Головна » Українська література

Інтимна лірика Лесі Українки (до Лесі за наукою любові)

Мета. Дослідити тему кохання в творчості Лесі Ук­раїнки; удосконалювати навички виразного читан­ня, зв'язного мовлення; виховувати інтерес до твор­чості поетеси; виявити особисту позицію учнів до обговорюваного питання.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрети Лесі Українки, збірки поезій, альбом «Леся Українка. Життя і творчість у документах, фотографіях, ілюстраціях».

Хід уроку

I. Мотивація учбової діяльності

Слово вчителя. Розмова наша сьогодні піде про почуття, про яке здебільшого мовчать, а коли говорять, — то напівголосно. На світі не знайдеться людини, яка б була байдужою до нього, яка б не переживала його солодких мук і гірких радостей. Отже, пого­воримо про кохання. За свої шістнадцять років ви багато чого навчились. А чи вчились кохати? І чи треба цьому вчитись? Скажете, в коханні немає порадників. Але, переживаючи будні і свята, сум і радість, розлуки і зустрічі, ми подумки звертає­мося до тих, хто своєю силою любові, терпінням і мудрістю дає зразок величі цього почуття. Звер­німося зараз до Лесі Українки — вона допоможе нам розібратися у власних душах.

II. Сприйняття навчального матеріалу

На попередньому уроці учні давали відповіді на такі запитання:

1. Що таке кохання?

2. Кохати чи бути коханим?

3. Що робити відповідаючи на зраду?

4. Якби на шляху мого кохання стали батьки?

Учениця. У нашій свідомості з іменем Лесі пов'язувалося поняття борця, який долає фі­зичний біль, мужньо зносить повільне згасання і жодним словом не нарікає на долю, не чекає на співчуття. Та ще більшого захоплення за­слуговує вона як жінка, ніжна, любляча, здат­на на будь-які жертви заради коханого.

Вчитель. Першим питанням вашої анкети було: що таке кохання? Більшість із вас вважає, що це взаєморозуміння і взаємоповага. Звичайно, немає більшого щастя, ніж те, коли тебе розуміють без зайвих слів і роз­питувань, коли твоя радість подвоюється в душі коханого, а сум ділиться навпіл. Мабуть, так уже влаштоване життя, що радість і сум у ньому йдуть поруч. А декілька визначень звелось До того, що кохання — це кохання! А ще є такі визначення:

— незвичайне почуття, яке не можна описати;

— єдність людських душ і сердець;

— найкращий скарб, який дало нам життя;

— світле почуття, яке осяває тих, хто відкриває своє серце йому назустріч;

— святе почуття, яке завжди берегтимеш у своєму серці.

А як на це питання відповідає поетеса?

Учениця. У Лесі Українки читаємо: «Любов — це чудова поема, що люди потім перечитують у спогадах, без болю, без прикрого почуття», і цю чудову поему ми знаходимо в кожному її творі.

Вчитель. Чи є на землі людина, яка б не хотіла кохати і бути коханою, яка б не мріяла про взаємність почуттів? У відповідях на друге питання анкети є таке: кохати і бути коханою — тільки в такій гармонії людина відчуває себе людиною. Але досить частим є нерозв'язаний вузол «любовного трикутника».

Отже, якби мені довелось вибирати між кохати і бути коханим, частина з вас вибрали «кохати»:

— приємно, коли тебе кохають, та кохати са­мій — краще;

— кохати навіть без взаємності — щастя;

— кохати хоч з маленькою надією бути колись коханим;

— краще самому страждати від нерозділеного кохання, ніж бачити, як хтось страждає від того, що ти не можеш відповісти взаємністю.

Більшість вибрали «бути коханим». Вони поясню­ють свій вибір так:

— приємно відчувати, що ти комусь потрібна, що без тебе чиєсь життя — мука;

— на світі легше жити, коли знаєш, що десь є людина, яка заради тебе готова на все.

А тепер повернемось до Лесі.

Учениця. Леся вибрала «кохати». На до­рогах свого нелегкого мандрівного життя вона зустріла непересічну людину — Сергія Мержинського, особистість цільну, освічену, тала­новиту. Його кохання судилося іншій, а поете­са стала для нього тільки другом, порадником, натхненником у боротьбі за життя. Вони довго листувалися.

«Твої листи завжди пахнуть зів'ялими троян­дами, ти, мій бідний, зів'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію, і ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії па­хощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, лю­бий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя?...».

Учениця. Коли Сергій Мержинський від­чув себе зовсім погано, Леся поїхала до нього в Мінськ.

Все, все покинуть, до тебе полинуть,

Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!

Все, все покинуть, з тобою загинуть,

То було б щастя, мій згублений світе!..

Вона вірила, що її почуття сильніші за хворогобу, що її приїзд поставить хворого на ноги, її турі бота захистить його від смерті.

Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти,

Так міцно, щільно, і закрить од світа,

Я не боюсь тобі життя одняти,

Ти будеш мов руїна, листом вкрита...

І група.

Учениця. Та все було марне. С. Мержинський помер на руках у Лесі. То був удар страшної сили, і перенести його допомогла по­езія. Так народилася драматична поема «Одержима». Міріам ходить за Мессією і бачить, як він допомагає людям, як зцілює їхні душі, як робить щасливими. А чи сам щасливий? Ні, бо він — самотній. Але Мессія не хоче прийняти любов Міріам, бо та не погоджується возлюбити ворогів. Не своїх ворогів, а його. Коли ж Мессію розпинають, Міріам шле прокляття не тільки ворогам, а й друзям Мессії за те, що не розділили його чаші. Сама ж страждає від того, що не може за коханого віддати душу.

Учениця-Міріам.

Він їм простив. Він їм усім простив.

Вони те чули і на віки вічні

Його слова потіхою їм будуть.

А тільки я не прощена зосталась,

Бо я не можу їм простить за нього.

О горе!

В той час, як всі громадою зберуться

Згадать того, кого я так любила,

Я буду всім чужа і одинока,

Непризнана ніким, бо сам Мессія

Не признавав мене... О, Сине Божий!

Нехай в моїм житті все, все неправда,

Та вір мені; що я Тебе любила.

Чи ти гадав, — я не зреклась себе?

Зреклась! Я прокляла себе і душу,

Ту душу, що не хотів прийнять Мессія.

Собі на жертву. Де ж єсть більше горе,

Як не могти віддать за друга душу?

Учитель. У житті так часто буває, що велике кохання змінюється гіркотою розчарування. Хотілося б, щоб у житті ви розминулися з цим. А якщо не вийде?

Більшість з вас впевнена, що, як би не було важко, знайде сили, щоб забути того, хто виявив­ся негідним вашого почуття.

Хтось завжди носитиме у серці муку, а хтось прагнутиме залишитись друзями — «не робити­ме пекла тому, хто ще вчора був дорогим». А ще є такі думки:

— кохатиму, бо серцю не накажеш забути ко­ханого;

— кохатиму і проситиму Бога, щоб той, кого кохає дорога серцю людина, виявився гідним її.

Учениця. Мабуть, найяскравіше відпові­ла на питання «Що робити, відповідаючи на зра­_о?» Леся Українка «Лісовою піснею».

Сірі будні, нарікання матері штовхають Лукаша на те, щоб він проміняв чисту душею Мавку на прагматичну Килину. Зрада дорого коштувала йому: не стало ладу ні в душі, ні в господарстві. Він став _овкулаком. Але кохання Мавки було всесильним: відчуваючи страждання Лукаша, вона поспішає на допомогу йому і повертає люд­ську Душу.

ІІ група. Рольова гра.

Мавка. Заграй, заграй, дай голос моєму серцю!

Воно ж одно лишилося від мене.

Лукаш. Се ти?.. Ти упирицею прийшла,

щоб з мене пити кров? Співай! Співай!

Живи моєю кров'ю! Так і треба,

бо я тебе занапастив...

Мавка. Ні, милий,

ти душу дав мені, як гострий ніж

дав вербовій тихій гілці голос.

Лукаш. Я душу дав тобі? А тіло збавив!

Бо що ж тепера з тебе? Тінь! Мара!

Мавка. О, не журися за тіло!

Ясним вогнем засвітилось воно...

Учитель. «Якби на шляху мого кохання стояли батьки?» — таким було запитання, відповіді на нього були різні:

— спробувала б переконати батьків, адже і вони колись були молодими;

— робив би так, як підказує серце, хоча батьки завжди хочуть для нас тільки добра;

— я б прислухалась до порад батьків, бо вони більше бачать, ніж засліплена коханням дитина;

— не дозволив би батькам вирішувати за мене;

— коханої не кину, а батьки рано чи пізно мене зрозуміють;

— між батьками і коханням вибрала б кохання.

Учень. Своє ставлення до вирішення цієї проблеми Леся Українка показала у «Лісовій пісні», розповівши, якою трагедією обернулося! для Лукаша втручання матері у його стосунки з Мавкою. Трагічний результат такого втручання бачимо і в драмі «Блакитна троянда». Для молодого письменника Ореста Груїча Любов Гощинська була не тільки другом, а й натхненником творчості. Але мати Ореста на схвалює стосунки між молодими, адже в Любові може виявитися психічне захворювання, яке вона успадкувала від своєї матері.

Любов. Оресте! Твоя мати правду казала, я твоя отрута!

Орест. Знов моя мати між нами? Любо, забудь про неї, не думай, я тисячу разів зрікаюся її слів... Ти отрута? Хто може це сказати? Та тільки ж ти і порятуєш мене. Моя слабість, моє нещастя мине, зникне, тільки скажи мені слово, одне слово!

Любов. Оресте! Оресте! Друже мій бідний, друже мій безталанний, за що ми гинемо, за що я тебе загубила?

Орест. Любо, молодість робить дива, я видужаю. І не варто тобі калічити життя через якусь лег­ку нервову хворобу.

Любов. Легку ти кажеш?

Орест. Ми будемо жити спокійно, тихо, і все за­гоїться. Я не допущу ніколи нікого турбувати тебе. Я глядітиму тебе так, що й вітрові не дам повіять на тебе. Ти ж моє щастя єдине, ти моє все...

Любов. Годі! Ти отуманюєш мене. Жити так трудно і страшно...

Орест. Ти будеш моєю дружиною. Ти будеш щас­лива...

Любов. Щаслива? А божевілля? Я все поправлю, поки ще можу!

Орест. Що ти робиш?!

III. Підсумок уроку

1. Слово вчителя.

От ми і звірились своїми думками із Лесею. Хтось у її творах знайшов щось співзвучне із своїми думками, когось вона спонукала до роздумів. Та голо­вне те, що разом з поетесою ми вирішували пробле­ми, які в усі часи хвилювали людей. Щиро вірю, що Лесина наука вам допоможе у житті. Хай ви зустрінете велике кохання, що осяє душу і серце, що окрилить і піднесе у височінь, що навчить диви­тися на світ щасливими очима і дякувати за кожну хвилину під цим небом. Хай не лякає вас те, що за велике кохання платять дорого. Воно варте того...

2. Оцінювання роботи учнів на уроці.

V. Домашнє завдання

Вивчити напам'ять ліричну поезію Л. Українки (на вибір)


Теги: Леся Українка, Гриневич Л.І.
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 248/10


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar