Головна » Українська література

Драматургія XIX ст. Театр «корифеїв». Трагікомедія «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого

Мета: познайомити учнів з театральною  культурою  ХІХ  століття, зокрема з театром українських корифеїв;  з’ясувати особливості створення і функціонування театру «корифеїв»; розпочати ідейно-художній аналіз твору «Сто тисяч»;

розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, увагу, пам’ять, спостережливість, вміння робити висновки, узагальнення; естетичні смаки учнів;

виховувати патріотичні  почуття.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

 

 «Сцена – мій кумир, театр – мій священний храм!»

Іван Карпенко-Карий

  Хід уроку 

I Організаційний момент 

II Актуалізація опорних знань

 

Учитель. 
     У першій половині XIX ст. було закладено основи українського театру.  Нова українська література дала сильний поштовх розвитку театрального мистецтва. Українська драматургія розвивалася в ході виникнення й становлення національного театру, була нерозривно зв’язана з ним загальними інтересами, спираючись на кращі здобутки усієї літератури, на драматургічні традиції І. П. Котляревського, Т. Г. Шевченка, М. Гоголя,   Г. Квітка-Основ’яненко.

1. Назвіть основні жанри драматургії

/Слайд 1/

/В таблиці за смайлом закодовані основні жанри драматургії. Учні правильно дають відповідь - смайлик зникає, з’являється напис/

2. Яке значення мала драматургія для розвитку українського театру?

 Стаціонарні театри з’явилися у Полтаві, Києві, Одесі, Харкові.

Слайд 2

/ На карті висвічуються міста, в яких виникали театри/

  В аматорських театрах  виступали мандрівні трупи, а репертуар добирався з інтермедій, шкільної драми, російських трагедій.

Та унікальним явищем в історії світового сценічного мистецтва став театр  «корифеїв».

Звернемося до словничка і з’ясуємо значення слова корифеї та аматорський.

Словникова робота

Корифей — (з грецької мови) - це керівник хору або заспівувач.

Аматорський — самодіяльний.

 

     Восени 1882 р. Марко Кропивницький створив у Єлисаветграді українську професійну театральну трупу, для матеріального зміцнення якої та організації оркестру багато зусиль доклав Михайло Старицький. «Зложилася трупа, - писав І.Франко про цей театральний колектив, - якої Україна не бачила ані перед тим, ані потому, трупа, котра робила фурор не тільки по українських містах, а й також у Москві та Петербурзі, де публіка часто має нагоду бачити найкращих артистів світової слави».  Українському професійному театру довелося зіткнутися зі значними труднощами. Продовжував діяти ганебний емський указ, за яким заборонялися вистави українською мовою. Українські трупи не мали права інсценізувати п’єси іноземних авторів; вимагалося, щоб перед українською виставою у той же вечір виконувалася російськомовна вистава на стільки ж дій.

Показ презентації:  Театр «корифеїв»

Завдання для учнів: Запишіть у зошити прізвища акторів – «корифеїв».

Давайте звіримо ваші знання.

Слайд 3

На фоні Зимового театру зорі. Учні називають прізвища - з’являються фото «корифеїв»

Повідомлення учнів про життєвий та творчий шлях класиків української драматургії М. Старицького, М.Кропивницького, І. Карпенка-Карого. Вони створили колоритні п’єси у жанрах комедії,трагедії,драми, водевілю, писали лібрето оперет та опер. Їхні драматичні твори стосувалися історії та сучасного життя. Усі вони порушували такі проблеми моралі, як добро і зло, благородство і підлість, вірність і зрада. Неодмінною складовою їхніх творів були теми соціальної справедливості та національної гідності.

Завдання для учнів: В розмові про театр ми вживаємо певні театральні терміни. З’єднайте термін з його визначенням.

Учні групи виступають з повідомленням про репертуар театру корифеїв.

Слайд 4

І щоб відчути справжнє театральне дійство, я запрошую вас на виставу.

 

Інсценізація  уривка з трагікомедії «Сто тисяч» Івана Карпенка-Карого.

 

Обговорення сюжету твору.

 

Учитель:

     Історія театру була непростою: він то розпадався на окремі трупи, то знову об’єднувався. Зреалізувати на повну силу його потужний творчий потенціал не давали й імперські власті, і не надто вишукані смаки багатьох глядачів.

    Доля українського театру залежала не лише від авторів та артистів, а й від “споживачів” театрального мистецтва. І саме в цьому була трагедія українського наддніпрянського реалістичного театру. Важко сказати, чи досягли б українські театральні вистави такого успіху, якби вони взагалі відмовилися від співів і танців, то не ставили б їх у такі контексти, що майже цілком знищували виховний характер сцени. До театру на Наддніпрянщині приходили зрідка селяни, що перебували в містах, але в інших випадках це була розвага для дрібних міщан і служниць, пізніше — для солдатів, яких після 1905 р. стали “запрошувати” до театрів. Тим часом в української молоді зникла повага до “свого театру”, унаслідок чого театр утрачав свій вплив…

     І все ж саме корифеї заклали основи національного драматичного мистецтва, класичного українського театру. Їхні традиції підхоплять і якісно розвинуть визначні вітчизняні майстри сцени й кінематографісти ХХ ст.

    Здобутки театру корифеїв зумовили розвиток вітчизняного театрально-декораційного мистецтва і водночас, як це не парадоксально, поступ укра­їнського сценічного авангарду. Відтак, у 20-ті роки XX ст. український авангард кинув виклик традиційній театральній формі.

Незакінчене речення: «Урок допоміг мені зрозуміти, що…».

 

Домашнє завдання: дібрати цитати для характеристики образу Герасима Калитки


Теги: Карпенко-Карий, Прудникова Н.В.
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 288/36


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar