| Головна » Українська література |
Мета: опрацювати образи Наума Дрота, Марусі та Василя, розкрити зображені високі морально-естетичні риси простої людини; розвивати усне мовлення учнів, навички літературознавчого аналізу, давати характеристики образам-персонажам; виховувати в школярів почуття гідності, поваги один до одного. Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, ілюстрації до повісті, роздатковий матеріал, комп’ютерна презентація.
Х І Д У Р О К У
І. Оголошення теми, мети уроку
ІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів
ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів Графічний диктант «Так» чи «Ні». Необхідно підтвердити або спростувати твердження: Твір «Маруся» Г. Квітки-Основ’яненка – це …: Перший прозовий твір української літератури. Ключ: 1. Так. 2. Ні. Відповідь: 1.1, 2.2, 3.2, 4.1, 5.2, 6.2. Метод «Мікрофон». Дати відповідь на питання «Чи сподобався вам твір «Маруся» Г. Квітки-Основ’яненка? Якщо так/ні, пояснити», передаючи один одному «умовний мікрофон».
ІУ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу Бесіда з учнями. Дати відповідь на питання: «Хто є головними героями повісті «Маруся» Г. Квітки-Основ’яненка?». (Наум Дрот, Маруся, Василь.) Бесіда з учнями: Чому роботу над образами починаємо з Наума Дрота? (Голова родини, з його опису починається повість.) Побудувати асоціативне дерево до образу Наума Дрота. Робота з Карткою № 1. Користуючись Додатком до уроку № 1, визначити риси характеру Наума Дрота та занотувати на «вітах дуба».
Картка № 1 [Подпись: Наум Дрот - ___________________________ _____________________________________ _____________________________________ Висновок: _____________________________ _____________________________________ _____________________________________ _____________________________________]
Наум Дрот – головний герой твору, батько Марусі. Риси характеру: добрий хазяїн, гарний чоловік, турботливий батько, вольовий, непохитний, уміє брати відповідальність на себе, має авторитет у сім’ї, співчутливий до бідних, вірить у Бога. Висновок: Наум Дрот – вольовий, непохитний у своїх намірах чоловік, який дотримувався патріархального образу життя. Усі складні питання він вирішував на свій погляд. Щасливе й заможне життя було в нього з дружиною Настею. Сильно любив дочку. А дочка й дружина безперечно слухали його. Наум також цінував Василя, але марусю не віддавав за нього, бо той мав іти в рекрути.
Робота над образом Василя. Зачитати уривку з твору до образу Василя. Робота в групах. Заповнити картку № 2 «Анкета головного героя».
Картка № 2 Анкета головного героя Василь Ім’я: _______________________________ ___________________________________ ___________________________________ ___________________________________ Стосунки з батьками: _________________ ___________________________________ Ставлення до Марусі: _________________ ___________________________________ Мрія: що завадило її здійсненню: _______ ___________________________________
Робота над образом Марусі. Бесіда з учнями: Що говорить про те, що Маруся – головна героїня повісті? Прослухавши аудіозапис, користуючись ілюстрацією до твору, скласти власне висловлення «Мовний портрет Марусі». Можливий варіант. Маруся – головна героїня однойменної повісті Г.Квітки-Основ’яненка. Маруся – дівчина-селянка, в образі якої втілено найкращі риси українки. Уже при першому знайомстві зрозуміло, що вона зовсім не схожа на моїх сучасниць. Спокійний добрий погляд свідчить про її вихованість, доброзичливість, щиру душу. Та не тільки погляд, а й брови, як шнурочки, личко червоне та ледь помітна посмішка привертають до себе увагу. Не можна заперечити, що перед нами дуже красива дівчина. Погляньте також на її охайний, зі смаком підібраний костюм, ретельно заплетені коси… Так, перед нами дівчина з гарним естетичним смаком. Те, як вона стоїть, іде, говорить, - усе свідчить про поетичність та ліризм її душі. А це ознака того, що ця дівчина здатна на велике почуття. І зовсім не віриться, що її портрет віддає трагізмом. Отже, вкотре, вдивляючись у портрет Марусі, я розумію, що мене вражає не тільки її неймовірна казкова зовнішність, але й внутрішня врода, змальована й ідеалізована автором. Слово вчителя. Якщо ми говоримо сьогодні про Василя та Марусю, то неможливо не зупинитися на їхньому коханні. Як його можна охарактеризувати? А що таке кохання? Асоціативний рядок: Кохання прекрасне почуття почуття прив’язаності велика відповідальність симпатія до людини іншої статі втрата відчуття часу земля пливе під ногами. Синоніми: кохання, любов. Любов – 1) почуття глибокої прихильності до особи іншої статі; 2) почуття глибокої сердечної прив’язаності до кого-небудь. Мовний матеріал. В українській мові в дорадянські часи семантично розрізняли кохання як пристрасну емоцію та любов як слово більш загального значення: кохання має тілесний та пристрасний контекст, любов може і не мати контексту пристрасті. Термін любов, зокрема, досить часто використовувався у контекстах «любов до Бога», «Божа любов» тощо Кохання і любов визначали або як стан особистості (закоханість), або як інтенціональну спрямованість на об'єкт любові: є суб'єкт і його почуття до іншого, при цьому виключався контекст «між», допускалася наявність одностороннього почуття кохання. Яке слово більше підходить до стосунків між Василем та Марусею? (Кохання чи любов?) Прокоментувати риси сентименталізму в змалюванні головних персонажів твору.
У. Закріплення знань, умінь та навичок Метод «Два – чотири – разом». Учням пропонується самостійно подумати над тим, яке значення має творчість письменника. Потім обговорити в парах, а далі в четвірках. Літературний матеріал: Тарас Шевченко про повість Маруся: «Вас не бачив, а вашу душу, ваше серце так бачу, як, може, ніхто на всім світі. Ваша «Маруся» так мені вас розказала, що я вас на виліт знаю».
УІ. Підбиття підсумків.
УІІ. Домашнє завдання. Виписати цитати до образів головних героїв; прочитати повість «Конотопська відьма», написати відгук на неї.
Додаток до уроку № 1
Наум Дрот був парень на усе село, де жив. Батькові і матері слухняний, старшим себе покірний, між товариством друзяка … з ледачими не водивсь, а до церкви?... Поважав же і він її, скільки міг, і любив її, як свою душу. Не було між ними не тільки бійки, та й ніякої лайки. Щодень хвалили Бога за Його милість. …Прощайте, панове сватове!...мені дуже жалко, що рішаюся Василя, та нігде дітись! Прощайте, люди добрі, ідіть собі, не здивуйте. - …За отцевські і материнські молитви наградив мене Бог милосердний жінкою доброю, роботящою, покірною і несварливою… Щонайбільша милость Божая до нас грішних у тім, що нагородив нас дочкою; та ще якою? Се не чоловік, се янгол святий… - Ти сирота… Як прийде набор, то певно тобі лоб забриють, бо ти сирота, за тебе нікому заступитись… А що тоді буде з Марусею? Ні жінка, ні удова… Хоч би трохи біда чи радість є йому яка, зараз до Бога… Гріх лежачи хліб їсти; поки здужаю, довжин робити і бідним помагати…
Додаток до уроку № 2. Любов і кохання
В одній звичайні людській душі жили Любов і Кохання. Вони були схожі, як близнюки, але вели себе чомусь по-різному. Кохання було від природи сліпим, Любов мала стопроцентний зір. Коли Кохання впритул не помічало недоліків, Любов чудово бачила їх, беззаперечно приймаючи. Коли Кохання гуляло під місяцем і дарувало квіти, захлинаючись у вирі щасливих емоцій, Любов терпляче чекала самотніми холодними ночами. Коли Кохання розпливалося в компліментах, Любов говорила жорстку правду, лікуючи болем. Кохання знало безліч ніжних слів, Любов просто вміла дарувати насолоду. Коли кохання кричало „я не проживу без тебе!”, любов, тихо помираючи, відпускала на свободу. Коли кохання безсило билося в істериці, вимагаючи взаємності, Любов проводила безсонні ночі біля лікарняного ліжка, ні на що не зважаючи. Коли кохання, дивлячись в постаріле зів'яле лице, відвернулося, і, жаліючи себе, розтануло, як сніг, залишивши душу назавжди, Любов залишилась, вдихаючи життя в холодні посинілі губи. - Я тут безсила, - сказала Смерть, тихо танучи слідом за Коханням. - Чому ж так відбувається? – запитав молодий Ангел у старшого „колеги”, зазираючи з цікавістю у сповнену Любов’ю душу. - Все просто, - відповів Старий Ангел, який на своєму віку бачив мільйони звичайних людських душ. - Все просто. Коли народилося Кохання – засяяла нова яскрава зірка, даруючи красу і радість всім навколо. Коли народилася Любов – посміхнувся Бог. А посміхається він, повірте, не так часто.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |