Головна » Українська література

Цикл уроків української літератури, присвячених життю та творчості Ольги Кобилянської

Урок №1

Тема. О. Кобилянська. Життя і творчість, формування світогляду письменниці. ЇЇ проза –модель раннього українського модернізму. Жанрові особливості, провідні теми та ідеї. Краса вільної душі, аристократизм духу як провідні мотиви.

Мета: ознайомити з життям і творчістю письменниці, причинами формування її світогляду, зацікавити учнів особистістю О.Кобилянської й спонукати до читання її творів; розвивати навички сприйняття інформації на слух, виділення головного, вміння будувати своє власне висловлювання; виховувати повагу до митців, любов до художньої літератури, прагнення до самовдосконалення.

Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок.

Обладнання: портрет О.Ю. Кобилянської, ілюстрації до біографії та творів, виставка робіт письменниці.

Теорія літератури: модернізм, експресіонізм, символізм.

Хід уроку

Організаційний момент. Музичне вітання. Учитель може використати мелодії українських народних пісень, класичну музику.

ІI. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми та  мети уроку

Епіграф до уроку:

«Ольга Кобилянська – пишна троянда в саду української літератури»

М.Старицький

Вступне слово вчителя.

«Її натурі властиві ліризм і музичні настрої. Найреальніші картини вона постійно супроводжує ліричними відступами, які нагадують симфонії, де враження пейзажів і порухи душі зливаються в одну неподільну гармонію», так про Ольгу Кобилянську писала Леся Українка.

       На сьогоднішньому уроці ми попрямуємо до Буковини, де народилося багато талантів, горде жіноцтво, серед якого і була жінка – борець Ольга Кобилянська. Ознайомимося з життям і творчістю письменниці, її творами й світоглядом, літературними уподобаннями та стилем написання творів.

 

ІІI. Засвоєння нового матеріалу.

1. Доповідь історика та географа про Буковину

Чернівецька область України - унікальний край, у якому поєднані історична доля Північної Буковини і частини Бессарабії. Утворена область 7 серпня 1940 року возз’єднанням північної частини Буковини і Хотинського повіту Бессарабії. Розташований на перехресті магістральних шляхів Центральної, Південної та Східної Європи, цей клаптик української землі, в силу свого геополітичного становища тривалий час перебував у складі інших держав. Після розпаду Галицької держави землі сучасної Чернівецької області потрапили під владу Угорської корони. Згодом, (середина XIV ст.) тут виникло Молдовське князівство, яке невдовзі потрапило у васальну залежність від Туреччини. У кінці XVIII на початку XIX ст. ці землі входили до складу - Австро-Угорської (Буковина) і Російської (Бессарабія) імперій. Якщо австрійський уряд був дещо поміркованішим і розсудливішим щодо долі народів своєї поліетнічної держави, то царський режим здійснював жорстоку русифікацію спрямовану на нищення історичної та національної пам'яті. Певні австрійські кола навіть виношували ідею створення Сполучених Штатів Великої Австрії, побудованої за федеральним національно-територіальним принципом (передбачався й український "штат"). Але крах імперії у першій світовій війні не дав здійснитися цьому задумові. За мирним договором Австрія змушена була відмовитися від своїх володінь на користь Румунії. Буковинські та бессарабські українці внаслідок цього більш ніж двадцять років перебували в складі Румунії.

Процес національно-державного самовизначення буковинських українців зростав і міцнів, на всю силу заявивши про себе на багатотисячному Буковинському вічі      3листопада 1918 року, на якому конституційним шляхом на настійні вимоги представників селянства було проголошене природне право українців Буковини на своє державне самовизначення і "прилучення австрійської части української землі до України". Це фактично була перша вимога народу про створення єдиної соборної Української держави.

 Характерною особливістю області є поліетнічний склад її населення. Але протягом віків, незалежно від того, під владою якого короля чи царя не перебували б наші землі, тут не відбулося жодної міжнаціональної сутички. Протягом віків виробилася здорова народна етика доброзичливості у національних стосунках, до родинних взаємин включно.

2. Лекція вчителя з елементами бесіди

Зовнішність Кобилянської

         У похилі літа О. Кобилянська виглядала так за описами близьких людей: темне волосся, крізь яке пробивалася ледь помітна сивина, гладко зачесане, поділене проділом, заплетене в коси, які укладалися позад голови і закріплялися шпильками. Брови виразно темні, обличчя поважне, серйозне й нагадувало більш чоловіче, ніж жіноче. На ньому ані зморшки, були вони ледь помітні тільки під очима. Лице матове, як буває в темних шатенок, широке чоло трохи виділялося на худорлявому обличчі, на вустах — вираз туги, мрії, осяяний добродушністю. Особливо виділялися темно-карі очі, які світилися вологим, променистим блиском, в них, як казали, ніби відбивалася свіжість травневої роси. Сумовитий вираз обличчя був майже завжди, навіть і тоді, коли письменниця всміхалася. Була вона середнього зросту, одягалася охайно, гармонійно, строго і не за модою. Говорила м'яким притишеним голосом.

 

(Портрет Ольги Кобилянської, намальований ученицею 11 класу

Будянської ЗОШ I-III ступенів №2

 Чмут Софією)

 

3. Доповідь літературознавця

Ольга Юліанівна Кобилянська  (1863 – 1942)

        Ольга Кобилянська – краса і гордість буковинського народу --- своїми глибоко поетичними творами внесла великий вклад у розвиток культури українського народу.

        Народилася українська поетеса 27 вересня 1863 року в місті Гура Гомора на Буковині. Навчалася в німецькій школі, була розвинена не тільки фізична, а й духовно, стала високоосвіченою для свого часу жінкою. Давала приватні уроки української мови, навіть викладала інші предмети. захоплювалась поетеса і малюванням, музикою, кінним спортом та понад усе любила природу.

       Батько письменниці був людиною «пильною, охочою до кожної науки», працьовитою та вимогливою, з тонким розумінням краси й добра. Ці риси успадкувала й дочка.

       Мати письменниці походила із польсько – німецької родини, проте своїх дітей виховала в пошані до української мови, культури, звичаїв, цілком підтримувала інтереси та прагнення свого чоловіка. А любов до музики передалась її доньці.

      Письменниця у своїй автобіографії писала: «Коли б не любов батька до рідного слова, до свого народу, своєї пісні, знання рідної мови, що все – таки панувало в хаті, крім польської, а далі й німецької, було би з часом, може, й зайняло останнє місце»

4.Бесіда з учнями.

На вашу думку, яка роль батьків у розвитку здібностей, талантів, досягнення дітьми значного успіху?
Чи мала рацію мати Ольги, коли підкорялась уподобанням батька?

       Родина переїжджає з місця на місце, в зв’язку з тим, що батько був службовцем, культурне життя маленьких містечок було відсутнє. Потяг до творчості прокинувся рано, в молоді роки. Він пов'язаний з потягом до освіти та знань. Освіту та самоосвіту письменниця здобула при допомозі старших братів, які навчалися в гімназіях, а згодом і в університетах. З 12 років писала свої перші вірші, які присвятила матері. Спочатку це були німецькомовні твори, бо іншої літератури дівчина ще не знала. Подруга          Ольга Устиянович пише: «Вона за той час виросла, як тополя. Чорне, добре плекане, блискуче волосся окружало її біле личко, рожеві уста всміхались… радісно, а великі чорні очі чогось тужно та сумно гляділи. Грала вона на фортепіано… і співала…милозвучним сопрано».

Про що може свідчити такий портрет майбутньої письменниці?

Значний вплив на формування Кобилянської як людини і митця мала Софія Окуневська - широко освічена, як на свій час, жінка, яка першою в Австро-Угорщині здобула в Цюріху вищу медичну освіту. Саме через Окуневську та Франка йшло наближення письменниці до української літератури. Формування основ світогляду письменниці припадає на 70-80 рр. Воно проходило в складних умовах тогочасної дійсності, коли домінуючими в суспільному житті Буковини (як і Галичини та Закарпаття) були ідеї вірнопідданного служіння цісарському тронові Австро-Угорської монархії. Ольга Кобилянська опановувала кращими творами української, російської та зарубіжної літератур. На цьому шляху визначальну роль відіграла творчість Шевченка, що розвинула в ній національну свідомість, загострила зір на соціальне становище народу, а також твори Марка Вовчка, яка розкрила перед нею кріпацьку дійсність на Наддніпрянщині, підневільне становище жінки, та І.Франка - провісника грядущої бурі, співця вічного революціонера, що "тіло рве до бою", каменярів людського поступу. Душа була сповнена любові і страждання життя, юна дівчина шукала щастя- долі,    прагнула реалізувати свої багаті духовні сили як жінка так і письменниця.       

 Більшою чи меншою мірою її ранні твори ("Гортенза",1879; "Доля чи воля", 1883; "Картина з життя Буковини", 1885; "Видиво", 1885; "Людина з народу", 1886; "Вона вийшла заміж", 1886; в 1888-1895 Кобилянська пише розповідь "Царівна" та ін.), написані німецькою мовою, є сповіддю авторки, криком і болем її душі. Ця внутрішня передісторія раннього творчого самовиявлення О. Кобилянської завершилася написанням повісті "Вона вийшла заміж", що після переробок, мовно-стилістичних виправлень українського тексту народилася вдруге під назвою "Людина"(1886-1891). З появою цього твору почалося літочислення О.Кобилянської як української письменниці. Українськомовна творчість у художній практиці О.Кобилянської займає дедалі більше місця, вводить авторку "Людини" в контекст літератури Т. Шевченка і І. Франка.

Розширення ідейно-тематичного діапазону прози О. Кобилянської пов'язане з дальшим розвитком таланту, поглибленням реалістичного начала в творчості письменниці.

Тоді ж вона бере активну участь у так званому феміністичному русі, який зачепив чимало наболілих питань, над якими замислювалися представники передової інтелігенції. Ставши у 1894 році однією з ініціаторок створення «Товариства руських жінок на Буковині», Кобилянська обґрунтувала мету цього руху в брошурі «Дещо про ідею жіночого руху». Письменниця порушила питання про тяжке становище жінки «середньої верстви», активно виступила за рівноправність жінки й чоловіка, за її право на гідне людини життя.

 

У другій половині 90-х років вона, з одного боку, шукає нового підходу до зображення теми інтелігенції, з іншого - дедалі глибше проникає в соціальні, морально-етичні проблеми села, досягаючи в цій суспільній сфері найвищого художнього апогею в повісті "Земля"(1901) - найвищому досягненні О.Кобилянської на цьому шляху. Письменницю ваблять образи мужніх, високих духом жінок, романтичні, артистичні натури.

    Так у творчості О. Кобилянської дедалі виразніше починають звучати соціальні мотиви, поглиблюючи той реалістичний напрям в українській літературі на зламі двох століть, що його репрезентували І.Франко, Леся Українка, М.Коцюбинський, В.Стефаник, Л.Мартович, Марко Черемшина.

    У 1891 Кобилянська переїздить в Чернівці і живе тут постійно. Тут знайомиться з письменником О. Маковеєм, під впливом якого вона пише. Він читає її розповіді в газеті "Буковина", що вона друкує і публікує з

І. Франко, М. Равликом, М. Грушевським і підтримує дружні відносини.

      О. Кобилянська складає свої чудові розповіді. У тих тяжких умовах, в яких опинилась О.Кобилянська в 20-30-х рр., велику підтримку подала їй громадськість Радянської України, до якої вона з надією звертала свій погляд. Протягом 1925-1932рр.у видавництвах Харкова і Києва вийшло чимало видань творів письменниці, з яких одне - дев'ятитомне. Яскравим виявом піклування про О. Кобилянську було призначення їй Радянським урядом у 1927р персональної пенсії.

     Померла О. Кобилянська 21 березня 1942 р. в Чернівцях в тяжкий час поневолення Північної Буковини румунсько-фашистськими загарбниками, які переслідували письменницю, готували над нею судову розправу.

IV. Закріплення нового метеріалу.

1. Мозковий штурм.

Питання для обговорення:

1. Чим саме особливим вам здався життєвий і творчий шлях письменниці?

2.  Чи є щось схоже в автобіографії О.Кобилянської з біографіями інших митців?

 У класі можна повісити такий плакат:

А. Кажіть усе, що спаде на думку.

Б. Не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших.

В. Можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким іншим.

Г. Розширення запропонованої ідеї заохочується.

V. Підсумок уроку. Оцінювання роботи учнів на уроці.

Інтерактивна вправа «Займи позицію»

Чи потрібно вивчати біографію та творчість класиків сучасній молоді?    

- Так

- Частково

- Ні

             VI. Домашнє завдання:

1) Скласти хронологічну таблицю біографії письменниці.

2) Знати автобіографію О.Кобилянської. Прочитати повість «Земля».

2) Підготувати повідомлення щодо теми ролі землі в житті людини в українській та світовій літературі.

 

Урок №2

Тема. О. Кобилянська. Повість «Земля» – психологічне трактування вічних проблем  (людини і землі, злочину і кари) на українському матеріалі. Модерністська проблема сакрально-містичного зв’язку людини із землею.

Мета: допомогти учням зрозуміти твір; розкрити складний і суперечливий образ українського села з одвічними проблемами, своїми принципами, прищепити любов до праці на землі; розвивати вміння давати обґрунтовані відповіді; виховувати старшокласників у дусі народної моралі.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: тексти повісті «Земля», ілюстрації до твору, картина «Земля».

Хід уроку

І. Оргмомент.

 Психологічна настанова  "До успіху":

- Усміхніться один одному, подумки побажайте успіхів на цілий день. Для того, щоб впоратися на уроці з завданнями, будьте старанними і слухняними. Завдання наші такі( можна оформити як девіз уроку):

Не просто слухати, а чути.

Не просто дивитися, а бачити.

Не просто відповідати, а міркувати.

Дружно і плідно працювати.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Перевірка домашнього завдання

1) Розповісти про життєвий та творчий шлях О.Кобилянської

2) Які стосунки були між О.Кобилянською та Лесею Українкою?

2.Тестування:

1. Якою мовою  були написані перші твори Ольги Кобилянської?

А.Російською Б. Англійською В. Французькою Г. Німецькою

2. Укажіть рік виходу повісті О.Кобилянської «Людина» у журналі «Зоря» з новим підходом до розкриття проблеми фемінізації.

А. 1887 р. Б. 1890 р. В. 1994 р. Г. 1918 р.

3.Укажіть, яку назву мала перша редакція повісті О.Кобилянської «Людина».

А. «Вона вийшла заміж» Б. «Царівна» В.Земля» Г. «Природа».

4.Укажіть персонажа, який не присутній у повісті О.Кобилянської «Людини».

А. Фельс Б. Маргарета В. Олена Г. Іваниха Дубиха

 5. Яка народна пісня  лягла в основу повісті О.Кобилянської «В неділю рано зілля копала»?

А. «Грицю, Грицю, до роботи!» Б. «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці»

В. «Віє вітер на долину»Г. «Ой у полі криниченька»

6. Укажіть назву поняття за його визначенням: «Жіночий рух другої половини XIX ст.. за зрівняння жінок у правах з чоловіками».

А. Фемінізм Б. Романтизм В. Експресіонізм Г. Модернізм

3.Взаємоперевірка результатів тестування.

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчання

З’ясування емоційної готовності учнів до уроку.

Продовжте речення:

„Від сьогоднішнього уроку я очікую…”

Слово вчителя

      Прочитано багато книг і кожна з них залишає свій слід у душі кожного із нас. Вона вчить нас добру, поваги, разом із тим вона застерігає нас від багатьох бід, неправильних вчинків. Я думаю, що повість Ольги Кобилянської теж залишить свій слід: застереже нас від необдуманих помилок.

ІV. Опрацювання навчального матеріалу

1. Слово вчителя

«Факти, що спонукали мене написати «Землю», правдиві. Особи майже всі що до одної також із життя взяті. Я просто фізично терпіла під з’явиськом тих фактів, і коли писала – ох, як крилами ридала! Саме в той час мій батько лежав хворий, і я сама не почувала себе особисто щасливою. Написання цієї повісті дало мені рівновагу, вдоволення і гнало до дальшого творення», -- так писала О.Кобилянська в своїй автобіографії.

2. Повідомлення учнів щодо теми ролі землі в житті людини в українській та світовій літературі.

3. Життєва основа повісті, історія написання

1.Інтерактивна вправа «Продовжи речення»

Є такі літ жанри:…

Оповідання від новели відрізняється…

Повість – це…

Модернізм – це напрям, у якому...

4. Слово вчителя.

       В основу твору лягла трагічна подія, яка сталася восени 1894 року в селі Димки на Буковині, в сім’ї селянина, у якій брат убив брата. Ольга Кобилянська мала родичів у селі і особисто знала старого Костянтина Жижіяна та його синів Михайла і Саву. Була знайома письменниця й з коханкою молодшого брата Маріукою Магас (у творі Рахіра), а образ Анни був взятий з наймички, яка довгий час працювала у Кобилянських.

        Повість, над якою письменниця працювала протягом 1898 – 1901 року, була надрукована в «Літературно – науковому віснику» за 1902 р., присвячена батькові письменниці.

Сюжет і композиція твору.

      За жанром цей твір - соціально – психологічна повість, а це означає, що всі вчинки та дії героїв ґрунтуються на психологічних факторах.

Композиційно твір складається з тридцяти двох розділів. Відкривається вона картиною чарівної природи, що оточує убоге село Димки, де відбуваються події. В цьому першому розділі, що є експозицією, письменниця знайомить нас з життям і побутом родини Івоніки Федорчука, з характерами провідних персонажів. Розділ сповнений тривожного передчуття, що ніби віщує  неминучість якогось лиха для цієї родини.

      Убогий селянин Івоніка Федорчук із своєю дружиною Марійкою, тяжко працюючи на залізниці, живучи впроголодь, збирали гроші, щоб придбати трохи землі.

       Ставши господарями, вони сподівались, що їм і їхнім дітям усміхнеться краща доля. Але жорстока дійсність руйнує надії Федорчуків. Земля не приносить їм щастя.

        Менший син, ледачий Сава, наперекір батькам задумав одружитися із злодійкуватою Рахірою, яка до того ж доводилася йому двоюрідною сестрою. Тому батьки обіцяли кращу землю віддати доброму й працьовитому старшому синові Михайлу, а Саві, якщо піде проти їхньої волі, не дати й грудки землі.

        Під впливом Рахіри Сава зажадав стати спадкоємцем всієї землі і застрелив Михайла.

         Події в основному розгортаються навколо двох братів і землі, що виступає у повісті, як самостійний образ, як вершитель людської долі. Найбільшого напруження дія досягає в картині братовбивства.

          Кобилянська реалістично відобразила важке становище українського народу, уярмленого цісарською Австро – Угорщиною, показала дрібновласницьку психологію, що спотворювала душі людей.

          Втрата віри Івоніки в силу землі, повернення Сави з тюрми і одруження з Рахірою є розв’язкою твору.

           Незважаючи на трагічну долю героїв, повість закінчується оптимістичними рядками: письменниця висловлює віру в краще майбутнє молодого покоління – сина наймички, який стане господарем землі, а не її рабом.

Тематика повісті «Земля»:

братовбивство;
влада землі над людиною;
селянська праця;
життя, мораль села.

      Провідна ідея повісті підкреслена О. Кобилянською в епіграфі німецькою мовою: «Кругом нас знаходиться якась безодня, що її вирила доля, але тут, у наших серцях, вона найглибша».

Повість має три головні лінії:

лінію життя старих Федорчуків;
лінію Сави і Рахіри;
лінію Михайла і Анни.

        У кожній з сюжетних ліній основною причиною конфлікту є земля. Письменниця не ідеалізує героїв, а виводить їх у екстремальних ситуаціях, дає змогу проявити себе, показати свій характер.

5. Літературне дослідження. Робота над змістом повісті

1. Яке враження справила на вас повість?

2. У чому таємниця популярності повісті «Земля»?

3. Яким постає українське село кінця ХІХ – початку ХХ століття? Що його хвилює, які думки, які суперечності розвиваються?

4. Чи можна засуджувати, чи звинувачувати селян у такому фанатичному ставленні до землі?

5. Як ставляться односельці до Івоніки Федорчука і чому?

6. Яким було ставлення батьків до синів?

7. Чи можна назвати любов Сави до Рахіри і Михайла до Анни однаковою?

ІV. Закріплення знань, умінь і навичок

1.Опитування:

Чи мала Докія рацію, віддавши свою доньку Парасинку заміж рано і за нелюбого їй чоловіка?
Які стосунки були у Анни з матір’ю?
Відношення Івоніки та Марійки Федорчуків до синів: Михайла та Сави?

 

2. Складання синквейну.

Правила складання синквейна:

перший рядок – одне слово, зазвичай іменник, що відображає головну ідею.
Це і є тема синквейна (вона має бути емоційною);
другий рядок – два–три слова, прикметники, що описують тему синквейна;
третій рядок – два–три слова, дієслова, що описують дії в межах теми;
четвертий рядок – фраза з декількох слів, що показує загальноприйняте ставлення до теми.
Це може бути крилатий вираз, цитата або складена дитиною фраза в контексті теми;
п’ятий рядок – це слово-резюме, або слово, яке дає нову інтерпретацію теми або дозволяє дитині висловити до неї своє особисте ставлення.

V. Підсумок уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжити речення:

Повість «Земля» мене вразила тим…
Найбільше мені до вподоби…
 

 

        VІ. Домашнє завдання

1. Виписати 2-3 цитати до характеристики образів повісті.

2. Підготувати переказ біблійної легенди про Каїна та Авеля.

3.Дати письмову відповідь на запитання: Чи актуальна проблема злочину і кари сьогодні, у ХХІ ст.?

 

Урок № 3

Тема. Розкриття споконвічного прагнення селянина бути господарем на землі. Трагічна історія родини Федорчуків – новітня інтерпретація християнського мотиву братовбивства в повісті О. Кобилянської «Земля».

Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художній зміст твору, його проблематику, новаторський характер; розвивати навички самостійного прочитання твору великого за обсягом, вміння виділяти головне, коментувати деталі твору, з’ясовувати проблеми; виховувати шанобливе ставлення до природи, людини праці, любов до художнього слова.

Тип уроку: Засвоєння нових знань, умінь та навичок.

Обладнання: портрет письменниці, картина біблійної легенди про Каїна та Авеля, ілюстрації до повісті.

Хід уроку

I. Оргмомент

Психологічна настанова "Самоналаштування":

 - Покладіть руки на парту, закрийте очі та промовляйте:

Я зможу сьогодні добре працювати на уроці.

Я особистість творча.

Я бажаю всім однокласникам успіхів на сьогоднішньому уроці.

IІ. Актуалізація і корекція опорних знань

1.Перевірка домашнього завдання.

Бесіда за питаннями:

 1) Які проблеми піднімає О.Кобилянська в повісті «Земля»? Розкрити проблему авторитету й поваги в селі через відношення до землі.

2) Назвати прототипів Федорчуків та Рахіри Чункач. Розповісти про них.

3) Пояснити особливості сюжету і композиції даної повісті. Чи подібні були Івоніка Федорчук та Михайло? Чим відрізнявся від них Сава?

4) Розповісти біблійну легенду про Каїна та Авеля. Чому повторив гріх Каїна Сава Федорчук? Як наважився порушити заповідь «Не убий»?

ІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Опрацювання нового матеріалу

1. Слово вчителя.

      Чи справді заздалегідь невідворотним був злочин і чи не можна було його відвернути? Саме такі думки тривожить кожного із нас після прочитання повісті «Земля». можна було б дати відповідь «Убив, бо хотів бути єдиним сином, одним єдиним спадкоємцем». Але чи справедливим буде таке однозначне твердження?

Давайте поміркуємо разом.

1. Михайло і Сава були неподібними ще з дитинства. У кого вдався старший син, а в кого молодший

2. За характером Сава стояв ближче до Maрійки. Чому ж не був ближчим її серцю? (Бо любити легше хорошу дитину, ніж неврівноважену).

3. Чи не було у характері Сави патології?

4. Коли вперше він вчинив тяжкий гріх? (Коли вкинув джмеля своєму  кривдникові за пазуху, а хлопчик від укусу помер). Як зреагувала Марійка на цей вчинок? Чому не покарала Саву? Порівняйте цей епізод з епізодом з роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, ясла повні?", коли Чіпка виколупав намальованому на іконі Богові очі. Що в цих епізодах спільного?

5. Михайло був ідеалом для батьків. Його любили, ставили за взірець. Невже в нього не було негативних рис? Як він ставився до Рахіри? Чи мав право так ненавидіти й обмовляти свою двоюрідну сестру?

6. Неправильне виховання породило в Caви комплекс неповноцінності. Він шукав на стороні людини, яка його могла би зрозуміти, оскільки сім'я стала йому давно чужою. Чи правильний був вибір Сави? Чи любила його Рахіра?

7. Як ставилися брати один до одного? Як ви це розумієте?

8. Михайло покірно пішов до війська, хоч ненавидів муштру. Який вихід знайшов Сава, щоб не йти служити, хоч армія не була для нього такою страшною, як для Михайла? Заради кого чи заради чого збирався покалічитися молодший син Федорчуків?

9. Під час відсутності Михайла Сава полюбив працю на землі, щиро трудився. Чи хвалили його батьки? Чи були ним задоволені? Як ви думаєте, таке ставлення було щирим?

10. Закоханий Сава називав Рахіру «своєю княгинькою», заради неї готовий був піти на смерть. Чи так само палко і любив свою кохану Михайло?

11. Михайло говорив Анні, що може жити з нею в місті. але ж землю любив сильніше від нареченої. Чому старший Федорчуків син зволікав зі шлюбом: боявся осуду, що звів дівчину? переживав, що  батьки можуть його покарати за гріх тим, що не дадуть землі? був істотою слабохарактерною, вихованою в тепличних умовах?

12. Михайло поклявся Анні піти з батьком до міста, а по дорозі признатися старому, що хоче одружуватися з Анною. Як ви розцінюєте те, що в останню мить парубок змінив свої плани?

13. Сава вбив Михайла. Чи страждав від цього? Як саме?

14. Батько простив Саві злочин, мати не змогла. Сава не зумів простити батькам, що скотився до гріха через кривди, заподіяні ним, через те, що раніше любили тільки Михайла. Чиє становище трагічніше?

15. Марійка вигнала Михайлову покритку з байстрям. Івоніка пізніше дорікав за це жінці. А він сам щось зробив, щоб полегшити становище Анни відразу після смерті Михайла? А міг зробити? Усвідомлював, що треба щось зробити негайно?

16. Чому нема щастя в сім'ї Сави і Рахіри? Чому воно є у Петра і Анни, хоч Анна любить тільки Михайла, любить навіть після його смерті?

17. Що було причиною вбивства брата братом: земля? неврівноважений характер Сави? поведінка Михайла? неправильне виховання братів? підбурювання Сави Рахірою? батьки братів?

18. Чи був закономірним злочин у клубку тих конфліктів і протиріч, що склалися?

ІІІ Закріплення вивченого  матеріалу.

1.Робота в парах.

Підготувати відповіді на запитання:

I група – В чому своєрідність розповідної манери авторки «Землі»?

II група – За допомогою яких прийомів розповіді розкрито психологією персонажів?

III група – З’ясуйте художню функцію норатора в ідейній концепції повісті «Земля».

IV. Підсумок уроку. Оцінювання роботи учнів на уроці.

Створення асоціативних рядів:

Сім’я – любов – повага – діти …

           ІV. Домашнє завдання

1) Підготувати цитатну характеристику образів Івоніки, Марійки, Михайла та Сави.

2) Скласти сюжетний ланцюжок 16 – 32 розділів.

 

Урок №4

Тема. Михайло і Сава – протилежні психологічні типи.  Марійка та Івоніка – уособлення цінностей народної моралі в повісті О. Кобилянської «Земля».

 Мета: допомогти учням усвідомити майстерність письменниці у розкритті різних психологічних типів людей, у підняття «вічних проблем» і спробі їх вирішити; усвідомлювати вміння на основі аналізу твору характеризувати героїв; виховувати високі моральні якості учнів, формувати світлі ідеали.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: тексти повісті «Земля», портрет Ольги Кобилянської.

Епіграф до уроку:              …Бо ти на землі – людина.                                                                                                                           В.Симоненко

Ольга Кобилянська була великою
письменницею, бо час нічого не
заподіяв її творам, а тільки утвердив
їх у нашому народі…

Василь Земляк

 

Хід уроку

І. Оргмомент

ІІ. Мотивація навчання школярів. Оголошення теми, мети та завдань уроку.

III. Актуалізація опорних знань учнів

1. Бесіда з елементами роздуму:

Як ставилися до землі брати (кожен окремо)
Яким було відношення Федорчуків до синів?
У чому гріхопадіння Сави?
Чи можна якось випрадати Саву?
Порівняйте кохання  Сави й Рахіри і Михайла й Анни.
Довести тезу «Любов виникає з любові: коли я хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю» (Г.Сковорода)

2. Літературний диктант

Про який час ідеться у творі О.Кобилянської «Земля» (ХІХ століття)
У якому краї відбуваються події твору; до якої держави належав цей край? (Буковина,Австро – Угорська імперія)
Чому Докія й Івоніка журилися на весілля в Парасинки? (Михайло мав іти до війська, а вони хотіли поєднати своїх дітей і землю).
Чому батьки були проти зв’язку Сави з Рахірою? (Двоюрідна сестра та погана репутація)
Як ставилися до Сави в сім’ї Рахіри? (Він відчував підтримку, нічого йому не забороняли)
Яким було ставлення матері та братів до Анни?(Забирали гроші, били, ображали)
Чому дівчати мало товаришували з Анною? (Для хлопців – бідна, а за дівчат була шляхетнішою)
Який недобрий знак бачила Анна щодо її з Михайлом кохання? (Марево у лісі)
Найгірша образа для Михайла в казармі. (Вилизувати сміття)
Чому Сава став на шлях розправи з братом і чому? (Рахіра, їй потрібна була земля, а не Сава)
Чому батько був впевнений втому, що саме Сава вбив Михайла? (Куля з їхньої рушниці)
Який символічний образ проходить через увесь твір? (Земля)

 

IV.Опрацювання нового навчального матеріалу

1. Слово вчителя

        О. Кобилянська реалістично відобразила важке становище українського народу, уярмленого цісарською Австоро – Угорщиною, показала дрібновласницьку психологію, що спотворювала душі людей. Не дивлячись ні на що Івоніка Федорчук пам’ятав, що найвища цінність у житті кожного – все ж таки людина..

       В образі цього селянина втілено типові риси буковинського селянина з його мріями про власний шматок землі. Земля для нього – найбільша святиня. Всі свої мрії, добробут і надії на майбутнє він пов’язує з землею, яку любить понад усе, відчуває її рабом: «Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви». Все життя Івоніки — щоденна важка праця, яка надриває його сили. «А зрештою... пощо чоловік живе? Не на те, аби робив, Докійко, день і ніч тяжко робив?.. Я й моя Марійка — ми обоє доробилися її, оцими нашими руками доробилися її... Вона підпливала нашою кров'ю і нашим потом... як часто голодом і холодом ми годувалися, аби зароблене не йшло на кусник хліба, але на неї, на грудочки її!» Він хотів, щоб і його сини так же любили землю і всі сили віддавали їй.

Івоніка — добрий господар, порядна людина, ніжний і люблячий батько. Особливо любив він Михайла, що весь віддавався невсипущій праці на землі, був гордістю родини і прикладом для односельчан.

Тяжко горює батько, коли Михайла забирають до ненависної цісарської армії. Щоб врятувати сина від солдатчини, він позбувся найкращих волів. Але і це не допомогло.

З великою художньою силою письменниця відтворює ніжну батьківську любов, тугу, щоденне уболівання за сином, що мучився в касарні. Страждання Михайла, знущання з нього викликають у батька протест, готовність помститися нелюдам. Івоніка, що завжди корився своїй долі, схилявся перед панами, тепер виявляє обурення проти тих, що прирекли його дитину на муки: «Хто мав таке право?.. Його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно...»

Старий Івоніка починає прозрівати й усвідомлювати безправне становище народу у тих умовах суспільного життя. Простого трудівника, що своєю працею годує цісарську вояччину, за людину не мають, собакою обзивають. «Крізь наші руки,— говорить він,— йде й білий хлібець, а як не соромно тим, що називають нас псами, той хлібець із наших рук побирати та їсти... вони делікатні та топчуть нас пусто та дурно, як землю, що годує їх». Одначе він безсилий полегшити муки сина. Найжорстокішим випробуванням для Івоніки була трагічна смерть Михайла, що сталася від руки меншого брата. Батько наче передчуває невблаганне горе, що насувалося на нього тієї страшної ночі: «Перед його душею станув чомусь Сава»

        Протягом усього твору письменниця психологічно готує читача до розгадки, хто ж убивця: «...Усе зойкало, зітхало, дехто ломив мовчки руки, а кожний вгадував і допитувався про вбивцю».

   Заглиблюючись у психологію героя, О. Кобилянська відображає трагедію батька біля вбитого сина. Батьківське серце відчуло, хто вбивця: брат на брата руку підняв. Івоніка розгадує навіть причину братовбивства: «За землю підняв Сава руку на свого брата: лише за землю!»

    З великим драматичним напруженням відтворює письменниця внутрішню боротьбу свого героя, який «відчув безвиразний страх і безвиразну любов. Страх і любов до живого, і любов і жаль за вмерлим». І він воліє зберегти родинну честь, якою дорожив понад усе, прагне врятувати єдиного сина Саву.

        Смерть Михайла підірвала віру Івоніки в силу землі. Над труною свого сина він сказав: «Не для тебе, синку, була вона, а ти для неї. Ти ходив по ній, плекав її, а як виріс і став годний, вона отворила пащу й забрала тебе! Дурень був ти на ній, дурень...»

Болючі роздуми над причинами, що призвели до краху родину, переслідують його. Івоніка ніяк не може збагнути, що все лихо в приватній власності на землю, власності, яка призводила до родинних чвар, до братовбивства, руйнувала селянські родини в умовах капіталістичної дійсності. Письменниця теж не вказує шляхів визволення селянства з-під влади землі і поліпшення його становища. Та правдиве змалювання життя наштовхувало читача на думку, що причиною народного лиха є несправедливий лад.

Івоніка весь час постає перед читачем як людина сильної, залізної волі, він ніколи не втрачає рівноваги, завжди добрий, щирий, стриманий і чесний. Батько не дорікнув Саві за його злочин, проте кращої землі йому не дав, а записав її на сина Анни, коханої Михайла. Івоніка схвалює намір Анни й Петра віддати сина до школи. Той хлопець не буде вже прив'язуватись до землі, не підпаде під її владу. Вона йому лише допоможе здобути освіту і знайти місце у суспільному житті.

   Письменниця показує, що прості люди розуміють трагедію Івоніки. Односельчани догадувалися, хто вбив Михайла. Але із співчуття до батьківського горя ніхто.Не зважився виказати Саву: «Ніхто не хоче на свою душу брати каменя! Се ж прецінь, адіть, таке: брат забив брата; а тато — обом тато».

     Різко протилежний сільській масі, яка поділяє горе з родиною Івоніки, піп.

    У повісті зображено його моральну звироднілість, дикий побут, родинні чвари, велику жадобу до наживи. Пастер турбується, що «люди не вмирають» і він не має бажаного заробітку. Піп доходить до того, що передчасно витягає коштовний килим з-під труни і відсилає додому.

        Образ Марійки. Дружина Івоніки Марійка - живе втілення гіркої селянської долі, повсякденної виснажливої праці і жадоби мати землю. Подружжя Федорчуків чимало має спільних рис. Обоє вони релігійні, вірять у сили природи, в чаклування, пристрасно люблять своїх синів.

   Важка праця передчасно зістарила Марійку: «Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надала їй п'ятно старості». Марійка заощадлива, навіть скупувата, в усьому корилася своєму чоловікові. Особливо яскраво виражені в неї почуття материнської любові. Постійно побивається Марійка за Михайлом, якого відірвали від родини і господарської роботи і прирекли на поневіряння в солдатах. Її устами український народ проклинає війни, ненависну йому цісарську армію: «Ті, що його відібрали, бодай би ніколи не зазнали радості з своїх дітей! Ті, що придумали військо та се, щоби сини покидали родичів у найкращому віці, бодай би і в гробі не найшли супокою, а тих, що видумали війну, нехай бог скарає, нехай їх тяжко скарає! Землі нехай наїдяться і най подавляться, кров'ю най уп'ються, коли їм уже чого іншого замало на оцім світі».

Рахіра, що мітила в дружини Сави і підбивала його на злочини, була найтяжчим ворогом для Марійки. Вона на все готова, щоб не допустити Рахіри топтати їх землю, мозолями зароблену. Всі свої надії Марійка покладала на повернення Михайла з армії. Смерть старшого сина зруйнувала ці сподівання, нанесла невигойну рану її материнському серцю.                   

Та коли Анна прилюдно назвала Саву вбивцею Михайла, мати будь-що хоче врятувати меншого сина. «Вона не сміла його втратити. Ні за що в світі. Лучче сповнила би оцими своїми руками десять убивств, чим його втратити». І Марійка починає ненавидіти Анну.

Письменниця майстерно відтворила дрібновласницьку психологію своєї героїні, яка не може примиритися з тим, щоб Михайло, хазяйський син, міг кохатися з бідною наймичкою Анною. Вона жорстоко ображає дівчину, що посміла себе назвати нареченою покійного.

Сильно вражає нас картина останньої зустрічі Анни з Михайловою матір'ю, яка відмовилась прийняти внучка до себе на виховання. Лише після того, як збожеволіла Анна, Марійка усвідомлює свою провину перед сином і її починає мучити сумління, що з дитиною втратила вона й пам'ять по Михайлові. Почуття власності, прагнення до багатства засліпило Марійку і привело до непоправної помилки.

Зрештою, переконавшись, що Сава — братовбивця, Марійка відчула замість любові гарячу ненависть до нього.

3.Проблемні запитання та завдання.

Доведіть, що Марійка та Івоніка – уособлення цінностей народної моралі.

(І група учнів)

Які в цих людей недоліки, слабкості? (ІІ група учнів)

 

V. Підсумок уроку. Мотивація оцінок

Метод «Прес»

Продовжте речення:

«Зрозуміти психологію людини…»
«З найбільшою виразністю, на мій погляд, виписаний у повісті образ…»
«Найбільш цікавим є у творі образ…»
 

           VI. Домашнє завдання:

І група - Характеристика образів Марійки та Івоніки Федорчуків з використанням цитат

ІІ група – Виписати цитати до характеристики образів Михайла та Сави.


Теги: Бичкова Ю.С., Кобилянська
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 1912/234


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar