив те саме з вівчарками)

- Отже, серед нив приходить заспокоєння, але абсолютного зцілення ще нема. У якому епізоді твору ми це помічаємо? Зачитайте. (Це сталося серед нив. Герой милувався колоссям, слухав спів жайворонка, простягав руки до сонця і раптом побачив тінь на землі. Він насторожився: "Невже це знову людина?" Але переконавшись, що це лише тінь від хмари, зрадів, бо ще не готовий до зустрічі з людиною)

- Дні героя течуть серед степу. Що бентежить його душу? Прочитайте. (Він почуває космічний зв`язок із землею, почуває себе багатим, хоч не має грошей, бо йому належить зозулине " ку-ку”, пісня жайворонка)

- За що ліричний герой дякує сонцю? Прочитайте. (Він дякує сонцю за те, що воно по-материнськи своїм промінням обігріває його тіло і зцілює вкрай виснажену душу)

- Отже, серед степу герой знаходить спокій. А чи готовий він знову повернутися до людей? Прочитайте. (Так, ліричний герой уже готовий повернутися до людей, адже, зустрівшись із селянином, він не втікає, а починає розмову з ним, наче із давнім знайомим)

- Про що розповідав селянин героєві? (Селянин у своїй коротенькій розповіді змалював жахливу картину людського горя: «п’ятеро діток голодних чомусь не забрала гарячка...», «між людьми, як між вовками», «найближча людина готова продати»)

- Як ліричний герой реагує на розповідь про людське горе. Прочитайте. (Він уже не заїдає звістку про людське горе стиглою сливою, а відчуває, як знову натягуються струни душі, настроєні природою: "Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає... ")

Отже, давайте завершимо схематичне зображення психологічних змін у душі героя.

Утома – депресія – стрес – інтермецо – зцілення.

- Отже, що зцілило ліричного героя, натягнуло струни втомленої від людського горя душі? (Природа – це цілюще джерело. Недаремно твір присвячений Кононівським полям. Адже саме на цих нивах герой, влаштувавши собі невеличке інтермецо, знайшов спокій, поборов депресію)

- А тепер давайте повернемося до проблемного питання. То відхід головного героя від суспільства – це зрада народних інтересів чи відпочинок втомленої душі митця на лоні природи?

(На мою думку, це перепочинок, а не зрада, тому що герой, зцілившись од депресії на лоні природи, знову готовий іти між люди)

(Коли людина відчуває втому, то їй краще вчасно зупинитися і відпочити, бо в майбутньому це може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям. Особливо це актуально для митця, який по-іншому сприймає людське горе, світ, ніж звичайна людина. Тому, щоб служити інтересам рідного народу, потрібно час від часу влаштовувати собі інтермецо)

3.Система дійових осіб.

Слово вчителя.

Складну боротьбу, яка відбувається у душі ліричного героя, допомагають зрозуміти символічні образи твору.

Творча група аналітиків працювала над загадкою дійових осіб у новелі "Іntermezzo". Надамо їм слово.

Розповідь представників (3-х учнів) групи аналітиків.

Завдання учням: записати в зошити нову інформацію.

У даній новелі М.Коцюбинський створив ряд незвичайних дійових осіб, які допомагали йому знайти спокій у душі, адже ліричний герой твору – це, очевидно, сам письменник.

 Підсумком нашої роботи є таблиці, які ми вам пропонуємо розглянути.

 

4. Літературознавча робота. Слово вчителя.

"Іпtermezzo" - твір унікальний в українській літературі.

М.Коцюбинський у листі до М. Старицького писав: "За сто літ існування новійша література наша... живилась переважно селом... Селянин, обставини його життя, його нескладна психологія – це все, над чим працювала фантазія українського письменника... Наш інтелігентний читач має право сподіватись від рідної літератури малюнку різних сторін життя, а не одної якоїсь верстви суспільства.."

І він пише такий твір – це " Іпtermezzo ". Його не так-то легко зрозуміти, адже немає чітко окресленої сюжетної лінії, відсутні діалоги, всі події, що відбуваються, проходять ніби через душу героя і ним оцінюються. Тому-то його стиль досліджувало чимало літературознавців.

Творча група наших літературознавців з`ясувала жанр, стиль твору. Їм слово.

 

Розповідь представника групи літературознавців.

Завдання учням: слухаючи відповідь однокласника, скласти пам’ятку літературознавчих термінів, пов’язаних з новелою М.Коцюбинського.

"Іntermezzo" поєднує в собі ознаки і ліричної симфонії, і поеми в прозі, і ліричної драми в прозі, тому що М. Коцюбинський на початку твору подає список дійових осіб, і соціально-психологічної політичної новели, і пейзажної новели.

Та все-таки більшість літературознавців сходяться на думці, і ми теж із ними згідні, що " Іntermezzo " за жанром – новела. Адже новела – це короткий твір переважно про якусь одну незвичайну подію, що стала поворотною в долі персонажа. Саме так побудовано і твір " Іntermezzo ". Написана ця новела в імпресіоністичній манері. Слово "імпресіонізм" походить від французького "іmpression" – враження.

Назва течії походить від картини Клода Моне «Імпресія. Схід сонця» 1873 р.

Світоглядна основа імпресіонізму — принцип віднос­ності людських знань. На противагу реалістам імпресіоніс­ти доводили, що об'єктивна істина для людини недоступ­на, а отже, неможливо одразу охопити широку панораму буття, передати узагальнено-типові риси предмета чи яви­ща. Тому ці митці зосереджувалися на відтворенні миттє­вих вражень від безпосереднього зіткнення з якимись яви­щами, на щонайточнішому фіксуванні сприйнятого у пев­ний конкретний момент. Отже, імпресіонізм — це, власне, мистецтво передачі безпосередніх вражень.

 Митець-імпресіоніст прагне відтворити дій­сність за допомогою яскравих спалахів-образів, які надають побаченому особливого емоційного забарвлення. Проте кожному з видів мистецтва властиві свої засоби творення.

Слово вчителя.

Бесіда з учнями за картиною Клода Моне «Імпресія. Схід сонця».

На яких елементах Клод Моне зосереджує основну увагу? Як це вияв­ляється в картині?
Які кольори переважають на полотні? Чи допомагають вони розкрити внутрішній світ людини?
У чому своєрідність творчої манери митця, техніки вико­нання? Чому, на вашу думку, живописець прагне відтворити ре­альність, не акцентуючи увагу на ідеологічних моментах? Чи вдається йому це повною мірою?
А чи могли імпресіоністи зовсім не інтерпретувати поба­чене. Від чого це залежить?

 

Продовження розповіді представника групи літературознавців.

Фіксуючи перше миттєве враження від об'єкта, художники-імпресіоністи намагалися максимально наблизитися до «правди дійсності», побаченої неупередженим оком, без якихось опосередкувань, продиктованих попереднім досвідом, а насамперед — ідеологією.

Якщо імпресіоністичний живопис часто був мистецтвом кольорових плям, то література цього напряму передавала мінливі нюанси настрою, невпинні перебіги почуттів.

Під впливом малярства імпресіонізм поширився і на літературу. Основоположниками літературного імпресіонізму вважаються брати Гонкури, французькі прозаїки. В українській літературі імпресіоністичне письмо властиве творам В.Стефаника, Ольги Кобилянської. Михайло Коцюбинський свої новели писав також у імпресіоністичній манері. Підтвердженням цього є новела " Іntermezzo ". Адже ознаками імпресіонізму є заглиблення у внутрішній світ людини, відтворення зоровими і слуховими образами, художніми деталями найтонших змін у настрої героя. Все це ми знаходимо в новелі " Іntermezzo ". У творі Коцюбинський показує, як під впливом сонця, нив у червні, зозулиного "ку-ку", співу жайворонка змінюється внутрішній стан героя.

На закінчення хочеться зачитати слова В.Шевчука: "Ніхто ніколи ні до М.Коцюбинського, ні після нього не створював пластикою слова такого виключного враження..."

Підсумком нашої роботи є таблиця.

Голографічна проекція (закріплення вивченого матеріалу).

Слово вчителя.

Ми завершили роботу над текстом новели "Intermezzo", з’ясували її жанр, стиль. А тепер давайте ще раз звернемося до епіграфа (учні зачитують його).

- Скажіть, чи збагатився ваш життєвий досвід упродовж уроку щодо розуміння даного вислову.

Дійсно, ми мали змогу пересвідчитись у правдивості цих слів. Ліричний герой новели потрапив під колесо долі, але зумів підвестись і, переживши тяжку душевну кризу, здатен знову повернутися до активного життя, служити інтересам народу.

Що принесло йому заспокоєння? Без сумніву, кононівські поля. Вони стали тією ланкою у ланцюгу життя, яку письменник влучно назвав "інтермецо", перервою.

Михайло Коцюбинський писав: "У хвилини розчарувань мене раз у раз рятувала моя незвичайна любов до природи."

Дійсно, лише у природі є гармонія, якої постійно шукає людина. Депресію, на думку Коцюбинського, можна подолати - для цього потрібно йти в природу, це останній шанс для тих, хто втратив віру в життя.

Добра порада, особливо для нас, людей ХХІ ст. Ми живемо у вік, коли колесо життя набирає все більших обертів: розвиток науки, техніки, великий потік інформації. Людській психіці важко вистояти в таких умовах. Інколи маленька життєва незгода може стати фатальною. Не кожен може знайти себе у цьому бурхливому суєтному житті. Звідси алкоголізм, нароманія, суїциди.

Сьогодні у нас на уроці присутній психолог. Давайте вислухаємо поради спеціаліста щодо шляхів подолання кризових життєвих ситуацій, а потім ви поділитеся своїм, хоч і невеликим, досвідом.

Прийом синхронізації освітніх об’єктів.

Виступ психолога.

У житті практично всіх людей бувають ситуації, коли вмовити себе, що все могло би бути й гірше, не вдається, оскільки здається, що гірше вже нікуди. І зовсім не віриться, що ви зможете так само безтурботно сміятися, як і раніше. Зможете! Чорна смуга у вашому житті настала не назавжди, але якщо ви не знайдете сили допомогти собі, то без втрат не обійдеться. Ви ризикуєте озлобитись і розгубити багато цінних якостей. Отже, вибирайте: вам може допомогти відомий лікар – час, але ви можете допомогти собі й самі. Якщо ви вирішили самостійно боротися за свою душевну рівновагу, вам можуть бути корисними наступні правила:

Вірте, що життя вас не залишить. Чорна смуга обов'язково закінчиться.
Зрозумійте, що пережити вашу неприємність можете тільки ви, тому не перекладайте її на плечі інших.
Знайдіть зразок: людину, яка вистояла в подібній чи ще складнішій ситуації. Поміркуйте над тим, як вона справлялася зі своїми проблемами.
Не замикайтеся на своїх проблемах і побільше спілкуйтеся з людьми. Будьте відкритими – поряд є багато людей, які теж потребують допомоги і підтримки.
Якщо вам здалося, що вас хотіли образити, не робіть поспішних висновків. Ви зараз вразливі й можете все неправильно зрозуміти.
Згадайте, що навколо повно справ, які вимагають ваших рук і розуму.
Постарайтеся виробити у себе звичку радіти життю. Весь час пам'ятайте, що життя – це безперервна низка миттєвостей, які змінюють одна одну. Шукайте серед них приємні. Вчіться радіти! Адже в ці кілька секунд ви робите себе щасливішими.
Перестаньте хвилюватися з приводу тих неприємностей, які вам непідвладні.
Вчіться позитивному мисленню. Не допускайте, щоби вами оволодівали неприємні думки і негативні емоції. Адже "наше життя – це те, чим роблять його наші думки ". Марк Аврелій.

Підсумок уроку.

Прийом зведення вітагенних знань з освітніми.

Прочитавши новелу М.Коцюбинського та прослухавши виступ психолога, висловіть свої думки щодо того, чи може природа зцілити від депресії, розпочинаючи розповідь словами (відповідно до власних переконань ):

« Вірю…»
«У цілому правильно, але…»
«Сумніваюся…»
«Не вірю…»
«Не тільки не вірю, а й уважаю помилковими…»
«Заперечуючи ці ідеї, я пропоную свої…»

Заключне слово вчителя.

У кожного з нас попереду життя. Але невідомо, кому і скільки відміряла доля страждань, радощів, журби, любові. Але, як би там не було, завжди пам`ятайте, що життя - ніби смугаста зебра. На зміну чорній смузі обов'язково прийде біла. Та коли ви все-таки потрапите під колесо долі, коли відчуєте, що вам важко, що вас втомили люди, то підведіться і шукайте порятунку в самотності на лоні природи, подаруйте собі інтермецо, перерву, так, як це робив ліричний герой новели "Іntermezzо", тому що космічна самотність людини на лоні природи наповнює її щастям.

Ліна Костенко писала: “Отак, як є, а може бути й гірше, а може бути зовсім, зовсім зле...” Дійсно, бувають у житті дуже важкі періоди. В таких випадках нехай вам допоможуть слова давньої молитви: “Дай вам, Боже, витримати те, що ви не можете змінити, дай вам, Боже, змінити те, що ви не можете витримати, дай вам, Боже, розуму, щоб відрізнити одне від одного.”

VІІ. Домашнє завдання.

Написати твір-роздум на тему “ Як боротися з депресивним станом”.

Прочитати повість М. Коцюбинського "Тіні забутих предків", виписуючи цитати для характеристики образів.

Індивідуальне завдання – реферат окремому учневі (на розсуд учителя) на тему «Історія та джерела написання повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків".


Теги: Петрушенко О.І., Коцюбинський
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 4526/246


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar