Головна » Українська література

М. Гоголь і Україна

Мета:

Ознайомити учнів із особливостями повісті М.Гоголя «Ніч перед Різдвом»;
показати   переплетіння  реальності та фантастики у творі;
дослідити використання фольклорних елементів, особливості мовного стилю;
з’ясувати приналежність М.Гоголя до української культури;
удосконалювати навички критичного мислення, інформаційну компетентність учнів;
пробуджувати інтерес до національної культури, виховувати любов і повагу до  рідної землі, до свого народу.

Епіграф: Я почитаюсь загадкой для всех, никто не разгадает меня совершенно.

Хід уроку

Мотивація навчальної діяльності

Останній день перед Різдвом минув. Зимова, ясна ніч настала. Глянули зірки. Місяць велично виплив на небо посвітити добрим людям та всьому світові, щоб усім було весело колядувати й славити Христа. Морозило дужче, як зранку: але зате так було тихо, що рипіння морозу під чоботом чути було за півверсти. Ще ні одна юрба парубків не з'являлась під вікнами хат; тільки місяць зазирав до них крадькома, ніби викликаючи дівчат, що прибиралися та чепурилися, хутчій вибігати на рипучий сніг. Аж ось з димаря одної хати клубами посунув дим і пішов хмарою по небу, і разом з димом вилетіла відьма верхи на мітлі.

Відеоряд «Різдвяна ніч»

Що із зорового ряду та тексту вказало на те, що ми опинились в Україні?

Повідомлення теми та мети уроку

У книзі «Український романтик М.Гоголь» М.Томенко пише: «Серед чи не найбільш дебатованих й досі тем – тема українськості чи російськості цього унікального письменника, не однозначно сприйнятого як російською, так і українською елітою».

Для росіян він став «Ніколай Васильєвіч», для українців – «Микола Васильович», римські друзі називали його – «синьйор Нікколо», а для людськості він просто – Гоголь, великий чародій слова, прозорливиць з даром проникати в найпотаємніші глибини людської душі (О.Гончар). То хто ж він насправді: українець чи росіянин? Прочитавши окремі розділи з книги М.Томенка «Український романтик М.Гоголь» та дослідивши особливості твору «Ніч перед Різдвом» кожен спробує дати остаточну відповідь.

Основна частина уроку

Розповідь вчителя про історію створення збірки

Довго збирав Гоголь матеріал для своєї книги «Вечори на хуторі біля Диканьки». В останніх класах гімназії  завів «Книгу всякої всячини, або Підручну енциклопедію, куди записував українські  народні пісні, вирази, прислів’я, приказки. Потім він надіслав листа до матері у Василівку, до сестри, просив їх описати життя українських селян. Щоб вони розповіли про одяг сільського дячка, про русалок, домовиків, про те, як відзначали в селі  Різдво, свято Івана Купала.

Коли вже Гоголь жив у Петербурзі, то там відчув атмосферу глибокої цікавості до української культури. «Здесь так занимает всех всё малороссийское…» Так виник задум створити книгу про Україну. Підтримав його О. Пушкін.

Слово вчителя

Свята люблять усі. Найвеличнішим святом зимового циклу є Різдво. Святвечір і різдвяна ніч оповиті чаром, коли кожен - у передчутті невідомого. Родинна вечеря з 12 пісних страв, колядки - незмінні атрибути цього свята. Кажуть, бажання, загадане під час появи на небі у Святий вечір першої зірки, обов'язково збудеться.

Які різдвяні дива  відбуваються  в Диканці? (Поява нечистої сили: чорт украв місяць, здійняв хуртовину, відьма збирала зорі.)
 Що завадило  вийти колядувати хлопцям та дівчатам?
Чому твір розпочинається з того, що чорт украв місяць? Як це пов’язано з особистістю самого письменника?
Чому Диканька не чула цього?

Дослідження «Демонологія українців у творі «Ніч перед Різдвом»

Виразне читання уривку

Із труби однієї з хат повалив чорний дим і разом з ним вилетіла верхи на мітлі відьма. Там, де вона пролітала, зірки зникали одна за одною. Відьма набрала їх повен рукав. Чорт, який теж з’явився на небі, обпікаючи руки, схопив місяця й сховав до кишені. Тому зробилося темно, що нічого не можна було розгледіти.

СОЛОХА: Мати коваля Вакули мала не більше як сорок літ. Вона була ні гарна, ні погана з себе. Важко й бути гарною в такі роки. Однак вона вміла так причаровувати до себе найстатечніших козаків (яким, не завадить між іншим сказати, мало було діла до краси), що до неї вчащали і голова, і дяк Йосип Никифорович (звісно, коли дячихи не було дома), і козак Корній Чуб, і козак Касян Свербигуз. І, на похвалу їй слід сказати, вона так уміло обходилася з ними, що жодному з них і на думку не спадало, що в нього є суперник.

Можливо, саме ці хитрощі та кмітливість її й призвели до того, що подекуди стали балакати старі баби, особливо коли випивали де-небудь на веселій бесіді зайву чарку, що Солоха справді відьма; що Кизяколупенків парубок бачив у неї ззаду хвіст, не більший за бабське веретено, що вона ще в позатой четвер чорною кішкою перебігла дорогу, що до попаді якось прибігла свиня, заспівала півнем, нап'яла на голову шапку отця Кіндрата й побігла назад.

Добра господиня.

ЧОРТ: …Чорт з усієї сили намагався перешкоджати йому; штовхав невидимо під руку, хапав із горна в кузні попіл і обсипав ним картину; та, незважаючи на все, роботу було закінчено, дошку внесено до церкви і вправлено у стіну в притворі, і з того часу чорт заприсягся мститися ковалеві.

 

Мороз побільшав, і вгорі так зробилося холодно, що чорт перестрибував з одного копитця на друге й хукав собі в кулак, бажаючи хоч як-небудь розігріти замерзлі руки. Не штука, правда, й змерзнути тому, хто товкся від ранку до ранку в пеклі, де, звісна річ, не так холодно, як у нас зимою, і де, надівши ковпак та ставши проти вогнища, ніби справжній кухмістер1, підсмажував він грішників з такою втіхою, з якою звичайно жінка смажить на Різдво ковбасу.

Про що свідчить цей уривок?

ПАЦЮК: посередник між людьми і нечистою силою.

Цей Пузатий Пацюк справді був колись запорожцем; але чи його прогнали, чи він сам утік із Запорожжя, цього ніхто не знав. Давно вже, років з десять, а може й п'ятнадцять, як він жив у Диканьці. Спочатку він жив, як справжній запорожець: нічого не робив, спав три чверті дня, їв за шістьох косарів і випивав за одним духом мало не ціле відро; а втім, було куди й влізти: бо Пацюк, хоч на зріст і невеликий, але вшир був досить важкий. До того ж шаровари, які носив він, були такі широкі, що хоч як би він ступив, ніг зовсім було не помітно, і, здавалося, горілчаний кадовб сунув вулицею. Мабуть, саме це й дало привід прозвати його Пузатим. Не минуло й кілька днів, як прибув він до села, а всі вже дізналися, що він знахар.

Перегляд відеофрагменту «Вареники»

Знайдіть докази українськості М.Гоголя у поданому уривку.
Чи викликають страх зображені в повісті  фантастичні істоти?

Перегляд відеофрагменту «Чорт»

Про що свідчить цей відеофрагмент?
Чим чорт з твору «Ніч перед Різдвом» відрізняється від Басаврюка з твору «Вечір проти Івана Купала»? Чи одного і того самого вони прагнуть?

Всі бажання нечистої сили  закінчились невдачею, зло яке вони направили проти людей, повернулося проти них..

Дослідження різдвяних традицій

Перегляд відеофрагменту «Традиції»

Порівняння мови твору

 

Всё осветилось. Метели как не бывало. Снег загорелся широким серебряным полем и весь обсыпался хрустальными звездами. Мороз как бы потеплел. Толпы парубков и девушек показались с мешками. Песни зазвенели, и под редкою хатою не толпились колядующие. Чудно блещет месяц! Трудно рассказать, как хорошо потолкаться, в такую ночь, между кучею хохочущих и поющих девушек и между парубками, готовыми на все шутки и выдумки, какие может только внушить весело смеющаяся ночь. Под плотным кожухом тепло; от мороза еще живее горят щеки; а на шалости сам лукавый подталкивает сзади.

 

Все освітилося. Заметілі наче й не було. Сніг запалав широким срібним полем і весь обсипався кришталевими зорями. Мороз наче потеплів. Юрби парубків і дівчат показалися з мішками. Пісні задзвеніли, і рідко під якою хатою не товпилися колядники. Дивно сяє місяць! Важко розказати, як добре вештатися такої ночі між юрбою дівчат, що регочуть та співають, і між парубками, охочими на всякі жарти й витівки, які тільки може навіяти ця ніч, що весело сміється. У доброму кожусі тепло; від морозу ще гарячіше горять щоки; а на пустощі сам дідько підштовхує ззаду.

 

Голосніше й голосніше лунали на вулицях пісні та крики. Юрби народу побільшали ще тому, що чимало прийшло з сусідніх сіл. Парубки жартували й казилися досхочу. Часто між колядками чути було яку-небудь веселу пісню, що її тут-таки встиг скласти хто-небудь з молодих козаків. А то раптом один із юрби, замість колядки, пускав щедрівку й ревів на все горло:

Щедрик, ведрик! Дайте вареник, Грудочку кашки, Кільце ковбаски!

Регіт винагороджував штукаря. Маленькі вікна відчинялися, і сухорляві руки бабусь, які самі тільки з поважними батьками залишалися в хатах, висувалися з вікна з ковбасою чи шматком пирога. Парубки та дівчата одні з-перед одних підставляли мішки і підхоплювали свою здобич. В одному місці парубки, зайшовши з усіх боків, оточували гурт дівчат: галас, гамір, той кидав грудкою снігу, той видирав мішок з усякою всячиною. В іншому місці дівчата ловили парубка, підставляли йому ногу, і він летів разом з мішком сторч головою на землю. Здавалося, цілу ніч ладні були провеселитися! І ніч, як на те, так розкішно жевріла! і ще білішим здавалося світло місяця від блиску снігу!

Гоголь писав російською мовою, але героями його творів були українські хлопці та дівчата, і велике значення він надавав саме опису українського костюма. 

Як же одягалися життєрадісні мешканці села  Диканьки?

Перегляд кінофрагменту «Оксана».

Робота з ілюстраціями (знайти ознаки, які вказують на те, що художники намагались передати український дух твору М.Гоголя)

Дослідження мови твору. Робота з українознавчим словником

Настав ранок. Уся церква ще до схід сонця була повна людей. Літні жінки в білих намітках, в білих сукняних свитках, побожно хрестились біля самого входу церковного. Дворянки в зелених і жовтих кофтах, а деякі навіть у синіх кунтушах із золотими позаду вусиками, стояли поперед них. Дівчата, у яких на головах намотана була ціла крамниця стрічок, а на шиї намиста, хрестів та дукачів, намагалися протовпитися ще ближче до іконостасу. Та попереду всіх стояли дворяни і прості селяни з вусами, з чубами, з товстими в'язами і щойно виголеними підборіддями, здебільшого все в кобеняках, з-під яких виставлялася біла, а в декого й синя свитка. На всіх обличчях, куди не поглянь, видно було свято; голова заздалегідь облизувався, уявляючи, як він розговіється ковбасою; дівчата подумували про те, як вони будуть ковзатися з хлопцями на льоду; баби щиріше, ніж будь-коли, шептали молитви. На всю церкву чути було, як козак Свербигуз бив поклони.

Як у творі зображено історію України?

Гоголь створив не просто народні характери, а саме образ України, своєрідний материк на карті всесвіту, де центром є Диканька. Він відкрив цей материк для всього людства. Як справжній  дослідник, знайомить читача з мовою, якою говорять  «поблизу Диканьки». Навіть подає словничок найбільш уживаних слів, використовує  слова українізми   (парубки, дівчата, моє серденько, Христа ради),  застарілі слова,  художні деталі, які пов’язані з побутом і традиціями українців.

Встановити відповідність

 

Кутя
Таратайка
Паляниця
Китайка
Запаска
Варенуха
Скісок
Юбка
Кобеняк
Кадовб

 

Нижня картата спідниця.
Назва горілки з прянощами.
Теплий верхній чоловічий одяг.
Діжка для збереження зерна. 
Верхній жіночий одяг на зразок ошатного плаща без коміра.
Загострений шматок коси, що використовувався чоловіками замість леза для гоління.
Невеликий хліб, приплюснутий.
Віз.
Бавовняна тканина.
Каша із пшениці з медом і сухофруктами. Їли на Святвечір.

 

Код: 1-К   2-З   3-Ж   4-И   5-А   6-Б   7-Е   8-Д   9-В   10-Г    

Підсумок уроку

Повість М. Гоголя «Ніч перед Різдвом» - це енциклопедія українського фольклору, звичаїв, побуту, це перлина української культури, а сам Гоголь – справжній український письменник-патріот.

Порівняння уривків

Оригінал: Знаете ли вы украинскую ночь? О, вы не знаете украинской ночи! Всмотритесь в нее. С середины неба глядит месяц. Необъятный небесный свод раздался, раздвинулся еще необъятнее. Горит и дышит он. Земля вся в серебряном свете; и чудный воздух и прохладно-душен, и полон неги, и движет океан благоуханий. Божественная ночь! Очаровательная ночь! Недвижно, вдохновенно стали леса, полные мрака, и кинули огромную тень от себя. Тихи и покойны эти пруды; холод и мрак вод их угрюмо заключен в темно-зеленые стены садов.
Переклад Четверикової А.: Чи знаєте ви українську ніч? О ні, ви не знаєте української ночі! Вдивіться в неї. З середини неба поглядає місяць. Неосяжне склепіння небесне розійшлось, розширилось ще безмежніше. Горить і дихає воно. Земля вся у срібному сяйві; а дивне повітря і прохолодно-задушливе, і повне ніжності, і розливає океан пахощів. Божественна ніч! Чаруюча ніч! Нерухомо, натхненно стали гаї, повні темряви, і кинули велетенську тінь від себе. Тихі та спокійні ці стави; холод і морок вод їх похмуро оточений темно-зеленими стінами садів.
Переклад М.Рильського: Чи знаєте ви українську ніч? о, ви не знаєте української ночі! Пригляньтесь до неї: з середини неба дивиться місяць. Безмежне склепіння небесне розійшлось, розширилось іще безмежніш. Горить і дише воно. Земля вся у срібному світлі; а дивне повітря віє і теплом, і прохолодою, і дише млостю, і розливає океан пахощів. Божественна ніч! Чарівлива ніч! Нерухомо, натхненно стали гаї, виповнені темрявою, і кинули велетенську тінь од себе. Тихі та спокійні ці стави; холод і морок вод їх похмуро оточений темно-зеленими стінами садів.

Одним із героїв творів Гоголя майже завжди є український пейзаж. 

Мультимедійна презентація «М.Гоголь: українець чи росіянин?»

Попри всі духовні метання письменник завжди залишався українцем. Любив готувати українські страви для дружніх вечірок, часто співав українських пісень, танцював гопак, у товаристві не раз переповідав наші легенди, анекдоти, думи. За свідченням М. Максимовича, М. Гоголь уважав себе українським письменником, який пише російською. Так, прибувши 1846 року на курорт Карлсбад для лікування, письменник зареєструвався у книзі визначних пацієнтів: «Пан Микола Гоголь, українець, що живе у Москві, автор кількох російських комедій». В останні роки життя М. Гоголь шукає власного притулку в релігії, відвідує і повертається в Росію 1848 року. З 1851 року мешкає у Москві, де і помирає 21 лютого 1852 року, знищивши всі свої папери. На початку ХХ століття професор І. Мандельштам, аналізуючи стиль Гоголя, дійшов висновку, що мовою його душі була українська. Це виявляється не тільки в лексиці, а й навіть у синтаксисі,— думав він по-українськи, а потім, пишучи, перекладав російською.

М.Томенко пише: «Насправді, питання ким і яким був Гоголь серйозними дослідниками не дискутується – більшість фахівців вже давно зійшлися у поглядах на ключові моменти:

йдеться про українця за походженням та характером своїх творів, що писав свої твори російською мовою;
йдеться про письменника, що прославився як український романтик і російський реаліст або точніше сатирик» («Український романтик Микола Гоголь»).

«Вислови думку»

Загалом Гоголь часто прирівнював себе до нуля — "насправді ж єсьм нуль". А один із ранніх своїх творів він підписав чотирма нулями, як пояснював, за числом нулів у своєму імені (Мико0ла Г0г0ль-Ян0вський). Так, з одного боку, визнавав, що і є, і нема, а з іншого боку, упертим повторенням "зеро" стверджував свою буттєвість.

То хто ж він насправді?

Оцінювання

Домашнє завдання:  ст. 179-189


Теги: Комашко О.С., Гоголь
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 197/32


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar