Головна » Українська література

Біографічний проект „Микола Вороний. Життєвий і творчий шлях поета”

Мета:     ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом М.Вороного; з’ясувати роль поета в національному відродженні українців, його естетичні погляди;  розвивати навички самостійної  роботи з літературою,  послідовно, точно, логічно висловлювати свої думки; виховувати в школярів патріотизм, почуття любові й поваги до  літератури.

Обладнання: портрет М.Вороного; збірки творів поета, карта України,   виставка книг, рефератів.

   Краще зовсім на світі не жить,

                                           Ніж рабами довічними жити.

                                                                       М.Вороний  

Тип уроку: літературознавче дослідження.

Форма проведення: захист міні-проектів у групах за інтересами.

Хід уроку

І.  Організація класу, підготовка учнів  до роботи на уроці

Учитель. Добрий день, любі діти! Сьогодні на уроці ми маємо можливість доторкнутися своїм серцем, часточкою своєї душі до чарівного світу поезії. 

Нехай з-поміж усіх ти мов зірниця сяєш, 

Хай  цінний скарб краса твоя

І чарами її ти всіх собі скоряєш…

Та, коли ти Вкраїни не кохаєш, -

Ти не моя!

 

Нехай ти розумом всю землю оглядаєш

Згори, мов сміливе орля,

А стріхи рідної не бачиш і не знаєш.

Та, коли ти Вкраїни не кохаєш, -

                                       Ти не моя!

Ви знаєте, кому належать ці рядки? Назвати ім’я цього поета нам допоможе кросворд, який підготувала ваша однокласниця.

Кросворд

 

Епічний твір, в якому зображено одну-дві події з життя головного героя.
Ім’я героя оповідання М.Коцюбинського «Дорогою ціною»
Змалювання людей в образах тварин, рослин, речей.
Вступ до твору, в якому  оповідається про події минулого, який  емоційно налаштовує на сприйняття твору.
З його ім’ям пов’язують виникнення жанру співомовки.
Ім’я Коцюбинського.
Поема І.Франка, в основі якої лежить біблейний сюжет.

У виділеному стовпчику ви прочитаєте прізвище поета, якому належать прочитані  мною рядки.

Вивченню його творчістю буде  присвячений наш урок.

ІІ. Повідомлення теми уроку

Тема нашого уроку «Микола Вороний. Життєвий і творчий шлях поета».

Давайте визначимо мету нашого уроку (учні визначають мету самостійно):

познайомитися з життєвим та творчим шляхом поета;
з’ясувати його роль у національному відродженні українців.

Сьогодні ми будемо захищати літературно-художній проект.

Підготуватись до сьогоднішнього уроку мені допомагали групи біографів, географів, літературознавців, театрознавців.

Хто ж такий Микола Вороний?

Над цим питанням працювала група біографів і географів, і вони готові поділитися своїми відкриттями.

Ваше ж завдання – уважно слухати своїх однокласників і сказати, яким постав перед нами Микола Вороний як людина.

ІІІ. Захист творчого проекту. Виступи представників груп

Під час виступу географічні об’єкти учні показують на карті.

Презентація проекту групою біографів, географів, літературознавців

1-й біограф.  «Його джерельна творчість живила українську поезію на зламі двох епох, не давала їй обернутися  в стояче болото. Ні лещата царської цензури, ні суховії пролетарської критики не змогли перепинити цей чистий струмок справжньої лірики. Мабуть, справді краса врятує світ», – писав про Миколу Вороного В.І.Кузьменко.

Про особисте життя поета відомо дуже мало. Майже єдиним  достовірним джерелом біографії М.Вороного є лист поета до О.І.Білецького від 9 квітня 1928 року. Це була своєрідна розповідь про своє життя, що вилилася у 32 сторінки зошита.

Народився Микола Кіндратович Вороний (літературні псевдоніми – Артист, Арлекін, Віщий Олег,  Sirius,  Кіндратович, Микольчик, Homo) 6 грудня (24 лютого за старим стилем) 1871 року у сім’ї ремісника на Катеринославщині.

1-й географ.  Катеринославщина – нині Дніпропетровщина – займає велику степову території по обох берегах середньої течії Дніпра. Її територія нині становить 32000 км2  (5,3% території України).  Із заходу на схід  простягаються на 300 км, а з півдня на північ – на 190 км.  Межує з Полтавською, Харківською, Кіровоградською, Миколаївською, Запорізькою, Херсонською та Донецькою областями.  Густота населення,  за сучасними даними, -  лише  100 чоловік на один квадратний кілометр.

2-й біограф.  Мати поета, О.Д.Калачинська, походила з колись відомого, але давно збіднілого дворянського роду, з роду освітнього діяча ХУІІ-ХУІІІ ст., ректора Києво-Могилянської академії. Батько М.Вороного, К.П.Вороний, хоч і займався торгівлею, але походив із кріпаків і любив перед знайомими та родичами  похвалитися тим, що його предок був гайдамакою і навіть особисто спілкувався з  легендарним канівським ватажком Максимом Залізняком. Саме мати передала сину свою любов до української культури, народних звичаїв, повір’їв, до української пісні, казки.

Хоч і народився на Катеринославщині, але виростав хлопчина в Харкові на Гончарівці, що її увіковічив ще Г.Квітка-Основ’яненко у своїй знаменитій драмі.

2-й географ.  Харків розташований на місці злиття річок Харкова, Лопані та Уди. Вважають, що територія, на якій сьогодні знаходиться місто, була  заселена ще в ІІ тисячолітті до нашої ери, а з ІІІ століття до нашої ери зберігся скіфсько-сарматський могильник біля Липового Гаю під Харковом.

Найвизначнішою пам’яткою ХІІІ ст. вважається Донецьке городище – місто Донець (околиця Харкова), яке згадується в Ігнатіївському списку в 1185 році, саме сюди з половецької неволі  тікає  новгород-сіверський князь Ігор.

У 1656-1659 роках у Харкові спорудили фортецю. Тут знаходили захист ремісники, духовенство, купці.  Найпоширенішими ремеслами  в місті було столярне, шевське, ковальське ремесло, килимарство. У 1765 році в місті було 9 цегелень, 4 пивоварні, 4 солодовні, 27 млинів.

У 1805 році засновано  Харківський університет, ініціатором якого був видатний  громадський діяч В.Каразін. Першим ректором став професор словесності І.Рижський. У цьому  ж році було створено при університеті першу Харківську друкарню.

29 вересня 1780 року було засновано Харківський театр. У 1842 році відкрито драматичний театр.

3-й біограф.  Навчався М.Вороний у Харківському реальному училищі, а пізніше – в Ростовському реальному училищі, звідки був виключений за зв’язки з народниками та читання забороненої літератури. Три роки молодий поет перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів Росії,  тому поїхав до Відня, деякий час навчався у Віденському університеті, згодом повернувся до Львова,  де продовжив університетську освіту на філософському факультеті.

1-й літературознавець.  А до цього М.Вороний мріяв з’явитися перед самим М.Драгомановим і попросити його зробити з нього людину, тобто справжнього патріота, а водночас вступити до Софіївського університету. Проте в той самий день, коли Вороний поїздом прибув до Львова, щоб зробити пересадку й через кілька днів побачити найбільш авторитетного для себе “володаря дум”, преса сповістила про смерть М.Драгоманова. Ця  звістка так вразила М.Вороного, що він якийсь час взагалі не знав що робити.

4-й біограф.  Час від часу Вороний приїжджав до Львова, підтримував стосунки з Іваном Яковичем Франком (допомагав у виданні газет “Громадський голос”,  “Радикал”), був членом редколегії журналу  “Життє і слово”. Деякий  час М.Вороний працював бібліотекарем Наукового товариства імені Т.Г.Шевченка. Ще в Ростові поет захопився театром М.Кропивницького  і активно листувався з митцем,  а з 1897 р. увійшов до складу  трупи. Чотири роки проводить на гастролях і в театральних клопотах.

Презентація проекту групою «Театрознавці».  А до цього збулася мрія стати режисером. М.Вороний займає цю посаду в українському театрі  в Тернополі, плідно працював режисером галицького театру “Руська бесіда”. Спочатку так називався заснований у 1862 році Ю.Лавровським клуб для розваг представників інтелігенції та дворянства, які влаштовували літературно-музичні вечори. Члени клубу “Руська бесіда” утримували однойменний театр, який виник 29 березня 1864 року. Існував театр на певних умовах: на рік дозволялось ставити всього 40 вистав, 10% прибутку  мало залишатись на місці, решта – йшло в касу німецького театру Скарбека.

Ю.Лавровський запросив із Житомира актора і режисера О.Бачинського і запропонував йому посаду директора театру. Акторами стали студенти Львівського університету. Професіоналами на перших порах були сам директор Бачинський та його дружина Теофілія. Але влада запросила  на роботу в театр декоратора Фрідріха Людовіка Польмана, що родом  з Берліна, котрий має 30 років стажу роботи сценографом.

29 березня 1864 року театр дав першу виставу, яка пройшла успішно і тримала вигуки не лише у львівських,  але й у віденських газетах. Свого приміщення “Руська бесіда” не мала,  тому давала вистави і в “Народному домі”, в залі товариства “Сокіл”, “Гвязда”, і на майданчику Єзуїтського парку, і навіть на сцені театру Скарбека та “Колізею”. І хоча згодом купили місце під забудову та було оголошено конкурс на проект приміщення театру,  втілити задум перешкодила Перша світова війна.

З 1929 року театр почав називатися “Українська бесіда”. Він має однойменні філії в багатьох містах Галичини і Буковини, де румунським урядом у 1918 році всі філії “Руської бесіди” було закрито. З 1922 року на Буковині “Руська бесіда” діяла тільки у Чернівцях. У Галичині театр існував до 1939 року і став насамперед тим ґрунтом, з якого могла постати плеяда найталановитіших українських діячів театру в ХХ столітті -  Л.Курбас, А.Бучма, А.Крушельницький.

5-й біограф.  І сьогодні не втратили значення його статті та праці: “Марко Кропивницький”, “Театр і драма”, “Драматична примадонна”, “Михайло Щепкін”, “Режисер”. Загалом театрові М.Вороний віддав третину свого життя.  У цей же час М.Вороний видав перші збірки своїх віршів: “Ліричні поезії” (1911),  “В сяйві мрій” (1913). В цей час письменник  розлучається з дружиною, яку любив протягом усього життя. Перекладав М.Вороний пролог до “Ромео і Джульєтти” В.Шекспіра, твори О.Пушкіна “Камінний гість”, “Моцарт і Сальєрі”. Водночас написав декілька критичних праць про Т.Г.Шевченка, П. Куліша, І. Франка, П.Грабовського, підтримав талант Б.Лепкого, Христі Алчевської.

6-й біограф.

рік… М.Вороний захопився ідеалами Лютневої революції, брав участь у створенні Директорії. Загибель УНР зумовила у 1920 р. виїзд поета за кордон: спочатку у Варшаву, а згодом – у Львів. У Варшаві видав збірку “За Україну!” (1921). Причина виїзду  —  категоричне несприйняття режиму. Проте туга за  Україною змусила 1926 року поета повернутися до Харкова, потім до Києва.

           На початку 30-х років над Миколою Вороним   завис дамоклів меч у вигляді страшного тавра “ворога народу”. Митця судили,  він отримав три роки таборів, але це покарання було замінено засланням у Казахстан.  Звісно, у такі хвилини М.Вороний послав вісточку синові Маркові (на час арешту Вороного – батька працював у московському журналі “Наши достижения”, друкувався під  псевдонімом Антіох), проте настирливим сином зацікавилися відповідні органи, звинуватили в націоналізмі,  заарештували, один рік тримали в одиночній камері, відправили на Соловки і знищили.

Доля самого Миколи Вороного після арешту досі нез’ясована. Одні дослідники вважають, що він був розстріляний 1938 року, інші – що помер від інсульту.

Презентація проекту групою «Історики».  Сенсацією для дослідників його життя і творчості була публікація В.Яременка в газеті “Молода гвардія” 14 жовтня 1988 р. архівного документа -  про смерть М.Вороного у с.Новоукраїнка Кіровоградської області 24 квітня 1940 р. від атеросклерозу мозку. Цей сумнівний матеріал було спростовано  публікацією доцента Кіровоградського педагогічного інституту Л.В.Куценка, подано  автентичні дані про останні роки життя поета і його смерть на основі копії офіційного документа, надісланого авторові Комітетом державної безпеки.

2-й літературознавець.  Термін “автентичний” означає справжній, дійсний, який відповідає  оригіналові. М.Вороного, між іншим, вважали ідеологом літературного гурту “Молода Муза”.

2-й  історик

“Выписка из протокола № 125.

Заседание Тройки при УНКВД по

Одесской области.

29 апреля 1938 г.

Слушали: дело №

Песчано-Бродского р/о НКВД.

20. Вороный Николай Кондратьевич, 1871 г., уроженец города Ростов на Дону, житель с.Новоукраинка Одесской области, украинец, гражданин СССР, со средним образованием,  из мещан. До ареста без определенных занятий. В 1926 г. вернулся из Польщи как реэмигрант. В     1934 г. был судим коллегией ОГПУ за контрреволюционную деятельность… Является участником контрреволюционной украинской военно-националистической организации.

Постановили: Вороного Н.К. расстрелять.

Отже, як встановив Л.В.Куценко, Микола Вороний був розстріляний 7 травня 1938 року.

ІV. Підсумок уроку.

1. Проаналізуйте епіграф, записаний на дошці та поезію «Ти не моя» (зачитана мною на початку уроку).

Прокоментуйте слова Г.Вертеса про особистість М.Вороного: «Його ім’я несправедливо призабуте, а за часів культу особи і застою згадуване неодмінно з вульгарно-соціалогічними ярликами «націоналіст», «декадент», «співець абстрактної краси»,  —   нарешті остаточно повертається українській літературі, а відтак і українському народові».

Інтерактивна гра «Прес».

Я вважаю, що …
Оскільки …
Отже, …

Рефлексія.

Що було головним на уроці?
Що було цікавим?
Що нового дізналися?
Чого навчилися?

V.  Домашнє завдання та його інструктаж

Вміти розповідати біографію М.Вороного. Прочитати поему «Євшан-зілля».


Теги: Сторожук Г.В., вороний
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 1026/171


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar