Головна » Українська література

Іван Франко. Лірична драма «Зів’яле листя» - шедевр інтимної лірики

Мета: Допомогти учням зрозуміти неперевершену красу інтимної лірики І.Франка, творчо осмислити і відтворити події, що відбулися в житті поета, розвивати вміння учнів визначати належність твору до певного літературного жанру, його проблематику, художні особливості, виховувати шанобливе ставлення до інтимних почуттів людей, чистоту і благородство почуттів.

 

Хід уроку

І. Мотивація навчання школярів.

 

   1. Організація класу.

 

       Урочисто прибрана кімната. На дошці написано:

                                 Любов – це кара, це сумна в’язниця,

                                 Бог від якої заховав ключи.

                                                                             П.Сорока

 

Збірка І.Франка «Зів’яле листя»

          Записані запитання:

Чому збірку названо «ліричною драмою»?
Кому адресовано вірші в збірці?
Чи можна назвати «Зів’яле листя» автобіографічною драмою?
У чому своєрідність структури збірки (подія на три жмутки)?

 

2. Вступне слово вчителя.

 

      Сьогодні у нас незвичайний урок. Ми поговоримо про любов у нелегкому житті поета, присвятимо урок його інтимній поезії. Збірка «Зів’яле листя» відкриває вам І.Франка з іншого боку – вже не як поета-борця, а як поета-лірика, співця високого кохання. Епіграфом до уроку взяті слова:

                                  Любов – це кара, це сумна в’язниця,

                                  Бог від якої заховав ключи.

                                                                             П.Сорока

- Який настрій викликають у вас слова епіграфу?

- Чого сумний, адже любов – найпрекрасніше, що є у світі?

       Відповідь на це запитання ви дасте у кінці уроку. Чого саме такі слова є епіграфом нашого уроку?

 

ІІ Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

 

      Важко знайти у світовій літературі більш хвилюючу поетичну розповідь про страждання людської душі, зраненої життєвими негодами й нещасливим коханням, як збірка «Зів’яле листя» (1896-1911р.р.)

     «Це такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою почуттів і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому віддати перевагу: чи поетові борцю, чи поетові-лірикові, співцеві кохання й настроїв», - писав Коцюбинський.

 

     Звучить пісня «Ой ти, дівчино, з горіха зерня»

Ой ти, дівчино, з горіха зерня,

Чом твоє серденько – колюче терня?

Чом твої устонька – тиха молитва,

А твоє слово гостре, як бритва

Чом твої очі сяють тим жаром,

Що то запалює серце пожаром?

Ох, тії очі темніші ночі,

Хто в них задивиться, й сонця не хоче!

І чом твій усміх – для мене скрута,

Серце бентежить, як буря люта?

Ой ти, дівчино, ясная зоре!

Ти мої радощі, ти моє горе!

Тебе видаючи, любити мушу,

Тебе кохаючи, загублю душу!

 

     Перед вами закоханий юнак, що зворушує нас силою свого почуття до дівчини, яка на вроду «з горіха зерня», а серцем – «колюче терня», уста її – «тиха молитва», а слово – «гостре, як бритва».

      Ліричний герой поезії – людина з ніжною, вразливою душею й разом із тим – із сильним характером, однак він не в силі вирвати з душі чарівний образ дівчини, котру покохав до самозречення.

      Збірка поділяється на три цикли або «жмутки», вірші в них «зів’ялі листочки». Образ зів’ялого листя алегоричний, визначає його, як завмерле в серці кохання. Ліричний герой драми – чуйний, добрий, щирий, духовно багатий. Він трепетно, ніжно кохає, і кохання окрилює його, додає йому сил боротися й творити, він боляче переживає любов без взаємності, і це народжує в ньому песимізм.

     Однак не слід ототожнювати Франка з ліричним героєм. Поет підносить на небувалу височить кохання свого героя, співпереживає з ним, але ніяк не поділяє його думки про вихід – самогубство.

      «Перший жмуток» передає трагедію нерозділеного кохання, беззахисність та вразливість. Ліричний герой не хоче приймати однозначної відмови коханої. Він то звинувачує в усьому обставини, то прагне здаватися байдужим, то вмовляє кохану зглянутись на його страждання.

      «Другий жмуток» ліричної драми написаний у народнопісенній манері, і багато поезій стали улюбленими піснями («Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Червона калина, чого в лузі гнешся?.. «Чого являєшся мені у сні»). Поет намагається знайти в природі співзвучність своїм стражданням, розраду від них.

      Своїм змістом і досконалою формою ліричний шедевр «Як почуєш колись край свого вікна» можна віднести до геніальніших творінь світової любовної лірики.

 

2. Літературна композиція за віршами І.Франка.

    1) «Червона калино, чого в лузі гнешся?»

Червона калино, чого в лузі гнешся?

Чого в лузі гнешся?

Чи світла не любиш до світла не гнешся?

До світла не гнешся?

Чи жаль тобі цвіту на радощі світу?

На радощі світу?

Чи бурі боїшся, чи грому  зблакиті?

Чи грому зблакиті?

Не жаль мені цвіту, не страшно і грому,

Не страшно і грому.

І світло люблю я, купаюся в ньому,

Купаюся в ньому.

Та вгору не пнуся, бо сили не маю,

Бо сили не маю.

Червоні ягідки додому схиляю,

Додому схиляю.

Я вгору не пнуся, я дубам не пара,

Я дубам не пара.

Ти мене, дубе, отінив, як хмара,

Отінив, як хмара.

 

2) «Не минай з погордою»

Не минай з погордою

І не смійсь, дитя,

В морі в тім осміянім

Суть твого життя.

Може, в тім зневаженім

Твого щастя скарб,

Може, в тім погордженім

Є любові скарб.

Може, сміх твій нинішній,

Срібний та дзвінкий,

Стане в твоїй пам’яті

За докір гіркий.

 

    3) «Чому не смієшся ніколи?»

Чому не смієшся ніколи?

Чи в твойому серці зима?

І горе зморозило душу,

Що сміху у гірлі  нема?

Чому не смієшся ніколи?

Чи, може, лежить, який гріх,

Великий на твоїм сумлінно

І здавлює радісний сміх?

Лежить якийсь смуток таємний

На твоїм чудовім чолі

І усміх твій – наче під осінь

Всміхається сонце у мглі.

 

    4) «Ой жалю, мій жалю».

Ой, жалю мій, жалю,

Гіркий непомалу!

Упустив я голубочку,

Та вже не спіймаю.

Як була близенько,

Не дав їй припади, -

А тепер я не знаходжу

Для серця розради.

Як була близенько,

Не дав їй припади, -

А тепер я не знаходжу

Для серця розради.

Як була близенько,

Я ще вагувався,

Щоб так швидко улетіла,

Я й не сподівався.

А як улетіла,

Вернуть не схотіла,

Та забрала за собою

Мою душу з тіла.

Забрала всі мрії,

Всі втіхи, надії,

Як весна бере з собою

Квіти запашнії.

 

     Причиною своїх мук закоханий вважає «Три недолі», що стали супутниками його життя: перша недоля – «м’яке серце», друга – «хлопський рід», третя – «горда душа». Людська гордість не дозволяє герою просити милостиню в кохані, тому всі свої болі й страждання, він «у серці здавлює на дні», його душа до жінки – велика, всеохоплююча, правдива.

      Ольга Рошкевич – перша і незабутня любов поета, Юзефа Дзвонковська – «горда княгиня», котра відмовила Франкові свідомо, знаючи про свою смертельну недугу, «горда душа» - Целіна Журовська завдали поетовому серцю щастя й горе, радості й муки.

       Спасибі поетові за те, що умів так кохати й мав талант донести до людей свої почуття, спасибі за те, що створив неповторну пісню великої любові.

       І.Франко створив у збірці «Зів’яле листя» узагальнений і абстрактний образ жінки. Він то підносить її до небес, то кидає в глибоке провалля. Одна – «лілея біла», «мов метелик», «невинна, як дитина», «друга – горда княгиня», «тиха та сумна», «мов святиня», третя – «Женщина чи звір», «сфінкс», «мара», «з гострими кігтями». А ми бачимо одну – така сила майстерності поета: перед нами не три особи, а три силуети однієї й тієї самої жіночої статі, три грані одного кристала. В одному образі, як в усмішці Джоконди, безліч відтінків гордості й гіркоти, стриманої одержимості.

 

5) Вірш «Чого являєшся мені у сні?..»

Чого являєшся мені

У сні?

Чого звертаєш ти до мене

Чудові очі ті ясні,

Сумні,

Немов криниці дно студене?

Чому уста твої німі?

Який докір, яке страждання,

Яке несповнене бажання

На них, мов зарево червоне,

Займається і знову тоне

У тьмі?

Чого являєшся мені у сні?

В житті ти мною згордувала,

Моє ти серце надірвала,

Із нього визвала одні

Оті ридання голосні –

Пісні.

В житті мене ти й знать не знаєш,

Ідеш по вулиці – минаєш,

Вклонюся – навіть не зирнеш

І головою не кивнеш,

Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш

Як я люблю тебе без тями,

Як мучусь довгими ночами

І як літа вже за літами

Свій біль, свій жаль, свої пісні

У серці задавлю на дні.

О ні!

Являйся, зіронько, мені

Хоч в сні!

В житті мені весь вік тужити –

Не жити.

Так най те серце, що в турботі,

Неначе перла у болоті,

Марніє, в’яне, засиха, -

Хоч в сні на вид твій оживає,

Хоч в жалощах живіше грає,

По-людськи вільно віддиха,

У того дива золотого.

Зазнає щастя молодого,

Бажаного, страшного того

Гріха!

 

Інсценування

 

ВЕДУЧИЙ

    

     Початок 1880 року був особливо важкий для Франка. Він втратив назавжди Ольгу Рошкевич, ту єдину, без котрої не уявляв собі свого майбутнього. 14 вересня 1879 оку вона вийшла заміж за Володимира Озаркевича, котрий саме закінчував Львівську духовну семінарію.

     Франко відчував себе спустошеним і неспроможним далі не тільки боротись, а й жити. не міг забути Ольги, хоч розумів, що вийшла вона заміж для того, щоб бути вільною.

     (Франко сидить за столом і читає щойно написаного вірша «Не знаю, що мене до тебе тягне»)

Не знаю, що мене до тебе тягне,

Чим вчарувала ти мене, що все,

Коли погляну на твоє лице,

Чогось мов щастя й волі серце прагне.

І в груді щось метушиться, немов

Давно забута згадка піль зелених,

Весни й цвітів, - молода любов

З обійм виходить гробових, студених…

 

(Музика)

 

(Франко читає:

Безміжне поле в сніжному завою,

Ох, дай мені обширу, волі!

Я сам серед тебе, лише кінь піді мною.

неси ж мене, коню, по чистому полю.

 

2 ВЕДУЧИЙ

     Це перша поезія і далеко не остання, яку Іван Франко присвятив Целіні Журовській, до одруження Зигмунтовській.

     Входить у гарній сукні панянка й відкриває конверта. Достає листа й із хвилюванням читає:

За що, красавице, я так тебе люблю,

Що серце треплеться в грудях несамовито,

Коли проходиш ти повз мене гордовито?

За що я тужу так, і мучусь, і терплю?

 

      (Целіна повільно зминає листок, продовжує тримати його в руках. Дивиться в далечінь. До неї входить тітка, яка намагається їй зарадити й переконати у марноті таких переживань).

Тітонька: Еліно, віддай мені всі ті листки, вони тобі зовсім не потрібні. Невже ти не бачиш, що цей Франко тобі не пара. ти повинна вийти заміж за чоловіка заможнього, який забезпечить тебе і твоїх дітей. Крім того, Целіно, ти на державній службі і маєш декрет, який при одруженні втратиш, бо ж ти сама прекрасно знаєш, що закони Австрії не дозволяють заміжнім жінкам працювати на державній службі.

      (Франко,сидячи за столом,читає:)

     Так, ти одна моя правдивая любов,

Та, що не суджено в житті їй вдовольниться,

Ти- найтайніший порив той, що бурить кров.

Підносить грудь, та ба – ніколи не сповниться.

      Друга, перша, третя музи читають вірш «Тричі мені явилася любов»

1.

Тричі мені явилася любов.

Одна не сміла, як лілея біла,

З зітхання й мрій уткана, з обнов

Сріблястих, мов метелик підлетіла,

Купав її в рожевих блисках май,

На пурпуровій хмарці вранці сіла

І бачила довкола рай і рай!

Вона була невинна, як дитина,

Пахуча, як розцвіло свіжо гай.

2.

Явилась друга – гордая княгиня,

Бліда, мов місяць, тиха та сумна,

Таємна й недоступна, мов святиня,

Мене рукою зимною вона

Відсунула й шемнула потаємно:

«Мені не жить, тож дай умру одна!»

І мовчки щезла там, де вічно темно.

3.

Явилась третя – Женщина чи звір?

Глядиш на неї – і очам приємно,

Впивається її красою зір.

Та разом страх бере. Душа холоне.

І сила розпливається в простір.

Спершу я думав, що бокує, тоне

Десь в тіні, що мене й не зерне –

Та враз. мов бухло, полум’я червоне,

За саме серце вхопила мене,

Мов серінке у душу кігтями вп’ялилось

І смокче кров, і геть спокій жене.

 

(Виходять двоє ведучих).

Під тягарем життєвих обставин сорокарічний поет втомився, знесилився, почувався «зраненим звіром», що «тікає у нетрі, щоб у своїй берлозі тікати».
Такий емоційний стан був обумовлений фактами й особистого, і громадського життя.  І.Франко переживав напад тяжкої хвороби, що підточила його фізично, любовна же драма надломила його морально, надірвала душу, переповнила все його єство нестерпною мукою.

Тричі йому «являлася любов», тричі в руці від раю ключ держала, і тричі поет втрачав надію на щастя. Нерозділене кохання залишило по собі «невтомлену тоску», засипавши снігом сподіване: «Замерзли в серці мрії молодечі, ілюзії криниця пересохла».

(Музика).

 

ІІІ. Підсумок уроку.

Питання:

- Чому збірку названо «ліричною драмою»?

- Чи можна назвати збірку «Зів’яле листя» автобіографічною збіркою?

- У чому своєрідність структури збірки?

- Кому адресовано вірші в збірці?

- Чому епіграфом цього уроку взяті ці рядки?

 

Тестування:

Роки життя письменника І.Франка

а) 1856 – 1916р.р.;

б) 1900 – 1928р.р.;

в) 1814 – 1861р.р.

               2) Як називається збірка інтимної лірики І.Франка?

                    а) «З вершин і низин»;

                    б) «Зів’яле листя»;

                    в) «Мій Ізмарагд.

               3) Визначити жанр збірки інтимної лірики

                    а) сатирична комедія;

                    б) філософська поема;

                   в) ліро- епічна драма.

                4) На скільки циклів поділяється збірка інтимної лірики?

                    а) на 3 цикли;

                    б) на 2 цикли;

                    в) на 4 цикли.

                5) Який «жмуток» написаний у народно – пісенній манері?

                    а) 1«жмуток»;

                    б) 2«жмуток»;

                    в) 3«жмуток».

                6) Які поезії із збірки покладені на музику і стали улюбленими 

                     піснями народу?

                     а) «Ой ти, дівчино, з горіха зерня»;

                     б) «Гріє сонечко»;

                     в) «Гриміть»;

                     г) «Червоно калина, чого в лузі гнешся?»

                7) Яка поезія виділяється в збірці своїми автобіографічними

                     моментами?

                     а) «Тричі мені являлася любов»;

                     б) «Ой ти, дівчино, з горіха зерня»;

                     в) «Чого являєшся мені у сні»

                8) Кого письменник називав «лілею білою»?

                     а) Ольгу Рошкевич;

                     б) Целіну Журовську;

                     в) Юзефу Дзвонковську.

                9) Хто із жінок був «гордою княгинею»?, «тихою та сумною»?

                     а) Ольга Рошкевич;

                     б) Целіна Журовська;

                     в) Юзефа Дзвонковська.

               10) Хто із жінок працював на державній службі?

                     а) Ольга Рошкевич;

                     б) Целіна Журовська;

                     в) Юзефа Дзвонковська.

               11) Який настрій спостерігається у збірці?

                     а) сумний, печальний;

                     б) веселий, життєрадісний;

                     в) урочистий,пафосний.

Творча робота «Відгук на збірку «Зів’яле листя»

 

Оцінювання

 

ІV. Домашнє завдання:

Написати відгук на одну з поезій збірки «Зів’яле листя».

2.  Вивчити поезію «Чого являєшся мені у сні» напам’ять.


Теги: франко, Івашиненко Н.А.
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 1262/36


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar