Головна » Українська література

Іван Франко. Поетична збірка „Зів’яле листя”. Любовна тема в творчості поета, її автобіографічність

Мета: допомогти учням відчути красу, художню довершеність інтимної лірики поета; розвивати навички виразного читання, аналізу ліричних творів, висловлення власних вражень від прочитаного; виховувати інтерес до творчості поета; чистоту й благородство почуттів, естетичний смак; серцем пізнати велику істину, що любов – найсильніша, бо вона – від Бога; збудити бажання краще пізнати глибинний зміст творів І.Франка.

Обладнання: портрет письменника, книжкова виставка його творів, книга Романа Горака «Тричі мені являлася любов» та ілюстрації до неї; аудіо записи пісень на слова І.Франка, відео фрагмент «Жінка, котра була поруч…», вислови видатних, афоризми, аркуші у формі листочків.

Теорія літератури: інтимна лірика, фольклорна основа.

Форма проведення уроку: літературно-музична композиція.

На дошці записані слова:

Ми приходимо в світ для любові…

Ганна Чубач.

О розмотай шляхи мені

Світ за очі від тебе забіжу.

Рятуй мене, врятуй мене, бо згине

Моя душа, задивлена в чужу.

Ліна Костенко.

 

Любов – це кара, це сумна в’язниця,

Бог від якої заховав ключі.

П. Сорока

 

Хід уроку.

І. Оголошення теми і мети уроку.

ІІ. Вступне слово вчителя. Мотивація навчальної діяльності.

Інтерактивна вправа «Очікування». Стиха лунає мелодія М.Скорика.

На сьогоднішньому уроці ми говоритимемо про кохання. Чого ви очікуєте від уроку? Учні на аркушах у формі листочків пишуть свої очікування, які зачитають у кінці уроку, прикріплять їх на дошку.

Під звуки музики учень читає напам’ять вірш Івана Франка.

Як почуєш вночі край свойого вікна,

Що хтось плаче і хлипає важко,

Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна,

Не дивися в той бік, моя пташко!

Це не та сирота, що без мами блука,

Не голодний жебрак, моя зірко;

А розлука моя, невтишима тоска,

Це любов моя плаче так гірко.

Учитель. Такі хвилюючі слова. Вони навіюють силу-силенну думок, переживань. І як не змінювалося б наше життя, а кохання завжди залишається коханням.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів

«Який довершений витвір – людина…» - проголошує В.Шекспір словами свого героя Гамлета.

Іван Франко – митець титанічної праці. Ви вже знаєте І. Франка як Великого Каменяра, вічного революціонера, українського Мойсея. І як зазначав Коцюбинський, «людина, яка б вона сильна не була, не може жити самою боротьбою, самими громадськими інтересами. Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народного». Ми вивчатимемо ще один розділ з життєвої книги поета, з якого Франко постане як людина, чоловік, що кохає і страждає, радіє і тужить, вірить і зневірюється.

Що є кохання для І.Франка?
Яким настроєм пройнята збірка? («Зів’яле листя» - лірична драма. Збірка пройнята тугою за щастям, сповнена сумом від нещасливого кохання).

IV. Вивчення й засвоєння нового матеріалу.

Слово вчителя.

Сьогодні на уроці тихим зітханням, невтишним жалем, незагоєною раною озиватиметься до нас поезія Франка. Ми будемо говорити про пошук Іваном Яковичем берега любові в складному житейському морі тривог і розчарувань. Про те, хто надихав письменника на такі чудові твори. (Зачитати епіграф – слова Ліни Костенко).

Сьогодні ми переконуємося, що Франко не лише геніальний поет, філософ, літературний критик, а й людина з палким серцем, яка все своє життя прагнула кохання, справжнього, великого, спопеляючого.

Виступ підготовленої учениці про збірку «Зів’яле листя» І.Франка.

Чомусь відбувається так, що поетів найчастіше надихає не щаслива, взаємна любов, а нещасна, нерозділена. Саме під впливом страждань, «солодкої муки» від кохання без відповіді народжуються незрівнянні, щирі поетичні рядки:

Я понесу тебе в душі на дні,

Облиту чаром свіжості й любові,

Твою красу я переллю в пісні,

Огонь очей в дзвінкії хвилі мови,

Коралі уст у ритми голосні…

Так було й у Франка. Його власні почуття, настрої вилилися в збірку «Зів’яле листя», яка створювалася більше десяти років (1886-1896) і вийшла 1896-го. Вона має підзаголовок «Лірична драма» й складається з трьох частин – «жмутків». Кожна з них позначена власним настроєм, ритмікою та строфікою. Науковці відзначають оригінальність композиції «Зів’ялого листя», у якій є «вірші розповідні, описові, медитативні, складні імітації народних плачів і народної пісні». Але найкраще про це скажуть самі вірші.

Високу оцінку збірці «Зів’яле листя» дав М.Коцюбинський: «Це такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові – лірикові, співцеві кохання і настроїв».

Із рубрики «Цікаво знати!»

Як відомо, доробок Франка – фольклориста складав близько 400 пісень і 1800 коломийок, котрі він почав записувати з десятирічного віку. Про Франківське відчуття музичного ритму свідчить той факт, що на його твори написано близько 200 композицій, а на окремі – по декілька. Микола Лисенко, який приятелював із Франком, створив на його тексти 6 романсів, 2 хори. В.Шевчук зазначає, що «коли думка визрівала, він, ідучи по місту чи ходячи по кімнаті, висвистував собі якісь мелодії, щоб було легше знайти відповідну форму».

Індивідуальні завдання творчого характеру.

Скласти есе «Поетичний образ коханої в «Зів’ялому листі» І.Франка.
Трагедія закоханого серця у збірці І.Франка «Зів’яле листя» (міні-твір-роздум).
Створення сенканів до слів: кохання, краса, почуття, любов.

Алгоритм складання сенкану такий:

1 іменник – назва поняття.
2 прикметники – опис поняття.
3 дієслова – визначення дії.
Фраза з 4 слів, яка виражає ставлення до теми.
Слово – синонім, у якому висновок.

5. Інсценізація уявної зустрічі з героями «Тричі мені являлася любов…» (автобіографізм збірки І.Франка «Зів’яле листя»).

Учитель. Пропоную Вам поринути в минуле, зробити екскурс в історію кохання І.Франка. Дослідники вважають, що в житті Франка було три жінки, яких він кохав: Ольга Рошкевич, Юзефа Дзвонковська і Целіна Зигмунтовська, але якій же саме жінці поет присвятив свою неперевершену за художньою вартістю ліричну збірку «Зів’яле листя»? В одному з листів І.Франко розповів про свої переживання, що лягли в основу ліричної драми «Зів’яле листя». Сам поет скаже про це у вірші «Тричі мені являлася любов…». У нього було три кохання, три жінки: «Одна несміла, як лілея біла…», «Явилась друга – гордая княгиня…», «Явилась третя… - і очам приємно…». Та чи три це жінки або, може, одна, кохання до якої поет проніс крізь усе життя?

Франко. Значний вплив на моє життя, а, значить, також на мою літературу мали зносини мої з жіноцтвом. Ще в гімназії я влюбився був у дочку одного руського попа, Ольгу Рошкевич. Для мене вона «була першою жінкою, яку я глибоко покохав і їй присвятив багато своїх поезій». Нещастя кохання полягало в тому, що батько Ольги Михайло Рошкевич спочатку погоджувався на одруження, але після мого арешту він заборонив дочці мати будь-які зв’язки з арештантом. Ольга мала сильний характер і не хотіла розривати відносини, проте обставини вимагали того, щоб вона одружилася з Володимиром Озаркевичем – братом майбутньої письменниці Наталії Кобринської. Біль за втраченим коханням став поштовхом до створення моєї лірики, а головне, скропив кожну поезію «Зів’ялого листя».

Тричі мені являлася любов.

Одна несміла, як лілея, біла,

З зітхання й мрій уткана, із обснов

Сріблястих, мов метелик, підлетіла.

Купав її в рожевих блисках май,

На пурпуровій хмарі вранці сіла

І бачила довкола рай і рай!

Вона була невинна, як дитина,

Пахуча як розцвілий свіжо гай.

З’являється Ольга Рошкевич, схожа на білу лілею.

Франко. Я любив її все життя, а, коли втратив, шукав Ольгу в інших жінках.

І ти лукавила зо мною!

Ах, ангельські слова твої

Були лиш облеском брехні!

І ти лукавила зо мною!..

Та під пліною золотою

Ховались скази мідяні,

І цвіт, розцвілий навесні,

Під пишнотою золотою

Крив черв’яка!Ох, чи не в сні

Любились щиро ми з тобою?

І серце бідне рвесь у мні,

Що ти злукавила зо мною!..

Ольга Рошкевич.

Я не лукавила з тобою,

Клянуся правдою святою!

Я чесно думала й робила,

Та доля нас лиха слідила.

Що щирая любов ділала,

Вона на лихо повертала:

Що чиста щирість говорила,

Вона в брехню перетворила,

Аж поки нас не розлучила.

Ти ж думаєш, я не терпіла,

В новії зв’язки радо бігла?

Ти ж думаєш, я сліз не лила,

По ночах темних не тужила?

Не я лукавила з тобою,

А все лукавство в нашім строю –

Дороги наші віддалило

І серця наші розлучило.

Та нашої любові не вбило.

Робота в групах.

І група - 1. Виразне читання поезій першого «жмутку» напам’ять, їх ідейно-художній аналіз у вигляді таблиці.

 

2. Прослуховування аудіо запису пісні «Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі», обмін враженнями щодо почутого.

ІІ група - Дослідницько – пошукове завдання.

Виразне читання поезій другого «жмутку» напам’ять, їх ідейно-художній аналіз у вигляді таблиці.
Визначте фольклорні та літературні риси, ознаки в поезії «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…»

Фольклорні риси (приклади)

Літературні риси (приклади)

Вигук

Метафори

Поетичне звертання

Риторичні питальні та окличні речення

Зменшено-пестливі слова

Антитеза

Постійні епітети

Анафора

Фразеологізми

 

Виконати спостереження над художнім текстом поезії «Чого являєшся мені у сні?»

Запишіть емоційні стани, їхню зміну послідовно, за строфами: біль, страждання-образа, докір-прощення-біль як радість;
Визначте художні образи першої-третьої строф і схарактеризуйте їх.

 

ІІІ група - виразне читання поезій третього «жмутку» напам’ять, їх ідейно-художній аналіз у вигляді таблиці.

Виступ І групи.

Учень. Перший «жмуток» присвячений оспівуванню кохання, але з’являються перші нотки смутку:

Що щастям, спокоєм здавалось,

Те попелу тепла верства;

Під нею жаги і любові

Не згасла ще іскра жива.

Ліричний герой уже починає розуміти, що його кохання не взаємне, але з серця не зникає образ коханої:

Не буду гасити!

Най бухає грішний огень!

І серце най рветься, та вільно най ллється

Бурхливая хвиля пісень!

Читці пропонують виразне читання поезій напам’ять.

Герой марить своєю обраницею: «Не знаю, що мене до тебе тягне…».
«За що, красавице, я так тебе люблю…».
«Не надійся нічого!». Дівчина відмовила юнакові, для нього це страшний удар.
«Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі». В останньому вірші першого «жмутку» - «Епілог» автор пише:

Розвійтеся з вітром листочки зів’ялі,

Розвійтесь, як тихе зітхання!

Незгоєні рани, невтишні жалі,

Завмерлеє в серці кохання.

Ті скарби найкращі душі молодої

Розтративши марно, без тями,

Жебрак одинокий, назустріч недолі

Піду я сумними стежками.

Учитель. Ліричний герой захоплений глибоким коханням, у його душі світлі хвилини чергуються з темними, надія – з відчаєм. Поезія «Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі» є шедевром романсової лірики І.Франка. Твір вносить новий акорд у поліфонію почуттів закоханого. Пропоную Вам прослухати пісню.

Прослуховування пісні «Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі» у виконанні…

Франко. Пізніше я познайомився з двома руськими поетесами, Юлією Шнайдер і Климентією Попович, але жодна з них не мала на мене тривкого впливу. Більше враження зробила на мене знайомість з одною полькою, Юзефою Дзвонковською…

Явилась друга – гордая княгиня,

Бліда, мов місяць, тиха та сумна,

Таємна й недоступна, мов святиня.

Мене рукою зимною вона

Відсунула і шепнула таємно:

«Мені не жить, тож най умру одна!»

І мовчки щезла там, де вічно темно.

Юзефа Дзвонковська. Гордою княгинею стала я для Франка. Була дуже вродливою жінкою і багато хлопців закохувалися в мене, однак нікому не відповідала взаємністю, хоч з усіма була привітна й добра. Всі вважали, що це відбувалося через те, що була!високого походження». На Франка я справила сильне враження, він закохався в мене і вирішив, що після Ольги Рошкевич я саме та жінка, яка може бути його дружиною. Але моя мати відмовила Франку. Відмова прикро образила Франка, лише потім він довідався, я була хвора на туберкульоз. Тому не могла стати його дружиною. Відмовляла і всім іншим, але лише Франкові відкрила істину причину.

Виступ ІІ групи. Учні аналізують поезії другого «жмутку», висловлюють свої враження, почуття. Декламують вірші напам’ять.

Учитель. Другий «жмуток» містить перлину інтимної лірики – «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…». У цьому вірші відчутний вплив фольклору, він звучить як справді народна пісня. Лунає музика А.Кос-Анатольського.

«Червона калино, чого в лузі гнешся?» ( у супроводі музики виразне читання у вигляді діалогу дівчини з хлопцем).

«Хоч ти не будеш цвіткою цвісти».

«Чого являєшся мені у сні?»

Учитель. З огляду на це, ми можемо сказати лише про те, що все одно Франко кохає Ольгу, проте вважає, що може підшукати їй заміну. Навряд чи між Франком і Юзефою було саме кохання, адже вона була хвора, тому не кохала нікого, казала, що кохання не для неї, а він просто жалів і її, і себе.

Але хто знає, адже кохання у людини може бути одне, проте закохуватись вона може в різних людей. Так і у Франка, бо письменники не можуть писати вірші не закохуючись, вони повинні знаходитися в цьому процесі постійно, вони повинні переживати, відчувати, і – писати.

Але підемо далі і з’ясуємо хто ж була ця третя, на яку так «приємно дивитися».

Франко.

Явилась третя – женщина чи звір?

Глядиш на неї – і очам приємно,

Впивається її красою зір.

То разом страх бере, душа холоне,

І сила розпливається в простір.

Спершу я думав, що бокує, тоне

Десь в тіні, що на мене й не зирне,-

Та враз мов бухло полум’я червоне.

За саме серце вхопила мене,

Мов сфінкс, у душу кігтями вп’ялилась,

І смокче кров, і геть спокій жене.

Минали дні, я думав: наситилась,

Ослабне, щезне… Та дарма! Дарма!

Вона й мене на хвилю не пустилась,

Часом на груді моїй задріма,

Та кігтями не покида стискати;

То знов прокинесь, звільна підійма

Півсонні вії, мов боїться втрати,

І око в око зазира мені.

І дивні іскри починають грати

В її очах – такі яркі, страшні,

Жагою повні, що аж серце стисне.

І разом щось таке в них там на дні

Ворушиться солодке, мелодійне,

Що забуваю рани, біль і страх,

В марі тій бачу рай, добро єдине.

І дармо дух мій, мов у сіті птах,

Тріпочеться! Я чую, ясно чую,

Як стелиться мені в безодню шлях

І як я ним у пітьму помандрую.

Целіна Журовська – Зигмунтовська. Я працювала на пошті, потім вийшла заміж за поліцейського комісара, мала з ним двоє дітей і швидко овдовіла. Син Едісь загинув на фронті. Моя байдужість до Франка була вражаюча: я навіть не читала і не мала наміру читати «Зів’яле листя». Коли потім мене запитували, чому не відповіла взаємністю Франку, відверто, спокійно, не придумуючи різних причин, відповіла, що він мені просто не подобався, був рудий, а мені подобалися брюнети. Франко буквально мене переслідував. Бувало, йду з роботи, а він слідом; зупинюсь, - зупиниться і він. Так тривало місяцями. Потім він зник. А одного дня знову з’явився на пошті в супроводі якоїсь гарної брюнетки. То була дружина Франка. Тоді я полегшено зітхнула: нарешті матиму спокій.

Виступ учнів ІІІ групи.

Учень. У третьому «жмутку» ліричний герой осягає увесь біль нерозділеного почуття. Це найсумніший «жмуток»:

Не можу жить, не можу згинуть

Нести не можу, ні покинуть

Проклятий сей життя тягар!

Читці декламують поезії «Безмежнеє поле в сніжному завої», «Сипле, сипле сніг» та їх ідейно-художній аналіз.

Експрес – контроль.

Як ви розумієте назву збірки?
Що приваблює вас у збірці «Зів’яле листя»?
Які духовні цінності утверджує митець у кращих поезіях збірки?
Зверніть, будь ласка, свою увагу на оформлення дошки. Яка кольорова гама переважає? Що символізують ці кольори?
Як ми розуміємо ці «зів’ялі листочки»?
Про що свідчать вірші «Зів’ялого листя»: слабку волю чи силу духу ліричного героя, а отже, і самого Франка?

Учитель. Три «жмутки» - три періоди любові, кожен з яких починається якимсь фактом, якоюсь подією. Зустріч, знайомство, любов ліричного героя, і «не надійся нічого» з уст героїні, - зміст першого «жмутку». Другий «жмуток» - смуток за втраченим, оплакування. Третій – відчай за втраченим назавжди, коли вже нічого чекати, після чого вже не варто жити…

Франко був зобов’язаний жити і творити, бо таке палке серце не має права на душевну безнадію. Кохання – вічне! Ми переймаємося духовним станом поета, а тому, спілкуючись з поезією митця, збагачуємо власний духовний світ, урізноманітнюємо його, ошляхетнюємо. У такий спосіб відбувається розвиток людяного в людині.

Франко. З теперішньою моєю жінкою я оженився без любові, а з доктрини, що треба оженитися з українкою, і то більш освіченою, курсисткою. Певна річ, мій вибір був не архіблискучий, і, мавши іншу жінку, я міг би розвинутися краще і доконати більшого, ну та дарма, судженої конем не об’їдеш.

Учитель. Жінка, котра була поруч… Ольга Хоружинська.

Ольга Хоружинська. Я дружина Франка. Хай наш шлюб, можливо, й не був дуже щасливим для обох, але обоє, я – Ольга Федорівна та Іван Якович шанували, розуміли й підтримували одне одного, обоє, як могли, долали неймовірні труднощі, на які тодішнє суспільство прирікало родину бунтівливого генія, обоє були гарними батьками своїм дітям. Я своєю любов’ю прагнула оберегти поета від жорстокості навколишнього світу. Але сталося так, що цей світ немилосердно помстився й мені…

Проблемне запитання:

Як розуміти такі слова поета?

Я не тебе люблю, о ні,

Моя хистка лілеє,

Не оченька твої ясні,

Не личенько блідеє.

Я не тебе люблю, о ні,

Люблю я власну мрію,

Що там, у серденьку на дні,

Відмалечку лелію?

Учитель. Це образи жінок, кохання у Франка зливаються в один – мрію, Музу, пісню, ідеал – далекий та ясний.

13. Перегляд відео фрагменту «Жінка, котра була поруч…».

- Якими словами звернеться Франко до своєї дружини? (Франко скаже: «Спасибі тобі, моє сонечко!»)

14. «Незакінчене речення»

«Після перегляду відео фрагменту мене вразило…»

«Збірка поезій «Зів’яле листя» для мене…»

«Я зрозумів (зрозуміла), що поезія…»

Зачитування творчих робіт учнів, сенканів.

У світі афоризмів (учні зачитують афоризми про кохання, які заздалегідь підготували).

Кохати – означає бажати іншому того, що вважаєш за благо, і бажати притому не заради себе, але заради того, кого любиш, і намагатися по можливості доставити йому це благо. Аристотель

 

Кохайте один одного, але не перетворюйте любов у ланцюги. Нехай краще вона буде хвилюючим морем між берегами ваших душ. Співайте, танцюйте разом та радійте, але нехай кожен з вас буде самотнім, як самотні струни лютні, хоча від них виходить одна музика.

Джебран Халіль Джебран

V. Підсумок уроку

1. Метод «Мікрофон»

Що є кохання для Франка?
Чи може бути кохання без страждань?

Учитель. У Монтеня є одна нехитра історія. Існувала країна, де цар у новорічну ніч посилав підданим у дарунок вогонь з власного вогнища. Уявіть: новорічна ніч, дім з погашеними вогнями в очікуванні царського дарунку, а потім… сузір’я вогнів, що освітлюють небо!

Чекайте і ви цього милосердного вогню – вічного і благородного вогню кохання. А коли це почуття прийде до вас, хай вам допоможуть твори І.Франка. Читайте Франка завжди. Читайте, коли вам сумно чи радісно, бо почуття, вкладені автором у рядки творів, настільки сильні, що «сто тисяч літ горіть готові» і зігрівати нас.

Кохайте і будьте коханими. Пишіть листи своїм коханим. Нехай це святе почуття буде для вас щастям…

2.Рефлексія

Чи справдились ваші очікування? (учні з «листочків» зачитують свої очікування).
Заповнення картки самооцінки групової роботи учнів.

Оцінювання

Склад групи

Працював найкраще (11-12 б.)

Працював дуже добре (10 б.)

Працював добре (7-9 б.)

Незначний внесок у працю (4-6 б.)

Майже не працював (1-3 б.)

 

Домашнє завдання (на вибір)

Підготувати міні-твір: «Кохання – щастя чи в’язниця,

Бог від якої заховав ключі…»

Написати твір-відгук про урок, почавши його словами « Збірка «Зів’яле листя» І.Франка для мене…».


Теги: Олексійчук Л.С., франко
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 3025/165


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar