| Головна » Українська література |
Мета: показати майстерність письменника, який розкрив перед читачем негативні риси руйнівників; допомогти учням визначитися у ставленні до таких «браконьєрів» і «юшкоїдів»; виховувати почуття любові й поваги до чесних, справедливих людей. Вчити дітей жити за законами народної моралі й етики. Обладнання: примірники роману «Собор», правила тренінгу. Хід уроку - тренінгу.
І. Організаційний момент. Знайомство. Діти сидять у колі. - Добрий день! Як гарно казати ці слова вам, любі друзі, і бути доброю, відчувати й від вас доброту. Назвіть своє ім’я і продовжить фразу «Я добрий тому, що...». Кожен з вас зміг багато приємного сказати про себе і знайти доброту в собі. Дякую вам за це. Правила тренінгу. Зараз ми повторимо, а вони закріплені на дошці. − − Не критикувати того, хто говорить − − Діти, скажіть, будь ласка, чи допоможуть нам ці правила розкрити тему уроку? А тема уроку записана на дошці. Подивіться і запишіть її у зошити. Очікування. Діти, ви прочитали роман О.Гончара «Собор». У вашій уяві постали образи цього роману. Читаючи роман, ви зустрілися із злом, кар’єризмом, совістю, добротою, які притаманні тому чи іншому герою роману. Друзі, а чи варто нам сьогодні говорити про добро і зло? Запишіть свої очікування на папірцях у вигляді хмарки з крапельками води і помістити їх на «небо», яке намальоване на ватмані.
II. Теоретична частина. Визначення рівня інформованості. Перевірка письмового домашнього завдання. На дошці на окремих листах написано і закріплено: Учні по черзі підходять до цих листків і пишуть з чим у нього асоціюються ці слова. Учитель запитує і робить висновок: «Так. Ці слова повинні жити вічно, а ми повинні жити у злагоді зі своєю совістю, душею». Але у наш прагматичний час якось склалось так, що з нашої мови непомітно зникли слова, які, за всіма ознаками, повинні жити вічно. Ми можемо спостерегти, що і в літературі, і в житті все рідше звучать слова «добро», «краса», «совість», «душа», «благородство», «справедливість», а за ними стоять поняття, пов’язані з життям сотень поколінь, з віковічними духовними надбаннями народу. На жаль слово «зло» ми зустрічаємо у нашому житті все найчастіше. Література прагне розв’язати питання моралі й етики з погляду історичного досвіду народу, оцінки й переоцінки духовних здобутків національної історії. Яким має бути наше сьогодні й завтра і який зв’язок між минулим, сучасним і майбутнім? Олесь Гончар був саме таким письменником. Талант його весь час мужнів і розвивався під знаком посилання інтересу до проблеми народного ідеалу людини. «Собор» О. Гончара за жанром визначається як проблемно-філософський роман. Але письменника хвилюють не абстрактні категорії, а те, що наболіло й назріло в житті. У романі поставлено багато питань, на які нам і необхідно сьогодні знайти відповіді.
3. Надбання практичних навичок. Об'єднати учнів у 5 команд (за кольорами: червоний, зелений, жовтий, блакитний, фіолетовий). Кожна команда отримує запитання і готує відповіді, коментуючи їх уривками з роману. 1гр. - Символом чого виступає в романі козацький собор? 2гр. - Кому заважає старовинний собор? Згр. - Хто ж він, сучасний шукач лаврів геростратових, що підняв руку на красу? 4гр. - Чи завжди наміри Володьки Лободи злі і спрямовані проти людей? 5гр. - Яким бачить своє майбутнє цей соціальний браконьєр? Учитель дякує учням за відповіді. Аплодисменти. Підсумок учнівських відповідей. 4. Інформаційне повідомлення. Слово вчителя. Володька Лобода — це зовсім не класичний негідник у стилі деяких викривальних романів. Він не «відсталий керівник», що «допустився помилок». Він породження доби, соціальний тип, ім’я якому - браконьєр. На перший погляд, Лобода - ініціативний працівник, «ідеї обмізковувати» - його справжня стихія, він майстер вигадувати «всі оті «кімнати щастя», вікторини, карнавали, Палац шлюбів і навіть святкові кольоретки для
цукеркових коробок...». Або збудувати шашличну «назустріч побажанням трудящих», в масовому порядку провести День спокійного сонця чи День приємних думок. Він завжди у пошуках «нових форм». Може здатися, що він ніколи й нікому не бажає зла, а зовсім навпаки, старається для інших. Але чому ж його добрі наміри повертаються до людей злом? Чому він «не в той бік думає»? А все це тому, що він не працює, а імітує працю, не мислить, а вигадує. Його душа безнадійно паралізована «наркотиком владолюбства», «героїном кар’єризму», він не має нічого святого у своєму серці. Ні жінки, ні дітей, ні звичаїв батьківських, ні любові, ні пам’яті... Тільки «жадоба іти по висхідній, брати штурмом Ельбруси життя». Звідки й нестримне прагнення прожектувати, «виявляти активність»: напопридумувати різних бездушних обрядів, затопити плавні, щоб створити море, чи висушити їх, щоб овочеві бази баклажанами забити. Як переконують людей дальші події, Лобода далеко не безневинний автор пустих прожектів. Це «єзуїт», «страшний, підступний і мстивий тип», який шукає у людей «грішок на душі», скрізь сіє зло і зерна браконьєрства. Залякує Ягора Катратого «махновським» минулим і змушує того займатися браконьєрським ловом риби для компанії нічних «юшкоїдів», красуню Єльку намагається урвати для себе браконьєрськими прийомами. Така лободівщина - поняття загальне. Бур’ян браконьєрства проростає на пустирях людських душ, не засіяних любов’ю, вірою, потребою в красі. Справжнім браконьєром можна назвати і колгоспного бригадира, спокусника, «що Різні бувають браконьєри. Один глушить рибу вибухівкою, інший читає заради грошей лекції про кохання, поняття не маючи, що воно таке. Є й страшніші типи. Хирлявий пенсіонер з богадільні шкрябає пером в усі інстанції, пам'ятаючи, яку силу в недалекому минулому мали такі листи. У паноптикум руйнівників Гончар відніс і простих «свистунів», і «ідейних», цілеспрямованих, які свідомо творять «царство стандарту», «дивляться на тебе», як на руду, з якої він має будь-що болванку виплавити». Перший раз роман «Собор» було видано в 1968 році. Промайнули десятиліття, змінилося життя, але озирніться навкруги: виросли нові «браконьєри», «юшкоїди», руйнівники. Невже цю лободу не можна знищити? Олесь Гончар своїм твором «Собор» вчить нас заповнювати свою душу красою, вірою, любов’ю, і тоді ми можемо не боятися, що заросте вона бур’янами зневіри, зарозумілості, зневаги до всього чистого і світлого. Руханка. (це обов'язковий елемент уроку - тренінгу) Гра - розминка «Де м'яч» (10хв.) Мета: активізувати увагу, зняти тілесне напруження. Хід гри. Учасники стають у коло. Тренер дає одному з них м’яча і жеребкуванням обирає «детектива». «Детектив» залишається в колі, а члени групи мають швидко передавати м’яч із рук в руки (за спинами). За командою тренера «Стоп!» гра зупиняється, і «детектив» має сказати, у кого на той момент знаходиться м’яч. III. Практична частина. 1. Діти знову діляться на 3 групи (за геометричними фігурами ). Групи отримують завдання: створити постер - плакати, на яких схематично зобразити: 1гр. - схематично життєвий шлях Володьки Лободи 2гр. - за допомогою кольорової гами передати внутрішній світ Володьки Лободи Згр. - за допомогою кольорової гами передати внутрішній світ Миколи Баглая і його однодумців. У групах визначаються: спікер, художник, доповідач. Захист проекту. Вчитель дякує всім за відповіді. Аплодисменти (це є обов’язковим на такому уроці) 2. Вправа «Визначення». А зараз ми всі разом сформулюємо визначення, що таке епос, його основні жанри і запишемо ці визначення у зошити. IV. Заключна частина. 1. Підведення підсумків уроку. Кожна людина народжується на світ для добра, але, на жаль, у житті Володьки Лободи переважало зло, егоїзм, які понівечили йому життя. Давайте подумаємо, а чи є зараз у нас такі Володьки? - Що нам треба робити для того, щоб життя кожного з нас було щасливим, а слова не розходилися зі справами. Чи згодні ви з цим. Метод «Мікрофон». Кожен по черзі висловлює свої думки і побажання. Учитель. Гіркий досвід Володьки Лободи дає нам можливість зрозуміти, що життя - це не Зараз з’ясуємо, чи досягнута мета уроку, чи справдилися ваші очікування. (Діти підходять до малюночка «небо», знімають свої «хмарки» і озвучують очікування. Якщо вони справдилися, то з хмаринок йде рясний дощ. Оцінювання учнів і мотивація оцінок. Я хочу побажати вам міцного здоров’я, будьте добрими, живіть щасливо. І мені б хотілося закінчити цей урок словами вірша М. Луківа. Не забудь ні старця, ні дитину. Поділись останнім сухарем. Тільки раз ми на землі живем, У могилу на бери провину. Зло нічого не дає, крім зла, Вмій прощати, як прощає мати, За добро добром спіши воздати, - Мудрість завше доброю була. Витри піт солоний із чола І трудись, забувши про утому, Бо людина ціниться по тому, Чи вона зробила, що могла, Скільки сил у неї вистачило, Щоб на світі більше щастя стало. Домашнє завдання.
Підготувати характеристику образу Володьки Лободи. Прочитати новели Олеся Гончара, роман «Циклон». Підготуватися до уроку на тему: «Філософічність творів Олеся Гончара».
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |