Головна » Українська література

Любов Пономаренко „Гер переможений”

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом Л.Пономаренко;  розкрити характери героїв, з’ясувати причини такого явища як жорстокість дітей по відношенню до німця; формування вміння учнів осмислювати прочитане, висловлювати свою думку, аргументувати її;  допомогти усвідомити ідейний зміст твору дати поняття новели як жанру;  удосконалювати навички виразного читання та вміння працювати в групах; виховувати одну з найкращих людських рис – милосердя, уміння прощати, любити людину.

Обладнання: інтерактивна дошка (використання презентації), портрет письменниці, текст новели, додатки до уроку (1 – біографія; 2 – текст новели.)

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Вид уроку: урок пошуку істини, урок – судове засідання.

Методи й прийоми: розповідь учителя, заслуховування учнівських версій, виразне читання, бесіда, робота в групах, диспут, «Мікрофон», «Судове слухання», підготовча робота зі свідками.

Очікувані результати:

Після цього уроку учні зможуть:

розповідати про життєвий і творчий шлях письменниці;
розуміти та знати поняття новели як жанру;
розв’язувати проблемні запитання;
доводити свої твердження;
бути милосердними.

Під час уроку розвиваються, удосконалюються мотиваційна, мовленнєва, соціально – культурна, діяльнісна компетентності учнів.

Орієнтовний план проведення уроку:

Організаційний момент (1 хв.)
Актуалізація опорних знань (перевірка домашнього завдання) (5 хв.)
Оголошення теми, мети завдань уроку. Мотивація навчання учнів. (2 хв.)
Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу (слово вчителя, читання новели, словникова робота, бесіда, робота в групах («Суд»). (30 хв.)
Закріплення набутих знань «Мікрофон». (4 хв.)
Підсумок уроку. (2 хв.)
Домашнє завдання. (1 хв.)

ХІД УРОКУ

Організація класу.
Актуалізація опорних знань учнів.

Прийом – заслуховування учнівських версій подальшого розвитку подій в оповіданні Є.Гуцала «Сім’я дикої качки».

Мотивація навчання учнів. Оголошення теми, мети завдань уроку.

 

Слово  вчителя

          Діти, проведемо невеличкий диспут на тему: «Дитяча жорстокість у світі».

Для початку давайте пригадаємо, що ми називаємо диспутом?

(Діти висловлюють свою думку)

Так, правильно. А зараз зверніть свою увагу на дошку. Познайомтесь з науковим визначенням диспуту, а також з правилами поведінки під час диспуту.

Зміст матеріалу на інтерактивній дошці

Слайд

Слово «диспут» латинського походження, що означає «міркую», «суперечу».

Правила диспуту

Якщо хтось говорить – слухай.
Хочеш висловитись – підніми руку.
Не перебивай того, хто говорить.
Будь активним у диспуті. 

Слайд

Питання до диспуту:

Що значить слово жорстокість?
У чому виявляється жорстокість у світі?
Чи жорстокі ви самі?
Як можна боротися з жорстокістю?

Діти висловлюють власні міркування за поданими питаннями диспуту.

   Висновки вчителя

Ми вивчили багато творів, де автори піднімають тему жорстокого ставлення людей один до одного, до навколишнього середовища.

Які це твори?

    Прогнозовані відповіді учнів

Є. Гуцала «Лось», «Сім’я дикої качки»;Б. Харчука «Планетник» та інші.

 

    Слово вчителя

Сьогодні ми продовжимо говорити про добро і зло, про жорстокість і милосердя через вивчення новели Л.Пономаренко.

Слайд

Оголошення теми, мети уроку.

Запис у зошиті дати та теми уроку. 

Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Слово вчителя

Перш ніж вивчати твір, ми познайомимося із життям і творчістю сучасної української письменниці Любові Пономаренко.

Слайд

Фотографія письменниці, назва твору. 

Давайте опрацюємо за матеріалом підручника.(Діти читають уголос ланцюжком.)

Слово вчителя

Твір, який ми будемо сьогодні вивчати за жанром визначається як новела. Запишіть у зошиті це літературне визначення.

Слайд

Новела – різновид оповідання, невеличкий епічний твір, характерними ознаками якого є:

незвичайна життєва подія,
напружений розвиток дії,
несподівана розв’язка,
героїв небагато,
увага зосереджена на розкритті переживань і настроїв дійових осіб,
як правило відсутні описи.

Новела відзначається композиційною й сюжетною виваженістю.

      Художній твір Любові Пономаренко «Гер переможений» розповідає про подію, отже, належить до епічного жанру. Це оповідання  невелике за обсягом, проте в ньому глибоко й тонко передано внутрішній світ, переживання героя, на двох сторінках викладена життєва людська трагедія.

Слово  вчителя

        Війна – страшне слово. Вона несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю чоловіків, які із зброєю в руках пішли на фронт, а також на долю дітей, жінок, старих, що залишилися в окупації, тяжко працювали, потерпали від голоду та холоду. Але часто ми сприймаємо ті події тільки під одним кутом – очима наших співвітчизників, забуваючи, що по тій, «інший», бік знаходились також чуйні, добрі, працьовиті люди. Вони також  були жертвами амбіцій політиків, що змагалися між собою за перерозподіл світу. Ми познайомимося з незвичайним твором  Любові Пономаренко – «Гер переможений».

Слайд

Фото поневолених німців на території СРСР

Виразне читання новели «Гер переможений».
Словникова робота

шнель,
бидлота,
гут,
кіндер,
барак,
фрау,
нужник.

Обговорення ідейного змісту новели. Евристична бесіда.

         Письменниця порушила важливу проблему, яка схвилює навіть найчерствішу душу. В оповіданні йдеться про любов до людей. Отож, прочитавши цей цікавий і зворушливий твір, поміркуй над такими питаннями:

Слайд

Коли відбуваються події у творі?
Хто зводить будинки у зруйнованому місті?
Що ви довідались про Фрідріха?
Чому знахідка, виявлена в стіні, здалася дуже знайомою оповідниці?
Чия це була річ?
Про що вона говорить?
Що зрозуміла оповідачка, які висновки зробила для себе?
В чому різняться погляди оповідачки з дитинства і через 50 років?

«Суд». Робота в групах.

Діти, а зараз скажіть мені які слова – поняття є опорними в новелі?

 

Слайд

Зло – Добро

Жорстокість – Милосердя

                З’ясуємо, яка проблема постала перед нами. Вирішимо її у формі суду. Чи можна простити ворогові і в яких випадках?

                 Суд над  жорстокістю дітей.

Установча бесіда

             Для цього я пропоную вам об’єднаємося у 4 групи. Прокурорам треба висунути звинувачення дітям з новели Л.Пономаренко « Гер переможений». Свідки – повідають нам про події, які відбувалися під час другої світової війни очима українських письменників. Захисникам треба обговорити та навести вагомі доведення – виправдання Фрідріха.

Суд над жорстокістю дітей.

Прокурори    Чи праві були діти, коли зробили з паличок хрест, розкидали

                         маленьку «державу» Фрідріха? Так! Праві. Фрідріх – це німець

                         Він воював проти нашої держави. Армія Гітлера завдала

                         Багато горя нашому народу. Тому треба відповідати за свою

                    Жорстокість.

Свідки       Підготовлені учні читають напам’ять вірші про війну українських   

                   письменників.

Захисники  Ми вважаємо, що діти неправі.Так! Армія Гітлера була жорстока,

                   але сьогодні він був полоненим, беззахисним, слабким і хворим.

                     Просто людина, яка викликала до себе співчуття. Так! Він

                     німець, але як бачимо, був хорошим батьком, любив працювати

                     на землі – сіяв, вирощував.                                                 

Свідки        Фрідріх опинився на фронті скоріш за все не з власної волі, а за

                     наказом свого головнокомандуючого. Не можна нам відповідати

                     жорстокістю на жорстокість. Дуже багато наших співвітчизників

                     розуміли це. Пригадаймо вчинок матері за твором А.Дімарова

                     «Матка».

Вирок суддів Війна – відворотне, жахливе явище суспільства. Але треба в

                      будь – якій ситуації залишатися людиною – «і воздасться

                      злодіям за злая». Жорстокості у світі не повинно бути.

                     На жорстокість треба відповідати добром.

 

 

Закріплення набутих знань. Підсумок уроку.

«Мікрофон»

Скажіть, з якими почуттями ви виходите з зали суду?
Висловіть свою точку зору на рішення нашого засідання.
Чи можна сказати, що суддя та слухачі висловили ідею твору?

Підсумок уроку. Оцінювання учнів.

Слово вчителя

                Свою помилку оповідач зрозуміла, коли стала дорослою. Але ми з вами, з точки зору сьогодення, повинні бути милосердними, вміти прощати, любити людину, якщо вона розуміє, що вчинила жорстоко та розкаюється в цьому.

Домашнє завдання

Слайд

Навчитись виразно читати новелу Л.Пономаренко «Гер переможений».
Вивчити теоретичне поняття новела.
Дати письмову коротку відповідь на останнє речення новели:

« Ви не знаєте, де наш тато?..»

 

 

Додаток1

ЛЮБОВ

                ПОНОМАРЕНКО

(Народилася 1955 р.)

 

 

        Сучасна українська письменниця.

        Найвідоміші твори: «Тільки світу», «Дерево облич», «Ніч у кав’ярні самотніх душ». Лауреат премій «Благовіст» (1998) та ім. Олеся Гончара (2000). Любов Петрівна Пономаренко народилася 25 травня 1955 р. у с. Іванківцях  Срібнянського району, що на Чернігівщині. Закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М. В. Гоголя.

          Усе життя письменниці пов’язане з філологією: працювала вчителем російської мови й літератури на Срібнянщині, у редакціях газет Чернігівщини та Полтавщини. Нині письменниця живе в м. Гребінках  Полтавської області, працює власним кореспондентом обласної газети « Зоря Полтавщини ».

           Ще в ранньому  віці проявилося поетичне обдаровання Любові Пономаренко. Прозу  почала писати з 1980 р. Як зізнається письменниця, для неї література є порятунком, Вічним Містом, до якого поривається впродовж усього життя. У творчому прозовому доробку Л.Пономаренко є низка повістей та оповідань, які виходять друком не лише в Україні, а й у Німеччині та Японії. Та передовсім уражають і дивують її лаконічні оповідання з небуденним внутрішнім напруженням та енергетикою, у яких авторка досліджує складні питання сьогоднішнього буття, тонко відчуває людську душу.

              У цьому переконує й невеликий спогад письменниці про своє дитинство. «Хай усе листя землі закружляє навколо віхолою. Хай стихнуть дощі. Хай птахи злетяться і затулять крилами обрій. Бо до тебе прийшло перше кохання. І хай цей день буде вічним.

              Ще вчора ти купалася в річці й пірнала разом з хлопчаками далеко й довго не виринала на поверхню. Потім пливла наввимашки, уздовж чистоводу. Мимо лілій і маківок, мимо спичаків, через різак, що колеться і жалить. Ти пливла, а інші захоплено вигукували на березі. За тобою пливла розсмикана і до пліч розплетена коса. Як ти не любила заплітатися!(…)

                Учора ти змагалася з хлопцями в стрибках, грала в знамено, кричала й билася навкулачки, коли перемагала не твоя команда. Учора ти ходила в спортивних штанях, в подертих сандалях із замурзаним обличчям. Ти пасла гуси, ох ті осоружні гуси, будувала з гілок курені, засинала на пологій тополі, перебиралася човном у Рудьків і там ставила ятері. (…)

              Цього літа, як і раніше, з дівчатами та хлопцями поїхала гребти колгоспне сіно. (…)

              Біля тебе сидить Віктор, смаглявий кучерявий хлопець з Києва. Віктор приїхав до бабусі на канікули, а до сіна ходить так, заради компанії. Він сидить поруч з тобою, коли віз сколихується, ваші плечі торкаються. Ти спалахуєш вогнем, а він дивиться чи то здивовано, чи ніжно. (…)

        Під вечір, коли всі збиратимуться їхати додому, ти побачиш, що Віктор викинув за кущами пілотку з газети. Ти підійдеш крадькома, щоб ніхто не бачив, візьмеш ту пілотку і заховаєш за кофтину.

           Та пілотка зі старої вицвілої газети лежатиме серед книг не одне літо. Ти розпрощаєшся з нею лише тоді, коли зустрінеш велике, єдине на все життя кохання».
Додаток2

ГЕР ПЕРЕМОЖЕНИЙ

   Полонені німці зводили цей квартал з любов’ю і розпачем. Спочатку  вони тільки боялися, брутальна лайка зависала на вустах, коли охоронець чіплявся поглядом і байдуже погиркував: «Шнель, бидлото, шнель!» Вони не любили цей народ, не любили будинки, які мали тут поставити, але тільки – но звівся фундамент, як щось трапилося з кожною цеглиною: цеглини лагідно лягали в руки, не обривали м’язи і не дряпали шкіру, немовби розмовляли з полоненими про те, що цей будинок міг би бути їхнім, стояти на околиці Лейпцига.

   Коли протала земля, Фрідріх скопав маленьку грядочку, обгородив її камінням і посіяв нагідки. Де він узяв те насіння, невідомо, але  ми, діти, добре пам’ятаємо, як він клав між грудочками зернини, як потім притоптував їх і, повернувшись до нас, усміхнувся: «Гут…кін дер…гут». А коли німців повели в барак, ми  розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв’язали його травою і поставили на грядці. Уранці, коли їх вивели на роботу, ми ще спали, але навіть крізь сон я чула, як скреготіли в розчині лопати, як стукали дужками відра, як надсадно бухикав Фрідріх і гиркав охоронець.

    Місто давно не сердилося на німців, удови жаліли їх і роздивлялися картки їхніх дружин і дітей, часом приносили щось з одягу – старий піджак або картуз, та ще варену картоплю, на що ті всміхалися, дякували, називаючи вдів «фрау». У Фрідріха теж була фотокартка двох  дівчаток у білих сукенках і білих черевичках, він не раз нам тикав ту дивовижу, чи забувши, що ми вже бачили, а чи хотів похизуватися, які в нього чепурні діти. І ми у відповідь цілу весну  і ціле літо топтали і розкидали його грядку, його маленьку державку в нашому злиденному місті. Він до того бридко кашляв, до того був худий, гнилозубий і брудний, що ми не могли його не дражнити. Ми любили ціляти в нього грудками, любили, коли він саджав  нас на коліна та співав своїх дурних  німецьких пісеньок.

    Під осінь німець уже не садив грядку, ходив, хитаючись, і харкав кров’ю. Охоронець замість «шнеляти» простягав йому цигарку і дозволяв лежати під стіною. Фрідріх робив тільки прикраси зі шматочків цегли – сонця і квіти, він чіпляв їх понад вікнами другого поверху так, що самотні жінки подовгу стояли, роздивлялися і навіть сплакували.

    Одного ранку його знайшли лід стіною барака, де він стояв спиною до людей, понуривши голову.

     Бидлото,  тобі що – немає нужника? – гиркнув охоронець і тут же осікся: від шиї до коробки сіріла мотузка.

 Коли зняли його і взяли на руки, то здивувалися, що немає в ньому тіла. Його поховали за містом, укинувши в яму і навіть не насипавши горба.

        Осінь видалася теплою, в кінці листопада ми перейшли в новий дім. Якось посеред грудня я сиділа на вікні і раптом побачила квітку. Пролітав перший сніжок, а вона цвіла собі під вікном. Була велика і кошлата, не квітка, а пів соняха. Я одяглася, вискочила на подвір’я, простягла руку, щоб зірвати, і відсіпнула. Поруч з нагідкою стояв зроблений з паличок і зв’язаний нами хрест…

           Минуло півстоліття. За цей час у будинку не тріснула жодна стіна, не струхла і не всохла підлога. Якось син вирішив повісити на стіні поличку. Стіна не піддавалася дрилю, а потім дриль шурхнув у якийсь отвір. Коли вибили цеглину, вийняли з отвору рукавицю. У рукавиці лежала фотокартка двох дівчаток у білих сукенках. Дриль пошкодив їм черевички, але дівчатка дивилися на нас, мов живі, і запитували:

   -    Ви не знаєте, де наш тато?..


Теги: Ткаченко В.Г., пономаренко
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 867/49


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar