Головна » Українська література

Київ літературний. Урок з української літератури для 10 класу

Мета:  ознайомити учнів із літературною географією нашого міста; пригадати імена видатних українських та зарубіжних письменників, їхню творчість; розвивати пізнавальні інтереси; виховувати любов до рідного міста, повагу до своєї історії, гордість за досягнення національної культури.

 

Хід екскурсії

 

Під час екскурсії, як тільки названо ім’я письменника, вчитель ставить запитання: «Які твори цього автора ви можете пригадати? Коротко розкажіть про що вони, назвіть головних героїв».

Декілька учнів заздалегідь готували інформацію про відвідувані місця і тепер допомагають вчителю.

 

Маршрут

З чиїм іменем пов’язано

Станція метро «Театральна»

Театр ім. Лесі Українки (учень 1), Національний оперний театр ім. Т.Шевченка (учень 2)

Вул. Б.Хмельницького

Перетинає вул. Пушкінську (відома з середини 19 ст., сучасна назва – з 1899 року – 100-річчя з дня народження поета). На цій вулиці проживав І.Нечуй-Левицький (буд. №17, який не зберігся, зараз на його місці буд. №19).

Музей літератури

Вул. Терещенківська

(колишня І.Рєпіна)

(учень 3)

Відома з початку 20 ст., ім’я Рєпіна - з 1955 р. до

1992 р.

Тут проживали М.Бажан, П.Тичина (буд. №5 – музей Тичини). Розглянути меморіальні дошки. 

Національний музей російського мистецтва (учень 4).

Бульвар Т.Шевченка

Виник у 30-х рр. 19 ст. як Бульварна вулиця, теперішня назва з 1919 р.

Музей Т.Шевченка (буд. № 12) – відкрито у 1949 р. (понад 4 тис. експонатів).

Парк ім. Т.Шевченка

Закладений у 60-х рр. 19 ст. У 1896 був поставлений пам’ятник Миколі І, 1936 – пам’ятник Т.Шевченку

Бульвар Т.Шевченка

Володимирський собор (учень 5)

Направо – вулиця І.Франка

Вул. Пирогова

 

Вул. Б.Хмельницького, яка вливається у вул. О.Гончара

(колишня В.Чкалова)

Парк О.Гончара

Національний педагогічний університет ім. М.Драгоманова (публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч. Брат Олени Пчілки, дядько Лесі Українки).

Буд. №68; на розі вулиць Б.Хмельницького та М.Коцюбинського (відома з першої половини 19 ст. сучасну назву носить з 1939 р. на честь 75-річчя з дня народження письменника). Це будинок від Спілки письменників (Роліт); розглянути меморіальні дошки

 

Які ще вулиці носять імена українських письменників? (О.Бойченка, А.Малишка, П.Усенка, В.Сосюри, О.Теліги, бульвар Лесі Українки та ін.)
Які вулиці названі на честь зарубіжних письменників? (Шолома Алейхема, Я.Гашека, М.Цвєтаєвої, Т.Драйзера, пр. В.Маяковського, Тургенівська, Гоголівська, вулиця і площа Льва Толстого, М.Булгакова, А.Ахматової та ін.)

 

Домашнє завдання: написати звіт про екскурсію.

 

Додаток 1

Російський драматичний театр ім. Лесі Українки

був заснований у 1926 році. Француз-підприємець Огюст Бергоньє в 1868 році придбав ділянку землі (квартал вул. Пушкінська - вул. Б. Хмельницького) і перетворив її на джерело прибутку. У 1874 році він побудував тут дерев’яний цирк, а вже через рік - кам’яну будівлю театру і двоповерховий будинок (архітектор Ніколаєв). У грудні 1875 року приміщення орендував князь В.Д. Оболенський для театру-цирку “Альказар”. У 1878 році Бергоньє побудував додаткову двоповерхову будівлю. У внутрішній її частині був театр, а на другому поверсі - готель «Ліон»

Будівля театру була перебудована і реконструйована в 1930 році.

Адреса: вул. Б. Хмельницького, 5.

 

Додаток 2

Національний оперний театр ім. Т.Шевченка

Будівля для міського оперного театру була побудована в 1899–1901 роках у стилі неоренесансу за проектом петербурзького академіка Віктора Шретера під керівництвом В.Н. Ніколаєва. Раніше на цій ділянці була двоповерхова кам’яна будівля театру, яка згоріла в 1896 році. Зал для глядачів нового театру був розрахований на 1630 місць, розміщених в п’ять ярусів. Досить великих розмірів сцена – ширина 34 метри, глибина 17 метрів. Архітектурі будівлі властиві елементи еклектики. На всесвітньому конкурсі цей проект був відмічений першою премією.

Будівля театру віризняється прекрасною акустикою залу для глядачів. Для досягнення такого ефекту в стінах укладався очерет і плити з коркового дерева.

Наприкінці 90-х років минулого століття була проведена реконструкція театру під керівництвом архітектора Г.Д. Андрєєва. Були реконструйовані гардероб, фойє, відновлена позолота ліпних декоративних деталей, встановлена нова освітлювальна арматура в залі. Значно розширилася площа закулісних приміщень.

Адреса: вул. Володимирська, 50.

 

Додаток 3

Вулиця Терещенківська

Назви вулиці в різний час:

Олексіївська(1861-1900);

Терещенківська(1900-1919);

Герцена(лютий 1919);

Чудновського(1919-1941);

Терещенківська(1941-1943);

Чудновського(1944-1955);

Рєпіна(1955-1992);

1992 року повернуто історичну назву "вулиця Терещенківська".

Через значну кількість музеїв на такій невеликій вулиці іноді щодо неї вживається вислів «вулиця музеїв».

Пам'ятки архітектури та історично цінні будівлі:

№ 2 (1914—1927)- приміщення колишньої  Ольгинської гімназії.

№ 4 (1850-і)- колишня Ольгинська гімназія.

№ 9 (1882)- особняк Федора Терещенка, нині Національний музей російського мистецтва.

№ 13 (1913)

№ 15 (1887)- особняк родини Ханенків.

№ 17 (1878)- особняк родини Ханенків.

№ 19 (к.19 ст.)

№ 21 (к.19 ст.)

№ 23 (к.19 ст.)

Визначні або важливі об'єкти

№ 2 — інститут ботаніки.

№ 3 — видавництво «Наукова думка».

№ 5 — Музей-квартира П. Тичини.

№ 9 — Музей російського мистецтва.

№ 15 та № 17 — Музей мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків.

№ 25 — встановлено меморіальну дошку А. Горській.

 

Додаток 4

Київський музей російського мистецтва

 відкрився 12 листопада 1922 року як Київська картинна галерея. Основу музейного фонду склали колекції київських промисловців Терещенків. Спочатку експозиція складала близько 200 творів, зараз — розміщується більш ніж в 30 залах. Побудована за историко-хронологічним принципом, вона відображає майже всі основні етапи розвитку російського живопису з XIII століття і до наших днів. Музей знайомить глядача із староруським іконописом, портретним мистецтвом XVIII століття, багатою і різносторонньою колекцією другої половини XIX століття, творами передвижників, мистецтвом модерну і символізму, роботами художників періоду революції і будівництва соціалізму.

Київський музей російського мистецтва володіє багатьма чудовими полотнами, без яких не можна скласти повне уявлення про творчий шлях найвидатніших майстрів, таких як В. Л. Боровіковській, В. М. Васнецов, І. І. Шишкін, М. М. Ге, В. А. Тропінін, І. Є. Рєпін, В. Д. Полєнов, М. В. Нестеров. Гордістю музею є унікальна колекція творів М. А. Врубеля.

Адреса: вул. Терещенківська, 9

 

Додаток 5

Володимирський собор

Початковий проект Володимирського собору був розроблений архітектором В.І. Штромом, що використав традиційні форми староруської архітектури. Проект грандіозного храму з 13 куполами затвердили в 1853 році, але із-за високої вартості він не був здійснений. З метою здешевлення споруди архітектор П.І. Спарро залишив у проекті тільки центральну частину з 7 куполами. Закладка собору відбулася в 1862 році. Керівництво будівельними роботами було доручене О.В. Беретті, який знов змінив проект, збільшивши площу приміщень удвічі за рахунок пристрою прибудов і хорів. Під час будівництва в стінах, зведених до куполу, з’явилися тріщини, і в 1866 році будівництво було припинене. Тільки у 1876 році воно поновилося під керівництвом архітектора В.Н. Ніколаєва по пректу добудови Р.Б. Бернгардта і закінчилося в 1896 році.

Основна художня цінність собору - розписи інтер’єру, виконані В.М. Васнецовим (”Хрещення киян”, “Хрещення Володимира”, портрети канонізованих святих: Володимира, Андрія Боголюбського, Олександра Невського, княгині Ольги), М.В. Нестеровим (іконостаси в бічних нефах, дві композиції “Різдво” та “Воскресіння” на стінах хорів), М.О. Врубелем (орнамет на стінах правого нефа), П.А. Свєдомським (”Таємна вечеря”, “В’їзд в Ірусалім”, “Суд Пілата”), В.О. Котарбінським (”Вознесіння”), С.П. Костенком, Н.К. Пимоненко, С.П. Яремичем, В.Д. Замирайлом. Цими роботами керував професор А.В. Прахов.

Адреса: бульвар Тараса Шевченка, 20.

 

Додаток 6

Роліт

Ролі́т (складова абревіатура від назви «Кооператив „Робітник літератури“») — житловий будинок письменників, споруджений 1934 р. в Києві на нинішній вулиці Б. Хмельницького, 68. У різні часи тут мешкали близько 130 літераторів, а також деякі відомі діячі мистецтв. Роліт — абсолютний рекордсмен в Україні за кількістю меморіальних дощок на фасаді.

Історія будівництва

Перша черга

Заснувати власний житловий кооператив київські письменники вирішили за прикладом харківських колег, які 1928 р. спорудили будинок «Слово» (нинішня вул. Культури, 9). Місцем для Роліту було обрано колишній Святославський яр на розі сучасних вулиць Б. Хмельницького та М. Коцюбинського. Через нестачу коштів будівництво кілька разів спинялося. Щоби пришвидшити спорудження, письменники та члени їхніх родин нерідко допомагали будівельникам.

Перший корпус Роліту, який простягається уздовж вул. М. Коцюбинського, почав заселятися в грудні 1934 р. Він налічує п'ять під'їздів із шістдесятьма квартирами. Більшість із них — дво- й трикімнатні. У п'ятому під'їзді розташовано шість чотирикімнатних помешкань, призначених для керівництва Спілки письменників. Роліт будувався як дороге елітне житло. У Києві 1930-х років окрема оселя на кілька кімнат, з персональним телефоном та всіма побутовими вигодами вважалася розкішшю. Виняток становлять кухні, які в усіх квартирах маленькі — кілька квадратних метрів. Але це відбиває дух часу: передбачалося, що мешканці харчуватимуться у спільній їдальні, а індивідуальна кухня буде потрібна хіба щоб скип'ятити чаю.

 

Друга черга

Невдовзі з боку вул. Б. Хмельницького розпочалося будівництво нового корпусу Роліту. Друга черга істотно відрізнялася від першої: один під'їзд, сім поверхів і 14 розкішних квартир. Помешкання в правому крилі під'їзду — п'ятикімнатні (площа 120,9 м2), у лівому — чотирикімнатні (97,6 м2), із просторими робочими кабінетами (22—25 м2).

Навесні 1939 р. помпезна споруда прийняла своїх мешканців — провідних українських радянських письменників. Цікаво, що проект передбачав наявність у них прислуги: в кожній квартирі запроектовано спеціальну кімнатку для проживання хатньої робітниці, а з кухні обладнано для неї чорний хід на подвір'я (без ліфта). Ті, хто залишився жити в першій черзі, відразу нарекли новий корпус «панським».

 

Роль в історії літератури

Понад півсторіччя адресу Роліту сприймали як синонім української літератури. У його стінах були написані «Пісня про рушник» А. Малишка, роман «Собор» О. Гончара, український переклад «Витязя в тигровій шкурі» Ш. Руставелі, що його здійснив М. Бажан, тощо. Письменники зустрічалися, ходили один до одного в гості, дружили родинами, читали один одному власні твори. У Роліт надходили листи, які писали улюбленим поетам та прозаїкам читачі зі словами подяки чи підтримки. Сюди приходили журналісти брати в письменників інтерв'ю, й літератори-початківці, прагнучи, щоб сивочолі метри благословили їхні перші кроки в красному письменстві. За багато років навколо будинку склалася особлива атмосфера, своєрідна літературна аура.

Наче велике дзеркало, Роліт відбив усі печалі й трагедії української літератури ХХ ст. Тут мешкали не тільки письменники, обласкані й нагороджені радянською владою, а й ті, за ким пильно стежив НКВС-КДБ. Будинок пережив три хвилі сталінських репресій. Звідси йшли у в'язниці, в концтабори, на смерть від чекістської кулі, на фронт і в евакуацію. Сюди приходили укази про нагородження орденами, а за ними — постанови ЦК про «ідейні помилки» в літературі.

Багато хто з мешканців Роліту переїхали в нього з іншого письменницького кооперативу — харківського будинку «Слово» після перенесення столиці УРСР з Харкова до Києва у 1932 р.

 

Сучасний стан

Літературна історія будинку тривала рівно сім десятиліть. Останніми серед відомих літераторів — мешканців Роліту померли найстаріший російський поет України Л. Вишеславський (2002 р.) і письменник та правозахисник, Герой України М. Руденко (2004 р.). Справжнім ветераном Роліту нині є літературознавець і багаторічний головний редактор журналу «Всесвіт» Олег Микитенко. Він єдиний, хто мешкає в будинку від першого дня (в'їхав сюди шестирічним хлопчиком). Переважна більшість нинішніх мешканців прямого стосунку до літератури не мають.

1970 р. Роліт оголошено пам'яткою історії. У будинку збереглися меморіальні кімнати І. Микитенка, О. Копиленка, О. Гончара, Л. Вишеславського, композитора Б. Лятошинського. У деяких помешканнях, де жили й працювали літературні класики, сьогодні розмістилися фірми й офіси. Актуальною лишається проблема збереження історико-архітектурного середовища Роліту.

 

На фасаді Роліту встановлено 29 пам'ятних дощок — більше, ніж на будь-якому іншому будинку в Україні. Першу дошку відкрито 1958 р., останню — 2011 р.


Теги: Штефан Л.В., Київ
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 54/5


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar