Головна » Українська література

Любов’ю прощати винних гріхи… Ольга Кобилянська «Земля» та Владислав Реймонт «Селяни»

Мета: допомогти учням осягнути особливості літетатуротворення на зламі епох в українській та польській літературі; навчати дітей порівняльної характеристики, самостійної оцінки подій  та явищ; на прикладі творів намагатись осягнути духовну сутність світу, нерозривний зв'язок  між людиною та природою; формувати читацьку культуру учнів та стійкий інтерес до  літератури; сприяти національному самоусвідомленню та незламному відчуттю   приналежності до європейської спільноти;  розвивати навички свідомого ставлення до своїх слів та вчинків, а також вміння стисло і посутньо відповідати на питання; виховувати прагнення до пізнання, потребу самовдосконалюватися, осудливе ставлення до злочину як  протиправної, ворожої для людини дії, як деградації особистості; прищеплювати навики шанобливого ставлення до землі, усвідомлення глибинної пов’язаності, поваги до праці селянина.

 Мистецький контекст: Микола Лисенко увертюра до опери «Тарас Бульба», Юзеф Брандт «Останній день весілля»,  Микола Пимоненко «Жниця», «Ярмарок»,  Теодор Руссо «Дуби».

Міжпредметні зв’язки: образотворче мистецтво (європейський живопис кін.19-поч.20ст.), всесвітня історія (на зламі епох),  польська література, музичне мистецтво, інформатика (робота з програмою Microsoft Word).

Обладнання: мультимедійна дошка; роздатковий матеріал; комп’ютерний клас.

Тип уроків: уроки поглибленого розмірковування над змістом творів.

 

Епіграф.

«Людина — найцікавіше для нас явище тому, що вона змінюється,

                 ховає в собі всякі несподіванки, не задовольняється жодною формою щастя».
                                                                                                                                             Михайло Коцюбинський

 

Усі мої думки тобі, народе вільний,
і пісня серця, музика душі тобі!"
Ольга Кобилянська

Хід першого уроку

 

I. Емоційне налаштування на урок.

П’ять хвилин з мистецтвом.

Шановні учні! Сьогодні урок літератури пропоную вам розпочати з музики. Музики, яка мандрує світом, об’єднує людей і водночас залишає обшир для роздумів, спонукаючи на дії. Це увертюра до опери «Тарас Бульба» (автор Микола Лисенко). Почуйте серцем кожну ноту, пориньте у світ, що несе зміни, нові надії і віру…

Допитливим для роздумів.

На окремих аркушах діти отримують кілька питань та мою відповідь. Міркують кілька хвилин та висловлюють власні думки крізь призму особистісного досвіду.

rЧи варто читання творів, міркування над текстами поєднувати зі слуханням музики?

Так, адже музика, як камертон, допомагає досягнути певної, чистої октави, налаштовує фібри душі на безмежне сприйняття.

r Чому музичний твір Миколи Лисенка? Чому увертюра до опери?

Це композитор епохи.. Людина, яка була у центрі національно-культурного життя України кін.19-поч.20ст. Микола Віталійович Лисенко був символом і совістю українців.

Увертюра з французького – початок, відкриття. Своєрідне налаштування на сприйняття матеріалу.

II. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

r Підготовлені учні проводять короткий екскурс (лат.- відступ; відхилення від основної лінії уроку задля висвітлення додаткової інформації) у всесвітню історію. Акцентуючи на основному:

                                                                                      

                             ЛЮДИНА                                     ЕПОХА (взаємозв’язок понять)

 

r Учитель зачитує епіграф, коментує та обґрунтовує.

Слова Михайла Коцюбинського про те, що людина для митця – лише матеріал, з якого твориться образ, не шокують, а навертають на думку про те, що тисячі нових світів починають свій шлях у безмежних просторах часу на сторінках нетлінних книг. Про те, що кожного разу, коли відкриваєш книгу, поринаєш у приголомшливий світ, створений уявою письменника. І завжди, у будь-яку епоху, у будь-якому стилі основою основ літературного творіння буде людина, з її болями й радощами, фантазіями й оказіями, душевними пориваннями та жорстко-правдивими вчинками.

Запитання до учнів. Чи вдало підібрано епіграф? Чи відповідає основній лінії  уроку?

 

III. Виклад навчального матеріалу. Лекція з елементами конспектування.

Під час лекції на мультимедійній дошці  демонструю фото авторів.

За потреби пояснити учням, що вони інтуїтивно конспектують, тобто обирають матеріал, який їм здається важливим.


Народився у багатодітній сім'ї сільського органіста. Дитячими захопленнями Реймонта були книги та природа. Світ, навіяний читанням книг, сповнений яскравих барв і невідомих почуттів, світ природи, що оточував родинну домівку Реймонта, — все це збагачувало душу підлітка неповторними враженнями, формувало його уяву та світогляд. Рано почалося трудове життя Реймонта — кравецька майстерня, репортерська справа, акторська трупа, праця на залізниці. На початку 90-х pp. побачили світ його перші оповідання. Реймонт звернувся до теми польського селянства, відтворюючи сільський побут і характери. Страхітливі картини злиднів і голоду, дикість звичаїв, жорстокість у взаєминах між близькими родичами — раннім творам Реймонта властива похмура палітра. Рідкісна спостережливість, філігранність інтонацій, тяжіння до барвистості, живописної пластичності образів — усі ці риси визначають своєрідність таланту Реймонта, а його пейзажі уже в ранніх творах справляють значний вплив на читача.

«Селяни» — епічний шедевр. Будучи видатним майстром композиції, Реймонт розкрив свій талант у всьому його розмаїтті: основну сюжетну лінію супроводжують інші колізії, створюючи єдину, цілісну образну структуру, відтворюючи широку панораму сільського життя. Автор показав найрізноманітніші верстви польського селянства: безземельних і малоземельних господарів, наймитів і поденників, середняків і багатіїв. Складні сплетіння людських доль та характерів, динамічність розповіді, гострота сюжетних ліній створюють єдину, потужну тональність епопеї, що передає головне почуття у всій його повноті — любов до землі. «Приховуючи у собі невідомі глибини, хаос дрімотних марень, величезна і незнана, могутня і безпорадна, байдужа до бажань та прагнень, мертва і безсмертна» земля була священною для Реймонта.

Вражає картина останньої ночі Борини напередодні смерті: він іде полем і в нестямі засіває землю землею. У цій сцені сконцентрована провідна думка роману: любов до землі, любов до праці — основа життя, її сенс і запорука її продовження.

Реймонт віддав своє серце землі та людям, що на ній працюють. Людині-творцю присвячені найнатхненніші сторінки епопеї. Сувора правда про село відтворена у романі Реймонта. «Влада землі» змінює людей. Земля слугує причиною конфлікту їхніх інтересів.
«Селяни» — не лише найкращий твір Реймонта, а й один із найчудовіших польських романів своєї епохи. Майстерно відтворюючи місцевий колорит, письменник широко використовує народну творчість — легенди, загадки, приказки і прислів'я, яскраво змальовує народні обряди, детально описує весілля, сільські ярмарки, народні танці, вбрання.

Мова роману є надзвичайно гнучкою і соковитою. Проза Реймонта — мелодійна, нерідко навіть ритмізована. Окремі ліричні фрагменти роману нагадують поезію у прозі.

У «Селянах» Реймонт залишається неперевершеним майстром пейзажу. Природа у його романі нерозривно пов'язана з людиною, з її діяльністю. Природа, земля, праця, життя — ось головні складники поетичної могутності таланту Pеймонта, якому вдалося опоетизувати ці поняття.

 

Які асоціації у вас викликає слово «земля»?

Створіть опорну схему – узагальнення ваших роздумів.

                                                               

Коментар учителя.

Образ землі виявляється головним у творі. Висвітлюючи його, письменниця показує, як змінюється ставлення селян до землі: поволі вони починають усвідомлювати, що і без землі можна прожити і не завжди вона принесе добробут та злагоду. Земля на зламі XIX—XX століть стала мірилом людяності і чесності. Чи не це ми бачимо і зараз?

■ Народилася Ольга Кобилянська 27 листопада 1863р. у містечку Гура-Гумора в Південній Буковині в багатодітній сім'ї дрібного урядовця. З дитячих років вона знала не тільки українську, а й польську та німецьку мови, якими говорили в її родині. Дитинство й юність майбутньої письменниці минули в румунсько-німецьких містечках Гура-Гумора, Сучава, Кімполунг. Пізніше вона жила в с. Димка, а з 1891р. — у Чернівцях.

У Південній Буковині, заселеній переважно німцями й румунами, жили й українці. Але українських шкіл чи культурно-освітніх закладів у 60 — 80-ті рр. тут не було. Німецька школа не могла дати Кобилянській будь-яких знань з історії культури українського народу. Перші літературні твори О. Кобилянської, написані німецькою мовою, сьогодні зберігають переважно пізнавальне значення, відображаючи окремі сцени з життя містечкової інтелігенції, людей з народу.

Німецька мова, як і німецька культура, відіграли позитивну роль у житті й творчості Кобилянської. Вони, як слушно зауважила Леся Українка, допомогли Кобилянській вийти в широкий світ загальнолюдської культури. Але для утвердження Кобилянської як української письменниці необхідно було глибоко знати не лише українську мову, а й надбання української літератури. Цю істину вона все ясніше почала усвідомлювати і з кінця 80-х років наполегливо вивчає культурну спадщину свого народу, виявляє дедалі більший інтерес до його життя.

Тоді ж вона бере активну участь у так званому феміністичному русі, який зачепив чимало наболілих питань, над якими замислювалися представники передової інтелігенції. Ставши у 1894р. однією з ініціаторок створення “Товариства руських жінок на Буковині”, Кобилянська обґрунтувала мету цього руху в брошурі “Дещо про ідею жіночого руху”. Письменниця порушила питання про тяжке становище жінки “середньої верстви, активно виступила за рівноправність жінки й чоловіка, за її право на гідне людини життя.

Зображення життя села, його соціально-психологічних і морально-етичних проблем стало другою провідною лінією творчості Кобилянської. “Щоденники письменниці переконливо свідчать, що в другій половині 80-х рр. вона вже замислюється над долею народу. В новелі “Жебрачка” (1895) письменниця вперше показує людину з народу, яка опинилася без засобів до існування, живе з милостині.

У середині 90-х рр. письменниця поглиблює знання життя селянства, чому сприяють її тісні контакти з мешканцями буковинських сіл, зокрема Димки, що згодом увійде в її творчість страшною трагедією-братовбивством (“Земля”).

Визначним досягненням української літератури, вагомим внеском письменниці у розробку теми землі у світовій літературі є повість Кобилянської “Земля”. “Факти, що спонукали мене написати “Землю”, правдиві. Особи майже всі що до одної також із життя взяті. Я просто фізично терпіла під з'явиськом тих фактів, і коли писала, ох, як хвилями ридала!..” — згадує О. Кобилянська в автобіографічному нарисі “Про себе саму ”. Саме це дало підстави Франкові назвати “Землю” твором, який, крім художньої цінності, “матиме тривале значення ще й як документ способу мислення нашого народу в час теперішнього тяжкого лихоліття ”.

 

IV. Практична робота.

На окремих аркушах паперу. Учні працюють (10хв) самостійно. Отримують чотири максими

(це слова з автобіографічних листів О. Кобилянської «Про саму себе»), кожна з яких відкриває таїну творення романів О. Кобилянської та В. Реймонта.

Максима – формула, що виражає певний моральний або етичний принцип.

Коментар до таблиці.

Дворічне перебування письменниці у селі Димка дало змогу не просто познайомитися із сільським життям, а й вивело на орбіту духовного життя селянина. Водночас вовчі закони виживання  в соціально розшарованому селі нищать найкращі людські почуття, вбивають найсвітліші поривання до краси і світла, витруюють моральність навіть у сильних натур.

Автори глибоко занурюють у психіку персонажів, допомагають нам зрозуміти й прийняти світогляд селянина епохи страждань та змін. Вони відтворюють людину, статус якої визначається спадковими, природними та суспільними чинниками, поєднуючи з вдало концентрованим ґрунтовним аналізом національних та політичних проблем тогочасної України та Польщі.

Історичне тло в обох творах увиразнюється фольклорними елементами.

Для того, щоб повноцінно намалювати картину сільського життя, автори не випадково звернулися до роману як жанру літератури. Бо роман – універсальна форма для  віддзеркалення життя людей у всій його багатогранності з акцентом на поглибленому психологізмі  як жанротвріній домінанті.

Звичайно, поряд з людьми головною героїнею обох романів постає земля. Земля і в Ольги Кобилянської, і у Владислава Реймонта опоетизована, одухотворена. Велична та одвічна, є сутністю людського буття.

Картини природи (особливо у Реймонта, в якого навіть роман поділено на чотири частини за порами року) динамічні, живі, рухливі, справжні, жваві є визначальними, акцентними.

 

Зразок таблиці

 

Максима перша: «Я любила народ…»

                                             «Земля»                                                 «Селяни»

 

Максима друга: «Одна неестетичність його (народу), будь у словах, будь у поведінню чи в привичках, разить мене…»

                                             «Земля»                                                 «Селяни»

 

Максима третя: «… в суті речей – гей! яке багатство, яка свіжість, яка глибінь криється…»

                                             «Земля»                                                 «Селяни»

 

Максима четверта: «Гарний матеріал на будучність».

                                             «Земля»                                                  «Селяни»

 

V. Підсумки уроку. Рефлексія діяльності.

r Синтез думок.

Чи зуміли ви сьогодні підійти до розуміння епохи, в якій жили та творили письменники?

Чи вдалими були види роботи?

Чи варто поєднувати вивчення творів  українських та європейських  митців?

Який момент уроку вразив, запам’ятався?

VI. Домашнє завдання.

Скласти 12 запитань для літературного диктанту за творами.


Теги: Чабан І.В., Кобилянська
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 652/151


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar