Головна » Українська література

Міфічні істоти у повісті М.Коцюбинського "Тіні забутих предків"

Гуцули – оригінальний народ, з багатою фантазією, зі своєрідною психікою. Глибокий язичник – гуцул все своє життя проводить у боротьбі зі злими духами, що населяють ліси, гори і води.

Відчуття казковості карпатського життя не полишає письменника

Щезник у повісті Одного разу Іван зайшов далеко у гори і раптом почув ту жадану тиху музику. Але хто ж грав у цьому безлюдному місці? Іван повернувся і скаменів: «На камені, верхи, сидів «той», щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру».

Сусідкою Івана була жінка, здатна до надприродних можливостей.

Трембіта несе людям і радість, і печаль: “А коли сонце заходить, ватаг виносить зі стаї трембіту і трубить побідно на всі пустинні гори, що день скінчився миром, що будз йому вдався, кулеша готова і струнки чекають на нове молоко”. Образ трембіти органічно входить в оповідь: Повість закінчується звучанням трембіти, що сумує за загубленим життям: “Під вікнами сумно ридали трембіти”.

Ватра — це символ життя, незнищенності, символ одвічної вівчарської праці, що годує й підтримує людину. «Живий вогонь» - ватpа на полонині, яка не повинна згаснути ціле літо. Бо саме вогонь - обоpонець од всього лихого. В а т р а

У 1964 році повість була екранізована відомим режисером Сергієм Параджановим

Хата-музей кінофільму ” Тіні забутих предків ”


Теги: Коцюбинський
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 3614/274


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar