Головна » Українська література

І. Карпенко-Карий. Огляд життя та творчості видатного українського драматурга ХІХ ст. Театр «корифеїв»

Мета: дослідити основні етапи життя та творчості драматурга, ознайомити учнів з розвитком національної драми в ХІХ столітті та театром «корифеїв»; формувати вміння самостійно працювати з додатковою літературою та узагальнювати зібраний матеріал; розвивати критичне мислення учнів,  навички дослідницької роботи; вихо- вувати інтерес до української культури, до творчості митця.

Тип уроку: сприйняття та засвоєння навчального матеріалу.

Вид уроку: урок-літературне дослідження.

Обладнання: підручники, портрет драматурга, виставка його творі, презентація.

Методи та прийом:  робота в групах, бесіда, розповідь, дослідницький метод, рольо- ва гра  «Я – письменник», «Інтерв'ю з письменником», рефлексія « Дерево очікувань», прийом «Незакінчене речення», «Мікрофон», «Коло думок».

Випереджальні завдання:

І група – «біографи»:

Дослідити життєвий шлях І. Карпенка-Карого.
Підготувати гру «Я – письменник».
Скласти запитання для інтерв’ю з письменником.

ІІ група – «літературознавці»:

Дослідити літературну спадщину письменника.

ІІІ група – «мистецтвознавці»:

Дослідити історію виникнення театру «корифеїв».

Після уроку учні зможуть:

1. Висвітлювати  життєвий і творчий шлях драматурга.

2. Називати представників театру «корифеїв».

3. Розповідати про історію виникнення театру «корифеїв».

 

Сцена — мій кумир,

театр - священний храм для мене.
                    Іван Карпенко- Карий

                                                         Хід уроку

І. Організаційний момент.

1. «Дерево очікувань»

( На листочках учні записують, що вони очікують від сьогоднішнього уроку. Кожен учень прикріплює свій листочок на намальоване дерево.)

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Бесіда.

- Які види мистецтва ви знаєте?

-  Що таке театр?

- З якою метою його відвідують люди?

-  Кого з українських та зарубіжних драматургів ви знаєте?

- Чи були ви в театрі? Який драматичний твір переглянули?

2. Робота з епіграфом уроку. (Слайд №1)

3. Робота з портретом письменника.

- Що ви можете сказати про цю людину?

ІІІ. Оголошення теми, мети й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.

1. Вступне слово вчителя. ( Слайд №2).

     - Сьогодні ми проведемо урок – літературне дослідження життя та творчості

І. Карпенка-Карого. Іван Карпенко-Карий - один з найвидатніших українських драма- тургів і акторів 80-х років ХІХ – початку ХХ ст., належав до славетного грона корифеїв українського театру. Його  літературна творчість знаменувала новий, вищий етап у розвитку української драматургії і театрального мистецтва, а його акторська творчість свідчила про постійне прагнення до поглиблення психологізму утворюваних ним сценічних образів, що зближувало його з найбільшими європейськими акторами того часу. (Слайд №3)

      Наше завдання – наблизитися до творчого світу письменника, дослідити основні етапи життя та творчості драматурга, ознайомитися  з розвитком національної драми в ХІХ столітті та театром «корифеїв», визначити його роль у розвитку української драматургії і театру.

      Досліджували життєпис митця такі групи учнів: біографи, літературознавці, мистецтвознавці, які і представлять результати своєї дослідницької роботи.

ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

1. Слово вчителя.

  -  І. Карпенко-Карий - видатний драматург, актор, режисер, громадський діяч, належить до тих славних діячів вітчизняної культури, якими пишається наш народ. Звідки  ж  він родом?

2. Виступ групи учнів – «біографів».

Завдання літературознавцям: скласти план до життєвого шляху письменника.

Завдання  мистецтвознавцям: скласти тези про громадську діяльність митця.

1) Рольова гра «Я – письменник»

( До класу заходить учень, переодягнений в українську вишиванку, який розповідає про життєвий шлях І. Карпенка-Карого від його імені.)

    Народився  я  29 вересня 1845р. в с. Арсенівка поблизу Єлисаветграда. Мій батько  походить із старовинного зубожілого дворянського роду й працював прикажчиком поміщицького маєтку, а мати  проста селянка.

   Навчався в Бобринецькому повітовому училищі. Через матеріальну скруту довелося обмежитися чотирикласним училищем і з чотирнадцяти років заробляти на прожиття.

Перший рік навчання у Бобринці був  дуже важким. Батько влаштував мене на квартиру, але хазяйка була скупою людиною. Вона намагалася нажитись за рахунок квартирантів-школярів: дуже погано харчувала дітей і майже не топила в хаті.  Від таких побутових умов я захворів і ледве не помер. Тоді батько, незважаючи на нестатки, купив у Бобринці стареньку хату і, під опікою вже старої, але проворної  матері, оселив там мене  і молодших синів, які вже мали ходити до школи.

  З 1859 р. працював писарчуком станового пристава в містечку Мала Виска, пізніше став канцеляристом міської управи.

У 1862-1863 роках  познайомився з Марком Кропивницьким, почав брати участь у бобринецькому театральному гуртку.  Грав різні ролі у п'єсах Котляревського, Квітки-Основ'яненка, Кухаренка, Гоголя, Островського.

    З 1865 року в місті Єлисаветграді Херсонської губернії працюю в повітовому, потім у міському поліцейському управлінні. У 1868-1869 роках — секретар міського поліцейського управління в Херсоні.

    У 1870 р. одружився з дворянкою Надією Тарковською. У передмісті Єлисаветграда ми придбали садибу, яка складалася з цегляного будинку, флігеля у дворі й садка. Саме тут народилися діти: Галя, Назар, Юрко й Орися. На гроші з посагу дружини я заснував неподалік від Єлисаветграда хутір: збудував велику хату, стайню, різні господарські приміщення. Тут моя родина проводила відпустки, і саме тут пізніше  я  напишу свої кращі драматичні твори. На жаль, не судилося долею довге життя моїй дружині: вона передчасно померла від сухот, а згодом   зазнав і другого удару — померла найстарша дочка Галя. На честь своєї дружини я  назвав цей хутір Надія.

(Слайд №4).

     Майже два десятиліття я перебував на  службі в різних канцеляріях. Проте чинов- ницька кар'єра мене  не приваблювала. Змістом мого життя стала театральна, літера- турна і громадсько-політична діяльність.

2) Слово вчителя.

  - Чиновницька посада — секретар міської поліції — давала Іванові Карповичу засоби для прожиття, а духовне задоволення він діставав від театру, який був сенсом його існування. У 70–80-х роках ХІХ ст. пожвавилося мистецьке життя в Єлисаветграді.

    До нас на урок завітав журналіст, який хоче взяти інтерв’ю у Івана Карпенка-Карого. Прослідкуйте за подальшою долею митця.

3) Інсценізація «Інтерв'ю з письменником».

Журналіст. Добрий день! Скажіть, будь ласка, яке ваше справжнє ім'я? Чому ви взяли собі псевдонім?

І.Карпенко-Карий. Справжнє ім'я — Іван Карпович Тобілевич (псевдонім «Карпенко-Карий» поєднує в собі ім'я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого — героя п'єси Т.Шевченка «Назар Стодоля»).

Журналіст. Довгі роки Ви працювали чиновником. Чому Вас було звільнено зі служби?

І.Карпенко-Карий. Я брав участь у гуртку місцевої інтелігенції, що розповсюджував нелегальну літературу. Своє службове становище іноді використовував для допомоги політичним діячам, яких переслідував царський уряд. Це призвело до того, що в 1883 році за особистим розпорядженням міністра внутрішніх справ мене, як людину неблагонадійну, було звільнено зі служби.

Журналіст. Як склалося Ваше подальше життя?

І.Карпенко-Карий. Моє спілкування і співпраця з однодумцями було перерване арештом у 1884 році й адміністративним засланням до міста Новочеркаська. Заборонили жити в Україні та у великих містах Росії.

Журналіст. Ким Ви працювали на засланні?

 І.Карпенко-Карий. Працював у кузні ковалем, пізніше відкрив палітурну майстерню.

Журналіст. Як довго Ви перебували на засланні?

І.Карпенко-Карий. У 1887році мені дозволили повернутися в Україну. Я оселився на хуторі Надія, поблизу Єлисаветграда. Але ще до кінця 1888р. перебував під гласним наглядом поліції (негласний нагляд було знято  12 березня 1903р.).

Журналіст. Як склалося Ваше життя після звільнення?

І.Карпенко-Карий. Діставши громадянські права, приєднався до нової театральної трупи, створеної моїм  братом П. Саксаганським, у якій до кінця життя я  працював активно й напружено як артист, режисер, драматург.

Журналіст. Дякую Вам за цікаве інтерв’ю.

4. Слово вчителя.

З 1889 року і майже до кінця життя Карпенко – Карий був одним із фактичних керівників, режисером і актором у трупі свого брата П.Саксаганського, об'їздив з нею десятки великих і малих міст колишньої російської держави.

    У 1905 році Іванові Карповичу винесли жорстокий медичний присуд – рак печінки. Усі зусилля лікарів виявилися марними, і у 1907 році драматург змушений був піти зі сцени.

    15 вересня 1907 року видатний український драматург і актор помер у Берліні, куди поїхав на лікування. Згідно із заповітом, його прах було перевезено в Україну і поховано поряд із батьком неподалік від хутора Надія.

5. Перевірка виконаних учнями завдань.

(Літературознавці зачитують план до життєвого шляху письменника, мистецтвознавці - тези про громадську діяльність митця.)

3. Виступ групи учнів – «літературознавці».

(Літературознавці досліджували літературну спадщину письменника.)

Завдання учням: визначити жанри творів Івана Карпенка-Карого

   До першого етапу літературної творчості Тобілевича належить оповідання “Новобранець” (написане 1881р., опубліковане1889р. під псевдонімом Гнат Карий). У ньому йдеться про тяжку долю селянської родини.

    Першу свою драму "Бурлака” – 1883 р. він подавав на обговорення нелегального гуртка.

У 1884 р. Тобілевича було заарештовано й відправлено в адміністративне заслання до Новочеркаська. В умовах гласного нагляду поліції, обшуків і допитів драматург написав такі п’єси: «Безталанна», «Наймичка», «Мартин Боруля».

      У 1886 році в Херсоні було видано перший «Збірник драматичних творів» І. Кар- пенка-Карого, до якого увійшли драми «Бондарівна» і «Хто винен?» та комедія «Розумний і дурень», а в 1887 році опубліковано «Наймичку».

     Хліборобська праця, спілкування із селянами, спостереження за капіталізацією в Україні стали тим щедрим ґрунтом, на якому з’явилися кращі твори драматурга — комедії «Сто тисяч» (1890) і «Хазяїн» (1900).

   З 1890 по 1900 р. митець, крім уже згаданих, написав ще кілька п’єс, найвідоміша з яких — історична драма «Сава Чалий», соціальні комедії («Суєта», «Житейське море»).

   Твори Карпенка-Карого «Лиха іскра поле спалить і сама щезне» (1896 р.) та «Ґандзя» (1902 р.) - філософські узагальнення про долю України.

    І.Карпенко-Карий є автором критичних  праць, писав рецензії, займався перекладацькою діяльністю.

- В яких літературних жанрах працював І.Карпенко-Карий?

4. Виступ групи учнів - «мистецтвознавці».

(Мистецтвознавці досліджували історію виникнення театру «корифеїв».)

Завдання: визначити, що означає слово "ко­рифей"; з'ясувати представників театру.

    Історію українського театру з другого десятиліття ХIХ ст. до другого десятиліття ХХ ст. можна розділити на дві доби: до 1881 року, коли український театр не відокремився ще від польського та російського (всі три театри працювали спільно й актори змушені були грати трьома мовами), й від 1881 року, коли український театр визволився від цього й вийшов на свій самостійний шлях.

    1882 року було створено перший Український професійний театр — театр корифеїв («корифей» у давньогрецькому театрі — керівник хору або заспівувач. У сучасному розумінні слово "корифей" означає людину, яка є найвизначнішим діячем у певній сфері мистецтва.). Його засновником та організатором став Марко Лукич Кропивницький, який однаково володів усіма театральними професіями (але більш за все любив акторство). Він був не лише актор, а й режисер, драматург, композитор, виконавець музичних творів, художник, педагог та організатор театральної справи.

    В історії культури важко знайти сім’ю, яка б дала таке сузір’я талантів, як скромна, роботяща сім’я Тобілевичів. Четверо стали корифеями національного театрального мистецтва: драматург і актор Іван Карпенко- Карий, актори Микола Садовський і Панас Саксаганський, їхня сестра — відома актриса і співачка (померла у віці 36 років) Марія Садовська-Барілотті. (Слайди №№5,6). Усі вони продовжували розвивати славну справу зачинателя і, як його називали сучасники, батька українського театру

М. Л. Кропив ницького.

     Оскільки репертуар на час виникнення театру корифеїв не був особливо широким ("Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник" І. Котляревського, "Сватання на Гончарівці", "Шельменко-денщик" Г. Квітки-Основ'яненка, "Назар Стодоля"

Т. Шевченка), то стало само собою зрозумілим, що театру потрібні нові твори, в яких відчувався би подих сучасності, їхніми авторами стали М. Кропивницький, М. Ста рицький, І. Карпенко-Карий, які одночасно були й драматургами, й режисерами, й акторами.

   Корифеї української сцени боролися за високу ідейність і художню досконалість репертуару. Вони виступали проти низькопробних творів, у яких у шаржованому плані  змальовувалися  стосунки між людьми, своєю талановитою і правдивою грою утверджували високу сценічну культуру. Всю свою діяльність, енергію, мистецький хист  корифеї українського театру спрямовували на створення справді народного, високоестетичного українського професійного театру, на сцені якого відтворювалося  б народне життя, висвітлювалися складні суспільні суперечності.

    Не лише в Україні, а скрізь, де українські актори давали вистави, вони мали незмінний успіх. Навіть реакційна преса не могла вже ігнорувати або замовчувати це значне і своєрідне явище — появу Театру корифеїв.

     І тільки на початку ХХ ст. актори мали щастя отримати своє театральне приміщення. (Слайд №7). Вони створили школу акторської та режисерської майстерності і, працюючи в умовах заборон з боку царського уряду, піднесли український театр на значно вищий щабель професіоналізму, зробили його впливовим і визначальним чинником національної культури. Завдяки їхній діяльності II пол. ХIХ ст. увійшла в історію української культури як «золотий вік» театру. (Слайд №8)

Що ж  означає слово "ко­рифей"?
Хто є засновником театру «корифеїв»?
Назвати представників театру.

V. Закріплення навчального матеріалу.

1. Самостійна робота. Складання «інформаційного грона».

Завдання: скласти « інформаційне гроно», записуючи риси, які були визначаль -ними в характері І. Карпенка-Карого.

     VІ. Підсумок уроку.

Бесіда.

Життєпис якого письменника ми розглядали на уроці?
Що вам відомо про родовід  Івана Карпенка-Карого?
Яку освіту здобув письменник?
Ким працював?
За що був заарештований?
Які драматичні твори написав Карпенко-Карий? У яких жанрах?
Чому для письменника театр – це священний храм?

Інтерактивний прийом « Мікрофон»

Який висновок можна зробити про життя І. Карпенка-Карого?

Інтерактивний прийом «Незакінчене речення»

«Перший український професійний театр — театр…»

«Представниками театру «корифеїв» є: …»

Прийом «Коло думок»

Що зробив І. Карпенко-Карий для українського народу?

Слово вчителя.

     - Оцінюючи творчість І.Карпенка-Карого, М.Рильський писав: «Правдивість і простота. Мало є драматургів, до творчості яких можна було б прикласти ці слова з таким правом, як до творчості Карпенка-Карого. Якщо додати до цього ще глибочезне знання життя, прекрасне розуміння законів сцени і великий талант скупим мазком малювати людські стосунки і людську психологію, то стане зрозумілим, чому твори Тобілевича держаться і будуть держатися на нашій сцені».

«Дерево очікувань»

Чи справдилися ваші очікування?

VІІ. Д/З: 1) знати життєвий і творчий шлях І. Карпенка-Карого  та матеріал про театр «корифеїв»;

              2) прочитати першу дію п’єси «Сто тисяч», переказувати.

              3) скласти вікторину за змістом першої дії  п’єси «Сто тисяч» (гр. «А»)


Теги: Карпенко-Карий, Дарій О.Я.
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 729/34


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar