| Головна » Українська література |
Духовна спадщина Шевченка (слайд №1) (Форма: заочна екскурсія; зал прикрашений портретом Т.Г.Шевченка у вінку і написом: 200 років Кобзарю, виставкою книг Тараса Григоровича Шевченка та про його життя і творчість інших письменників.) (За лаштунками звучить мелодія «Заповіту», а потім учениця 11 класу Аліна Б. читає «Молитву» Т.Г.Шевченка) Молитва Т.Г.Шевченка (слайд №2) Злоначинаючих спини І пута кутії не куй. В склепи глибокі не муруй. А доброзиждущим рукам І покажи, і поможи Святую силу ниспошли. А чистих серцем?Коло їх Постави ангели свої І чистоту їх соблюди. А всім нам вкупі на землі Єдиномисліє подай І братолюбіє пошли Вчитель. Життя завжди освячене великою ідеєю.(слайд №3) Віра в ідею національного самовизволення була сформульована Т.Г.Шевченком. Він є першим подвижником нашого, національного Відродження, він українець з високим достоїнством, який мав і свою історію, і свій Край, і свою мову, і свою культуру. Чи замислювались ви, чому книга (слайд №4) , яку він писав усе життя має назву «Кобзар», а не «Думи…». Адже перший твір в цій книжці «Думи мої…»і має вона основу народну, і зорієнтована на фольклорні зразки. А все ж «Кобзар».(І дійсно, кобзар рівнозначний за смислом і скрипалю, і дударю, і котляру, і гусляру). Бо це не книга, а – Кобзар (слайд №5).Це щось значніше аніж книга поезій Шевченка. Кобзарі несли живе слово і це слово було розраховане на відкритий простір, на слух, на громаду. Кобзар стає центральною постаттю в нашій словесності. Він урівнюється в своїй значимості з самими полководцями. Недаремно їх карали, страчували. Він (Кобзар) скарбівничий духу народного. І чи не тому Тарас Шевченко назвав свою книгу «Кобзарем»? (слайд №6)Автор цією назвою ніби самоусувався. Слово важливіше імені. Слово Велике великого народу, що не виборов собі права на свою державність, Слово Давнє, Слово Невмируще. Кобзар же потрібен був для народу. Повернемося обличчям до Великого Кобзаря, до його духовної спадщини, до його життєпису. Сьогоднішнє засідання літературної вітальні «Духовна спадщина Шевченка» присвячене 200-річчю з дня його народження. Наші екскурсоводи запрошують вас переглянути біографічний щоденник Великого Кобзаря. Біографічний щоденник (слайд №7) Екскурсовод №1 Дитинство Шевченків край…Земля безсмертного Тараса Тут, у селі Моринцях, у родині селянина-кріпака народився великий український поет, художник, революціонер – демократ Т.Г.Шевченко 9-го березня 1814 року. Коли Тарас був ще зовсім малий, батьки його переїхали у село Кирилівка.(слайд №8) Якщо Моринці – колиска великого поета, Кирилівка – його перший життєпис. Тут пройшло його безрадісне дитинство. З малих років у хлопця виявився гострий, дотепний розум. Дуже захоплювали малого Тараса дідові оповідання про героїчне повстання народних мас проти польської шляхти в 1768 році(Коліївщина). Образи ватажків Коліївщини – Залізняка і Гонти – глибоко врізались в дитячу пам'ять. Дуже любив малий поет з батьком чумакувати.(слайд №9) Хлопець підріс, і батько віддав його в науку до дяка. Важкою була ця наука, але малий Тарас успішно подолав її, переносячи разом з тим мужньо всі суворі кари і знущання деспота-дячка. Коли Тарасові було 9 років, померла його мати. Залишившись із малими дітьми, батько одружився із вдовою, яка мала своїх трьох дітей, і життя в сім’ї стало ще тяжчим. В 11 років залишився Тарас круглим сиротою.(слайд № 10.Відео №1) І почалося поневіряння хлопця по чужих людях. Деякий час Тарас був пастушком у дяка Павла. Перед нами 13-річний Тарас «Пасе ягнята за селом»(слайд №11), тут прийшло до нього несміливе дитяче кохання до сусідської дівчини Оксани Коваленко, тут народилося непоборне бажання малювати.(слайд №12) «…Зроблю маленьку книжечку, Хрестами І візерунками з квітками Кругом листочки обведу Та й списую Сковороду…» Пізніше хлопець пішов до дячка Боярського за « школяра-попихача», тобто наймита. Тут він рубав дрова, носив воду школярам, а пізніше став ходити читати псалтир над покійниками. Постійно п’яний дячок знущався зі школярів взагалі і з малого Тараса зокрема. Довго терпів його приниження хлопець, аби тільки вчитися й малювати ( у нього в цей час уже прокинулася любов до малювання). Нарешті хлопець втік від жорстокого вчителя. Пристрасно бажаючи навчитися малювати він знову шукав вчителів. Побувавши три дні в Лисинці у диякона-маляра, який примушував його лише носити воду і розтирати фарби, хлопець пішов у село Тарасівка до відомого околиці дячка-маляра. (слайд №13)Але й тут чекала на нього невдача. Маляр, як розповідає Шевченко в автобіографії, "смотрел внимательно на ладонь бродяги, отказал ему наотрез, не находя в нём таланта не только к малярству или к шевству, но и к бондарству». І повернувся Тарас У Кирилівку, став пасти громадську череду, не залишивши ознак своїх мрій про малювання. Коли йому було 14-15 років він знайшов одного маляра в селі Хлипнівці, який погоджується взяти його в науку, але зажадав на це дозволу від поміщика. А коли Шевченко звернувся до правителя панських маєтків, той, замість дозволу, послав його на панську кухню. Екскурсовод №2 У пана Енгельгардта(слайд №14) Незабаром кухарчука зробили козачком, тобто слугою молодого пана Енгельгардта. Нескладні були обов’язки козачка. Сиди біля дверей панської кімнати і чекай, поки пан гукне подати вогню, щоб закурити люльку, налити води тощо. Та й тут хлопця не покидала пристрасть до малювання: він крадькома змальовував картини, що прикрашали панські покої. Разом із паном Шевченко виїхав в місто Вільно. (слайд №15.Відео 2) Екскурсовод №3 наука у Ширяєва. Викуп із кріпацтва (слайд №16) Весною 1831 року пан переїхав у Петербург, взявши із собою і Шевченка. Щоб мати свого дворового маляра, пан Енгельгардт віддав хлопця в науку до «різних живописних справ цехового майстра» Ширяєва. Учні майстра Ширяєва жили на горищі, їх нещадно експлуатували.Окрім навчання живопису, вони розмальовували панські будинки, церкви, театри і інші технічні малярські роботи. Але таке навчання не задовольнило художніх запитів Тараса. (слайд №17) Влітку, «білими петербурзькими ночами» він став ходити до Літнього саду і перемальовувати статуї і там зустрівся у 1835 році зі своїм земляком І.М.Сошенком, який закінчував Академію мистецтв у Петербурзі.(слайд №18. Відео 3) Шевченко у Карла Павловича Брюллова (слайд №19) Доля усміхнулася Тарасові. Друзі вирішили викупити хлопця з кріпацтва. К.Брюллову досить було глянути на малюнки хлопця і зрозуміти його талант. «Він повинен бути вільним! – сказав Брюллов. - Сам буду говорити з його паном» Почалися переговори з паном Енгельгардтом, який запросив 2500 карбованців. Благородні друзі не розгубилися: К.Брюллов намалював портрет Василя Жуковського(слайд №20), який розіграли в лотерею, а на вилучені гроші викупили Шевченка. 22 квітня 1838 року вручили відпускну Т.Г.Шевченку.(слайд №21) «1838 года 22 апреля, я нижеподписавшийся, уволеный от службы гвардии полковник Павел Васильевич Энгельгардт, отпустил вечно на волю крепостного моего человека Тараса Григорьевича сына Шевченка, доставшегося мне по наследству после покойного родителя моего, действительного тайного советника Василия Васильевича Энгельгардта, записанного по ревизии Киевской губернии, Звенигородского уезда, в селе Кириловка, до которого человека мне, Энгельгардту, и наследникам моим дела нет и ни во что не вступаться, а волен он, Шевченко, избрать себе род жизни, какой пожелает.»(слайд №22) Свідком виступив Карл Брюллов “Воля!Воля!...”- ледве вимовив Тарас, набожно цілуючи папір і заплакав. Екскурсовод №4 В Академії мистецтв(слайд №23) Після вручення відпускної Шевченко вступив в Академію мистецтв, і звичайно, став улюбленим учнем Карла Великого. Навчається Тарас Шевченко не тільки живопису, а й слухає лекції в університеті, студіює історію мистецтв, загальну історію, літературу, фізіологію та інші науки. Під час навчання в Академії мистецтв росте і як художник, і як поет. Його світогляд формувався під впливом революціонерів-демократів. Протягом 1839-1841 р.р. одержує три срібні медалі за свої художні роботи та диплом академіка-гравера Екскурсовод №5 Перша подорож на Україну(слайд №24) 14 років Т.Г.Шевченко не був на Україні, а в 1843 році відвідав рідну Кирилівку, був на Київщині, на Чернігівщині, Полтавщині. Його глибоко вразило тяжке становище кріпаків-селян. Побував поет і в поміщицьких садибах і в кріпосницьких хатах. Важкі враження від подорожі поета на Україну відбилися у творах, написаних у той час. На початку 1844 року Тарас Григорович виїжджає з України. А в серці глибокий слід страждань, сердешних мук за життя бідного люду. У1846 році, перебуваючи в Києві, Т.Г.Шевченко зблизився з членами таємничого гуртка української молоді Кирило-Мефодіївського товариства(братства) і вступив до нього. А в 1847р. це товариство було розгромлено. Царська жандармерія заарештувала членів товариства і Шевченка також. Відбулося це на переправі через Дніпро, коли він повертався з Чернігова до Києва. Екскурсовод №6 У Петербурзі і знову на Україну (1845-1847р.р.)(слайд№25) Петербург. Навчання в Академії мистецтв. Під враженням від картин дикої сваволі і знущання панів над кріпаками Тарас Шевченко пише пристрасну революційну поему «Сон» («У всякого своя доля»). У 1845 році художник закінчив Академію мистецтв і поїхав на Україну для постійної роботи.(слайд № 26) Оселився в Києві. Став працювати в Київській тимчасові комісії для розбору стародавніх актів та змальовував пам’ятки старовини за дорученням цієї ж таки комісії. Це допомогло йому вивчати рідний край, народне життя. У своїх творах «Єретик», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Три літа», «Заповіт» висловлює революційні прагнення мас. (Шевченко на Україні) Екскурсовод №7 У казематі (слайд №27) І так у 1847 рік. Кирило-Мефодіївське товариство розгромлене, учасників арештовано, а з ними і Т.Шевченка, яких посадили в каземат, у них були знайдені рукописи Шевченківських творів: «Сон», «Кавказ», «Єретик». Цар Микола I разом із жандармами вважали Т.Г.Шевченка найбільшим злочинцем. Відповіді Т.Шевченка на «Запитальні пункти III відділу». 21 квітня 1947р. «Будучи еще в Петербурге я слышал везде дерзости и нарицания на государя и правительство. Возвратясь в Малоросию,я услышал еще более и хуже между молодыми и между степенными людьми; я увидел нищету и ужасное угнетение крестьян помещиками, посессорами и экономами-шляхтичами,и все это делалось и делается именем государя и правительства». Отже, сидячи в казематі, Т.Г.Шевченко не зрікся своїх революційних поглядів. Слідство закінчилось швидко. Всіх членів Кирило-Мефодіївського братства було звільнено, окрім Шевченка. (слайд №28)Вирок такий: “ Художника Шевченка за складання бунтарських і найвищою мірою зухвалих віршів як обдарованого міцною будовою тіла віддати рядовим в Оренбурзький окремий корпус з правом вислуги, доручивши начальству мати найсуворіший нагляд, щоб від нього ні в якому разі не могло виходити обурливих і революційних творів. ” На цьому вироку Микола I збільшив кару дописавши рукою: “ Під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати.” Екскурсовод №8 На засланні (слайд №29) 1847 рік 12 червня (31 травня) Військове міністерство відправило поета в Оренбург. В Оренбурзі, зустрівшись з земляками,Т.Шевченко читає їм свої революційні вірші («Сон», «Кавказ»), співає пісні. (слайд №30) Через кілька днів поет пішки вирушає в Орську фортецю, на місце своєї солдатської служби. Почалося важке життя рядового солдата-засланця. Сувора муштра, жорстокі знущання бездушних командирів не зламали революціонера-демократа. (слайд №31) “Караюсь, мучусь…- але не каюсь” - відповідає він тим,хто його засудив. Улітку 1848 року Шевченко потрапив до складу експедиції, (слайд №32) що мала своїм завданням обслідувати Аральське море. А Шевченко повинен був змалювати береги моря. В 1857р. 24 (12) червня,чекаючи звільнення з військової каторги, Шевченко почав писати щоденник: (слайд №33) “Солдат – самое бедное, самое жалкое сословие в нашем православном отечестве. У него отнято все, чем только жизнь красна: семейство, родина, свобода, одним словом все” Восени 1845 року поет повернувся в Оренбург для остаточного опрацювання експедиції. Але через донос офіцера у нього зробили трус, знайшли зошити з віршами, альбом з малюнками і знову заарештували. Понад півроку просидів Шевченко в тюрмі, потім заслали його в Новопетровську фортецю на березі Каспійського моря. Лише 1857 році закінчилось заслання Т.Г.Шевченка. 2 серпня він покинув Новопетровську фортецю. Екскурсовод №9 Після заслання. Останні роки життя ( слайд №34) Десять років заслання підірвали фізичні сили Шевченка, але не зламали його поглядів, його сили як революціонера-борця. Весною 1858 року поет прибув в Петербург. Тепло й шанобливо зустріли його друзі й шанувальники таланту.(слайд №34. Відео 4) (слайд №35) Весною 1859 року, одержавши після довгих клопотань дозвіл, Т.Г.Шевченко поїхав на Україну. Їдучи на Україну, поет хотів оселитися тут, писати, працювати, одружитися….. Екскурсовод № 10 Жінки в житті Тараса Григоровича Шевченка(слайд №36) Історія зберегла імена жінок, які полонили серце Тараса. Не завжди почуття поета лишали слід у поезії. Але ж і сказати, що жінки і світлі почуття до них не відіграли значної ролі в житті і творчості Шевченка – це значить погрішити проти істини. (слайд №37)Першим сильним почуттям Тараса було його дитяче кохання до Оксани Коваленко. Вона стала Шевченковою Беатріче, а її особиста трагічна доля стала трагедією його серця. У віршах, присвячених Оксані, ''Мені тринадцятий минало'', ''Ми вкупочці росли'', ''Не молилася за мене'', створених на засланні, доторкаємося до особисто пережитого Шевченком. (слайд №38)Кохання до вільної дівчини, чорнобрової Дуні Гусиківської, розбилося об пута кріпацтва.(слайд №39.Відео 5) Будучи студентом Академії мистецтв у Петербурзі, Шевченко переживає захоплення Амалією Клоберг(слайд №40), дівчиною-натурницею, яку вивів під ім'ям Паші в повісті ''Художник''. (слайд №41) Закохане серце Варвари Рєпніної, дочки російського державного діяча, відчуло великий поетичний талант Шевченка. Княжна першою назвала його генієм, нехтуючи людськими забобонами, сміливо простягла руку через соціальну безодню між нею і поетом. Шевченко подарував їй свій автопортрет, присвятив поему російською мовою ‘»Тризна» Згодом вона стала близьким другом, сестрою і сумлінням поета. (слайд №42)''Ганні вродливій'' (так називав Тарас дружину полковника Платона Закревського, власника села Березова Рудка, що на Полтавщині) поет присвятив поему ''Слепая'', а також поезії ''Г.З.'' та ''Якби зустрілися ми знову...'', своєму ''єдиному великому коханню''. У рядках любові звучить біль самотності. Зболене тугою серце зберегло чарівне почуття до заміжньої жінки, ''свята чорнобривого''. Після всього пережитого на засланні почуття самотності ще більше заполонило душу Кобзаря, і він остаточно наважився одружитися. В дорозі до Петербурга і Москви обставини змусили Тараса Григоровича зупинитись у Нижньому Новгороді.(слайд №43) Він дуже швидко знайомиться з оточенням, зокрема, з молодою і дуже вродливою 16-річною артисткою Катрусею Піуновою. Любов сліпа. І генії теж підвладні цій хворобі. Останнім почуттям, що спалахнуло в серці Шевченка, (слайд № 44)була любов до Ликери Полусмакової, колишньої наймички, кріпачки. Сучасники поета скептично ставилися до цього об'єкта його кохання. Ликера для Шевченка була останньою соломинкою, яка мала врятувати його від самотності, останньою надією на створення свого маленького раю.Але не судилося стати Ликері Шевченковою долею. Згодом вона виходить заміж за перукаря Яковлева. А серце поета переповнюють біль, розпач, безнадія від усвідомлення страшної, всепоглинаючої самотності. У поетичних рядках відчуваємо радість кохання і крах надій, невимовний душевний біль. Любовні поезії сумні, а подекуди й трагічні, як і його доля. Та навіки залишився з нами той, ''хто зробив своє велике діло, хто не зазнав щастя живим і кого ждало інше щастя вже по смерті, тяжко зароблене щастя, безсмертне слово во віки віків...'' (слайд №45. Відео 6) ….. (слайд №46)1860 року Тарас Григорович захворів. Стан його здоров’я швидко гіршав. 10 березня ( 26 лютого) 1861 року він помер. (слайд №47)Поховали його спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі. А в травні того ж 1861р. тіло перевезли на Україну, і виконуючи його заповіт, поховали на горі під Каневом.(слайд №48) «Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі…було видно , було чути, як реве ревучий…» Так і поховали поета, як заповідав, над любим його серцю Славутою, на Чернечій горі у Каневі. Трагічним було життя Шевченка. Із 47 років -24 він провів у кріпацтві, 10 – на засланні, а решту – під наглядом жандармів. Мистецький геній Шевченка (слайд №49) Вчитель. « Митець потрібен своєму народові та усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації» - В.Стус Ці слова В.Стуса стосуються саме Т.Г.Шевченка(слайд №50) – і поета, і письменника, і художника. Митця, який всім своїм талантом, всією душею, духом - народний. Проникнемося поезіями пророка нації. В цьому нам допоможуть літератори Маша П., Максим М. та читці. Маша: Т. Шевченко виступив як поет-новатор, приніс з собою в українську літературу «слово нове», новий світ поезії, неповторні образи, картини й барви. Писати вірші Тарас Григорович почав ще до звільнення а кріпацтва. Перша згадка про один із його ранніх віршів, що дійшла до нас, датована 31 березня 1837 року. У доробку Т. Шевченка на кінець 1839 року були поеми (слайд № 51)«Катерина», «Тарасова ніч», (слайд № 52)«Іван Підкова», послання «До Основ'яненка», (слайд №53)вірші «Перебендя», «Нащо мені чорні брови... »,балада «Тополя».(слайд №54) Поезію «Тополя» читає Ліза С. (слайд №55. Пісня у виконанні Н.Матвієнко «Тополя»)
Максим: Ці вірші склали першу його поетичну збірку (слайд №56)- «Кобзар», яка побачила світ у 1840 році. Спеціально для неї Т. Шевченко написав вступний вірш-заспів (слайд № 57)«Думи мої, думи мої...» — програмний вірш «Кобзаря».
Поезія «Думи мої...» читає Ярослав Б.
Маша: Майже одночасно з «Кобзарем», 12 березня 1840 року, був поданий до цензури Є.Гребінкою альманах «Ластівка», до якого він долучив і (слайд №58)перший розділ з нового твору Т. Шевченка,-—поеми «Гайдамаки» (розділ «Галайда»). За короткий час «Кобзар» і «Гайдамаки» набули широкої популярності. Осінь 1845 року — час виняткової творчої продуктивності для поета. Протягом жовтня - грудня він написав 9 творів: поеми «Єретик», «Сліпий», «Наймичка», вогненну інвективу «Кавказ», цикл переспівів «Давидові псалми», вірші «Холодний Яр», «Минають дні, минають ночі...», «Як умру, то поховайте...» («Заповіт»), послання «І мертвим, і живим...» (слайд №59.Відео 7 «І мертвим і живим…») Максим: Через одинадцять днів після завершення «І мертвим, і живим...» поет пише нове послання – (слайд № 60)«Як умру, то поховайте...», звернене вже не до інтелігенції, а до народу, до селянства, яке єдине, за Шевченком, здатне і повинне повалити ненависний самодержавно - кріпосницький лад і натомість створити нове суспільство, суспільство здійснених ідеалів волі, нову, велику, вільну сім'ю вільних народів. У цьому творі, з любов'ю прийнятому народом як його «Заповіт», поет - трибун вже не «усовіщає», а кидає палкий революційний клич у вірші «Заповіт»: «Заповіт» читає Олена Л. Маша: На початку 1846 року Т. Шевченко звів усі свої твори, написані протягом трьох попередніх років, у велику рукописну збірку під назвою(слайд №61) «Три літа». 1846 року Т. Шевченком були написані балади «Лілея» й «Русалка», на початку наступного року — поема «Відьма». Максим: Десять років тривало заслання Т. Шевченка. Позбавлений права творити, він проте, криючись від стороннього ока, продовжує писати поетичні твори. З-під його пера з'являються поеми (слайд № 62)«Княжна» та «Варнак», історична поема «Чернець» і ряд ліричних віршів: «Не гріє сонце на чужині…», «Сон» («Гори мої високії…»), «Самому чудно, а де ж дітись?», «А. О.Козачковському» та інші. Максим: Протягом перших двох років перебування в Новопетровському укріпленні Т. Шевченко не писав. Тільки 1853 року, він потай відновив літературну творчість, але звернувся до нового для себе жанру — повісті. В одному з листів 1858 року Т. Шевченко зазначав, що повістей у нього «десятків коло двох набереться», нині відомі тексти лише дев'яти (слайд №64) «Наймичка», «Варнак», «Княгиня», «Музикант», «Несчастный», «Капитанша», «Близнецы», «Художник», «Прогулка с удовольствием и не без морали». Усі вони написані російською мовою на засланні, і тільки другу частину «Прогулки с удовольствием и не без морали» поет закінчив 1858 року в Нижньому Новгороді. Місце заслання Т. Шевченко покинув 2 серпня 1857 року. Повернення із заслання викликало в Т. Шевченка приплив нових творчих сил. Він почав переписувати свої твори з «Малої книжки» до(слайд №65) «Більшої книжки», значно їх виправив і відредагував, написав поему «Неофіти», вступ до сатиричної поеми «Юродивий», триптих «Доля», «Муза», «Слава». Максим: У вірші (слайд № 67)«Я не нездужаю, нівроку...» поет, тавруючи антинародну сутність царизму, проголошує революційний шлях розв'язання селянського питання за допомогою «сокири», читає Сергій З..: Маша: Влітку 1859 року Т. Шевченко востаннє побував на Україні, де його знову заарештували за «недозволені» розмови. Київський генерал-губернатор визнав перебування поета на Україні небажаним і зажадав його повернення до Петербурга. Під час цієї подорожі Т. Шевченко написав ліричні поезії (слайд № 68)«Ой по горі роман цвіте...», «Ой маю, маю я оченята...», «Сестрі» («Минаючи убогі села...»), «Колись дурною головою...», а повернувшись до Петербурга, завершив велику поему «Марія», задум якої плекав іще в роки заслання. Наприкінці 1859 року Т. Шевченко написав поезії «Подражаніє Ієзекіїлю. Глава 19» та «Осії. Глава XIV. Подражаніє», в яких висловив глибоку віру в неминучий кінець самодержавного ладу. Максим: 23 січня 1860 року в Петербурзі вийшло нове видання (слайд № 69)«Кобзаря», хоч і понівечене в окремих місцях царською цензурою, проте в цілому значно повніше, ніж «Кобзар» 1840 року. І в Петербурзі, і на Україні «Кобзар» 1860 року був зустрінутий з захватом. Але арешти, переслідування, тяжке заслання підірвали здоров'я поета. 29 січня 1861 року в одному з листів на Україну він писав: «Так мені погано, що я ледве перо в руках держу». Шевченко – художник (слайд №70) Вчитель. Т.Г.Шевченко в своєму щоденнику 1 липня 1857 року записав: «Я добре знав, що живопис – моя майбутня професія, мій насущний хліб. І замість того, щоб вивчати її глибокі таїнства, та ще й під проводом такого вчителя, яким був безсмертний Брюллов, я компонував вірші, за які мені ніхто шага (півкопійки) не заплатив, і які,врешті, позбавили мене волі, та які,незважаючи на всемогутню нелюдську заборону, я все-таки нишком ліплю..справді, дивне це невгамовне покликання.» (слайд № 71) Разом з нашими дослідниками ( Ліза Т., Анна О.) відкриємо скарб майстра життя - художника – Шевченка. Аня: (слайд №72) «Малярство – це німа поезія, а поезія – промовисте малярство» Леонардо да Вінчі Природа щедро наділила кріпацького сина не лише поетичним генієм, а й талантом художника, які ніколи не зраджували його, навіть у години страждань і тяжкої неволі. Для Шевченка малювання стало потребою, вираженням його творчого духу. У Шевченкові поєднувалися і боролись водночас поет і художник. Ліза:Перед нами картини Тараса Шевченка (слайд №73) 25 квітня 1838 року в домі K. Брюллова сам Василь Андрійович Жуковський вручив Тарасу Шевченку відпускну. З цього ж першого дня волі він стає учнем Академії мистецтв, увесь поринає у світ навчання і творчої праці - і як художник, і як поет.З’являються такі картини (слайд № 74,75) Kарл Брюллов стає учителем Шевченка. Перед молодим художником розкривається дивосвіт мистецтва, велике таїнство і чародійство барв, живопису. Аня:До власних зображень художник звертається протягом усього життя. (слайд №76)На виставці представлено автопортрет 1845 року. Перед глядачем - романтично піднесений образ молодого митця. Експонується також автопортрет 1849-1850 рр., створений на засланні, та самозображення 1857 року, виконане після повернення з неволі. (слайд №77)Зокрема, автопортрет у шапці та кожусі (офорт), створений за фотографією Г.Деньєра 1859 р. (його сучасники вважали найвдалішим і найбільш схожим із усіх прижиттєвих зображень митця). Технічно портрет виконано бездоганно, офортний штрих набув тут виняткової експресії. Ліза:Також до вашої уваги представлені:( слайд №78) автоілюстрація до поеми «Відьма», автоілюстрація до поеми «Сліпа» та (слайд №79)автоілюстрація обкладинки збірника «Кобзар» - вид. 1840р. Аня:( слайд №80)Поетичних творів Шевченка до нас дійшло понад 240, а мистецьких – олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків – майже 1200. Сама ця кількість свідчить про його глибоку закоханість у малярство. Невипадково його твори виставлялися на академічних виставках, а за видатні успіхи у гравюрі Шевченкові було присвоєно звання академіка.( слайд №81) «Свою Україну любіть. Т. Шевченко Ліза; (слайд №82)Церква Києво-Печерська:За композицією твору, освітленням і особливо за прийомом зображення дерев Я. П. Затенацьким атрибутована як робота Шевченка. Очевидно, це один з тих малюнків, які Шевченко виконав після повернення з Седнева за своїм задумом «снять все замечательные виды Києва, внутренности храмов и интересные окрестности» Аня:( слайд №83)Малюнки здебільшого розповідають нам про убоге життя Шевченкової родини і всього покріпаченого українського села ("Удовина хата", "Селянське подвір'я", "На околиці", "Хата біля річки", "Хата над ставком"). Чарівна природа на малюнках, як і в подіях є контрастом до важких соціальних умов життя народу.
Аня: (слайд №84)Портрет П.В. Енгельгардта - найраніший з відомих акварельних творів Шевченка, виконаний у жанрі поширеного в той час акварельного портрета-мініатюри. Ліза: (слайд № 86)«Портрет жінки» виконаний Тарасом Шевченко аквареллю на папері у Санкт-Петербурзі в 1834 р. Аня: (слайд №87) «Будинок І.П. Котляревського в Полтаві». Датується часом перебування Шевченка на Полтавщині.Про будинок І. П. Котляревського в Полтаві Шевченко неодноразово згадує в повісті «Близнецы». Ліза: (слайд №88)Шевченко для свідомості українців — не просто література. Він — наш Всесвіт. Явище Шевченка — виправдання України перед людством, підтвердження нашої національної повноцінності. Слово, яке не співвідноситься з його Словом,— нічого не варте. До Шевченка треба доростати всім життям. Працівників музеїв України та світу (слайд № 89) Вчитель: Екскурсоводи музею Влада П. та Аліна Ц. познайомлять вас з музеями Тараса Григоровича Шевченка на Україні. Влада:( слайд №90) У світі існує 16 музеїв Шевченка. Давайте трішки ознайомимось з кожним із них. В України розташовано 10 музеїв, 3 з яких знаходяться в Києві. (слайд № 91) Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка.( слайд № 92) Будинок в якому Т. Шевченко проживав з весни 1836 року до свого арешту — до 5 квітня 1847 року. Відкритий 10 листопада 1928 року. Розташований за адресою м. Київ, провулок Тараса Шевченка, 8-а. Аліна:(слайд № 93)Національний музей Тараса Шевченка Створено на базі колишньої Галереї картин Тараса Шевченка в Харкові та Центрального державного музею Тараса Шевченка в Києві у 1949 році, розташований за адресою бульвар Тараса Шевченка, 12.( слайд №94. Відео 8) Влада: (слайд № 95) Хата на Пріорці Відділення Музею Тараса Шевченка.( слайд № 96) В серпні 1859 року востаннє перебуваючи в Києві, Тарас Шевченко прожив у цій хаті два тижні, перед своїм від’їздом до Петербурга. Хата розташована за адресою вулиця Вишгородська, 5. Декілька музеїв знаходяться в Київській області Аліна: (слайд № 97)Музей Заповіту Тараса Григоровича Шевченка Колишній будинок лікаря Андрія Йосиповича Козачковського, товариша Тараса Григоровича Шевченка. Саме тут в ніч з 24 на 25 грудня 1845 року поет написав свій «Заповіт», який згодом став відомий на весь світ. Сьогодні це місце — Музей Заповіту Тараса Григоровича Шевченка, розташований в Київській області, Переяслав-Хмельницький, вул. Шевченка, 8. Влада: (слайд №98) Музей «Кобзаря» Т. Г. Шевченка Єдиний у світі музей однієї книги — «Кобзаря» Т. Г. Шевченкa відкритий у травні 1989 року у меморіальному будинку, у якому з 18 по 22 липня 1859 року жив у родині Цибульских Т. Г. Шевченко, про що свідчить меморіальна дошка на будинку музею. Цей музей знаходиться в Черкасах на вул. Хрещатик, 219 Аліна: (слайд №99) Канівський музей. Тарасова світлиця Канівський музей Тараса Шевченка на реконструкції. Він знаходиться в м. Канів на Тарасовій горі. Тарасова світлиця Відтворена в 1991 році.Тарасова світлиця, перший народний музей Кобзаря. Вперше така хата на народні кошти була збудована на Тарасовій горі у 1884 році одночасно із завершенням впорядкування Шевченкової могили, коли 1 серпня на ній встановлений чавунний пам'ятник, розташований теж в м. Канів на Тарасовій горі. Влада: Музей-квартира Тараса Шевченка.( слайд № 100. Відео 9) Орський музей Т.Г.Шевченка Знаходиться в Санкт-Петербурзі, Університетська набережна, 17. Меморіальна майстерня Т. Г. Шевченка — єдина музейна експозиція в Петербурзі.(слайд №101) Орський музей Тараса Григоровича Шевченка відкритий 10 березня 1986 року в старій частині Орська на вулиці Шевченка, його історичній зоні, на місті колишньої Орської фортеці. Вчитель:Отже, після знайомства з цими музеями,коли ви матимете змогу, неодмінно відвідайте ці скарбниці мистецтва Кобзаря. Шевченко і пісня(Настя К. та Сніжана С.) (слайд №102) Вчитель. Багатьма скарбами, матеріальними і духовними, обдарована Україна,проте насамперед три здобутки прославили її на весь світ: чудові чорноземи, привітні люди і невимовно красиві пісні. Настя: У своїй творчості Т.Г.Шевченко вміло об’єднав поезію й пісню. Пісні на слова Шевченка поширювали серед мас безіменні самодіяльні митці і композитори-професіонали. Деякі поетові вірші стали піснями ще за його життя “Тяжко-важко в світі жити”. ”Нащо мені чорні брови”, ”Така її доля” (уривок з балади ”Причина”), «Реве та стогне Дніпр широкий». Прослухаємо цю пісні у виконанні Івана Козловського( слайд №103. Пісня «Реве та стогне Дніпр широкий». У 1860 поезію ”Думи мої, думи, лихо мені з вами!” поклав на музику О.Рубець, 1868 музику до ”Заповіту ” створив М.В.Лисенко, згодом на цей твір писали музику М.Вербицький, Г.Гладкий, К.Стеценко. Сніжана:Більше як 80 пісень на слова Шевченка належать М.Лисенкові. Його традицію продовжили К. Стеценко (”Вечір ”, ”Ой літа орел ”). С.Людкевич (”Сонце заходить, гори чорніють ”) Я.Степовий (”Думи мої, думи, лихо мені з вами!”, ”Зоре моя вечірняя ” Вітер з гаєм розмовляє ”) (слайд №104.Відео «Зоре моя вечірняя») Настя:Як бачите, поетичний текст віршів Шевченка часто зазнавав при цьому змін: вирівнювались строфи в іншу чи замінювались простішими, опускалися складні для сприймання слова та мовні звороти. З ліричних віршів поета в народні пісні найчастіше переходили ті, в яких йшлося про безталанне життя сироти, наймита-бурлаки, козака,що шукає долі(“Тяжко-важко в світі жити”, ”Ой три шляхи широкії ”), про розлуку, тяжку жіночу долю (”Нащо мені чорні брови”, ”Ой одна я, одна ” «Бандуристе,орле сизий») Поезію « Бандуристе, орле сизий!» Шевченко присвятив М.А. Маркевичу. Учениця 11 класу Сніжана С. виконає цю пісню.(слайд №105. Пісня ) Настя: Шевченкові поезії були різноманітних мотивів, але поет завжди писав про український народ. Він був відданий Батьківщині і людям й висвітлював це у віршах. Особливо було помітно у ранній творчості Шевченка, але Шевченко не копіював фольклорних зразків, а творчо переосмислював їх, надавав нового звучання, пристосовуючи до ідейно-творчих завдань своєї поезії. Сніжана: До творчості Тараса Шевченка зверталися композитори: П. Ніщинський («Вечорниці» до драми «Назар Стодоля»), А. Вахнянин («Садок вишневий»). Солоспіви на вірші Шевченка створювали П. Сокальський, В. Заремба, А. Вахнянин та ін. (слайд №106.Пісня «Садок вишневий коло хати») Пісні на слова Шевченка, як і народні, мають протяжні мінорні мелодії, окремі з них – романсовий характер. Настя: (слайд №107)До спадщини поета зверталися і класики російської музики: М. Мусоргський (вокальні твори «Гопак» і «Дніпро»), П. Чайковський ( романс «Вечір», «Садок вишневий коло хати»), С. Рахманінов ( поезія-медитація «Минають дні, минають ночі»). (слайд №108.Пісня «Минають дні,минають ночі..») С. Людкевич навіть сформулював вимоги щодо інтерпретації поезії Кобзаря: «Без розуміння українських народних пісень нема й бесіди про розуміння й інтерпретування Шевченка… Музика Шевченка мусить бути так само живим вицвітом українських народних пісень, як його поезія» Ніби все про нього знаємо. Стільки читано-перечитано, передумано, а приходиш до думки, що Шевченко як явище – невичерпний, неосяжний, феноменальний, істинний, бо за кожним його словом стоїть Україна, а ми – на шляху до неї.
Шевченко на сторінках сучасників (Яна М. Аня І.) Вчитель. (слайд № 110) Наші сучасники ( кожен по-своєму) в своїх творах, монографіях розповідають про світлий образ Т.Г.Шевченка – його душу.(слайд №111) Аня: (слайд №112) Тарас Григорович Шевченко…..Без його імені не можна уявити нашої літератури,нашої культури,нашої країни. Його творчість невмируща. Житття Кобзаря можна вважати справжнім подвигом у мистецтві,бо він віддав усі свої сили,щоб врятувати український народ,культуру та відкрив перед ними шлях у майбутнє. Нас зачарували його повісті,романи,альманахи,написані про його життя і творчість. Яна:( слайд № 113) «Тарасові Шляхи». Оксана Іваненко у романі «Тарасові Шляхи»,розповідає про нелегке життя сина-кріпака Тараса,якого не могли зламати ні заслання,ні знущання пана Енгельгарда,ні сам цар Микола1.Дуже просто і дохідливо написаний цей роман,вдало ілюстрований,що допомагає уявити широкогранне Життя поета. Аня: (слайд №114) «В степу безкраїм за Уралом». Зінаїда Павлівна Тулуб в історико-біографічному романі «В степу безкраїм за Уралом»,розповідає про найтяжчий період в житті великого Кобзаря: про заслання в Орську фортецю на Косарал(1847-1850).Книга складається з двох частин та словника казахських слів,які зустрічаються в романі,що допомагає краще,точніше зрозуміти текст. Яна: (слайд № 115) «Молодість поета». Роман Леоніда Смілянського «Молодість поета» видавався у 1960 році українською мовою,а в 1961році-російською мовою. Леонід Іванович використав багатий історичний матеріал,показав народження Тараса Шевченка як художника,і як народного поета. В романі широко показані картини життя Шевченка у Петербурзі,його зустрічі з Брюлловим, Жуковським. В третій частині роману автор розповідає про поїздку Шевченка в рідні місця,на Україну. Аня: (слайд №116) «В сім'ї вольній,новій» У 5 випуску Шевченківського збірника,широко представлені матеріали про святкування 175-х роковин від дня народження поета. Розповідається про тріумфальний хід Всесоюзного Шевченківського свята «В сім'ї вольній, новій».У цьому Збірнику продовжується публікація статей,нарисів,наукових досліджень художніх творів відомих письменників,публіцистів,учених діячів науки і культури про життєвий і творчий шлях Шевченка,добре показані ілюстрації,які намальовані до Шевченківських шедеврів. Яна: (слайд №117) В цих та в багатьох інших книгах., він постає перед нами ніби живий, ніби розмовляє з нами про життя народу, про долю України (слайд №118). Ім'я цієї людини не забуто: кожен вимовляє його з повагою та любов'ю і на Україні, і за кордоном. (слайд №119)Тарас Григорович Шевченко вічний . Пам’ять про нього живе в кожному серці. Вчитель: Народ України і світу не забуває Т.Г.Шевченка, шанобливо відноситься до його творчості, а письменники, літературознавці пишуть про нього статті, нариси, книги. Український уряд, уславлюючи ім’я великого Кобзаря, створив Державну премію імені Тараса Григоровича Шевченка. (слайд №120)Лауреати премії: О.Т.Гончар, П.Г. Тичина, П.І. Майборода, Г.М. Тютюнник, Г.І. Майборода, В.М. Сосюра Аліна Б. читає вірш В.Сосюри «На могилі Т.Г.Шевченка»(слайд №121 ) «Заповіт» (слайд №122. Відео «Хор. «Заповіт» 10) Вчитель: (слайд №123) 200 років минуло з дня народження Т.Г.Шевченка, а ми знову і знову звертаємось до нього, до його творчості. Чому? Бо це живий образ справжнього Українця, образ Духу нашої нації. «Ну що б, здавалося, слова…
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |