Головна » Українська література

Ідейно-художній аналіз оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник» з урахуванням його емоційного компоненту

Емоційна компетентність інтелекту та її важливість

Вивчаючи можливості людського мозку, вчені звернули увагу на те, що ефективність сприйняття навчальної інформації залежить від емоційного стану людини. Позитивні й негативні думки можуть спричиняти відповідні зміни у процесах збереження та зворотного віднаходження інформації, змінюючи при цьому здібності до навчання. Коли учень перебуває в емоційному піднесенні, його мозок виділяє ендорфіни – хімічні речовини, схожі на природні заспокійливі засоби, які в свою чергу стимулюють мозкові клітини, які відповідають за ефективне засвоєння нової інформації в різних частинах мозку.

Емоційний центр мозку безпосередньо пов’язаний із системою тривалої пам’яті. Тому для успішного навчання  школярів необхідно розвивати їхній емоційний інтелект.

За визначенням учених Саловея та Мейера, емоційний інтелект – це сукупність чотирьох навиків:

Уміння використовувати емоції для активізації мисленнєвої діяльності, ефективного сприйняття навчального матеріалу, найбільш ефективного вирішення проблем.  
Точність оцінки та вираження емоцій. Це здатність визначати емоції  за фізичним станом людини, її думками, зовнішнім виглядом та поведінкою; вміння точно виражати власні емоції.
Розуміння емоцій. Це вміння визначати джерело емоцій, класифікувати емоції, розпізнавати зв'язки між словами та емоціями. Інтерпретувати значення емоцій, які стосуються взаємовідносин, розуміти складні (амбівалентні) почуття, усвідомлювати переходи від однієї емоції до іншої та можливий подальший розвиток емоцій.
Керування емоціями. Це вміння використовувати інформацію, яку дають емоції, викликати емоції або відсторонюватися від них, керувати своїми та чужими емоціями.

Учителям усіх предметів варто звертати особливу увагу на розвиток в учнів емоційного інтелекту, оскільки він тісно пов’язаний з тим «фільтром» мозку, через який інформація проникає в дов­готривалу пам'ять.

Великі можливості для розвитку емоційного інтелекту учнів має шкільний предмет «українська література». Ці можливості в першу чергу пов'язані із специфікою предмета вивчення – художньою літературою, емоційний потенціал якої надзвичайно високий.

 

Аналіз художніх текстів з використанням емоційного компоненту твору

 

Умовою повноцінного прочитання та осмислення художнього твору є  звернення до його емоційного компоненту. В учнів потрібно розвивати здатність відчувати емоційний стан героїв, емоційне тло, на якому розгортаються події,  почуття автора. Занурення в емоційну атмосферу твору допоможе учням відкрити серця для сприйняття твору, краще осягнути його смислові глибини.

 

Володимир Винниченко. «Федько-халамидник» (6 клас)

 

1. Текстуальні дослідження: Як автор знайомить читачів з Федьком

Робота з епізодом «Федько з хлопцями  ліплять хатки із піску»

Завдання. Зачитайте фрагмент твору (будівництво хаток із піску), в якому автор нас знайомить із Федьком. Чи сподобався вам хлопчик, який ображає своїх товаришів? А яка особистісна якість Федька викликає повагу? (Федько «перший по силі на всю вулицю»).

Робота в парах.  Ще раз самостійно прочитайте запропонований уривок. Об'єднайтеся в пари. Спробуйте мімікою передати емоційний стан Федька та скривдженого ним хлопчика. (Федько сміється, скривджений хлопчик сердиться або плаче).

Що дає для розуміння образу Федька вказівка автора «Ще й регочеться»? (Читачі розуміють, що Федько кривдить своїх товаришів не зі злості. Для нього руйнування хаток  – частина гри).

Робота з епізодом «Федько відбирає у хлопців змія»

Завдання.

1. Прочитайте уважно наступний фрагмент твору, в якому автор розповідає, як Федько відбирає у хлопців змія.  Спробуйте зрозуміти власні емоції, які ви відчули, читаючи цей фрагмент. Підкресліть чорним олівцем те, що викликало у вас найбільше обурення й невдоволення. Поясніть свої почуття.

«Федько вмить зривається з місця, налітає на Спірку, ловко підставляє ногу й кидай його на землю. Тут же підскакує до Стьопки, хапа нитку і рве її до себе. Нитка тріскає, змій диркає. Гаврик плаче, а Федько намотує нитку на руку й помалу задом іде додому. Вигляд у його Гордий. Спірка й Стьопка кидаються на його, очі аж горять, шпурляють каміння, Але Федько тільки угинається й регоче.

- Халамидро! Ну, не попадайся ти на нашій вулиці! Босявка! Зараза!

А Федько все іде та іде. Змій уже його».

2. Прочитайте наступний фрагмент. Чи змінилося ваше ставлення до героя? Візьміть червоний олівець і підкресліть те, що викликало у вас позитивні почуття. Поясніть їх.

«Але тут, буває, візьме й зробить несподіване. Коли вже хлопці далеко й не можуть йому нічого зробити, він раптом вертається й віддає змія. Навіть принесе ще своїх ниток і дасть:

- На твого змія! Думаєш, мені він потрібний? Схочу, зроблю з цілого листа. Тато з типографії принесе червоної бумаги, так он якого зроблю…»

Чи хотіли б ви  подружитися з Федьком? Що вас приваблює в ньому, що відштовхує?

2. Що про Федька говорять його прізвиська?

Словникова робота. Федька називають усі халамидником. Як ви розумієте значення цього слова? (Бешкетник, витівник)

Про Федька ображені ним хлопці говорять: « - Халамидро!.. Босявка! Зараза!» А як мати називає сина? (Сибіряка). Чому? (Федько мужньо тримається, коли його карають, ніколи не проситься і не плаче). Про які риси характеру свідчить така поведінка Федька? (Федько мужній, сильний, терплячий, правдивий, міг би відбрехатися, але не любить брехати, не видає товаришів).

Як до таких рис сина ставиться батько, а як – мати? (Батько позитивно, схвально. «Вибивши «сибіряку», батько вийма з кишені дві або три копійки й дає йому:

– То тобі  за те, а це за те, що правду говориш…»  Мати не схвалює поведінку сина: «Так-так, потурай йому, давай йому гроші, давай. Він навмисне робитиме бешкет, щоб правду сказати..» )

3. Визначення авторської позиції у творі

Пояснення вчителя. Присутність автора в різних творах виявляється по-різному. В одних творах автор уникає прямих оцінок того, про що розповідає. Він хоче, щоб читачі самі дали оцінки героям і подіям та зробили власні висновки. Позиція письменника в такому творі відсторонена. В інших творах читачі відчувають присутність автора, який не дуже приховує свого ставлення до того, що описує.

Завдання. Пропоную провести і нам деякі спостереження за авторською присутністю у творі.

Судячи з тих уривків, які ми щойно розглянули, як ви гадаєте, автору подобається Федько? (Так. Навіть описуючи непривабливі вчинки хлопчика, автор знаходить для них виправдання. Федько не просто ламає хатки із піску, а робить це зі сміхом, тобто для нього це забава, продовження гри. І читач має зрозуміти героя: такий він уже Федько – витівник, фантазер, неспокійна душа. З одного боку автор розповідає, як Федько ображає друзів, але потім ми дізнаємося, що він «не любить … товаришів видавати». Автор так знайомить читачів зі своїм героєм, щоб викликати у них симпатію до Федька).

Завдання. «А найбільше Федькові доставалося за Толю». Знайдіть і зачитайте портрет Толі.

«Це була дитина ніжна, делікатна, смирна. Він завжди виходив надвір трішки боязко, жмурився від сонця й соромливо посміхався своїми невинними синіми очима. Чистенький, чепурненький, він зовсім не мав нахилу до Федькових забав. Але цей халамидник неодмінно спокушав його, і бідненький Толя приходив додому задрипаний, подраний, з розбитим носом. Мати його, жінка чула і теж делікатна, трохи не вмлівала, бачачи таким свого Толю.

- Де ти так убрався?! Хто тебе так? – жахалася вона.

Толя плачучи казав, що він не винен, що Федько призвів на те».

Як ви гадаєте, автору подобається Толя? Чому у читачів не виникає до нього симпатії? (Толю автор зображує як протиставлення Федьку: він і «чистенький», і «чепурненький», і «не має нахилу до Федькових забав». У цій характеристиці відчувається зневажливе ставлення автора до Толі як слабкої нікчемної людини. Якщо Федько мужньо, без сліз терпів покарання і ніколи не видавав своїх друзів (і цим автор захоплюється!), то Толя відразу на зауваження мами починає плакати і видає Федька).
Чи хотіли б ви мати серед своїх друзів Толю? Аргументуйте свою думку.

Висновок. Отже, автор, знайомлячи нас зі своїми героями, так змальовує Федька і Толю, щоб викликати у читачів до першого симпатію і повагу як до порядного чесного хлопчика, справжньої особистості, а до другого  - зневажливе  ставлення як до  непорядного  слабкого  панича.     

Робота з епізодом «Хлопці на річці»

Завдання. Знайдіть опис річки. Зачитайте. Поміркуйте, чому автор вживає у такому невеличкому фрагменті три окличних речення?

«А Толя навіть щось сказав до Спірки. Але Спірка не чув, бо вони в той час підійшли до спуску з гори. Тут уже не до балачок, - стало видно річку. Поводі ще не було, Але яка стала чудна річка! Уся сіра, покопирсана, ряба. На березі комашнею стоять і ходять люди. Сонце хитро виглядає з-за парового млина. Галки кудись летять довгими рядами і кричать. А як блищить кінчик хреста на Богоявленській церкві! Ух, гарно!...» (Автор зображує річку через сприйняття хлопців. Це вони дивляться з гори на річку і милуються її красою і величчю. Окличними реченнями письменник передає почуття захоплення хлопців від споглядання «чудної річки»).

Чи доводилося вам бачити весною, як по річці йде крига? Які почуття у вас викликала ця картина? Опишіть свої враження.  

 Завдання. Прочитайте наступний опис річки. Які почуття хлопців ви відчули в цьому описі? Чому у  короткому тексті зустрічається аж три питальні речення? «А річка все суне й суне вперед. Крижини з мокрим рипом труться одна об одну. Вони такі поважні та старі, аж жовті. Звідки вони припливли сюди? І куди попливуть? От сісти б на одну з них і їхати на ній десь далеко-далеко. Кругом другі крижини, їх треба одпихати, щоб не лізли на цю, а то як налізуть, то потоплять. Добре, як встигнеш перестрибнути на другу, а як шубовснеш у воду? А вода, ух, чорна, глибока та холодна, аж пищить». (У цьому описі річки відчувається почуття здивування перед величною картиною руху крижин. Питальні речення свідчать про те, що у хлопців виникло питання: «Чи можна пройти по крижинах?  Як подолати таку крижану стихію?»)

Як характеризує Толю таке його бажання: «Толі страшенно хотілося подивитись, як Федько буде стрибати з крижини на крижину. Він пострибає і, розуміється, злякається й почне плакати; його знімуть із криги, а всі потім будуть із його сміятися. Хай не задається»? (Толя злий, підлий, непорядний)
Зачитайте, як Толя підбурює Федька вийти на лід. («- Нізащо не зробиш! – сказав Толя Федькові, киваючи на річку». «-Ану, спробуй! – знову сказав Толя. – Ти ж хвалився, що будеш їздити на крижинах. Ану!»

Завдання. Поясніть емоційний стан Федька.

«А Толя бачив, як у Федька навіть губи побіліли, а очі стали такі чудні, гострі, коли він вдивлявся в кригу. Ага! Мабуть, боїться». Толя так пояснив емоційний стан Федька. А як ви його поясните? (Федько розуміє небезпеку виходу на кригу, але він сповнений рішучості це зробити).
Знайдіть у наступному фрагменті твору засоби, за допомогою яких автор передає крайнє хвилювання і напругу Федька, який виходить на кригу. «- Тільки ви мовчіть… – тенором сказав усім Федько. ­ - А то як побачать, що я хочу переходити на той бік, то не пустять… - Ну, гляди ж! – промовив він до Толі якимсь чудним голосом і пішов просто на кригу». (Автор передає хвилювання хлопчика через тон голосу - «тенором сказав», «чудним голосом»).

Чи помічали ви, що, дійсно, голосом можна передати різні емоційні стани людини? Пропоную вам спробувати це зробити зараз.

Проговоріть речення «Федько пішов на кригу» так, як би це сказали Стьопка і Спірка.  (Учні проговорюють речення з захопленням).
А тепер –  так, як це б сказав Толя. (Учні проговорюють із злорадством).
Передайте голосом почуття дорослих, які знаходилися на березі. (Учні говорять речення з інтонацією хвилювання й осудження).
Спробуйте проговорити це речення з тим почуттям, яке ви відчуваєте.  (Учні проговорюють, можливо, із хвилюванням).
«На березі було тихо. Хлопчики завмерли з роззявленими ротами й широкими очима». Поясніть стан дітей. Як ви гадаєте, що думали і відчували Стьопка, Спірка і Толя, спостерігаючи, як Федько мужньо долає річку по кризі?
«Толя аж задихався, дивлячись, як Федько перебирався по крижинах. Оченята йому розгорілися, серце билось міцно й гаряче…» Поясніть емоційний стан Толі. (Толя заздрить Федькові. Він також хоче виглядати в очах інших героєм. У нього виникло бажання вийти на кригу).
Чи знаєте ви про те, що страх убиває в людині здатність боротися, протистояти обставинам, паралізує волю? Саме так і сталося з Толею, який «опинився сам серед страшних, холодних крижин, які ворушилися, лізли одна на одну, тріщали, крутились».
Давайте уважно прочитаємо про те, що відчував герой, перебуваючи у крижаному полоні. «Толі зробилося страшно. У руках стало якось дуже холодно, ноги ослабли і сковзнули по льоду. Хотілось упасти на лід, притулитись до нього всім тілом і кричати, кликати на поміч.

Але він і те боявся зробити. Тільки стояв і тихенько став плакати».

Завдання. Прослідкуйте через мову героїв, у яких емоційних станах перебувають Толя та його рятівник Федько. Чому автор вживає так багато три крапки? Що значить три крапки у висловлюваннях Федька? А у висловлюваннях Толі?

«Хвилин через п’ять Федько вже був на Толиній крижині.

- Ну давай руку…. Іди за мною. Та не бійсь, іди сміливо. Палицю візьми та впирайсь. Ну, так… Держись… Стій… Я перестрибну, а ти підожди…

Ой, не ходи! … Я боюсь…. – ухопився за нього Толя.
Та стій! От дурне… Я перестрибну і присуну до тебе свою крижину, а ти перейдеш… Бо сам же не перестрибнеш…»

(Федько діє чітко і зосереджено. Три крапки в його висловлюваннях  свідчать про те, що він говорить уривчасто, оскільки зосереджений на порятунку Толі. Три крапки у висловлюваннях Толі свідчить про стан страху, в якому перебуває хлопець).

Федько, ризикуючи життям, рятує Толю. Як Толя віддячив своєму рятівнику? (Залишив у смертельній небезпеці. Не подав Толі палицю). Як ви оцінюєте такий вчинок Толі? Як би він мав себе повести у тій ситуації? Як би ви вчинили за подібних обставин?

Завдання. Опишіть свої емоції, коли ви читаєте наступний уривок.

«– Хватай, Федю! Хватай…. Швидше, Федю, бо крига йде.

Федько простягнув руку, але знов ухопився нею за лід.

   - Не можу…. – прошипів він. – Руки не держать, упаду….

І раптом вхопив зубами за шворку, набрав повен рот, міцно стиснув зуби й мотнув головою, мовляв: «Тягни!»

Уявіть, що у вас є можливість висловити свої почуття Федькові. Що б ви йому сказали? (Орієнтовні відповіді: Федько, ти справжній герой! Ти дуже мужня і порядна людина! Ти врятував чуже життя, а тому заслуговуєш на глибоку пошану! Ти виявив надзвичайну жагу до життя. І ти можеш бути прикладом для всіх людей, як потрібно любити життя і боротися за нього! тощо)

Робота з епізодом «На березі»

Учитель. Ми вже з вами знаємо, як трагічно закінчується оповідання «Федько-халамидник». Федько, який виявив таку неймовірну жагу до життя, мужність і силу, рятуючи життя Толі і власне, все ж помирає. Хто у цьому винен?

Давайте спробуємо відтворити ту сцену, яка відбулася на березі річки після порятунку Толі і Федька, та проаналізувати, чому обірвалося життя хлопчика.

Психодрама

Учитель запрошує учнів, які бажають  обговорити сцену «На березі» від імені героїв: Федька, Толі, матері Федька та батька Толі. Учням-«акторам» пропонується уявити себе в ролі обраного героя і відтворити його думки і почуття  в тій ситуації.

Решта учнів класу уважно  слідкують за обговоренням, а потім відповідають на запитання вчителя.

Орієнтовне рольове обговорення

«Федько». Після того, що трапилося на кризі, мені потрібно було порухатися, щоб зігрітися. Але мені цього не дали зробити. Коли я побачив бліду і люту матір, я зрозумів, що мене суворо покарають. Мати тягнула мене додому, і я ледве встигав за нею. Було дуже холодно. Несподівано до мене повернувся Толин батько  і запитав, чи був його син на кризі.

Я чесно відповів, що був. Але раптом я почув, як Толя звинуватив у всьому мене. Нібито це я пхнув його на кригу. Мене так вразила Толькова брехня, що я навіть  труситися перестав. А потім я відчув сильний удар по голові, від якого упав на одне коліно. Я розумів, що матір несправедливо карає мене. А коли Толин батько прямо запитав у мене, чи було так усе, як каже його син, я хотів сказати правду. Але в цей момент я побачив великі, повні страху й тоски очі Толі. Мені стало неймовірно шкода Толю, якого б покарали, якби я сказав правду. Тому вперше у житті я збрехав, хоча і знав, що буду жорстоко покараним.

«Мати». Я дуже розлютилася, коли почула, що Федько знову вліз у якусь халепу. Тому прибігла на річку дуже зла. Я хотіла забрати сина. Я ні про що його не розпитувала. Відразу була впевнена, що він винен. Він же в мене такий халамидник. Завжди робить якусь шкоду. Я йому говорила і батько весь час говорив, щоб він не зачіпав хозяйського сина Толю. І раптом я побачила, що  Толя також на річці. Мені стало страшно, що наш халамидник заподіяв йому якесь лихо.

І справді. Чую від Толі, що це Федько потягнув його на річку і штовхнув на кригу. Я мало не вбила люцепера такого за це.  Мені навіть не треба було ніяких зізнань Федька, я знала точно, що все було саме так, як описав Толя.

«Батько Толі». Я дуже розлютився, коли почув, що мій син замість школи пішов на річку. Я хотів суворо покарати його за це. Коли Толя сказав, що це Федько його штовхнув на кригу, я навіть відразу не зовсім йому і повірив. Мені важливо було з’ясувати всі обставини. Я знав, що Федько завжди говорить правду. І я спитав у нього, як усе було насправді. Хлопець мав жалюгідний вигляд. Він весь трусився від холоду, ледве тримався на ногах від штурханів матері. Але мені хлопець сказав правду, що він дійсно штовхнув мого сина на кригу.

«Толя». Коли я побачив батьків, я дуже злякався. У папи від гніву аж слина запеклася на губах, а очі налилися кров’ю. Таким я його ще ніколи не бачив. Я злякався, що мене суворо покарають, тому сказав, що це Федько мене штовхнув на кригу. Я чекав чогось страшного, та раптом почув, що Федько збрехав моєму папі. Мені стало так легко на душі! Мама відразу пригорнула мене і стала жаліти. А папа вдарив Федька. Ще й наказав його матері гарненько  покарати сина, а то вижене їх з квартири. Так йому і треба!

Обговорення

Учитель.  Ми спробували відтворити сцену, наслідком якої стала трагічна смерть хлопчика.

Я хочу, щоб ми поміркували, як мали діяти герої, щоб трагедії не сталося. Хто хоче сказати про матір Федька? (Орієнтовна відповідь. Мати повинна була побачити, що її син мокрий, що він змерз. Вона мала допомогти йому зігрітися. Не кидатися на хлопчика з кулаками, а розібратися, що насправді трапилося. Їй потрібно було розпитати у свідків подій, чи справді її син штовхнув Толю).
То ви хочете сказати, що матір не любила свого сина, і тому трапилася трагедія? (Напевне вона його любила. Причина в іншому. В суворих обставинах життя. Сім'я була бідною і безправною. Мати дуже боялася, що через витівки сина їх вижене Толин батько з квартири і вони помруть на вулиці від голоду й холоду. В цьому криється причина її люті, несправедливого ставлення до сина).  
А хто хоче прокоментувати поведінку батька Толі? (З першого погляду він ніби правильно вчиняє. З довірою звертається до Федька. Справедливо реагує на його зізнання. Проте при ретельному розгляді ситуації виникають питання. Батько Толі  бачив у якому стані знаходився Федько. Хлопчик міг навіть через  нездоров'я  неправильно відтворити події. Та чомусь він не розпитав у свідків, що і як відбувалося на кризі. Відразу звинуватив Федька і наказав його жорстоко покарати).
То чому ж він, дійсно, не провів якесь більш ретельне розслідування, не розпитав у свідків, що відбувалося на кризі? (Він же пан, і не в панських звичках турбуватися про долю бідняків. Він почув те, що хотів почути. А доля Федька йому байдужа).
А що ви скажете про поведінку Толі? (Толя непорядний хлопець. Брехливий, егоїстичний, боягузливий, злий, жорстокий, байдужий до долі інших людей. Таким його виховали  в панській сім'ї).
Тепер я хочу, щоб ви спробували пояснити, чому Федько сказав неправду батькові Толі. (Федько дуже добрий, співчутливий хлопчик; від природи правдивий, він збрехав батькові Толі, щоб врятувати хлопця від покарання).

Учитель. Добрий і порядний Федько помирає. Така світла душа гине у темному нещадному світі, де панують ті, хто має гроші, та не має совісті  і серця. Помираючи, Федько у маренні «все чогось допитувався у Толі». Можливо, він питав у панича, чи бува не прокинулася в нього совість, чи не розповів він батькам, як усе було насправді.

Ні, трагічна смерть Федька не змусила Толю замислитися про свій підлий і жорстокий учинок, не пробудила в ньому нічого людяного і доброго.

Тому і  зосереджує В.Винниченко  свій останній погляд у творі на Толі.

«А йому було цікаво подивитись, як будуть ховати Федька-халамидника.

Коли Федькова труна сховалася за рогом вулиці й не було вже нікого видно, Толя одійшов од вікна, перекрутився на одній нозі й побіг гратися з чижиком.

Цього чижика він сказав Федьковій матері віддати йому, бо він його виграв у Федька».

У світі, в якому панує підлість і жорстокість, немає місця для доброго і порядного Федька. У ньому залишаються панувати бездушні і підлі паничі, такі, як Толя. Мабуть, саме про це розповів В.Винниченко в оповіданні «Федько-халамидник».


Теги: Заскалета В.І., Винниченко
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 2562/254


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar