Головна » Українська література

Йому судилася доля генія. Павло Тичина. Біографія та творчість

        Мета:  учні мають усвідомити велич поетичного  таланту  і трагізм творчої долі П.Тичини,  формувати в себе високі естетичні смаки.

 Обладнання:  портрети поета, збірки творів,  опорні  схеми.

 

                                       ХІД УРОКУ

 

   І. Емоційна готовність учнів до уроку.

 

   ІІ. Мотивація навчальної діяльності:

 

Чи любите ви поезію?
«Проза життя» і «поезія життя» - вислови, які часто зустрічаються в нашій мові. Як ви їх розумієте?

Запишіть свої міркування використавши прийом гронування.

 

Якими є у вашій уяві люди, що люблять і шанують поезію, красу слова, навколишнього світу, мистецтва, й ті, які це не помічають?

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.

        Вчитель.  У своєму щоденнику П.Тичина записав: «… Люблять чи не люблять – а ми будемо про неї (поезію) говорити, бо вона існує вічно. Міняє вона свої форми, міняє зглядно до смаків епохи, але ж, повторюю, сама вона  існує вічно.

         Одні кажуть, що поезію не люблять, другі кажуть, що  поезію, в порівнянні з прозою трудно читати…

         Треті кажуть, що поезія дуже наївно, майже по-дитячому,  передає все те, що людина бачить.

        Четверті піднімають здивовано брови і хмикають незадоволено: драма в театрі, в поетичній формі? О Господи! Та це ж ненатурально! Бо хіба ж людина в побуті своєму говорить віршами? Яка з цієї поезії користь? А п’яті … Але годі. Їх багато є таких, що ніяк не можуть одійти од корита корисності».   

          Отже, Тичина стверджував дві істини: багато людей знають лише одну красу – красу корисну, красу матеріальних цінностей. Однак поезія існуватиме вічно, навіть тоді, коли хтось її й не буде визнавати. Бо вічними є сонце, вітер, кохання, смуток, людське серце. Тичина знав про це: йому було дано від природи талант відчувати поезію кожним нервом, кожним дотиком очей, рук, душі. Це про нього сказав В.Стус у прекрасній літературознавчій праці «Феномен доби»: «Йому судилася доля генія» і завдання нашого уроку – переконатися в тому, що в особі П.Тичини Україна справді мала геніального поета, але трагічної долі, зламаного духовно.

ІV. Усвідомлення нового матеріалу в процесі практичної діяльності.

Вчитель. Ми ще будемо говорити про те, як він злякався репресій, відступив від правди, боявся сказати вголос те, що відчував і розумів. Був академіком, міністром освіти, оспівував партію і комунізм, його любила влада… Ми ще поміркуємо над фразою: «А Тичина пише вірші, та все гірші, та все гірші…» Той Тичина, якого Європа визнала як одного з найкращих поетів світу. І в цьому була трагедія генія. А сьогодні будемо говорити про поезію.

         Напевно, й вам не раз доводилось чути, що Тичина – поет складний, малозрозумілий, його вірші часто нагадують партійні гасла. Що ж, Тичину справді зрозуміти нелегко. Тим, хто вже забув, як пахнуть трави, як сонце розливає меди по полях, як дзвенять пташині пісні. А хто пам’ятає про це, вміє бачити навколишню красу, відчувати її душею, - той у поезію Тичини закохується одразу.

Ось послухайте: 

      Встали мама, встали татко, -

Де ластовенятко?
А я тут, в саду на лавці,

де квіти-ласкавці.

 Використовуючи прийом «оживлення тексту» розкажіть що ви побачили, прослухавши ці рядки.

         А щодо гасел… довгі роки творчість Тичини розглядалася дуже однобоко. У збірниках і книжках друкувалися вірші поета комуністичної тематики, підносилася його слава як трибуна, співця партії й комуністичних догм. Неначе хтось хотів, щоб забули люди Тичину-лірика, який у своєму слові віддзеркалював поетичну душу і мудрість українського народу. З приводу цього Станіслав Тельнюк колись написав сердитий вірш:

           А ви, тугодумні, вказівноперстні,

           Освітні чиновники в міністерстві!

           Ви що в хрестоматії понапихали?!

           Якого поета в народу украли!

      В учнів багатьох поколінь склалося враження, що «Партія веде» та «Пісня трактористки» - найголовніші твори Павла Тичини. Насправдіж це далеко не так. П.Тичина – лірик неповторний, особливий, не схожий ні на кого у світовій літературі. Це поет, який розширив можливості художнього слова, повів стежками неходженими, незнаними. І дивувався, і дивував, і диво своє дарував нам. У 1965 році він записує:

         На те я лірик, щоб запитувать,

         Не тільки холодно озватися,

         Не тільки лозунги почитувати,

         А – дивуватись,

         дивуватися!

     Тичині в цей час було вже 74 роки!

     У ці немолоді роки поет записує у своєму щоденнику чудові ліричні рядки:

         Я вийшов з хати. Ранок

         голівкою врізається у небо.

       А вітерця немає  й зовсім. Все ж бо

       то тут, то там спадає листя. Тихо

       воно зліта, немовби так… Між іншим;

       немовби ще на дерево вернутись

       свій намір мало. Все це сонце бачить,

       але мовчить.

       Бо що йому до цього?

      Саме ж воно в томлінні знемагає,

      Сьогодні в неба вихідний деньочок,

      й воно ні хмар, ні гроз котить не хоче.

Прийом «оживлення тексту».

    Отже, щоб не казали, а поет до останку зберіг молодість душі, любов до природи й рідної душі. Його улюбленим побажанням було: «Закохуйтесь у людей!»

А яким він прийшов у літературу? Звідки у нього таке дивовижне вміння чути мову дерев і трав, розуміти розмову птиць з небом, проникати в глибини людської душі? Наші три дослідницькі групи готуючи випереджувальні завдання, постараються дати відповіді на це питання.

Інформація дослідницьких груп.

1 група.  Іноді дивуєшся, як щедро природа наділяє деяких людей своїми дарами. Рясно впала Божа благодать і на Павла Тичину. Змалку він задаровував рідних і односельців виняткової краси голосом. У родині співали всі брати і сестри. Можливо, це від батька. Саме він і купив у Києві гармонію та навчив Павла співати «заборонених пісень». Він же водив дітей то на виступ військового оркестру, то на сільську вулицю, то на весілля – слухати народних пісень. Батька поет згадує багато й ніжно у своїх щоденниках:

- Слух у батька був дуже тонкий. Це не тільки щодо співів… Батько дуже любив читати «Тараса Бульбу». Ще як я був малим, у нас у хаті на стіні висіла лубочна картина «Переяславська Рада» і батько, було, показує пучкою на запорожця, що з лівого боку на якомусь пню сидів: «Оце полковник Тичина», можливо, що це була романтика, хоч, правда, у так званих «Полуботківських міліонах» було й наше прізвище. Любив ще батько пасіку, садівництво. А всі його листи до нас часто кінчалися до прикладу.

         Батько грав на гармонії, учив мене імітувати дзвони Лаври і руської церкви.

       Співочий талант приносив малому Павлові, учневі Чернігівської духовної школи, не лише насолоду, а й кусень хліба. За співання в монастирському хорі його нагороджували обідами та безкоштовним навчанням, а вже в семінарії став регентом (керівником духовного хору), сам розписував ноти, нотну грамоту знав досконало.

      З нього був чудовий музикант, він грав на багатьох струнних і духових інструментах. Дуже любив бандуру. До музики, до пісні, й у зрілому віці було в Павла Григоровича особливе ставлення. У щоденнику 40-х р.р. є запис: «Пісня повинна піднімати нас над побутовщиною».

       Його диригентські здібності проявилися і під час керування самодіяльним хором  у Києві у 20-х р.р..

      Отже, в музиці і співі П.Тичина був справжнім професіоналом.

 2 група. Крім того, молодий Павло прекрасно малював. Ще в духовній школі улюблений учитель М.Подвойський, який учив малого малювати, подарував йому маленьку скриньку для малювання, пензлі і фарби. У семінарії ж вчителем малювання був український художник і письменник Михайло Жук. Щоб зрозуміти на скільки серйозно захоплювався Тичина живописом, прочитаємо запис у щоденнику поета: « Я саме тоді, будучи учнем, завідував малювальним класом, бо й сам малював і готувався вступити до художньої Академії в тодішньому Петербурзі, але не вступив тільки через те, що не було коштів приїхати до Петербурга на іспити…»

3 група.  Про те, маючи дар співака, музиканта і живописця, він став поетом. Безперечно, в цьому немалу роль зіграв Михайло Коцюбинський, який підтримав літературний дар хлопця. Послухавши вірші молодого Тичини, впевнено сказав: «Між нами – поет». Поезія «Розкажи, розкажи мені, поле…», прочитана на одній із «субот» Коцюбинського вразила відомого письменника глибиною розкриття теми, емоційністю, оригінальними поетичними паралелями.

     А ще, можливо, доленосний вибір зумовлювався тим, що слово має здатність відтворювати світ всіма засобами мистецтва:  слово можна і змалювати, і озвучити, і розказати.

       Отож і заграли в поетовій творчості всі музи одразу, і переповнилося слово всіма чарами мистецтва.

         Пробіг зайчик.

        Дивиться –

        Світанок!

        Сидить, грається,

        Ромашкам очі розтуляє,

       А на сході небо пахне.

       Півні чорний плащ ночі

   Вогняними нитками зточують.

Сонце –

Пробіг зайчик.

                     («Пастелі»)

     Які несподівані, чудесні образи: «Зайчик… ромашкам очі розтуляє», «Півні чорний плащ ночі вогняними нитками зточують!» чи то небо по краях золотіє саме тоді, коли півні розкричалися на все село? Біг зайчик сірий, а став сонячний!

     Коливалося флейтами

     Там, де сонце зайшло.

     Навшпиньках

     Підійшов вечір,

     Засвітив зорі,

    Послав на травах тумани

    І, на вуста поклавши палець, -

    Ліг.

    Коливалося флейтами

    Там, де сонце зайшло.

 

       Тони пастельні, приглушені, тихі, не чорні ще, а сірі, темно-сині, зорі й ті мерехтять крізь туман якось тихо, елегійно. «Вечір… ліг». Настає тиша. Ніжні спокійні звуки флейти заколисують землю.

    Використання прийому колористики (за допомогою фарб створіть колір явища).

 

Такою була рання поезія Тичини, сповнена чарівних звуків і кольорів.

      Вчитель.  А зараз слово Павлу Тичині. / Учні читають виразно улюблені вірші поета/.

 

V. Узагальнення вивченого матеріалу.

1. Складання асоціативного куща.

 

2. Використання прийому сенкан.

     Завершальним етапом роботи по ознайомленню з ранньою творчістю  Павла Тичини стане сенкан – творча робота з п’яти рядків.

 

                      Схема сенкану

 

1-й рядок -  іменник (тема)

2-й рядок -  прикметник (характеристика теми)

3-й рядок  - дієслово

4-й рядок – фраза (авторське ставлення до теми)

5-й рядок – іменник або інша частина мови, словосполучення, чи речення, зміст яких – висновок

 

Робота учнів.

Поет

Неповторний

Дивувався і дивував

Природа щедро наділила своїми дарами

Поезія Тичини сповнена чарівних звуків і кольорів.

 

VІ. Підсумок уроку

     Вчитель. Приємно знати, що є на світі обдаровані різними талантами особистості. Але мудра природа наділила решту людей чарівним умінням розуміти мистецтво, відчувати його красу. Це теж високий талант! Тож розвивайте його!

 

VІІ. Домашнє завдання.

     Прочитати пейзажні та інтимні поезії П.Тичини раннього періоду творчості та ті, що належать до збірки «Сонячні кларнети». Один із них вивчити напам’ять і проаналізувати.


Теги: Тичина, Коритько В.І.
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 293/10


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar